61064, м.Харків, вул.Володарського, 46 (1 корпус)
17 квітня 2009 р. Справа № 22-а-972/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.
Суддів: Донець Л.О. , Макаренко Я.М.
за участю секретаря судового засідання Шимової С. О.
представників сторін:
позивача - ОСОБА_2
першого відповідача - Романенко О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управлінняюстиції на постанову Октябрський районний суд м. Полтава від 02.07.2008р. по справі № 2-а-567/08
за позовом ОСОБА_1
до Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управлінняюстиції ,
Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області
про визнання бездіяльності Державної виконавчої служби неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 20 000грн.,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції; 3-я особа - Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області, в якому просив зобов'язати відповідача виплатити кошти, належні йому за рішенням Полтавського районного суду від 27.06.2002 року в сумі 7690,22грн., стягнути з Відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції кошти в сумі 20 000грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Постановою Октябрського районного суду м. Полтави від 02.07.2008 року по справі № 2а-567/08 позовні вимоги задоволено частково.
Визнано неправомірною бездіяльність відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції при виконанні виконавчого листа по справі № 2-95/2002.
Стягнуто з відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції на користь ОСОБА_1 3000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Відділ Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального права, просить постанову Октябрського районного суду м. Полтави від 02.07.2008 року скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на ст.. 181 КАС України та зазначає на пропущення позивачем строку звернення до суду. Крім того, відповідач вказує на відсутність заподіяння з його боку позивачеві шкоди, а тому і відсутність підстав для її стягнення.
Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 05.02.2009 року до участі у справі у якості другого відповідача залучено Головне управління Державного казначейства України в Полтавській області.
У судовому засіданні представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив в її задоволенні відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін.
Представник першого відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав в повному обсязі.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та першого відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 27.06.2006 року рішенням Полтавського районного суду Полтавської області по справі №2-95/2002 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення майнової шкоди, заподіяної ДТП, та моральної шкоди задоволено частково.
Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 01.04.2003 року вказане рішення змінено, стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди 10 657 грн. 22 коп. та 1 500 грн. моральної шкоди, а всього 12 157 грн. 22 коп.
Ухвалою Верховного Суду України від 09.04.2004 року у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_3 на вищевказані рішення відмовлено.
ВДВС Полтавського РУЮ на виконання виконавчого листа №2-95 від 14.05.2004 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 12 157 грн. 22 коп. 20.05.2004 року прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження. 29.09.2004 року складено акт опису та арешту майна боржника, в тому числі трактора Т-150 К днз 29-68 ШР, сівалки СЗТ-3.6 заводський номер 98793, плуга ПЛН-5.
29.09.2004 року прийнято постанову про призначення експерта для участі у виконавчому провадженні.
31.03.2005 року державним виконавцем направлено до Полтавського районного суду заяву про зміну способу і порядку виконання рішення суду щодо звернення стягнення на майно СФГ «Бублик», в зв'язку з чим 01.04.2005 року прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження.
04.05.2005 року Полтавським районним судом прийнято ухвалу про задоволення заяви про зміну способу і порядку виконання рішення суду, звернувши стягнення відповідно до акту опису та арешту майна від 29.09.2004 року на майно СФГ «Бублик» в особі його голови - ОСОБА_3, а саме: трактор Т-150 К днз 29-68 ШР, сівалку СЗТ-3.6 заводський номер 98793, плуг ПЛН-5.
23.09.2005 року державним виконавцем складено акт опису та арешту майна боржника - трактора Т-150 К днз 29-68 ШР, сівалки СЗТ-3.6 заводський номер 98793, плуга ПЛН-5.
10.11.2005 року до Полтавської філії ДАК «Національна мережа аукціонних центрів» направлено заяву на реалізацію описаного та арештованого майна.
05.12.2005 року проведено реалізацію трактора Т-150 К.
14.12.2005 року до ВДВС Полтавського РУЮ від ОСОБА_1 надійшла заява про перерахування стягнутих коштів на його рахунок в АБ «Полтава-Банк».
26.12.2005 року платіжним дорученням №718 ОСОБА_1 сплачено 4 000 грн. в рахунок погашення заборгованості.
02.02.2006 року позивачем до першого відповідача подано заяву про залишення за собою, в рахунок погашення заборгованості, непроданого на аукціоні описаного та арештованого майна: сівалки СЗТ-3.6 заводський номер 98793, плуга ПЛН-5.
03.02.2006 року знято арешт з описаного та арештованого майна : сівалки СЗТ-3.6 заводський номер 98793 вартістю 2 600 грн., плуга ПЛН-5 вартістю 1 867 грн. для передачі ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості.
03.02.2006 року держвиконавцем винесено акт про відмову боржника в добровільному порядку передати стягувачеві майно : сівалку СЗТ-3.6 заводський номер 98793, плуг ПЛН-5.
06.02.2006 року держвиконавцем винесено постанову про зупинення виконавчого провадження, в зв'язку з поданням 01.11.2005 року до Полтавського районного суду боржником позовної заяви про виключення описаного та арештованого майна (трактора Т-150 К днз 29-68 ШР, сівалки СЗТ-3.6 заводський номер 98793, плуга ПЛН-5) з акту опису й арешту майна від 23.09.2005 року.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що в діях першого відповідача вини в завданні позивачеві майнової шкоди не вбачається, через те, що вона завдана позивачу діями ОСОБА_3
При цьому суд першої інстанції зазначає, що з 26.12.2005 року по 06.02.2006 року перший відповідач безпідставно не сплатив ОСОБА_1 5950,20грн. від реалізації на аукціоні трактора, котрі знаходяться на депозитному рахунку відділу виконавчої служби, та 03.02.2006 року державний виконавець ВДВС Полтавського РУЮ не вжив відповідних заходів для вилучення сівалки та плуга для передачі ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості по виконанню вказаного рішення.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про неправомірність бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції при виконанні виконавчого листа по справі № 2-95/2002 та наявність підстав для стягнення з першого відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 3000грн.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Статтею 383 Цивільного процесуального кодексу України, який набрав чинності 1 вересня 2005 року, передбачено, що учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією чи бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Аналіз зазначеної норми свідчить про те, що до цивільної юрисдикції відносяться лише спори щодо рішень, дій чи бездіяльності органів виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень, які ухвалені цивільними судами за правилами нового Цивільного процесуального кодексу України, тобто, які ухвалені після 1 вересня 2005 року.
Отже, оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби, вчинених під час виконання рішень загальних судів, які ухвалені до 1 вересня 2005 року, не можуть переглядатися за правилами нового Цивільного процесуального кодексу України. Такі спори відповідно до статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України відносяться до адміністративної юрисдикції.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України "Про виконавче провадження".
У відповідності до ст. 1 зазначеного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Стаття 5 Закону України "Про виконавче провадження" визначає обов'язки і права державних виконавців.
Так, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Права державного виконавця при здійсненні заходів примусового виконання рішень визначені частиною 3 зазначеної статті.
Як вбачається з матеріалів справи, при виконанні судового рішення по справі № 2-95/2002 державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції здійснено достатню та необхідну кількість процесуальних дій, спрямованих на виконання зазначеного рішення.
Зокрема, державним виконавцем відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції описано та накладено арешт на майно боржника, за його заявою змінено порядок та спосіб виконання рішення суду, вжито заходи по продажу частини арештованого майна, перераховано в рахунок погашення заборгованості 4000грн.
У відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, серед іншого, у випадку подання до суду позову про виключення майна з акта опису й арешту.
Як вбачається з матеріалів справи, головою СФГ "Бублик" ОСОБА_3 до Полтавського районного суду подано позовну заяву про виключення з акта опису та арешту майна сівалки СЗТ-3.6 заводський номер 98793, плуга ПЛН-5.
В зв'язку з поданням боржником зазначеної позовної заяви 06.02.2006 року держвиконавцем прийнято постанову про зупинення виконавчого провадження, що у відповідності до п. 7 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження" було обов'язком державного виконавця.
Частиною 2 статті 36 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавче провадження зупиняється у випадках, передбачених пунктом 7 статті 34 до розгляду питання по суті.
З пояснень сторін колегією суддів встановлено, що до теперішнього часу позов ОСОБА_3 про виключення описаного та арештованого майна з акту від 23.09.2005 року ще не розглянуто, оскільки ухвалою Полтавського районного суду Полтавської області від 25.09.2006 року провадження у зазначеній справі зупинено до вирішення по суті спору за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.
Посилання позивача на нездійснення відповідачем заходів з перерахування на його користь грошових коштів, які знаходяться на рахунку державної виконавчої служби, не прийняті судом до уваги, оскільки до поновлення виконавчого провадження ніякі процесуальні дії не проводяться.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає безпідставними висновки суду першої інстанції щодо бездіяльності відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції при виконанні виконавчого листа по справі № 2-95/2002 та неправомірності такої бездіяльності.
Відносно пред'явленої до стягнення моральної шкоди колегія суддів зазначає наступне.
Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
Статтею 1167 Цивільного кодексу України передбачені підстави відповідальності за завдану моральну шкоду. Згідно ч. 1 зазначеної статті моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Виходячи з цієї норми, підставою відповідальності за завдану моральну шкоду є склад цивільно-правового правопорушення, що складається з наступних елементів: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Позивачем не доведено суду протиправність дій першого відповідача, наявність моральної шкоди, її розміру та причинного зв'язку між діями першого відповідача та моральною шкодою.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності підстав для стягнення з першого відповідача на користь позивача моральної шкоди в сумі 3000грн.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Відділу державної виконавчої служби Полтавського районного управлінняюстиції задовольнити.
Постанову Октябрський районний суд м. Полтава від 02.07.2008р. по справі № 2-а-567/08 скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Відділу Державної виконавчої служби Полтавського районного управління юстиції, Головного управління Державного казначейства України в Полтавській області про визнання бездіяльності Державної виконавчої служби неправомірною, стягнення матеріальної та моральної шкоди в сумі 20 000,00 грн. відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом місяця з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя(підпис)Дюкарєва С.В.
Судді(підпис)
(підпис)Донець Л.О. Макаренко Я.М.
Повний текст постанови виготовлений 22.04.2009 р.
Суддя Харківського апеляційного адміністративного суду Дюкарєва С.В.