вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493
Іменем України
05.06.09Справа №2а-1596/09/8/0170
(12:14 год.)
Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О. , при секретарі Дрягіні В.П., розглянув у відкритому судовому засіданніадміністративну справу
за позовом Армянського міського центра зайнятості
до Територіальної державної інспекції праці в АР Крим
про визнання протиправним та скасування припису
за участю представників сторін:
від позивача: Молдованова Світлана Павлівна, довіреність № б/н від 02.02.09р.
від відповідача: Дженалієва Зуре Смаіловна, довіреність № 02/983 від 15.04.09р. ;
Суть спору: Армянський міський центр зайнятості звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим із адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування припису Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 05 грудня 2008року №01-04-55/1321 про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача вимоги, викладені в приписі не відповідають положенням законодавства України про працю. Позивач вважає, що відносно найманих працівників директор Армянського міського центру зайнятості, згідно наданих повноважень, діє як особа, що здійснює загальне керівництво, тому трудових відносин у розумінні ст. 21 КЗпП України з наведеного приводу не виникає.
У судове засідання, що відбулося 05.06.09р., відповідач надав заперечення проти позовної заяви, у яких повідомляє суду, що позовні вимоги не визнає тому, що вважає, що згідно зі ст. 2 Закону України «Про колективні договори та угоди», ч. 1 ст. 11 Кодексу законів про працю України, в Армянському міському центрі зайнятості має бути укладений свій колективний договір. Відповідач вважає, що оскільки колективний договір має укладатися на підприємствах, в установах, організаціях, які є юридичними особами, тому колективний договір однієї установи, а саме, Кримського республіканського центру зайнятості, не може поширюватися на працівників Армянського міського центру зайнятості.
У судове засідання, що відбулося 05.06.09р., позивач надав заперечення, у яких повідомляє суду, що позивач не згоден з тим, що виявлені держінспектором праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим при перевірці факти є порушенням законодавства про працю і тому вважає, що припис винесено з порушенням чинного законодавства про працю. Позивач вважає, що укладення самостійного колективного договору у Армянському міському центрі зайнятості потягне, як наслідок, ряд порушень законодавства України та неможливість повного виконання прийнятих зобов'язань з боку директора міського центру зайнятості, як власника у розумінні КЗпП України, на якого законом покладено обов'язок щодо повного їх виконання.
Позивачем також, у судове засідання, що відбулося 05.06.09р., були надані письмові пояснення, у яких позивач пояснює суду, що відповідно до протоколу загальних зборів трудового колективу Армянського міського центру зайнятості №9 від 23.10.08р., трудовий колектив Армянського міського центру зайнятості делегував свої права на укладення колективного договору профспілковому комітету Кримського республіканського центру зайнятості.
У додаткових поясненнях до позовної заяви, що надані позивачем у засідання суду 05.06.09р., позивач повідомляє суду, що згідно ст.12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» №1533 функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості, а функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості АР Крим, обласні, Київський та Севастопольський міські, районний, міські і районні у містах центри зайнятості, до яких і віднесено Армянський міський центр зайнятості, як робочий орган виконавчої дирекції Фонду.
В судовому засіданні, що відбулося 05.06.09р, представник позивача пояснив, що у прохальній частині позовної заяви помилково вказана дата складення припису №01-04-55/1321, у зв'язку із чим позивач уточнює позовні вимоги та просить суд визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 08 грудня 2008року №01-04-55/1321 про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову, з урахуванням уточнень, заперечував.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази по справі у їх сукупності, заслухавши представників сторін, суд
Державним інспектором праці Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Ганієвим Февзі Расімовичем проведено перевірку додержання законодавства про працю, загальнообов'язкового державного соціального страхування Армянським міським центром зайнятості, за наслідками якої складено акт від 05.12.2008 року №01-04-55/1716 (а.с.7-8).
Перевіркою встановлено, що в порушення ст. 115 КЗпП України Армянським міським центром зайнятості не встановлені дні виплати заробітної плати працівникам центру зайнятості; в порушення ст. 97 КЗпП України в колективному договорі для Армянського міського центру зайнятості не встановлені умови компенсаційних і гарантійних виплат.
На підставі цього акту державним інспектором праці Ганієвим Февзі Расімовичем директору Армянського міського центру зайнятості винесено припис від 08.12.2008 року №01-04-55/1321(а.с.9), яким приписано:
1.строки виплати заробітної плати привести у відповідність зі ст. 115 КЗпП України;
2.компенсаційні та гарантійні виплати привести у відповідність зі ст. 97 КЗпП України.
При цьому згідно із зазначеним приписом в строк до 03.01.2008 року необхідно письмово проінформувати інспектора праці про вжиті заходи щодо його виконання.
Судом встановлено, що не погодившись з вищенаведеним приписом Армянським міським центром зайнятості було подано скаргу від 19.12.08р. №25/05-1290 щодо визнання протиправними дій суб'єкта оскарження щодо винесення припису та скасування припису від 08.12.2008 року №01-04-55/1321 (а.с.38-39).
Судом також встановлено, що Територіальна державна інспекція праці в АР Крим розглянувши вищенаведену скаргу, листом від 29.12.08р. №02/4017 скаргу на припис від 08.12.08р. № №01-04-55/1321 залишила без задоволення (а.с.40-41).
Позивач вважає, що вимоги, викладені в приписі, не відповідають положенням законодавства України про працю, що і стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, оцінивши докази по справі у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).
Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття суб'єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Судом встановлено, що згідно із п. п. 1, 4, 6 Положення про Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 року №50 (Положення 50), Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики України і підпорядковується йому; відповідно до покладених на нього завдань Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю здійснює контроль додержання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині забезпечення реалізації прав і гарантій працівників шляхом проведення перевірок роботодавців та робочих органів виконавчих дирекцій фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Пунктом 9 Положення №50 визначено, що для виконання покладених на Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю завдань, за погодженням з Міністерством праці та соціальної політики України утворюються територіальні державні інспекції праці в межах граничної чисельності працівників Держнаглядпраці.
Отже, судом встановлено, що відповідач - Територіальна державна інспекція праці в АР Крим - під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб'єктом владних повноважень.
Таким чином, у відносинах, пов'язаних із здійсненням відповідачем владних управлінських функцій щодо контролю додержання законодавства про працю відповідач є суб'єктом владних повноважень, спірний припис є формою рішення відповідача, спір про оскарження якого віднесено до компетенції адміністративного суду, справу належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Оцінюючи правомірність дій відповідача щодо прийняття спірного припису, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.
Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Отже «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.
«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Тому вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо скасування припису, суд зобов'язаний перевірити, чи відповідають висновки за актом перевірки, покладені в основу спірного припису, вимогам законодавства, чи діяла посадова особа відповідача безсторонньо, обґрунтовано та добросовісно у зв'язку з проведенням перевірки і виданням припису.
Відповідно до ч. 1 ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. Такі ж вимоги закріплено в ч. 1 ст. 24 Закону України від 24.03.1995 року №108/95-ВР “Про оплату праці”.
Відповідно до ст. ст. 97 КЗпП України форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом.
Судом встановлено, що порядок, умови і розмір компенсаційних і гарантійних виплат, дні виплати заробітної плати передбачені колективним договором №512 від 08.12.2006 року, укладеним між директором Кримського республіканського центру зайнятості і профспілковим комітетом Кримського республіканського центру зайнятості, зареєстрованого в Управлінні праці і соціального захисту населення Залізничного району м. Сімферополя (а.с.10-16), зі змінами до колективного договору, що зареєстровані в УПСЗН Залізничного району м.Сімферополя 27.11.08р. за №682 (а.с.20-27), (зокрема, компенсаційні та гарантійні виплати - Положенням про матеріальне заохочення та інші грошові виплати працівників Кримського республіканського центру зайнятості та його структурних підрозділів (додаток 3 до колективного договору), строки виплати заробітної плати - п. 3.3.9 вищевказаного Положення) (а.с.17-19).
Цей колективний договір поширює свою дію на працівників, що працюють в Армянському міському центрі зайнятості (згідно із пунктами 1.2, 1.7 цього договору).
Судом встановлено, що додатком 1 до колективного договору є Правила внутрішнього трудового розпорядку, дія якого поширюється на працівників Армянського міського центру зайнятості.
Судом з'ясовано, що у пункті 5.6 наведеного колективного договору встановлені дні виплати заробітної плати - двічі на місяць не пізніше 5 та 20 числа, що відповідає ст. 115 КЗпП України та ст. 24 Закону України «Про оплату праці».
Судом встановлено, що розділом 5 колективного договору «Формування, регулювання та захист заробітної плати» та додатком 3 до колективного договору «Положення про матеріальне заохочування та інші грошові виплати працівникам…» встановлені компенсаційні, гарантійні та інші виплати, що не суперечить ст. 97 КЗпП України.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України “Про колективні договори і угоди” колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів - представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом, а згідно із ч. 1 ст. 2 цього Закону колективний договір укладається на підприємствах, в установах, організаціях (далі - підприємства) незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають право юридичної особи.
Суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Міжнародними нормами, зокрема, Конвенцією Міжнародної організації праці № 98 «Про застосування принципів права на організацію і на ведення колективних переговорів» (стаття 4), яка ратифікована Україною, та Рекомендацією МОП № 91 (р. II, п. 2) передбачено укладання колективного договору на добровільних засадах, а під колективним договором розуміють усяку письмову угоду щодо умов праці та найму, яка укладається, з одного боку, між роботодавцем, групою роботодавців, а з іншого - однією чи кількома організаціями працівників, належним чином обраних і уповноважених згідно з законодавством країни, а також, що лише достатньо повний і змістовний колективний договір може забезпечити стабільні відносини між працівниками і роботодавцями (згідно листа Міністерства праці та соціальної політики України від 07.04.2006 р. № 2411/0/14-08/18 «Щодо обов'язковості укладення колективного договору на підприємстві»).
Також ст.1 Закону «Про колективні договори» та ст. 11 КЗпП обов'язкової вимоги щодо укладення колективного договору не встановлено.
Судом встановлено, що директор Армянського міського центру зайнятості не виступає у якості роботодавця, його не наділено повноваженнями на прийом та звільнення працівників.
Право прийому та звільнення працівників, застосування заходів заохочування та стягнення робітникам підвідомчих органів має виключно директор Кримського республіканського центру зайнятості згідно постанови Уряду Автономної Республіки Крим від 04.06.1996 року № 180 «Про затвердження Положення про Кримський республіканський центр зайнятості» (п.13).
Відповідно до Положення про Армянський міський центр зайнятості, центр зайнятості має статус юридичної особи, але повноваженнями щодо прийому та звільнення працівників директора Армянського міського центру зайнятості не наділено.
Так, згідно п. VIII Положення про Армянскьий міський центр зайнятості директор центру ... видає накази в межах своїх повноважень. Згідно трудового законодавства вносить на розгляд Кримському республіканському центру зайнятості пропозиції щодо прийому та звільнення працівників, заохочування та стягнення до працівників центру.
Працівники міського центру зайнятості, у тому числі директор міського центру зайнятості, є прийнятими на підставі наказів, що підписані директором Кримського республіканського центру зайнятості, таким чином, трудові відносини (відносини щодо найму та звільнення) виникають виключно між директором Кримського республіканського центру зайнятості та працівниками. Відповідно працівники міського центру зайнятості виступають у якості найманих працівників тільки відносно до Кримського республіканського центру зайнятості.
Обмеження прав директору міського центру зайнятості щодо права прийому та звільнення працівників також підтверджується:
- наявністю кадрової служби тільки в Кримському республіканському центру^ зайнятості яка видає накази про прийом та звільнення; здійснює зберігання трудових книжок відповідно до встановлених законодавством вимог;
- проведення конкурсного відбору по прийому на державну службу робітників вповноваженою комісією Кримського республіканського центру зайнятості;
- видання наказів щодо преміювання, встановлення надбавок, виплат матеріальної допомоги виключно Кримським республіканським центром зайнятості (згідно Положення про Кримський республіканський центр зайнятості, п.13);
- проведення атестації державних службовців виключно повноважною комісією Кримського республіканського центру зайнятості;
- формування та затвердження штатного розпису районного центру зайнятості здійснюється директором Кримського республіканського центру зайнятості, як власником у розумінні ст. 21 КЗпП України.
Суд враховує, що директор Армянського міського центра зайнятості не є особою, уповноваженою на прийом і звільнення з роботи працівників центру зайнятості. Доказів наявності повноважень цієї посадової особи на укладання колективного договору від імені власника судом також не встановлено.
Враховуючи це, суд вважає, що директор Армянського міського центра зайнятості не є особою, до компетенції якої віднесено виконання спірного припису.
Дослідивши докази надані сторонами, суд, за обставин, викладених в акті перевірки, не вбачає порушень з боку посадових осіб позивача вимог ст. ст. 97, 115, 142 КЗпП України, припис не може бути визнаний таким, що відповідає наведеним вимогам законодавства України.
Порядок проведення перевірки стану додержання законодавство про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що здійснюється посадовими особами Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальних органів затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 21 березня 2003р. №72, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 червня 2003р. за №432/7752 (Порядок №72).
Відповідно до п.1.2 Порядку №72, цей Порядок визначає процедуру здійснення державного нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю (крім питань охорони праці) та про загальнообов'язкове державне соціальне страхування: від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; на випадок безробіття на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та у фізичних осіб, які використовують найману працю.
Згідно з п. 1.4 Порядку №72 перевірки, що проводяться посадовими особами Держнаглядпраці та ТДПІ, можна розподілити на: планові та позапланові; за дорученням керівництва Держнаглядпраці та ТДПІ, правоохоронних органів; за пропозиціями установ, організацій; за зверненням громадян.
Судом встановлено, що у акті перевірки від 05.12.08р. №01-04-55/1716 зазначено, що було проведено первісну перевірку за дорученням Держнаглядпраці.
Пунктом 4.1 Порядку №72 встановлено, що за результатами кожної перевірки обов'язково складається акт перевірки, а в разі виявлення порушень законодавства про працю чи загальнообов'язкове державне соціальне страхування - припис щодо їх усунення.
Пунктом 4.3 Порядку №72 визначено, що у приписі вказуються порушення відповідно до висновків акту, і в резолютивній частині окремо встановлюється термін усунення кожного із порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення. У разі, якщо термін усунення порушень перевищує календарний місяць, установлюються вимоги подання щомісячного письмового повідомлення на визначену дату до повного усунення зазначеного порушення.
Судом встановлено, що в резолютивній частині припису від 08 грудня 2008року №01-04-55/1321 вказано два окремих пункти із зазначенням встановлених порушень, при цьому у приписі окремо терміни усунення кожного із встановлених порушень із зазначенням строку письмового повідомлення щодо їх усунення не встановлено.
Судом встановлено, що в резолютивній частині припису від 08 грудня 2008року №01-04-55/1321 зазначено лише один термін - у строк до 03 січня 2008р. з дня одержання припису необхідно письмово повідомити про вжиті заходи щодо виконання припису.
Суд вважає, що допущена відповідачем нібито технічна помилка щодо зазначення терміну інформування інспекції про вжиті заходи щодо усунення порушень не може носити формальний характер, тому що перешкоджає вжиттю таких заходів позивачем та унеможливлює усунення кожного із порушень.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до п.4.4 Порядку №72 контроль за виконанням припису є обов'язковим у діяльності інспектора праці. При цьому право на проведення інспектором праці повторної контрольної перевірки виконання припису виникає саме по закінченню терміну, визначеного приписом для усунення виявлених порушень. В акті за наслідками контролю виконання припису фіксуються результати виконання кожної вимоги припису. При встановленні не усунутих порушень обов'язково вноситься повторний припис.
Пунктом 4.5 Порядку №72 встановлено, що за результатами перевірки виконання припису інспектор праці аналізує виявлені правопорушення з наступним обов'язковим реагуванням - направленням матеріалів до правоохоронних органів, складенням протоколів про адміністративні правопорушення, винесенням постанови про накладення штрафу, внесенням власнику подання про притягнення роботодавця до дисциплінарної відповідальності.
Таким чином, визначення відповідачем в приписі від 08 грудня 2008року №01-04-55/1321 такого терміну для усунення виявлених під час проведення перевірки порушень - 03 січня 2008р., який завідомо не може бути виконаний позивачем, свідчить про порушення відповідачем Порядку та безумовно несе негативні наслідки для позивача.
Крім того, суд зазначає, що при зазначенні порушень, виявлених при проведенні перевірки відповідачем, у спірному припису не наведено, яким саме чином повинні бути усунуті порушення законодавства про працю.
При таких обставинах, суд вважає, що відповідач діяв упереджено, необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без дотримання розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи, несправедливо.
Відповідно до ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не доведено правомірність прийняття припису Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 08 грудня 2008року №01-04-55/1321 про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
При таких обставинах вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі тому, що не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.
Відповідно до ч.4 ст.94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Враховуючи, що позивач не здійснював судових витрат по справі, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.
В судовому засіданні 05.06.09р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. У повному обсязі постанову виготовлено 10.06.2009 року.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати припис Територіальної державної інспекції праці в АР Крим Державного департаменту нагляду за додержанням законодавства про працю Міністерства праці та соціальної політики України від 08 грудня 2008року №01-04-55/1321 про усунення виявлених порушень законодавства про працю.
Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня складення у повному обсязі у разі неподання заяви про апеляційне оскарження (апеляційної скарги).
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження апеляційна скарга не подана, постанова набирає законної сили через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Протягом 10 днів з дня складення постанови у повному обсязі через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим до Севастопольського апеляційного адміністративного суду може бути подана заява про апеляційне оскарження, після подачі якої протягом 20 днів може бути подана апеляційна скарга.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження (10 днів).
Суддя Кушнова А.О.