19 травня 2009 р. Справа № 22-а-960/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі -Співак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою державної податкової інспекції у місті Полтаві на постанову господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2008 року по справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Прімекс-плюс” до державної податкової інспекції у місті Полтаві за участю прокуратури Полтавської області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Полтаві від 18 квітня 2007 року № 0001002301/0, за яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 682.414,50 грн., в тому числі, основний платіж -454.943 грн., штрафна (фінансова) санкція -227.471,50 грн., -
У вересні 2007 року позивач товариство з обмеженою відповідальністю “Прімекс-плюс” (подалі -ТОВ “Прімекс-плюс”) звернулося до господарського суду Полтавської області з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у місті Полтаві (подалі ДПІ у м. Полтаві), яким просить, з урахуванням змін позовних вимог, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача від 18 квітня 2007 року № 0001002301/0, за яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 682.414,50 грн., в тому числі, основний платіж -454.943 грн., штрафна (фінансова) санкція -227.471,50 грн.
Позивач зазначає, що порушень п.п. 7.4.1, 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 року з наступними змінами № 168/97-ВР не допускав.
Постановою господарського суду Полтавської області від 09.09.2008 року позовні вимоги ТОВ “Прімекс-плюс” задоволені в повному обсязі.
Не погоджуючись з постановою суду в апеляційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені позовних вимог підприємства.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанову господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2008 року слід відповідно правил ст. 202 ч. 1 п. 4 КАС України -частково скасувати, виходячи з наступного.
Відповідно до положення п. 3 ч. 1 ст. 198, ст. 202 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нове судове рішення.
За матеріалами справи вбачається, що за наслідками проведення планової виїзної комплексної перевірки діяльності ТОВ “Прімекс-плюс” з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01 липня 2005 року по 01 жовтня 2006 року ДПІ у м. Полтаві складено акт перевірки № 656/23-1/30547654 від 05 квітня 2007 року, яким встановлені порушення підприємством п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” в частині віднесення до складу податкового кредиту придбаного товару у ТОВ “Спецінпром компанія” (період травень - вересень 2006 року) та ПП “УкрРесурсПром” (період -липень 2005 року), які виключені з реєстру платників ПДВ.
На підставі даного акту, відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 18 квітня 2007 року № 0001002301/0, за яким визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 682.414,50 грн., в тому числі, основний платіж -454.943 грн., штрафна (фінансова) санкція -227.471,50 грн.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03.11.2006 року (справа № 2-2916/1 2006 року) визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість - ТОВ “Спецінпром компанія” від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість - 24.06.2005 року.
Акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 29-239/2388 затверджений першим заступником начальника ДПІ у Дніпровському районі м. Києва 06.12.2006 року.
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 30.03.2005 року (справа № 2-1414-1/05) визнано недійсним свідоцтво платника податку на додану вартість - ПП “УкрРесурсПром” від дати внесення до реєстру платників податку на додану вартість - 08.09.2003 року. Ухвалою апеляційного суду м. Києва від 19.01.2006 року, залишеною без змін ухвалою суду касаційної інстанції від 27.08.2007 року, рішення суду від 30.03.2005 року скасовано, провадження у справі закрито.
Акт про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 27 затверджений в.о. начальника ДПІ у Святошинському районі м. Києва 03.08.2005 року.
З фотокопії форми № 1, що є додатком 1 до п. 3 Порядку оформлення і видачі паспорта Громадянина України вбачається, що громадянин України Бездетко Валерій Олександрович (особа, що видала позивачеві податкові накладні від ПП “УкрРесурсПром” )12.11.2003 року звертався до паспортної служби щодо заміни паспорта громадянина України у зв'язку зі зміною прізвища: з Бездетко на Стоборов, та отримав паспорт громадянина України на ім'я Стоборова Валерія Олександровича.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 вищезазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з цим Законом).
Право платника податку на податковий кредит виникає у відповідності з пп..7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” з дати здійснення першої з подій:
-або дати списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чеку) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
-або дати отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Вимоги до податкової накладної визначені в п.п. 7.2.1, п. 7.2, ст. 7 даного Закону, а п.п. 7.2.4 цього пункту встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст. 9 цього Закону.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення № 0001002301/0, за яким підприємству визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 589.765,95 грн., в тому числі, основний платіж - 393.177,30 грн., штрафна (фінансова) санкція -196.588,65 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що на дату отримання позивачем податкових накладних від ТОВ “Спецінпром компанія” підприємство знаходилось в ЄДРПОУ, було зареєстровано платником ПДВ. Податкові накладні, що отримані позивачем від ТОВ “Спецінпром компанія” підписані уповноваженою на це особою й доказів зворотного відповідачем судам першої та апеляційної інстанції не надано.
Факт проведення операції з придбання товару позивачем від ТОВ “Спецінпром компанія” та його оплати підтверджується первинними бухгалтерськими документами.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості включення ТОВ “Прімекс-плюс” сум податку на додану вартість, сплачену в ціні придбаного товару, до податкового кредиту за податковими накладними, виданими ТОВ “Спецінпром компанія” .
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ “Прімекс-плюс” про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення відповідача від 18 квітня 2007 року № 0001002301/0, за яким підприємству визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92.648,55 грн., в тому числі, основний платіж -61.765,70 грн., штрафна (фінансова) санкція -30.882,85 грн.
При цьому колегія суддів зазначає, що податкові накладні, видані ПП “УкрРесурсПром” в період з 05.07.2005 по 30.07.2005 року за №№ 050701, 060701, 080701, 120702, 120701, 210701, 25076, 250705, 300704, видані особою, що не мала відповідних повноважень на їх видачу -Бездетко В.О., оскільки ще в 2003 році гр-н Бездетко В.О. змінив прізвище на Стоборов В.О.
Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п. 3, 202 ч. 1 п. 4, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у місті Полтаві -задовольнити частково.
Постанову господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2008 року скасувати в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Прімекс-плюс” до державної податкової інспекції у місті Полтаві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у місті Полтаві від 18 квітня 2007 року № 0001002301/0, за яким позивачу визначені податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 92.648,55 грн., в тому числі, основний платіж -61.765,70 грн., штрафна (фінансова) санкція -30.882,85 грн.
В даній частині прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Прімекс-плюс” -відмовити.
В іншій частині постанову господарського суду Полтавської області від 09 вересня 2008 року -залишити без змін.
Постанова Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді: (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 травня 2009 року.
З оригіналом згідно.