09.02.09
Господарський суд
Чернігівської області
14000,м.Чернігів телефон канцелярії
проспект Миру, 20 77-99-18
Іменем України
05 лютого 2009 року Справа № 12/181/31
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс", вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083
Відповідач: Дочірнє підприємство "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пластмас-Прилуки", вул. Козача, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500
Предмет спору: про стягнення заборгованості 503736,78 грн.
Суддя Л.М.Лавриненко
Представники сторін:
позивач: Сальник М.А. довіреність № 17-11 від 17.11.2008 року, представник, була присутня в судовому засіданні 05.02.2009 року, 05.02.09р. в судове засідання не з”явилась
відповідач: Бойко В.С. довіреність № 2 від 05.01.2009р. представник, Пелех Є.Д. довіреність № 31 від 19.01.09р. представник, Троценко Т.М. - директор.
Рішення приймається після оголошеної в судовому засіданні перерви з 22.01.2009 року по 05.02.2009 року, на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.
Позивачем було подано позов про стягнення з відповідача 339 296 грн. 80 коп. відсотків за користування товарним кредитом, три відсотки річних в розмірі 13 943 грн. 70 коп., 42 087 грн. 40 коп. інфляційних втрат та 108 408 грн. 88 коп. пені, згідно договору поставки № 196-ОП від 31.01.2008 року.
Представник відповідача проти позовних вимог заперечував. В поданому відзиві на позов відповідач просить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог, посилаючись на те, що незважаючи на двосторонню домовленість керівників двох підприємств при проведенні переговорів,всупереч вимогам ст.ст. 6, 7 Господарського процесуального кодексу України п. 9.1., 9.2. розділу "Суперечки і розбіжності" Договору саме у такий спосіб, позивач безпідставно намагається будь-яким чином отримати додаткові значні штрафні кошти для поліпшення власного фінансового стану та перерозподілу коштів між іншими, найбільш прибутковими проектами. Також відповідач посилається на виникнення форс-мажорних обставин, а саме неможливість отримання коштів по контракту з „ Gillaga Investments limited” отримувач -АО „Саккабель”, Грузія, м. Зестафоні та відвантаження продукції, оскільки Російська Федерація заборонила транзит в межах всієї території в напрямку Грузії, і ця заборона тривала з 08.08.08р. по 27.08.08р.
Ухвалою суду від 23.12.2008 року, судом за заявою сторін було продовжено термін розгляду справи до 23.02.2009 року.
В судовому засіданні 22.01.2009 року, позивачем відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, було подано письмове уточнення суми позову, відповідно до якого позивач просить суду стягнути з відповідача 327 223 грн. 60 коп. відсотків за користування товарним кредитом за період з 12.02.2008 року по 28.08.2008 року, пені в розмірі 104 936 грн. за період з 12.02.2008 року по 28.08.2008 року, та 31 936 грн. 40 коп. інфляційних втрат за період з 12.02.2008 року по 28.08.2008 року.
Також судовому засіданні 22.01.2009 року, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач відмовився від стягнення суми 3% річних в розмірі 13 943 грн. 70 коп.
В судовому засіданні судом було роз'яснено позивачу наслідки відмови від позову. Представнику позивача наслідки відмови від позову в частині стягнення 3% річних були зрозумілі.
Подану позивачем заяву про уточнення позовних вимог суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом, пені та інфляційних втрат.
Суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування товарним кредитом, пені та інфляційних втрат, а також відмову позивача від позову в частині стягнення 3% річних в розмірі 13 943 грн. 70 коп., оскільки це є правом сторони, і не протирічить діючому законодавству та не зачіпає нічиї права та охоронювані законом інтереси.
Директор ТОВ „Торгова марка „Мартекс”, Мірошниченко О.М., який судом був викликаний в судове засідання для дачі пояснень по справі, повідомив про неможливість його явки в судове зсідання та надав письмові пояснення, в яких зазначив, що Іомтева С.О. з 28.02.08р. було звільнено з посади директора ТОВ „Торгова марка „Мартекс” і директором ТОВ „Торгова марка „Мартекс” призначено Мірошниченка О.М., який приступив до виконання обов'язків з 03.03.08р. Позивачем поставка товару здійснювалася в строки передбачені умовами договору поставки, але відповідач в свою чергу систематично порушував строк товарного кредиту, що привело до виникнення заборгованості. Керівництво ДП „Пластмас” ТОВ „Пластмас-Прилуки” прибуло до Дніпропетровська та зустрілося зі мною. В процесі переговорів з нашого боку пропонувалось виконати вимогу від 08.08.08р. та ставилось питання про зупинення господарських відносин. Про відмову від пред”явлення штрафних санкцій мова не велася. Ніяких обіцянок та гарантій ТОВ „Торгова марка „Мартекс” не надавало. ТОВ „Торгова марка „Мартекс” 03.09.08р. направило на адресу ДП „Пластмас” ТОВ „Пластмас-Прилуки” примірник позовної заяви для ознайомлення , а тому звернення ТОВ „Торгова марка „Мартекс” до суду не було новиною для ДП „Пластмас” ТОВ „Пластмас-Прилуки”.
В поданих 22.01.2009 року письмових доповненнях та пояснень до відзиву на позовну заяву відповідач вказує на те, що чинним законодавством не передбачено продаж товару за договором поставки на умовах товарного кредиту. Якщо покупець прострочив оплату товару проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару та своєчасно нараховувати відсотки. Позивач, незважаючи на існуючу прострочку платежу за товарним кредитом продовжує постійно поставляти на адресу відповідача товар, і не ставить питання про повернення неоплаченого товару та відшкодування відсотків до 08.08.08р. Також відповідач вказує на те, що позивачем було безпідставно здійснено нарахування штрафних санкцій з лютого 2008 року та продовження їх нарахування на суму товарного кредиту 1 070 000 грн. Крім того відповідач своєчасно здійснив погашення товарного кредиту в повному обсязі, тому нарахування відсотків, пені та інфляційних є безпідставним. Також відповідач посилається на ту обставину, що позивачем не було надано відповідачу та суду доказів того, що несвоєчасна оплата за товарним кредитом по договору поставки № 196-ОП призвела до понесення позивачем збитків, а заявлені позивачем штрафні санкції є надмірно великими порівняно з тим, що позивач не поніс збитків від реалізації товару за договором поставки.
В поданих в судове засідання 05.02.2009 року доповненнях та поясненнях до відзиву відповідач зазначив, що позивач не надав доказів, що ним були понесені збитки за договором поставки № 196-ОП, а заявлені позивачем штрафні санкції є кабальними для відповідача, як підприємства, яке відноситься до хімічної галузі, оскільки на даний час у зв'язку з фінансовою кризою, підприємство відповідача повністю зупинено, а нарахування штрафних санкцій позивачем є безпідставне отримання ним коштів для поліпшення власного фінансового стану, підтвердженням тому є відсутність доказів про понесення збитків та ухилення керівництва від підтвердження проведених зустрічей про врегулювання спору.
Сторони були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але позивач повноважного представника в судове засідання 05.02.09р. не направив.
До початку розгляду справи від позивача надійшло письмове клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, яке задоволено судом. Також позивач просить суд розглянути справу без участі повноважного представника, у зв'язку з його хворобою.
Представники відповідача проти розгляду без участі повноважного представника позивача заперечували.
Клопотання позивача про розгляд справи без участі повноважного представника задоволено судом, оскільки участь в судовому засіданні є правом сторони, відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України.
Представником відповідача в судовому засіданні 05.02.09р. заявлено клопотання про виклик в судове засідання директора ТОВ „Торгова марка „Мартекс” Мірошниченко О.М. та Іомтєва С.О. для дачі пояснень щодо проведення між сторонами переговорів про відстрочку платежу по договору поставки.
Дане клопотання було відхилено судом, оскільки директором ТОВ „Торгова марка „Мартекс” Мірошниченко О.М. надано письмове пояснення з цього питання. Іомтєв С.О. на даний час не є директором товариства , а нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено виклик свідків в господарський процес.
Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення повноважних представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, господарський суд встановив:
Відповідно до ч. 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Аналогічна норма міститься і в ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України.
31.01.2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 196-ОП.
У відповідності до п. 1.1 договору постачальник (позивач) взяв на себе зобов'язання передати у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язується прийняти та сплатити за продукцію (товар) у кількості, асортименті, по ціні та в строки відповідно до умов даного Договору та Додатків до нього.
Пунктом п. 2.1. Договору сторони визначили , що кількість, асортимент та строк постачання та умови постачання кожної окремої партії товару узгоджується сторонами шляхом надсилання покупцем постачальнику засобами факсимільного зв'язку відповідної заявки, підписаної уповноваженою особою покупця. Прийняттям заявки до виконання є рахунок постачальника, виставлений покупцю на підставі отриманої заявки.
Кількість товару , згідно п.3.3 договору, остаточно узгоджена сторонами , указується у рахунку Постачальника. Сторони дійшли згоди про те, що дозволяється відвантаження товару з перевищенням кількості, узгодженої сторонами . В цьому випадку покупець зобов”язаний прийняти та сплатити зайво відвантажену кількість товару.
Ціна на товар ,( п.4.1 договору ), встановлюється сторонами у рахунках постачальника.
Таким чином , по своїй правовій природі , укладений між сторонами договір є договором поставки.
Частиною 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що до відносин поставки , не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.
Частиною 2 ст.712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно з ч.ч 2,3 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов»язання , враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу . За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.
Так відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторонами були підписані специфікації на поставку кожної партії товару, копії яких додані до матеріалів справи, а огляд оригіналів було здійснено в судовому засіданні. В специфікаціях зазначено найменування товару, кількість, ціна, строки поставки.
На виконання умов договору поставки № 196-ОП від 31.01.2008 року, позивач згідно накладних від 04.02.2008 року, 07.02.2008 року на суму 165 000 грн., від 12.02.2008 року, 14.02.2008 року, 18.02.2008 року, 21.02.2008 року, 22.02.2008 року, 27.02.2008 року на суму 166 000 грн., від 03.03.2008 року, 06.03.2008 року, 11.03.2008 року, 13.03.2008 року, 17.03.2008 року, 20.03.2008 року на суму 169 700 грн., від 24.03.2008 року, 27.03.2008 року, 28.03.2008 року, 01.04.2008 року, 07.04.2008 року, 14.04.2008 року, 17.04.2008 року на суму 174 000 грн., від 21.04.2008 року, 23.04.2008 року на суму 348 000 грн., від 12.05.2008 року на уму 344 000 грн., від 19.05.2008 року, 22.05.2008 року на суму 172 000 грн., від 26.05.2008 року на суму 344 000 грн., від 29.05.2008 року на суму 172 000 грн., від 04.06.2008 року, 05.06.2008 року, 09.06.2008 року, 12.06.2008 року, 17.06.2008 року, 19.06.2008 року, 23.06.2008 року, 26.06.2008 року на суму 174 000 грн., від 01.07.2008 року на суму 178 000 грн., копія яких додані позивачем до матеріалів справи, поставив відповідачу товар -ПВХ суспензію S-70 (Тайвань). Всього позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 7 032 200 грн. Огляд оригіналів вищевказаних накладних було здійснено в судовому засіданні.
Факт отримання відповідачем товару підтверджується копіями довіреностей, доданих до матеріалів справи. Проти факту отримання товару відповідач також не заперечував.
У відповідності до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України , а покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Пунктом 5.1. Договору, сторони передбачили, що товар за даним договором продається з відстрочкою платежу і на умовах надання постачальником покупцю товарного кредиту. Під товарним кредитом сторони розуміють товар, який передається постачальником у власність покупця на умовах відстрочення кінцевого розрахунку на визначений строк. Строк товарного кредиту становить 5 банківських днів.
Пунктом 2 специфікацій до договору , сторони визначили, що строк товарного кредиту 7 календарних днів з дати постачання товару.
Таким чином, відповідно до умов Договору, відповідач зобов'язаний був здійснити розрахунок по вищевказаним накладним наступним чином, а саме: по накладним: від 04.02.2008 року на суму 165 000 грн. в строк - 11.02.2008 року, від 07.02.2008 року на суму 165 000 грн. - 14.02.2008 року, від 12.02.2008 року на суму 166 000 грн. -19.02.2008 року, від 14.02.2008 року на суму 166 000 грн. -21.02.2008 року, від 18.02.2008 року на суму 166 000 грн. -25.02.2008 року, від 21.02.2008 року на суму 166 000 грн. -28.02.2008 року, від 22.02.2008 року на суму 166 000 грн. -29.02.2008 року, від 27.02.2008 року на суму 166 000 грн. -05.03.2008 року, від 03.03.2008 року на суму 169 700 грн. - 10.03.2008 року, від 06.03.2008 року на суму 169 700 грн. -13.03.2008 року, від 11.03.2008 року на суму 169 700 грн. -18.03.2008 року, від 13.03.2008 року на суму 169 700 грн. -20.03.2008 року, від 17.03.2008 року на суму 169 700 грн. -24.03.2008 року, від 20.03.2008 року на суму 169 700 грн. -27.03.2008 року, від 24.03.2008 року на суму 174 000 грн. -31.03.2008 року, від 27.03.2008 року на суму 174000 грн. -03.04.2008 року, від 28.03.2008 року на суму 174 000 грн. -04.04.2008 року, від 01.04.2008 року на суму 174000 грн. -08.04.2008 року, від 07.04.2008 року на суму 174 000 грн. -до 14.04.2008 року, від 14.04.2008 року на суму 174 000 грн. - 21.04.2008 року, від 17.04.2008 року на суму 174 000 грн. -24.04.2008 року, від 21.04.2008 року на суму 348 000 грн. -29.04.2008 року, від 23.04.2008 року на суму 348 000 грн. -30.04.2008 року, від 12.05.2008 року на суму 344 000 грн. -19.05.2008 року, від 19.05.2008 року на суму 172 000 грн. -26.05.2008 року, від 22.05.2008 року на суму 172 000 грн. -29.05.2008 року, від 26.05.2008 року на суму 344 000 грн. -02.06.2008 року, від 29.05.2008 року на суму 172 000 грн. - 05.06.2008 року, від 04.06.2008 року на суму 174 000 грн. - 11.06.2008 року, від 05.06.2008 року на суму 174 000 грн. -12.06.2008 року, від 09.06.2008 року на суму 174000 грн. - 17.06.2008 року, від 12.06.2008 року на суму 174 000 грн. - 19.06.2008 року, від 17.06.2008 року на суму 174000 грн. - 24.06.2008 року, від 19.06.2008 року на суму 174 000 грн. - 26.06.2008 року, від 23.06.2008 року на суму 174000 грн. - 01.07.2008 року, від 26.06.2008 року на суму 174000 грн. - 03.07.2008 року, 01.07.2008 року на суму 178 000 грн. - 08.07.2008 року, включно.
Як вбачається із аналізу платіжних документів про здійснення оплати відповідачем отриманого товару, копії яких додані до матеріалів справи, станом на 29.08.08р. отриманий товар оплачений в повному обсязі, але відповідачем була допущена прострочка строку товарного кредиту - 5 банківських днів, передбаченого сторонами п. 5.1. Договору поставки № 196-ОП від 31.01.2008 року, та строку товарного кредиту 7 календарних днів, визначеного п.2 специфікацій.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою поставленого товару, позивач просить суд стягнути з відповідача, згідно уточненого розрахунку, 327 223 грн. 60 коп. відсотків за користування товарним кредитом за період з 04.02.2008 року по 29.08.2008 року.
Частиною третьої ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
У відповідності до ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем.
Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Пунктами 5.2.-5.3. Договору поставки сторони визначили, що у разі несвоєчасного погашення товарного кредиту на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 0,2% за кожний день користування, сплата відсотків здійснюється в строк, на протязі 3-х банківських днів після їх нарахування, а оплата товару та нарахованих відсотків проводиться в гривнях на поточний рахунок постачальника, вказаний в розділі 12 договору.
08.08.08р. позивачем була направлена відповідачеві вимога про сплату суми товарного кредиту за прострочку оплати отриманого товару. Факт направлення підтверджується фіскальним чеком від 08.08.08р.Копія вимоги та доказів направлення надані до матеріалів справи..
Матеріалами підтверджується порушення відповідачем строку товарного кредиту - 5 банківських днів, передбаченого сторонами п. 5.1. Договору поставки № 196-ОП від 31.01.2008 року та строку товарного кредиту 7 календарних днів, визначеного п.2 специфікацій, але оскільки при розрахунку товарного кредиту позивачем була допущені помилки, а саме : невірно визначений строк оплати по накладній від 03.03.08р., оскільки 10.03.08р. був вихідним днем, а тому строк оплати 11.03.08р.; нараховані відсотки за 08.04.08р. по накладній від 20.03.08р., але 08.04.08р. була здійснена повна оплата по вказаній накладній; невірно визначений строк оплати по накладній від 21.04.08р., оскільки 28.04.08р. був вихідним днем, а тому строк оплати 29.04.08р.; невірно здійснено нарахування відсотків по накладній від 26.05.08р., оскільки оплата в сумі 150000 грн зазначена 03.07.08р., а відповідно до наданих платіжних доручень № 1692 від 02.07.08р. та № 1717 від 03.07.08р., оплата була здійснена 02.07.08р. в сумі 80000 грн та 03.07.08р. в сумі 70000 грн; невірно визначений строк оплати по накладній від 09.06.08р., оскільки 16.06.08р. був вихідним днем, а тому строк оплати 17.06.08р., а також оплата в сумі 22000 грн по вказаній накладній була здійснена 08.08.08р., згідно платіжного доручення № 2003 від 08.08.08р.; невірно здійснено нарахування відсотків по накладній від 12.06.08р., оскільки оплата в сумі 51000 грн була здійснена 08.08.08р., згідно платіжного доручення № 2003 , в сумі 50000 грн -21.08.08р., згідно платіжного доручення № 2073, а решта суми - 29.08.08р., згідно платіжного доручення № 2119, а тому суд доходить висновку , що сума товарного кредиту , яка підлягає стягненню становить 321267 грн 40 коп.
Посилання відповідача на те, що чинним законодавством не передбачено продаж товару за договором поставки на умовах товарного кредиту, а якщо покупець прострочив оплату товару проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару та своєчасно нараховувати відсотки, а позивач, незважаючи на існуючу прострочку платежу за товарним кредитом продовжував постійно поставляти на адресу відповідача товар, і не ставив питання про повернення неоплаченого товару та відшкодування відсотків до 08.08.08р., судом до уваги не може бути прийнято з наступних підстав.
Як встановлено судом, ч. 2 ст.712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продаж товарів в кредит з виплатою відсотків за користування товарним кредитом передбачено ст. ст. 536, 694 Цивільного кодексу України . Умовами договору поставки сторони передбачили сплату відсотків за користування товарним кредитом, що не суперечить діючому законодавству.
Частиною 4 ст. 694 Цивільного кодексу України передбачено право, а не обов”язок продавця вимагати повернення товару в разі прострочки оплати покупцем.
Відповідач в свою чергу приймав поставлений позивачем товар , і своїм правом щодо відмови у замовленні товару не скористався.
Крім того п. 5 специфікацій до договору поставки, відповідач взяв на себе відповідальність сплачувати штрафні санкції за немотивовану відмову від прийняття товару .
Таким чином приймаючи товар, відповідач підтверджував, що поставка цього товару для нього є необхідною з метою здійснення виробництва.
Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 104 936 грн. коп. за період прострочки з 04.02.2008 року по 29.08.2008 року, розраховану відповідно до п.8.2. договору.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою (штрафом, пенею). Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Пунктом 8.2. договору передбачено, що у випадку порушення покупцем термінів оплати, відповідно до умов даного Договору, він сплачує постачальнику штрафну неустойку у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми заборгованості, за кожен день прострочення оплати, за весь період нарахування пені.
Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується порушення відповідачем термінів оплати за поставлений товар і п.8.2 договором передбачена відповідальність відповідача у вигляді сплати пені в разі прострочки оплати отриманого товару , але оскільки позивачем при розрахунку пені були допущені ті самі помилки , що і при нарахуванні відсотків за товарний кредит, які вище зазначені, а тому сума пені за період прострочки з становить 103026 грн 49 коп.
Заперечення відповідача , щодо порушення позивачем шестимісячного терміну нарахування пені, встановленого ст.. 232 Господарського кодексу України, судом до уваги не приймається, оскільки як вбачається із розрахунку пені , позивачем нарахування пені здійснювалось окремо по кожній накладній , а прострочки оплати по кожній накладній більше 6 місяців не було. Тому позивачем не було порушено вимоги ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України щодо припинення нарахування пені через шість місяців від дати настання строку виконання зобов”язання.
У відповідності до ст. 614 Цивільного кодексу України, особа яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини.
Суд при прийнятті рішення враховує, що одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.
Статтею 233 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Приймаючи до уваги, що відповідачем оплата товару в повному обсязі була здійснена 29.08.08р., умовами договору передбачена сплата відсотків за користування товарним кредитом і нарахування яких визнані судом обґрунтованими, відповідачем були допущені незначні періоди прострочки оплати кожної партії товару , а також враховуючи фінансовий стан підприємства та зупинення виробництва з 01.12.08р. по 28.02.09р.,згідно наказу по підприємству від 31.10.08р. № 174-р , суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% . Відповідно пеня підлягає стягненню в сумі 51513 грн. 25 коп.
Також позивач просить суду стягнути з відповідача 31 936 грн. 40 коп. інфляційних нарахувань за період з 04.02.2008 року по 29.08.2008 року за прострочку повернення товарного кредиту.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Рекомендації відносно порядку застосування індексу інфляції при розгляді судових справ викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.97р. № 62-97р .
Як слідує із вищевказаних рекомендацій Верховного Суду України, в разі якщо оплата здійснена до 15 числа поточного місяця, то відповідно інфляція нараховується за відповідний місяць за мінусом здійсненої оплати , а якщо після 15 числа місяця, то інфляція нараховується за весь місяць без врахування оплати.
Таким чином проаналізувавши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат , суд доходить висновку , що позивачем безпідставно нарахована інфляція за березень 2008р. по накладній від 21.02.08р., оскільки повна оплата була здійснена 06.03.08р.; за квітень 2008р. по накладних від 13.03.08р., 17.03.08р.,20.03.08р., оскільки повна оплата була здійснена відповідно 02.04.08р., 04.04.08р., 08.04.08р.; за травень 2008р. по накладних від 07.04.08р., 14.04.08р., оскільки повна оплата була здійснена 08.05.08р. та 13.05.08р.; по накладній від 17.04.08р., на суму 174000 грн. оплата в сумі 157 000 грн. була здійснена до 15 травня 2008р., відповідно інфляція за травень повинна бути нарахована на суму 17000 грн.; по накладній від 21.04.08р. оплата була здійснена 23.05.08р. та по накладній від 23.04.08р. -09.06.08р., а тому безпідставно нарахована інфляція за червень 2008р.; по накладній від 12.05.08р., на суму 344000 грн. оплата в сумі 131 000 грн. була здійснена до 15 червня 2008р., відповідно інфляція за червень повинна бути нарахована на суму 213000 грн.
Відповідно інфляційні втрати підлягають стягненню в сумі 6237 грн.
Посилання відповідача на двосторонню домовленість керівників двох підприємств при проведенні переговорів щодо досягнення домовленості про відстрочку платежу за отриманий товар до 30.08.08р. і не стягнення штрафних санкцій, та порушення позивачем вимог ст.ст. 6, 7 Господарського процесуального кодексу України та п. 9.1., 9.2. розділу "Суперечки і розбіжності", є безпідставне і судом до уваги не може бути прийнято, оскільки договір поставки № 196 -ОП від 31.01.08р. укладений сторонами в формі єдиного письмового документа, зміни до нього , відповідно до ст.. 188 Господарського кодексу України та ст. 205 Цивільного кодексу України , повинні також бути внесені у письмовій формі. Доказів внесення змін до вказаного договору поставки щодо перенесення строків здійснення оплати, відповідач суду не надав. Також відповідно до рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 , положення частини другої статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
Не може бути прийнято судом і твердження відповідача про виникнення форс-мажорних обставин, а саме неможливість отримання коштів по контракту з „ Gillaga Investments limited” отримувач -АО „Саккабель”, Грузія, м. Зестафоні та відвантаження продукції, оскільки Російська Федерація заборонила транзит в межах всієї території в напрямку Грузії, і ця заборона тривала з 08.08.08р. по 27.08.08р., оскільки як встановлено судом строк оплати по останній накладній від 01.07.08р. настав 08.07.08р., а форс мажорні обставини , на які посилається відповідач , виникли з 08.08.08р. по 27.08.08р..
Не приймається судом до уваги і посилання відповідача на те, що він своєчасно здійснив погашення товарного кредиту в повному обсязі, тому нарахування відсотків, пені та інфляційних є безпідставним, оскільки доказів сплати саме товарного кредиту відповідач суду не надав, а нарахування відсотків, пені і інфляційних втрат здійснюється за порушення саме строків здійснення розрахунків по кожній із отриманої партії товару.
Безпідставним є і посилання відповідача на те, позивачем не було надано відповідачу та суду доказів того, що несвоєчасна оплата за товарним кредитом по договору поставки № 196-ОП призвела до понесення позивачем збитків, оскільки умовами договору поставки та нормами чинного законодавства не передбачено стягнення відсотків за товарним кредитом, пені та інфляційних втрати лише при умові понесення позивачем збитків від реалізації товару.
Відсотки за товарним кредитом та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, які визначені ст. 230 Господарського кодексу України та ст. 549 Цивільного кодексу України, а тому у суду відсутні підстави для їх зменшення.
Враховуючи, що відповідач в порушення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України взяті на себе зобов'язання по Договору поставки № 196-ОП від 31.01.2008 року не виконав, своєчасно за отриманий товар не розрахувався , суд з урахуванням вищевикладеного , доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтовані і підлягають задоволенню в частині стягнення 321267 грн. 40 коп. відсотків за користування товарним кредитом, 51513 грн. 25 коп. пені та 6237 грн. інфляційних нарахувань, в решті позову відмовити.
Оскільки позивач відмовився від позовних вимог в частині стягнення 13943 грн. 70 коп. - 3 відсотків річних і відмова прийнята судом, а тому провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.
Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 4 305 грн. 31 коп. витрат по сплаті держмита та 100 грн. 85 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Керуючись ст.ст. 525, 526, 536, 549, 625, 692, 694,712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 230, 231, 232,233,265 Господарського кодексу України, ст. 49, п. 4 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Провадження у справі в частині стягнення 13943 грн. 70 коп - 3 відсотків річних припинити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Дочірнього підприємства "Пластмас" Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Пластмас-Прилуки", вул. Козача, 56, м. Прилуки, Чернігівська область, 17500 (п/р 26000051480185 в ЧФ „Приватбанк” м. Прилуки, МФО 353586, код ЄДРПОУ 32512498) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгова група "Мартекс", вул. Собінова, 1, м. Дніпропетровськ, 49083 (п/р 26006001048619 в ЗАТ „Хоум Кредит Банк”, МФО 307213, код ЄДРПОУ 33771647) 321267 грн. 40 коп. відсотків, 51513 грн. 25 пені, 6237 грн. інфляційних нарахувань, 4 305 грн. 31 коп. державного мита та 110 грн. 85 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Наказ видати після набранням судовим рішенням законної сили.
4.В решті позову відмовити.
Суддя Л.М.Лавриненко
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України та підписано 10.02. 2009р.
Суддя Л.М.Лавриненко