ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
04.06.2009 р. № 2а-725/09/2670
16:48
За позовомВідкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
доДержавної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України
проскасування припису № СК-08/08-1159 від 14.11.2008
Головуючий суддя: Кротюк О.В.
Судді: Арсірій Р.О.
Кочан В.М.
Секретар судового засідання: Гончаров В.В.
Обставини справи:
Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з вимогами скасувати припис № СК-08/08-1159 від 14.11.2008 та рішення № 15976/12-8 від 24.12.2008.
26.03.2009 позивач уточнив позовні вимоги та просить суд скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-08/08-1159 від 14.11.2008.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуваний припис прийнято в порушення положень Закону України «Про страхування», Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки позивач здійснює свою господарську діяльність відповідно до вказаних законів та з дотриманням Ліцензійних умов. Крім того, позивач зазначає про здійснення ним діяльності через структурні підрозділи, які не підлягають внесенню до Державного реєстру фінансових установ.
Відповідач позовні вимоги не визнає, просить відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю, оскільки позивачем допущено порушення законодавча при наданні фінансових послуг, які необхідно усунути.
Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
встановив:
актом позапланової інспекції Відкритого акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»№ 26/08-26-1563 від 17.10.2008 встановлено порушення статті 16 Закону України «Про страхування», пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пункту 1 розділу 5 Положення про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 11.09.2003 за № 797/8118, та вимог пункту 4.2 розділу 4 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (пере страховиків), до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.2005 № 4934, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.12.2005 за № 1506/11786.
Приписом Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-08/08-1159 від 14.11.2008 встановлено:
«Відкрите акціонерне товариство «Страхова компанія «Країна»в своїй діяльності вчинило порушення вимог:
- статті 16 Закону України «Про страхування»щодо відсутності у договорі страхування відомостей про адресу вигодонабувача;
- статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу не у відповідності до порядку встановленого законодавством;
- пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування і цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо невиконання страховиком обов'язку протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (про виплату страхового відшкодування) направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення;
- пункту 1 розділу 5 Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28,09,03 №41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 11.09.03 № 797/8118 та вимог пункту 4.2 розділу 4 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.05 № 4934, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 15.12.05 № 1506/11786 щодо невиконання обов'язку протягом 15 днів після створення фінансовою установою нового відокремленого підрозділу подати до Держфінпослуг заяву про внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про відокремлений підрозділ та реєстраційну картку про відокремлений підрозділ;
- пункту 1.6. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.03 № 40 щодо здійснення страховиком страхування через свій відокремлений підрозділ без внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ»,
та приписано Відкритому акціонерному товариству «Страхова компанія «Країна»усунути виявлені порушення вимог зазначених нормативно-правових актів чинного законодавства України, інформацію про виконання вимог цього припису подати в Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України до 17.12.2008.
Аналізуючи викладені вище обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про наступне.
Щодо встановленого оскаржуваним приписом порушення статті 16 Закону України «Про страхування»щодо відсутності у договорі страхування відомостей про адресу вигодонабувача, то за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість прийняття припису в цій частині, адже положеннями статті 16 Закону України «Про страхування»чітко встановлено, що договір страхування повинен містити дату народження або назву вигодонабувача та його адресу.
Закон України «Про страхування»від 7 березня 1996 року N 85/96-ВР регулює відносини у сфері страхування і спрямований на створення ринку страхових послуг, посилення страхового захисту майнових інтересів підприємств, установ, організацій та фізичних осіб.
Так, положеннями статті 16 Закону України «Про страхування»чітко встановлено, що договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Страховики, які здійснюють страхування життя, зобов'язані вести персоніфікований (індивідуальний) облік договорів страхування життя в порядку та на умовах, визначених Уповноваженим органом.
Договори страхування укладаються відповідно до правил страхування.
Договір страхування повинен містити:
назву документа;
назву та адресу страховика;
прізвище, ім'я, по батькові або назву страхувальника та застрахованої особи, їх адреси та дати народження;
прізвище, ім'я, по батькові, дату народження або назву вигодонабувача та його адресу;
зазначення предмета договору страхування; розмір страхової суми за договором страхування іншим, ніж договір страхування життя;
розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат за договором страхування життя; перелік страхових випадків;
розміри страхових внесків (платежів, премій) і строки їх сплати; страховий тариф (страховий тариф не визначається для страхових випадків, для яких не встановлюється страхова сума);
строк дії договору; порядок зміни і припинення дії договору;
умови здійснення страхової виплати;
причини відмови у страховій виплаті;
права та обов'язки сторін і відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов договору;
інші умови за згодою сторін;
підписи сторін.
З матеріалів справи вбачається, що в наданому перевіряючім договорі від 12.09.2007, укладеному між ОСОБА_1 та Івано-Франківською регіональною дирекцією ВАТ СК «Країна», відсутні відомості про адресу вигодонабувача, яким за договором є АКІБ «Укрсиббанк». Отже, позивачем не виконано положення Закону України «Про страхування»в частині обов'язкового зазначення адреси вигодонабувача в договорі страхування. Тобто, відповідачем правомірно винесено оскаржуваний припис в частині зобов'язання усунути порушення статті 16 Закону України «Про страхування». За таких обставин, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Щодо встановленого оскаржуваним рішенням порушення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу не у відповідності до порядку встановленого законодавством, суд дійшов висновку про безпідставність та необґрунтованість винесення оскаржуваного припису в цій частині.
Так, відповідачем під час проведення перевірки фактів, викладених у зверненні громадянина ОСОБА_2. встановлено наступне:
«23.05.2008 в м. Кременчуці мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю громадянина ОСОБА_2. (автомобіль Hyundai Santa Fe, д.р.н. НОМЕР_1) та громадянина ОСОБА_3 (автомобіль ВАЗ 21101, д.р.н. НОМЕР_2., який належить громадянину ОСОБА_4.).
Цивільно-правова відповідальність громадянина ОСОБА_4. застрахована ВАТ «СК «Країна»відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів НОМЕР_3 (надалі - Поліс).
26.05.2008 громадянином ОСОБА_4. було подано до ВАТ «СК «Країна»повідомлення про страховий випадок (вх. № 3289/ЦВЗ від 27.05.02008)
24.06.2008 громадянином ОСОБА_2. було подано до ВАТ «СК «Країна»заяву про виплату страхового відшкодування, яку СК «Країна»було зареєстровано 15.08.2008 вх. № 3577.
Постановою Автозаводського районного суду м. Кременчук Полтавської області від 10.06.2008 винним у скоєнні правопорушення було визнано ОСОБА_3.
28.05.2008 складено висновок спеціаліста - автотоварознавця № 256, яким встановлено, що вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Hyundai Santa Fe, д.р.н. НОМЕР_1 складає 23984,61 грн.
08.08.2008 ВАТ «СК «Країна»складено розрахунок № 4972 розміру страхового відшкодування, відповідно до якого занижено вартість відновлювального ремонту згідно з висновком спеціаліста - автотоварознавця № 256 від 28.05.2008 на суму податку на додану вартість.
Відповідно до страхового акту № 15/4972/3.2.29 від 18.08.2008 прийнято рішення про виплату страхового відшкодування громадянину ОСОБА_2. в сумі 19477,18 грн. (з вирахування суми ПДВ - 3997,43 грн.).
29.08.2008 відповідно до платіжного доручення № 63 страхове відшкодування перераховане на рахунок АКБ «Правекс-Банк».
Таким чином, відповідач прийшов до висновку, що зменшивши розмір страхового відшкодування на суму ПДВ, ВАТ «СК «Країна»було порушено вимоги статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»в частині визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу не у відповідності до порядку встановленого законодавством».
З вказаним висновком суд не погоджується виходячи з наступного.
Так, Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»від 1 липня 2004 року N 1961-IV регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
При цьому, Методика товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затверджено наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 р. N 142/5/2092 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 р. за N 1074/8395, (далі - Методика) розроблена згідно із Законом України "Про судову експертизу", Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", Кримінально-процесуальним, Цивільним процесуальним та Господарським процесуальним кодексами України, а також Національним стандартом N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав" та іншими нормативно-правовими актами з питань судової експертизи й оцінки майна. Методика встановлює порядок оцінки (визначення вартості) дорожніх транспортних засобів (далі - ДТЗ), регламентує загальні принципи, методи оцінки та товарознавчих досліджень, а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості ДТЗ.
Відповідно до Методики вартість відновлювального ремонту ДТЗ - грошові витрати, які необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого ДТЗ.
Вартість матеріального збитку - з технічної точки зору вартісне значення реальних витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування ДТЗ з урахуванням фізичного зносу.
Разом з тим, відповідно до положень статті 9 закону України «Про страхування»страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.
Крім того, суд вважає, що позивачем обґрунтовано виплачено саме зазначену (виплачену) суму страхового відшкодування, тобто суму вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу за виключенням податку на додану вартість та франшизи за полісом. Адже, по-перше, виплата здійснена особисто скаржнику - фізичній особі, яка не є платником податку на додану вартість і не має підстав для здійснення такого нарахування податку на додану вартість, по-друге ОСОБА_2. (скаржником) не надано страховику при зверненні за страховим відшкодуванням розрахункові документи, що підтверджують оплату податку на додану вартість, а отже, за таких умов зазначені суми не можуть розглядатися як шкода (збитки) понесені страхувальником.
Аналізуючи викладені вище обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в описуваній частині, оскільки позивачем правомірно виплачено скаржнику суму страхового відшкодування згідно наданих розрахунків за виключенням суми податку на додану вартість. Адже, страхувальником при зверненні за страховим відшкодуванням не надано страховику доказів сплати податку на додану вартість. Тобто, позивачем за результатом вивчення звернення заявника правомірно виплачено нарочно суму відшкодування за виключенням податку на додану вартість. З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.
Щодо встановленого порушення пункту 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування і цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо невиконання страховиком обов'язку протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення (про виплату страхового відшкодування) направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення, то за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність винесення оскаржуваного рішення в цій частині.
Пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування і цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»встановлено, що протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобов'язаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.
В обґрунтування належного виконання вимог пункту 36.2 Закону України «Про обов'язкове страхування і цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»позивач зазначає на повідомленні заявника в телефонному режимі про прийняття рішення про виплату страхового відшкодування.
Суд не приймає до уваги зазначене твердження, адже пунктом 36.2. статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування і цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»чітко та виключно встановлено, що письмове повідомлення здійснюється протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення. Отже, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо встановленого оскаржуваним рішенням порушення пункту 1 розділу 5 Положенням про Державний реєстр фінансових установ, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28,09,03 № 41, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 11.09.03 № 797/8118 та вимог пункту 4.2 розділу 4 Положення про внесення інформації про юридичних осіб, які мають намір набути статусу страховиків (перестраховиків), до Державного реєстру фінансових установ, затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 22.11.05 № 4934, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України від 15.12.05 № 1506/11786 з приводу невиконання обов'язку протягом 15 днів після створення фінансовою установою нового відокремленого підрозділу подати до Держфінпослуг заяву про внесення до Державного реєстру фінансових установ інформації про відокремлений підрозділ та реєстраційну картку про відокремлений підрозділ та порушення пункту 1.6. Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затвердженого розпорядженням Держфінпослуг від 28.08.2003 № 40 щодо здійснення страховиком страхування через свій відокремлений підрозділ без внесення інформації про відокремлений підрозділ до Державного реєстру фінансових установ»суд дійшов висновку про обґрунтованість винесення оскаржуваного рішення в цій частині з огляду на викладене нижче.
Згідно з пунктом 1 розділу І Положення про Державний реєстр фінансових установ, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. N 41 (в редакції розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 16 січня 2007 р. N 6640; далі - Положення) (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 лютого 2007 р. за N 92/13359) відокремлений підрозділ - філія, інший відокремлений структурний підрозділ юридичної особи, що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій з надання фінансових послуг від її імені.
Аналізуючи зміст зазначеної норми Положення видно, що зміст терміну «відокремлений підрозділ»полягає у його визначенні як філії, або відповідного господарського утворення наділеного відповідними ознаками. До таких ознак господарського утворення у форі структурного підрозділу господарюючого суб'єкта зазначеною нормою Положення віднесено: 1) відокремленість структурного підрозділу поза місцезнаходженням юридичної особи, 2) здійснення таким структурним підрозділом всіх або частини функцій з надання фінансових послуг від імені такої юридичної особи.
Окрім того, оцінюючи норму Положення видно, що частина речення «…що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій з надання фінансових послуг від її імені»відноситься лише до частини речення виокремленого комами «інший відокремлений структурний підрозділ юридичної особи». При цьому частина речення «…що розташований поза місцезнаходженням юридичної особи та здійснює всі або частину функцій з надання фінансових послуг від її імені»встановлює вищезазначені ознаки відокремленого структурного підрозділу юридичної особи. При цьому, в даному випадку ознака «відокремлений»розкривається за територіальним місцезнаходженням та виконуваними функціями такого підрозділу відносно можливості надання чи ненадання фінансових послуг від імені юридичної особи.
Таким чином, нормами Положення встановлено самостійний вид структурної одиниці юридичної особи, яка надає фінансові послуги та наділено відповідними ознаками. При цьому незалежно від того як прописано у статуті юридичної особи чи відповідному положенні щодо своєї структурної одиниці (відокремлений чи не відокремлений структурний підрозділ) пункт 1 розділу І Положення визначає ознаки і вимоги до такої структурної одиниці.
Таким чином термін «інший відокремлений структурний підрозділ»вживається лише в рамках змісту терміна «відокремлений підрозділ», яке відображено у Положенні. З огляду на це покликання позивача на інші нормативно-правові акти, зокрема і податкового законодавства, є безпідставним, адже вони регулюють інші правові відносини, які є відмінними від встановлених та врегульованих Положенням, яке прийнято з метою удосконалення державного регулювання за наданням фінансових послуг та відповідно до вимог пп. 2 п. 1 статті 28 та п. 3 Прикінцевих положень Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" та вимог пп. 4 пункту 4 Положення про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України, затвердженого Указом Президента України від 4 квітня 2003 року N 292/2003, і є обов'язковим для виконання ліцензованими особами у сфері фінансових послуг.
Крім того, як вбачається зі змісту положення про Донецьку регіональну дирекцію СК «Країна»від 18 квітня 2008 року Донецька регіональна дирекція діє на території міста Донецьк та Донецької області (пп.1.2.). Метою діяльності регіональної дирекції є забезпечення надходжень страхових платежів шляхом надання страхових послуг громадянам та юридичним особам (пп..1.3). Основними функціями регіональної дирекції є проведення роботи щодо укладання договорів страхування з усіх видів страхування на які страхова компанія має ліцензію згідно з правилами страхування компанії; здійснює контроль за надходженням страхових платежів за договорами страхування; врегулювання збитків в межах своїх повноважень у відповідності до Порядку врегулювання збитків (пункт 2 положення про Донецьку регіональну дирекцію СК «Країна»). Крім того, працівники регіональної дирекції мають право укладати договори страхування на підставі довіреності в межах встановлених лімітів, при цьому, зазначеному праву прямо кореспондує обов'язок забезпечувати укладання договорів страхування на підставі Правил страхування СК «Країна». На виконання функцій СК «Країна»видано довіреність (примірник долучено до матеріалів справи), якою надано право здійснювати повноваження передбачені положенням про Донецьку регіональну дирекцію СК «Країна». До таких повноважень відведено укладання відповідних договорів страхування, а також надано право представляти інтереси СК «Країна»з питань, що пов'язані з її діяльністю.
Як випливає зі змісту долучених до справи документів та пояснень представника позивача, вбачається всі документи щодо діяльності та повноважень регіональних дирекцій є типовими та загальними для СК «Країна».
Отже, з вищезазначеного вбачається, що Донецька регіональна дирекція СК «Країна»відокремлена від місцезнаходження юридичної особи (м. Київ, вул. Електриків, буд. 29-а), та з метою забезпечення надходжень страхових платежів здійснює, зокрема діяльність по укладенню договорів від імені СК «Країна», врегулювання збитків в межах своїх повноважень, представляє інтереси СК «Країна»з іншими особами з приводу її діяльності.
Таким чином враховуючи вищезазначене видно, що Донецька регіональна дирекція СК «Країна»як і інші її дирекції має ознаки «відокремленого підрозділу»визначеного пунктом 1 розділу І Положення, а саме: відокремленість структурного підрозділу поза місцезнаходженням юридичної особи, здійснення таким структурним підрозділом всіх або частини функцій з надання фінансових послуг від імені такої юридичної особи.
Поряд з цим, у відповідності д пункту 1 розділу V Положення передбачено, що протягом 15 днів після створення фінансовою установою нового відокремленого підрозділу внесення інформації про відокремлений підрозділ до Реєстру є обов'язковою умовою надання фінансовою установою фінансових послуг через такий відокремлений підрозділ.
Отже, обов'язковою умовою надання фінансових послуг через свій відокремлений підрозділ є його відповідна реєстрація у Реєстрі.
Також, відповідно до пункту 1.1 розділу 1 Ліцензійних умов провадження страхової діяльності, затверджених розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 28 серпня 2003 р. N 40 (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України15 вересня 2003 р. за N 805/8126), відокремлений підрозділ юридичної особи - це підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та надає послуги в єдиному замкнутому технологічному процесі з юридичною особою і не є юридичною особою. Зміст зазначеного визначення цілком відповідає та додатково підтверджує зазначене вище.
Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність прийнятого в цій частині оскаржуваного рішення відповідача, а позовні вимоги, у зв'язку з цим, безпідставним та такими, що задоволенню не підлягають.
У відповідності до частини другої статті 19 Конституції України (№254к/96-ВР від 28.06.1996р.) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Скасувати припис Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № СК-08/08-1159 від 14.11.2008 в частині вимоги усунути порушення статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»щодо визначення розміру відшкодування витрат, пов'язаних із пошкодженням транспортного засобу не у відповідності до порядку встановленого законодавством.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Головуючий суддя О.В. Кротюк
Судді Р.О.Арсірій
В.М.Кочан
Дата складення та підписання постанови в повному обсязі -14.07.2009.