13 березня 2009 р. Справа № 2a-14297/09/0370
Волинський окружний адміністративний суд :
в складі головуючого - судді Димарчук Т.М.,
при секретарі судового засідання Курбай О.В.,
за участю представника позивача Дяченко С.І.,
представника відповідача Слуцького В.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Фермерського господарства «Волиньагроком» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до Волинського окружного адміністративного суду з позовною заявою до фермерського господарства «Волиньагроком»про стягнення адміністративно-господарської санкції в сумі 3676, 19 грн., пені в сумі 416,01 грн., а всього 4092, 20 грн.
Свої вимоги позивач обгрунтував тим, що відповідно до частини 1 статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»№ 875-ХІІ від 21.03.1991 року (далі ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року) для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, -у кількості одного робочого місця.
Згідно ч.2 ст. 19 Закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Відповідач у рядку 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік вказав, що середньооблікова чисельність працюючих за 2007 рік становила 21 чол., з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 0 осіб. Таким чином, норматив для працевлаштування відповідачем інвалідів становить 1 особу, який відповідач не виконав.
Згідно частини першої статті 20 ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року відповідач мав самостійно сплатити адміністративно-господарську санкцію сума якої визначається в розмірі середньорічної заробітної плати. Відповідно до частини 2 статті 20 ЗУ № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені у розмірі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.
Адміністративно-господарську санкцію та пеню відповідач самостійно не сплатив.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Суду додатково пояснила, що відповідач у 2007 році не звертався з клопотанням до центру зайнятості щодо направлення на роботу осіб, яким встановлена інвалідність, звіти щодо вакантних місць у господарстві для інвалідів не подавались.
Відповідач позов не визнав та пояснив, що він не знав, що в господарстві слід створити одне робоче місце на яке працевлаштувати інваліда. У зв'язку з цим у звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік у рядку 03 не показав про кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях для інвалідів. З заявами інваліди про працевлаштування у господарство не звертались.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові докази суд приходить до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.
Згідно із ч.1 ст.19 Закону України від 21.03.1991 року «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Як вбачається із ст.20 вказаного закону, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований як юридична особа в єдиному державному реєстрі, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серія АОО № 391761.
Згідно п.2 «Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування»затвердженого Постановою КМУ від 31.01.2007 року № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інваліддів роботадавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів рободавці подають центру зайнятості за місцем реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.
Згідно п. 3.3. Інструкції щодо заповнення форми №10-ПІ "Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів" (Затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 лютого 2007 року № 42) у рядку 03 звіту відображається кількість інвалідів -штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених роботодавцем відповідно до нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»
Відповідач у своєму звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік від 23.01.2008 року у рядку 03 щодо кількості інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»не вказав, що ним створено одне робоче місце на якому повинен працювати інвалід.
Відповідно до частини першої статті 17 закону № 875-ХІІ з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, не забороненою законом.
Право інвалідів на працю, їх працевлаштування реалізується шляхом створення спеціального робочого місця, адаптацією основного й додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.
Статтею 18 Закону № 875-ХІІ встановлено обов'язок підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Оскільки відповідач інваліда у своєму штаті не мав, не повідомив Волинське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність робочого місця на якому повинен працювати інвалід, не інформував центр зайнятості про вакантні робочі місця для інвалідів суд приходить до висновку, що відповідач не вжив всіх вищезгаданих заходів щодо обов'язку забезпечення працевлаштування інваліда, а тому позовні вимоги позивача є законними і обгрунтованими.
Відповідно до частини 2 статті 20 Закону України № 875-ХІІ від 21.03.1991 року порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму за весь їх строк.
Відповідно до пункту 2 «Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів № 70 від 31 січня 2007 року роботодавці самостійно обчислюють та сплачують суму адміністративно-господарських санкцій до 15 квітня року, що наступає за роком, в якому відбулося порушення нормативу робочих місць.
Розмір середньорічної заробітної плати у господарстві відповідача в 2007 році становив:
77200 грн. (фонд оплати праці згідно коду рядка 04 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік): 21 чол. (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу згідно коду рядка 01 Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік) = 3676, 19 грн.
Сума адміністративно-господарських санкцій за 1 нестворене робоче місце для інваліда у 2007 році становить 3676, 19 грн.
Сума пені за період з 16.04.2008 року по 23.01.2009 року включно, розрахованої відповідно до наказу Міністерства праці та соціальної політики України №223 від 15.05.2007 року «Про затвердження Порядку нарахування пені та її сплати» становить 416,01 грн.
Відповідно до частини 4 статті 94 КАСУ у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійсненні позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 11, 17, 158, 160 ч.3, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фермерського господарства «Волиньагроком»( с.Мирне Горохівського району Волинської області, ідентифікаційний код 32630875) на користь Держави в особі Волинського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в дохід Державного бюджету ( Держбюджет Горохівського району, код платежу 50070000, номер рахунку 31218230700029, ідентифікаційний код 21740333, банк ГУДКУ у Волинській області, МФО 803014) адміністративно-господарські санкції в сумі 3676,19 грн.( три тисячі шістсот сімдесят шість гривень дев'ятнадцять копійок) і пеню в сумі 416,01 грн. (чотириста шістнадцять гривень одну копійку) , а всього 4092,20 грн. (чотири тисячі дев'яносто дві гривні двадцять копійок).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо заяву про апеляційне оскарження було подано, але апеляційна скарга не буде подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Заява про апеляційне оскарження подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Повний текст постанови виготовлений 18.03.2009 року.
Головуючий Т.М. Димарчук