Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"10" березня 2009 р. Справа №08/108-08
Колегія суддів у складі:
головуючого судді Кравець Т.В., судді Гончар Т.В., судді Терещенко О.І.
при секретарі Бухановій Т.А.
за участю представників сторін:
позивача - Мешечко О.Л. (довіреність № 7 від 02.01.2009р.)
відповідача - Кривошеєнко О.Ю. ( довіреність б/н від 02.02.2009 р.)
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "Actual" (вх.№3001 Х/2-5)
на рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2008 року
по справі № 08/108-08
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Вітек Інтернешнл Транспорт»
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Actual", м. Харків
про стягнення 9054,80 грн., -
встановила:
Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача суми боргу за надані послуги перевезення вантажу автомобільним транспортом в розмірі 9054,80 грн., а також витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн. та витрати на інформаційно-забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ » на користь Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕЛІТА" - 8250,0 грн. за послуги перевезення вантажу, вирішено питання розподілу судових витрат, в іншій частині позовних вимог -відмовлено. Рішення мотивовано обґрунтованістю вимог по стягненню 8250 грн. за послуги перевезення вантажу, оскільки позивач наданими до справи документами довів виконання свого обов'язку перед відповідачем по наданню послуг по перевезенню вантажу.
Товариство з обмеженою відповідальністю »в апеляційній скарзі порушує питання про скасування рішенням господарського суду Харківської області від 24.11.2008 р., у задоволенні позовних вимог ТОВ "ЕЛІТА" просить відмовити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність і необґрунтованість, прийнятим із порушенням норм процесуального права та при невірному застосуванні норм матеріального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що жодних зобов'язань перед позивачем - ТОВ »на себе не приймав.
ТОВ "ЕЛІТА" у відзиві на апеляційну скаргу та доповненні до нього просить апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість, а оскаржуване рішення -без змін.
Разом з тим позивач заявив клопотання про заміну сторони у справі, зазначивши при цьому, що ТОВ "ЕЛІТА" на підставі рішення зборів засновників (протокол № 20 /11 від 28.11.2008р.) перейменовано на ТОВ «Вітек Інтернешнл Транспорт».
Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Як видно з матеріалів справи та встановлено судом апеляційної інстанції 07.12.2007 року між сторонами була підписана пропозиція ТОВ »укласти договір перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні. Сторони домовились укласти договір-заявку на автотранспортне перевезення вантажу за маршрутом м. Запоріжжя-Україна - м. Лоза-Німеччина. Термін укладання Договору-заявки п'ять робочих днів з моменту акцепту оферти від 07.12.2007 року.
07.12.2007 року сторони після прийняття ТОВ »пропозиції укласти договір перевезення вантажів дійшли згоди укласти Договір-заявку на автотранспортне перевезення вантажу за вказаним в пропозиції маршрутом із тим же строком укладання Договору-заявки.
10.12.2007 року сторонами було підписано Договір-заявку № 1012/п-2 на автотранспортне перевезення за маршрутом Запоріжжя - Лоза з терміном доставки -18.12.2007 р., з сумою фрахту (вартості перевезення) - 8250,00 грн., з порядком і формою оплати -до розтаможки. Тобто, в Договорі-заявці № 1012/п-2 визначена провізна плата, термін доставки, маршрут, вид вантажу.
Згідно міжнародної товарно-транспортної накладної СМR № 103333 відправником вантажу є ПП «ВДВ - Бізнес»м. Запоріжжя, перевізником є -ТОВ «Еліта», м. Одеса та вантажоотримувачем є -Swanenberg SmbH, м. Лоза, Німеччина. Вантаж отримано -18.12.2007р.
Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області виходив з того, що позивач виконав свої обов'язки за умовами Договору-заявки, доставив вантаж за маршрутом Запоріжжя (Україна) - Лоза (Германія), що підтверджується накладною СМR за № 103333. Митний контроль вантаж пройшов 14.12.2007 року, про що свідчить відмітка на вказаній накладній СМR, тобто обов'язок сплатити у відповідача настав після проходження митного контролю. При цьому суд послався на те, що позивач наданими до справи документами довів виконання свого обов'язку по наданню послуг по перевезенню вантажу, 14.12.2007 року за № 34 відправив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити вартість наданих послуг в сумі 8250,00 грн. та штраф за затримку митного оформлення автомобілю в розмірі 740,00 грн.
Відповідач свої обов'язки щодо сплати коштів за отримані послуги в сумі 8250,00 грн. не виконав, кошти не перерахував.
На підставі вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині 8250,00 грн. за надані послуги перевезення вантажу є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню
Однак з таким висновком суду першої інстанції не може погодитися колегія судів апеляційної інстанції.
В основу оскаржуваного рішення суд першої інстанції поклав наступні докази -претензію, направлену на адресу відповідача та Договір-заявку №1012/п-2.
Як вже зазначалося вище, задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ЕЛІТА»в частині стягнення з відповідача 8250,00 грн. господарський суд Харківської області виходив з того, що позивач наданими до справи документами довів виконання свого обов'язку по наданню послуг по перевезенню вантажу і оскільки 14.12.2007 року за № 34 відправив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити вартість послуг в сумі 8250,00 грн. та штраф за затримку митного оформлення автомобілю в розмірі 740,00 грн.
Однак, оцінюючи надані позивачем в обґрунтування вимог докази суд першої інстанції не врахував, що претензія в розумінні ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України не є належним доказом виконання позивачем послуг по перевезенню вантажу, оскільки такими доказами згідно ст. 909 ЦК України та ст. 307 ГК України можуть бути укладений в письмовій формі договір перевезення вантажу, оформлений у встановленому законом порядку, укладання якого підтверджується складанням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента або іншого документа відповідно до вимог законодавства).
Згідно вимог ч. 2 ст. 34 ГПК України - обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Також посилання суду першої інстанції на укладення між сторонами договору -заявки № 1012/п від 10.12.20007 року протирічить дійсним обставинам справи, спростовується її матеріалами та ґрунтується на невірному тлумаченні положень діючого законодавства України.
Як видно з матеріалів справи ТОВ » не укладало з позивачем жодного договору на перевезення вантажу, у спірних правовідносинах не виступало ні перевізником вантажу, ні вантажовідправником, ні вантажовласником, ні вантажотримувачем.
Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, у тому числі залізничним транспортом, регулюються статтями 908-928 Цивільного кодексу України, статтями 306-315 Господарського кодексу України. Умови перевезення вантажу пасажирів, багажу окремними видами трансту встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами, іншими нормативно-правовими актами та правилами.
Згідно приписів статті 909 Цивільного Кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.Аналогічні приписи унормовані ст. 307 ГК України
Але ТОВ «ЕЛІТА»не надало належних доказів укладення фактично жодного договору між позивачем та відповідачем (як відправником) вантажу.
Крім того, статтею 207 Цивільного Кодексу України встановлено вимоги до письмової форми правочину та унормовано, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Копія факсограми Договору-Заявки № 1012/п-2, що міститься у матеріалах справи і яку суд першої інстанції поклав в основу оскаржуємого відповідачем рішення та яка розтлумачена судом, як укладений між сторонами договір перевезення вантажу - не підписана уповноваженим представником юридичної особи відповідача (кервником або іншою уповноваженою особою) не містить обов'язкового реквізиту юридичної особи, а повноваження особи, що підписала Заявку -експедитора не підтверджені належним чином, а отже не є належним доказом у розумінні Цивільного Кодексу України та ст. 34 Господарського процесуального Кодексу України, оскільки не має юридичної сили. Крім тог, матеріали справи містять надані позивачем дві копії факсограм Договору-заявки № 1012/п, різні за текстом щодо строку доставки, порядку і форми оплати суми штрафу за простой, реквізитів юридичної особи та підпису особи-експедитора.
Оскільки позивачем не надано оригіналу Договору-Заявки, є також сумнівним нестандартний розмір печатки ТОВ », якою засвідчено підпис невідомої особи-експедитора.
До того ж в матеріалах справи міститься претензія № 4 від 31 січня 2008 року, що ніби-то була направлена на адресу ТОВ »та яка обґрунтована з посиланням на заявку № 1012/п-2 та СМR від 13.12.2007 року № 103333 - підписана директором Паштет А.П. від ім'я зазначеного підприємства. Однак, доказів відправлення відповідачеві саме претензії від 31 січня 2008 року позивач суду не надав, оскільки копія вручення поштового повідомлення 09.02.08 року, направленого 07.02.2008 року не підтверджує направлення саме цієї претензії (від 31 січня 2008 року).
Як зазначив відповідач жодної претензії від ТОВ «Еліта»- він не отримував, а претензія № 34 від 14.12.2007 року, на яку послався суд першої інстанції в рішенні не була залучена позивачем до позовної заяви, та протиречить положенням заявки, з якій термін доставки вантажу зазначено - 18.12.2007 року, тобто на час складання зазначеної претензії не було навіть предмету її заявлення, що в котре свідчить про недостовірність зазначеного документу.
Згідно статті 4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 (Закон України № 57-\/ Про приєднання від 01.08.2006р.) договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, яка в силу ч. 1 зазначеної статті є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.
Керуючись ч. 2 ст. 307 ГК України перевізник зобов*язаний забезпечувати відправників бланками перевізних документів, а згідно ч. 5 ст. 308 ГК України про прийняття вантажу до перевезення перевізник видає вантажовідправнику в пункті відправлення документ, оформлений належним чином. Позивач не надав доказів передачі вантажовідправнику такого документу.
Відповідач же не складав вантажну накладну.
А вантажна накладна, залучена позивачем до матеріалів справи та покладена судом першої інстанції в основу рішення, як доказ в обґрунтування позовних вимог ТОВ «ЕЛІТА», не підтверджує наявність правовідносин та укладання договору перевезення між позивачем та ТОВ »чи існування будь-яких взаємних зобов'язань. Із зазначеного документа вбачається, що відповідач не виступав та не виступає стороною спірних правовідносин. Спірні правовідносини в силу зазначеного документу виникли між - ПП «ВДВ - Бізнес»м. Запоріжжя - відправником, ТОВ «Еліта»- перевізником та Swanenberg SmbH - вантажоотримувачем.
Таким чином позивачем не надано жодного аргументованого правового доказу того, що саме відповідач повинен виконати зобов'язання за зазначеним вище Договором-заявкою. Цей Договір такого обов*язку відповідача не передбачає.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач надав правове обґрунтування своєї позиції по справі, а суд апеляційної інстанції встановив, що жодних зобов'язань щодо укладання договору перевезення вантажу, оформлення перевізних документів, прийняття відповідних зобов'язань перед перевізником, організацію та забезпечення відправки і одержання вантажу, передачу його перевізнику, зберігання вантажу до його одержання, оформлення необхідних перевізних документів, страхування вантажу і т.п. відповідач - ТОВ »на себе не приймав та не здійснював. А Договір -заявка за правовою природою не є договором перевезення вантажу.
Відтак з висновком суду першої інстанції щодо задоволення вимог позивача в частині стягнення з відповідача 8250,00 грн. за надані послуги перевезення вантажу за Договором-заявкою № 1012/п-2 не може погодитися колегія судів апеляційної інстанції.
Тому не можуть бути задоволені і позовні вимоги в частині стягнення штрафу в сумі 740,00 грн. за простій автомобілю зверх норми у зв'язку з чим відповідно наказу міністерства транспорту України № 363 від 14.101997 року у разі такого простою автомобілів в пунктах вантаження і розвантаження понад встановлений термін складається акт і який складений не був.
Оскільки суд апеляційної інстанції не встановив виникнення між сторонами у справі правовідносин по перевезенню вантажу, вимоги щодо стягнення пені у розмірі 64,80 грн. також задоволенню не підлягають.
Щодо клопотання ТОВ "ЕЛІТА" про заміну сторони у справі ТОВ "ЕЛІТА" на ТОВ «Вітек Інтернешнл Транспорт»слід зазначити наступне.
Якщо після порушення провадження у справі найменування сторони змінилося і цю зміну зареєстровано в установленому порядку, сторона повинна подати суду відповідні документи. Суд на підставі поданих документів зазначає не про заміну сторони у справі, оскільки підстави для цього відсутні, а про зміну найменування сторони. Тому клопотання позивача про зміну найменування сторони -ТОВ "ЕЛІТА" на ТОВ «Вітек Інтернешнл Транспорт підлягає задоволенню.
Щодо тверджень позивача про надання відповідачем експедиторських послуг ПП «ВДВ-Бізнес»(вантажовідправником) слід зазначити, що питання, пов'язані з укладенням договору транспортного експедирування, обов'язків експедитора та його відповідальності за порушення обов'язків за договором регулюються статтями 929-939 ЦК України та ст. 316 ГК України і стосується обов'язків експедитора за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.
Однак, предметом позову є стягнення провізної плати за перевезення вантажу, обов'язок щодо якої виникає у відправника вантажу і яким не є відповідач.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не ґрунтується на нормах чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому є підстави для його скасування в частині задоволених вимог в розмірі 8250,00 грн. і задоволення апеляційної скарги.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 25, 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, п. 2 ст. 104, ст. 105 ГПК України, колегія суддів, -
постановила:
Клопотання ТОВ "ЕЛІТА" задовольнити. Змінити найменування сторони -ТОВ "ЕЛІТА" на ТОВ «Вітек Інтернешнл Транспорт».
Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю ctual»задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 24.11.2008 року по справі № 08/108-08 скасувати в частині стягнення з ТОВ » 8250,00 грн. за надані послуги перевезення вантажу та прийняти нове рішення.
В позові в частині задоволення позовних вимог ТОВ "ЕЛІТА" відмовити повністю.
Головуючий суддя Кравець Т.В.
Суддя Гончар Т.В.
Суддя Терещенко О.І.
Повний текст постанови підписаний 16.03.2009 року