ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
18.06.2009 р. № 8/599
Окружний адміністративний суд міста Києва в особі судді Пилипенко О.Є., при секретарі Коваль А.В.
За результатами розгляду у відкритому судовому засіданні адміністративної справи
За позовомУкраїнсько -американського спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС»
ДоКомунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»
Третя особаТовариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Феонікс»
Провизнання дій незаконними та скасування державної реєстрації права власності
За участю представників сторін
від позивача: Попов А.С. за дов. від 15.08.2008 р.
від відповідача: Сіряк В.І. за дов. № 21891 від 24.06.2008 р.
від третьої особи: Попеску М.В. директор
Українсько -американське спільне підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю «КАІС»звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»про визнання незаконними дій по реєстрації права власності за ТОВ «Компанія Фенікс»на нежитлову будівлю літера «А», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6, загальною площею 2911,60 кв. м. та скасування державної реєстрації на виказану нежитлову будівлю.
Позивач позовні вимоги підтримав. Просив суд задовольнити позов. Позовні вимоги мотивує тим, що дії відповідача по реєстрації права власності на нерухоме майно є незаконними, адже документи на підставі яких здійснювалася реєстрація права власності, за твердженням позивача є незаконними. В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на Закони України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», «Про виконавче провадження», Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002 р. № 7/5.
Відповідач проти позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні адміністративного позову. Відповідач надав письмові пояснення, в яких наголосив на тому, що на момент державної реєстрації права власності жодних заборон чи арештів на спірний об'єкт нерухомого майна не було та стверджував, що не порушував прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Третя особа надала письмові заперечення проти позову, в яких підтримала позицію відповідача, просила в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 104 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно -правових відносин, має право на звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.
Згідно ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожному гарантується право на захист його прав, свобод та інтересів незалежним і неупередженим судом.
Відповідно до ч.1 ст.11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Отже, згідно з вищенаведеними нормами права, позивач має право звернутись до адміністративного суду з позовом лише у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Головним державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень Головного управління юстиції в м. Києві 22.04.2008 р. було складено акт про продаж нерухомого майна на прилюдних торгах (надалі -Акт).
Вказаний Акт складено в тому, що 16.04.2008 р. за адресою: м. Київ, вул. Московська, буд. 45/1, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мультисервіс»було проведено прилюдні торги з реалізації нежитлової будівлі літера «А», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6, загальною площею 2911,60 кв. м.
З протоколу № 2 проведення прилюдних торгів по реалізації майна (предметів іпотеки), а саме, нежитлової будівлі літера «А»загальною площею 2911,60 кв. м., яка належить ЗАТ «ВТФ «Радосинь», вбачається, що переможцем торгів стало Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Феонікс», ціна продажу 7 200 000,00 грн.
23.04.2008 р. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Морозов Г.В. видав ТОВ «Компанія Феонікс»Свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів, в якому зазначено, що ТОВ «Компанія Феонікс»належить на праві власності майно, яке складається з нежилої будівлі літера «А»загальною площею 2911,60 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6, яке придбано за 7 200 000,00 грн., що належало ЗАТ «ВТФ «Радосинь».
25.12.2008 р. на підставі зазначеного свідоцтва про придбання нерухомого майна КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»було проведено державну реєстрацію права власності ТОВ «Компанія Фенікс»на нежитлову будівлю літера «А»загальною площею 2911,60 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6.
Позивач вважає дії відповідача щодо проведення реєстрації права власності незаконними та такими, що порушують його права та законні інтереси кредиторів ЗАТ «ВТФ «Радосинь», серед яких УАСП ТОВ «Каіс», у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що в задоволенні адміністративного позову належить відмовити, виходячи з наступного.
Умови та порядок здійснення реєстрації прав на нерухоме майно встановлені Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обмежень»та Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно.
Пунктом 1.3. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. № 7/5, реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць.
Стаття 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачає обов'язковість державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно.
Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обмежень, що супроводжується внесенням даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень (ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»).
Частиною 4 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»передбачено, що для державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно до місцевого органу державної реєстрації прав разом із заявою про державну реєстрацію прав подаються документи про право чини щодо такого об'єкта нерухомого майна та їх копії або інші документи, що свідчать про встановлення, зміну чи припинення речового права.
Статтею 19 вказаного вище Закону встановлено перелік правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться реєстрація права власності, одним з них є свідоцтво про право власності.
Згідно даних реєстрових книг БТІ на час слухання справи, реєстрація права власності на нежитлову будівлю літера «А»загальною площею 2911,60 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6, проведена за ТОВ «Компанія Феонікс»на підставі Свідоцтва про право власності від 23.04.2008 р. виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу № 1831 Морозовим Г.В., по якому право власності на вказану житлову будівлю перейшло від ЗАТ «ВТФ «Радо синь»до ТОВ «Компанія Феонікс».
В обґрунтування своєї позиції, позивач посилається на те, що всупереч п. 3.3 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Мін'юсту від 07.02.2002 р. № 7/5 (надалі -Положення), державну реєстрацію права власності було проведено без попереднього проведення інвентаризаційних робіт, з даним твердженням позивача суд не погоджується, з огляду на наступне.
Так, п. 3.6 Положення, реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта, права щодо якого підлягають реєстрації.
Відповідно до п. 3.3 Положення, у реєстрації прав на нерухоме майно може бути відмовлено, якщо не проведено інвентаризаційних робіт або вони проведені не тим БТІ, яке здійснює реєстрацію прав власності на нерухоме майно.
Згідно п. 2.5 Положення, якщо заява про реєстрацію прав власності на нерухоме майно подається не пізніше як через двадцять місяців після виникнення цього права, то об'єкт не підлягає повторній технічній реєстрації. Якщо строк подачі заяви порушено, то реєстрації прав власності повинна передувати технічна інвентаризація об'єктів.
Як вже зазначалося, право власності ТОВ «Компанія Феонікс»на нежитлову будівлю літера «А»загальною площею 2911,60 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6, виникло з моменту отримання правовстановлюючого документа, а саме -Свідоцтво про право власності від 23.04.2008 р.
ТОВ «Компанія Феонікс»звернулось до Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» із заявою про реєстрацію права власності на вказану нежитлову будівлю 25.12.2008 р., тобто в строк, не пізніше як через двадцять місяців після виникнення цього права, як це передбачено п. 3.3. Положення.
Отже, реєстрації права власності ТОВ «Компанія Феонікс» не повинна була передувати технічна інвентаризація об'єкта нерухомості.
Крім того, суд звертає увагу на те, що на момент державної реєстрації прав власності жодних заборон чи арештів на спірний об'єкт нерухомого майна не було, що підтверджується наявними в матеріалах справи копією листа ВДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві за № 299/15, в якому зазначено, що арешт на все майно, що належить ДП ЗАТ «ВТФ «Радосинь»«Радосинь-Агро», накладений постановою ВДВС Деснянського районного управління юстиції у місті Києві серії АА № 879310 від 16.04.2007 р., не розповсюджується на рухоме та нерухоме майно ЗАТ «ВТФ «Радосинь», в тому числі на нежитлову будівлю літера «А», що знаходиться за адресою: м. Київ, пр-т Маяковського, буд. 6 та копією постанови про зняття арешту з майна боржника від 09.12.2008 р.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З огляду на вищенаведене у суду відсутні підстави для визнання дій відповідача незаконними, а також підстави для скасування державної реєстрації права власності на нежитлову будівлю літера «А»загальною площею 2911,60 кв. м., що розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6, адже відповідач як суб'єкт владних повноважень здійснюючи владні управлінські функції діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, судом визнається, що позивачем у позовній заяві не були наведені обставини, які б підтверджувались достатніми доказами, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог. Докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які позивач посилається в обґрунтування позовних вимог, та були спростовані доводами відповідача.
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні вимог позивача щодо визнання незаконними дій Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»по реєстрації права власності за ТОВ «Компанія Фенікс»на нежитлову будівлю літера «А», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6, загальною площею 2911,60 кв. м. та скасування державної реєстрації права власності за ТОВ «Компанія Фенікс»на нежитлову будівлю літера «А», яка розташована за адресою: м. Київ, проспект Маяковського, буд. 6, загальною площею 2911,60 кв. м., належить відмовити, оскільки відповідач діяв в межах своїх повноважень, відповідно до вимог чинного законодавства та з врахуванням фактичних обставин справи, крім того, відповідач своїми діями не порушував права та охоронювані законом інтереси позивача.
На підставі ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 17, 94, 158, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -
В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складання в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя О.Є. Пилипенко
Дата підписання повного тексту постанови: 26.06.2009 р.