61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
25 лютого 2009 р.м. Харків
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Філатова Ю.М.
Суддів: Мінаєвої О.М. , Водолажської Н.С.
при секретарі судового засідання - Житєньовій Н. М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року по справі № 2-а-6933/08
за позовом Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Приватного підприємства торгівельно-виробничої фірми «Укрторг»
про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,
Позивач, Харківське обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з приватного підприємства торгівельно-виробничої фірми «Укрторг»на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції та пеню за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів у 2007 році, у сумі 6973,38 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2008 р. по справі № 2а-7379/08 в задоволенні позову Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів відмовлено.
Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів не погодилось з постановою суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року по справі № 2-а-6933/08 та задовольнити позов, посилаючись на обставини, викладені в апеляційній скарзі. Вважає, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови порушив норми матеріального права. Харківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів направило на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі його представника.
Відповідач письмових заперечень проти апеляційної скарги не надав, але представник в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції було встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що приватне підприємство торгівельно-виробнича фірма «Укрторг»перебуває на обліку в Харківському обласному відділенні фонду соціального захисту інвалідів, як підприємство, яке в своїй діяльності використовує найману працю. Згідно форми 10-ПІ "Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів" за 2007 рік, що надавався відповідачем до Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 17 осіб. Інваліди, працюючі на підприємстві відповідача у 2007 році, відсутні, фонд оплати праці штатних працівників в 2007 році складав 115000 грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2007 році 6764,71 грн., позивачем розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2007 рік в сумі 6764,71 грн. та нараховано пеню в сумі 208,67 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю. установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб. - у кількості одного робочого місця. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить у відповідача 1 особу.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з наступного. Згідно з ч.1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції Закону від 31.05.2005 р., для роботодавців установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі 4% середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. За змістом частини другої, третьої зазначеної статті роботодавці самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу і забезпечують працевлаштування інвалідів.
Згідно ст. 18 Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, а в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Стаття 18-1 Закону вказує, що державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань, що не було зроблено, та не заперечується позивачем.
Враховуючи вимоги глави 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", відповідно до якої до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать власні (самоврядні) та делеговані повноваження, пункту 12 статті 34 цього Закону, згідно з яким до делегованих повноважень належить бронювання в порядку, встановленому законом, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форм власності робочих місць, призначених для працевлаштування осіб, які відповідно до законодавства потребують соціального захисту і не спроможні конкурувати на ринку праці, визначення нормативів таких робочих місць. Таким чином, зазначений Закон встановлював, що визначення нормативу робочих місць, призначених для інвалідів, мало здійснюватися спільно, зокрема, з підприємством.
Наказом Державного комітету статистики №420 від 19.12.05 р. затверджена форма статистичної звітності №3-ПН „Звіт про наявність вакансій", яка подається підприємствами установами та організаціями щомісячно на адресу державної служби зайнятості.
Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік, у відповідача протягом 2007 року не працювала жодна особа, яка має групу інвалідності. З матеріалів справи встановлено, що відповідачем протягом 2007 року подавались дані до Ленінського районного центру зайнятості про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, що підтверджується копіями звітів та листом Ленінського районного центру зайнятості населення від 25.04.2008 за № 842.
Відповідно до ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб - у кількості одного робочого місця. Після самостійного розрахунку кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою вищевказаної статті, здійснюється та забезпечується працевлаштування інвалідів. В ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно зі ст. 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.
Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою ст. 19 цього Закону.
Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що з урахуванням вищевикладеного адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем були виконані вимоги Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" щодо вжиття заходів для працевлаштування інвалідів. Доказів, які б свідчили про те, що підприємство відмовило у прийнятті на роботу інвалідам, які безпосередньо зверталися до підприємства відповідача або які були направлені центром зайнятості, позивачем не були представлені і у справі відсутні.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відсутні підстави для стягнення з відповідача штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів у 2007 р.
Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення. Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку стосовно того, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року по справі № 2-а-6933/08 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права.
Керуючись ст. ст. 160, 164, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року по справі № 2-а-6933/08 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2008 року по справі № 2-а-6933/08 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом 30 днів з моменту виготовлення повного тексту.
Головуючий суддяФілатов Ю.М.
Судді Мінаєва О.М. Водолажська Н.С.
Повний текст ухвали виготовлений 02.03.2009 р.