"15" січня 2009 р.
Справа № 17-4-28-25-36/02-5638
Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді В.Б.Туренко
суддів Л.І.Бандури,
Л.В. Поліщук, згідно розпорядження голови суду № 175 від 17.11.2008р.
при секретарі судового засідання - О.О.Соломахіній
за участю представників сторін:
від позивача -Гаврюшенко О.Ю., Гуськова В.М.
від прокуратури - старший помічник прокурора Сінічкіна Л.І.
від відповідача -Єфременко Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
ТОВ ''ФІНРОСТБАНК''
на рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2008р.
у справі № 17-4-28-25-36/02-5638
за позовом Прокурора м. Одеси в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю ''ФІНРОСТБАНК''
про визнання недійсним установчого договору та стягнення 2625000.00грн.,
встановив:
Прокурор м. Одеси 25.06.02р. звернувся з позовом в інтересах держави в особі Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційний банк ''ФЕБ'' про визнання недійсним установчого договору про створення ТОВ КБ ''ФЕБ'' в частині вступу в якості учасника Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів та стягнення на користь останнього з ТОВ КБ „ФЕБ” 2625000грн., як внесок учасника до статутного фонду товариства (а.с.4-6 т.1).
Справа тривалий час знаходилась на вирішенні господарського суду у зв'язку із неодноразовим зупинення провадження у справі з різних підстав та з причини оскарження ухвал господарського суду в апеляційному та касаційному порядку.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2005р. здійснена заміна ТОВ КБ ''ФЕБ'' на його правонаступника ТОВ ''ФІНРОСТБАНК'' (а.с. 111-112 т.2).
Прокурор м. Одеси двічі подавав заяви про уточнення та доповнення до позовних вимог, згідно остаточної редакції (заява від 26.09.05р. № Н-20) прокурор просив визнати недійсним установчий договір ТОВ КБ ''ФЕБ'' на підставі ст. 50 ЦК України в частині вступу в якості учасника Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, із застосуванням наслідків, передбачених ст. 48 цього Кодексу, а саме - зобов'язати ТОВ ''ФІНРОСТБАНК'' виплатити Фонду 2625000грн. як внесок учасника до статутного фонду ТОВ КБ ''ФЕБ'' та стягнути прибуток, який повинно було отримати Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів як учасник ТОВ КБ ''ФЕБ'' за всі роки участі у ТОВ КБ ''ФЕБ'' по даний час (а.с.176-182, 224-230 т.2).
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що установчий договір в частині вступу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не відповідає закону, перерахування останнім 2625000грн. як внесок до статутного фонду ТОВ КБ ''ФЕБ'' здійснено не за цільовим призначенням, всупереч Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'', Інструкції про порядок використання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів, Положенню про Одеське обласне відділення ФСЗІ.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач послався на те, що у Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів не існує права на отримання вартості частини майна ТОВ КБ ''ФЕБ'' пропорційно його частці учасника у статутному фонді, оскільки питання виходу або виключення Одеського облвідділення ФСЗІ зі складу учасників ТОВ КБ ''ФЕБ'' на загальних зборах учасників не розглядалось і ніяких рішень з цього приводу не приймалось (а.с. 92 т.2).
26.09.2005р. відповідачем подана заява про застосування строку позовної давності при вирішенні даного спору (а.с. 223 т.2).
Рішенням господарського суду Одеської області від 13.10.2008р. (суддя Гуляк Г.І.), яке оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 15.10.2008р., позов задоволено частково, визнано недійсним установчий договір в частині вступу в якості учасника Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, затверджений загальними зборами учасників протоколом № 41 від 11.11.97р., стягнуто з відповідача на користь позивача 2625000.00грн., в решті позову відмовлено (а.с. 58-63 т.4).
Не погодившись із рішенням суду, відповідач 27.10.2008р. звернувся з апеляційною скаргою, в який просив його скасувати, прийняти нове рішення, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, у зв'язку з чим просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із наступного.
Згідно установчого договору від 16.04.92р. товариство з обмеженою відповідальністю Комерційний банк ''ФЄБ'' створено учасниками: МП ''СІС'' з часткою долі у статутному фонді 35%, МП ''Стром'' -13%, МП ''Техніка'' -13%, МП ''Мініел'' -4%, Українсько-американським підприємством ''Ірен'' -30%, Страховою компанією ''Юг-Аско'' -5%; статутний фонд складав 50000000крб. У подальшому до установчого договору вносились зміни щодо розміру статутного фонду, складу його учасників та розміру їх часток у статутному фонді (а.с. 110-141 т.1).
Згідно змін до установчого договору, затверджених протоколом № 41 від 11.11.97р., до складу учасників товариства увійшли: МП ''СІС'' з часткою долі у статутному фонді 11,67%; СП ''Ірен'' -33,34% ; ТОВ ''Укрросгаз'' -3%; ТОВ ''Сідіс'' -16,99%; Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів -35%; розмір статутного фонду складав 7500000грн. (а.с. 106-109 т.1).
Зміни до Статуту КБ ''ФЕБ'' зареєстровані 09.03.97р. (а.с. 17-25 т.2).
Платіжними дорученнями № 40 від 27.11.97р., № 101 від 27.03.98р., № 124 від 20.04.98р. Одеське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів перерахувало на розрахункові рахунки КБ ''ФЕБ'' 2625000.00грн. - 35% від розміру статутного фонду, як внесок до статутного фонду товариства (а.с. 59-61 т.1).
Як встановлено під час розгляду даної справи зазначена сума сплачувалась за рахунок відрахувань підприємств, установ і організацій за невиконання ними нормативу створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (ст. ст. 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні'').
Відповідно до Положення про Одеське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Правління Фонду України соціального захисту інвалідів № 24 -ІІІ від 10.04.97р., Одеське обласне відділення є місцевим органом державної виконавчої влади, що утворюється для фінансування державних програм соціального захисту інвалідів. Бюджет відділення Фонду складається за рахунок:
- коштів Державного бюджету;
- коштів підприємств (об'єднань), установ і організацій, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації;
- благодійних внесків, що надійшли на рахунок відділення Фонду;
- відтворених позабюджетних коштів;
- інших надходжень, що незаборонені чинним законодавством України.
Кошти бюджету відділення витрачаються у встановленому Правлінням Фонду порядку і спрямовуються у відповідності з затвердженим кошторисом на фінансування таких заходів:
- довгострокових та короткострокових програм по соціальній захищеності інвалідів, трудовій і медичній реабілітації інвалідів та залученню їх до суспільно-корисної діяльності;
- витрат по працевлаштування та професійному навчанню інвалідів, проведенню заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації;
- витрат для надання інвалідам грошової допомоги, засобів пересування, протезування, орієнтації та сприймання інформації, на санаторно-курортне лікування, компенсаційні виплати, телефонізацію квартир інвалідів, встановлення підвищених стипендій інвалідам, які навчаються у вищих навчальних закладах;
- розвитку матеріально-технічної бази підприємств, створених при сприянні відділення Фонду;
- поточної діяльності та утримання апарату працівників відділення;
- здійснення інших заходів відповідно до завдань та функцій відділення.
Кошторис витрат відділення та звіт про його виконання затверджується Правлінням Фонду, його показники попередньо розглядаються і погоджуються з виконавчою дирекцією Фонду (а.с. 177-182 т.1).
Законодавчими актами, що діяли на день вступу позивача учасником товариства передбачалось, зокрема, ст. ст. 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів України'' від 21.03.91р. № 875-ХІІ, пунктами 2.2., 4.3. Інструкції про порядок надходження обліку і витрачання коштів Фонду України соціального захисту інвалідів, затвердженої наказом Фонду України соціального захисту інвалідів, Міністерства праці України, Міністерства фінансів України, Національного банку України від 18.09.96р. №56/75/196/82, зареєстрованої Мін'юстом України 14.11.96р. за № 664/1689, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів цільові кошти -відрахування, які використовуються для надання цільової фінансової допомоги у вигляді позики на створення робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, і на здійснення заходів щодо їх соціально-трудової та професійної реабілітації, для фінансування витрат на професійне навчання непрацюючих інвалідів І та ІІ групи, у т.ч. за направленнями державної служби зайнятості.
Відповідно до Положення про вкладення вільних коштів Фонду України соціального захисту інвалідів в підприємницьку діяльність і витрачання доходів від цієї діяльності, затвердженого на засіданні Правління Фонду України соціального захисту інвалідів протокол № 9 від 21.10.93р. за погодженням Міністерства фінансів України від 09.03.94р., до вільних коштів Фонду України соціального захисту інвалідів, які вкладаються в підприємницьку діяльність, відносяться цільові фінансові відрахування підприємств, установ і організацій, зроблені ними у випадку невиконання підприємствами встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів (ст. ст. 19, 20 Закону України ''Про основи соціальної захищеності інвалідів України'') у розмірі середньостатистичної вартості робочого місця на даному підприємстві і незатребувані за цільовим призначенням. Для розширеного відтворення вільних коштів Фонд має право: розміщувати ці кошти на депозитних вкладах в установах банків; вкладати у короткострокові та довгострокові кредити, цінні папери (а.с. 206-207 т.1).
Аналіз вищезазначених правових норм свідчить, що рішення про вступ Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів в якості учасника ТОВ КБ ''ФЕБ'' з внесенням коштів в якості сплати частки до статутного фонду товариства повинно було бути узгоджено з Правлінням та виконавчою дирекцією Фонду. Таке погодження не отримувалось, а рішення про вступ в якості учасника прийнято одноособово колишнім начальником відділення Маленко М.І., всупереч з встановленими цілями діяльності Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів. Перерахування суми 2625000.00грн. як внеску до статутного Фонду товариства КБ ''ФЕБ'' здійснено Одеським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів не за цільовим призначенням. Посилання скаржника на Доповнення до проекту витрат позабюджетних коштів, призначених на створення робочих місць для інвалідів по Одеському обласному відділенню на ІV квартал 1997р., І квартал 1998р., затверджених виконавчим директором Фонду відповідно 02.03.98р. та 31.03.98р., якими передбачалось здійснення Одеським обласним відділенням Фонду витрат в розмірах 1260000грн. та 1000000грн. на придбання цінних паперів ТОВ КБ ''ФЕБ'', не заслуговують на увагу, оскільки внесення коштів у статутний фонд не можна ототожнювати з придбанням цінних паперів.
Відповідно до ст. 13 Закону України ''Про господарські товариства'' від 19.09.91р. № 1576 -ХІІ в редакції, що діяла станом на 11.11.97р., вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом. Забороняється використовувати для формування статутного (складеного) капіталу бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заставу.
Згідно ст. 1 Закону України ''Про цінні папери і фондову біржу'' від 18.06.91р. № 1201-ХІІ (в редакції, що діяла станом на 11.11.97р.), цінні папери -грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам. Статтею 3 вказаного Закону визначені види цінних паперів.
Таким чином, Одеське обласне відділення Фонду протягом IV кварталу 1997р. та І кварталу 1998р. отримало повноваження придбати цінні папери ТОВ КБ ''ФЕБ'' на загальну суму 2260000грн., а згідно платіжних доручень № 40 від 27.11.97р., № 101 від 27.03.98р., № 124 від 20.04.98р. на загальну суму 2625000.00грн. перерахувало ці кошти на придбання частки у статутному фонді товариства, тобто не за цільовим призначенням.
На час підписання змін до установчого договору про вступ Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів учасником ТОВ КБ ''ФЕБ'' -листопад 1997р., та на час звернення прокурора з даним позовом -червень 2002р. діяв Цивільний кодекс УРСР (1963р.).
Відповідно до ст. 50 ЦК УРСР, недійсною є угода, укладена юридичною особою в суперечності з встановленими цілями її діяльності. До таких угод відповідно застосовуються наслідки, передбачені ст. 48 або 49 цього Кодексу. Згідно ст.ст. 59, 60 названого Кодексу, угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Недійсні частини угоди не тягнуть за собою недійсності інших її частин, оскільки можна припустити, що угода була б укладена і без включення недійсної її частини.
На момент ухвалення рішення у справі Цивільний кодекс УРСР (1963р.) втратив чинність, у зв'язку із набранням чинності з 01.01.2004р. ЦК України, який не має норми аналогічної ст. 50 ЦК УРСР.
Разом з тим, відповідно до п.4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання чинності цим Кодексом.
Згідно ч.3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Статтею 203 вказаного Кодексу передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідними для чинності правочину, зокрема, частиною 1 цієї статті встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Частина 1 ст. 216, ст. 217 ЦК України містять аналогічні норми за наслідками, передбаченими ст. 48, 60 ЦК УРСР (1963р.). Положення ст. 59 ЦК УРСР (1963р.) аналогічні ст. 236 ЦК України.
Установчі договори мають відповідати загальним вимогам, що пред'являються до правочинів, і при розгляді спорів про визнання їх недійсними слід керуватися відповідними нормами про недійсність правочинів.
Оскільки установчий договір, зміни до якого оформлені протоколом № 41 від 11.11.97р. в частині вступу Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів учасником ТОВ КБ ''ФЕБ'' та перерахування цільових бюджетних коштів до статутного фонду товариства, тоді як вони повинні витрачатися для здійснення заходів, направлених на соціальну, трудову і спортивну реабілітацію інвалідів, не відповідає вищенаведеним законодавчим нормам, моральним засадам суспільства, цілям діяльності відділення Фонду, а тому суд першої інстанції обґрунтовано визнав установчий договір в цій частині недійсним та застосував наслідки недійсності частини угоди, стягнувши з відповідача на користь позивача 2625000.00грн.
Посилання скаржника на те, що установчий договір втратив чинність з 20.06.2007р., у зв'язку із прийняттям Закону України ''Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв'язку із прийняттям Цивільного кодексу України'' від 27.04.2007р. № 997 , не заслуговують на увагу, оскільки предметом даного розгляду є установчий договір, зміни до якого були оформлені протоколом № 41 від 11.11.97р. і прокурор з даним позовом звернувся ще в червні 2002р., тобто до внесення змін, на які посилається скаржник.
В апеляційній скарзі відповідач послався на те, що спір між учасниками банку може бути вирішений тільки шляхом добровільного виходу Фонду зі складу учасників товариства або шляхом здійснення продажу (відступлення) своєї частки у статутному капіталі іншому учаснику або третій особі чи самому товариству, а також шляхом виключення Фонду зі складу учасників, в порядку передбаченому ст. 64 Закону України ''Про господарські товариства'' або на виконання судового рішення.
Однак, судова колегія зазначає, що предметом даного спору є не вихід Одеського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів зі складу учасників товариства, а навпаки -правомірність його вступу як учасника товариства та внесення ним бюджетних цільових коштів до статутного фонду товариства.
Щодо клопотання відповідача про застосування позовної давності, то судова колегія не погоджується з доводами останнього, виходячи із наступного.
Відповідно до ст.ст. 71, 76, 79 ЦК УРСР (1963р.), що діяв на день звернення з позовом -червень 2002р., загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки. Перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Перебіг строку позовної давності переривається пред'явленням позову в установленому порядку.
З позовом про визнання установчого договору в певній частині недійсним та стягнення коштів прокурор звернувся 25.06.2002р. Як зазначено в позовній заяві та підтверджено прокурором в судовому засіданні апеляційної інстанції про порушення прав держави в особі Одеського обласного відділення соціального захисту інвалідів внаслідок вступу в листопаді 1997р. останнього учасником ТОВ КБ ''ФЕБ'' та внесення відділенням Фонду до статутного фонду товариства 2625000.00грн. прокурору стало відомо при проведені перевірки після жовтня 2001р., тобто позов заявлено в межах строку позовної давності.
Посилання скаржника, що цей строк слід обраховувати з 01.11.97р., коли проводилась аудиторська перевірка, яка підтвердила нецільове використання державних коштів, не заслуговує на увагу, оскільки по-перше, суперечить ст. 76 ЦК УРСР; по-друге, позов заявлений прокурором, а не відділенням Фонду; по-третє, рішення про вступ відділення Фонду в якості учасника ТОВ КБ ''ФЕБ'' було прийнято 11.11.97р., кошти перераховувались 27.11.97р., 27.03.98р., 20.04.98р., тобто порушення права 01.11.97р. ще не мало місця.
З урахуванням викладеного, підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 99, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,
постановила:
Рішення господарського суду Одеської області від 13.10.2008 р. у справі № 17-4-28-25-36/02-5638 залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Постанова апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня набрання постанови законної сили.
Головуючий суддя В.Б. Туренко
Суддя Л.І. Бандура
Суддя Л.В. Поліщук