ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
15:28
26.02.2009 р. № 14/293
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: Зубар Олександри Володимирівни
від відповідача: за відсутності відповідно до клопотання
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу
за позовомДочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»
до Західно-донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області.
проскасування податкових повідомлень-рішень
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 26 лютого 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Дочірня компанія «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»звернулось з позовом до Західно-донбаської об'єднаної державної податкової інспекції в Дніпропетровській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000591543/0 від 06.03.2008, №0000591543/1 від 08.04.2008 та №0000591543/2 від 03.07.2008 про застосування штрафних санкцій.
Під час судового розгляду справи позивач уточнив свої позовні вимоги та просив додатково скасувати податкове повідомлення-рішення №0000591543/3 від 15.09.2008, прийнятого за результатами адміністративного оскарження рішення.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує безпідставністю застосування штрафних санкцій у сумі 17 094,97 гривень, оскільки вважає, що рентна плата за видобуті нафту, природний газ і газовий конденсат не встановлена як загальнодержавний обов'язковий платіж у спосіб, визначений законодавством і просить скасувати зазначені рішення як такі, що не відповідають вимогам чинного законодавства.
Відповідач проти позову заперечував з посиланням на порушення позивачем Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 22.03.2001, підпунктів 1 та 2 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»№398-V від 30.11.2006 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». За посиланням відповідача, позивачем несвоєчасно сплачено рентну плату за видобутий природний газ за травень 2007 року.
На адресу суду відповідачем направлено клопотання про розгляд справи за відсутності представника державної податкової інспекції.
Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -
Західно-донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією в Дніпропетровській області було проведено перевірку щодо своєчасності сплати рентної плати за видобутий природний газ до бюджету та складено акт №1/153-35-30019775 від 20 лютого 2008 року на підставі якого було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000591543/0 від 06.03.2008 про застосування до Дочірньої компанії «Укргазвидобування»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» штрафних санкцій у сумі 17 094,97 гривень.
За результатами адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення №0000591543/0 від 06.03.2008, державною податковою інспекцією винесені податкові повідомлення-рішення №0000591543/1 від 08.04.2008, №0000591543/2 від 03.07.2008, №0000591543/3 від 15.09.2008, якими суму штрафних санкцій не змінено.
Як вбачається з матеріалів справи, штрафні санкції застосовано за порушення позивачем вимог Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №256 від 22.03.2001, підпунктів 1 та 2 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань оподаткування»№398-V від 30.11.2006 та підпункту 5.3.1 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про систему оподаткування»під податком і збором (обов'язковим платежем) слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету або державного цільового фонду в порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування.
Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів), відповідно до статті 4 цього Закону, є юридичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі).
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платники податків - юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), пеню та штрафні санкції.
Виключний перелік загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів) наведено у статті 14 Закону України «Про систему оподаткування». До яких, зокрема, належать рентні платежі.
Крім того, справляння рентної плати передбачено Законами України про Державний бюджет України на відповідний рік, а також Постановою Кабінету Міністрів України від 22 квітня 2001 року №256 «Про затвердження Порядку обчислення та внесення до Державного бюджету України рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат».
Таким чином, рентна плата належить до загальнодержавних податків і зборів, а позивач є платником зазначених платежів.
На користь такого висновку свідчать і дії позивача по сплаті зазначених платежів.
Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
Відповідно підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 зазначеного Закону платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
Згідно до підпункту 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 зазначеного Закону податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює, зокрема, календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Пунктом 1.3 статті 1 вищезгаданого Закону встановлено, що податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу.
Граничний строк сплати узгодженого податкового зобов'язання позивача за травень 2007 року -07 липня 2007 року. Фактично податкове зобов'язання підприємством було сплачене 20 липня 2007 року.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач при винесенні оскаржуваного рішення діяв обґрунтовано та в межах чинного законодавства.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а тому позов задоволенню не підлягає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Літвінова А.В.
Постанову складено в повному обсязі 04 березня 2009 року