28 квітня 2009 р. Справа № 22-а-628/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі -Холодній Д.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Свитязь''до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області -про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень, -
У квітні 2008 року позивач ТОВ ''Свитязь'' звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Красноградської МДПІ Харківської області, у якому, з урахуванням зміни позовних вимог, просив визнати податкові повідомлення-рішення відповідача № 0000322300/0 від 01 жовтня 2007 року, № 0000322300/1 від 10 грудня 2007 року, № 0000322300/2 від 14 січня (лютого) 2008 року та № 0000322300/3 від 21 квітня 2008 року, якими ТОВ ''Свитязь''визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 866.038 грн., нечинними в частині визначення податкового зобов'язання в сумі 857.885 грн., в тому числі 612.775 грн. основного платежу та 245 110 грн. штрафних (фінансових) санкцій.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що оскаржувані рішення прийняти відповідачем на підставі акту перевірки, у якому зазначено, що за підприємством рахується кредиторська заборгованість перед ПП ''Тексім'', яка виникла у грудні 2003 року, станом на 31.12.2006 року дана заборгованість відсутня, при цьому документів, які б свідчили про погашення заборгованості, не надано.
З урахуванням того, що ПП ''Тексім'' ліквідовано, та у зв'язку з закінченням строку позовної давності, податковим органом зроблений висновок про те, що дана заборгованість є сумнівною (безнадійною), а тому підприємство відповідно до Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'' повинно було сплатити з даної суми податок на прибуток.
Позивач не погоджується з таким рішенням та зазначає, що дана заборгованість була погашена шляхом передачі ПП ''Тексім'' простого векселю на суму заборгованості, який у подальшому був переданий шляхом індосаменту ТОВ ''Ікар-2006''.
Позивачем був письмово визнаний борг по векселю, а також проведено виплати в рахунок його погашення, у зв'язку з чим застосування строків позовної давності є неправомірним.
Позивач вважає, що висновки податкового органу суперечать діючому законодавству, та зазначає, що документи в обґрунтування своє позицію він відповідачу надавав, проте вони відповідачем не були взяті до уваги та взагалі не розглядались.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі, оскаржувані податкові повідомлення-рішення визнані нечинними.
Прийняте рішення суд першої інстанції обґрунтовує тим, що відповідно до Закону України ''Про обіг векселів в Україні''у разі передачі векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем, перебіг строку позовної давності був перерваний підтвердженням позивачем своєї заборгованості перед ТОВ ''Ікар-2006'', у зв'язку з чим, висновок відповідача, який став підставою для винесення оскаржуваних повідомлень-рішень, не відповідає фактичним обставинам справи.
Будучи незгодним з вказаною постановою суду, відповідач Красноградська МДПІ Харківської області в своїй апеляційній скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції, вважаючи її незаконною та необґрунтованою у зв'язку неповним з'ясуванням обставин справи, порушенням норм матеріального права, та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В засіданні колегії суддів представник апелянта підтримав вимоги та обґрунтування апеляційної скарги.
В запереченнях на апеляційну скаргу та в засіданні апеляційного суду позивач ТОВ ''Свитязь''вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, та просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши доповідь судді Харківського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року слід скасувати відповідно до п. 4 ч.1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ ''Свитязь''зареєстровано 27 жовтня 2003 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи № 14631200000000188, виданого Красноградською районною державною адміністрацією Харківської області, знаходиться на податковому обліку у Красноградській МДПІ Харківської області з 25 листопада 2003 року за № 785.
Фахівцями відповідача на підставі направлення № 305 від 20 серпня 2007 року було проведено виїзну планову документальну перевірку ТОВ ''Свитязь'' з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 березня 2007 року, за результатами якої складений акт № 894/23/32724858 від 14 вересня 2007 року.
Згідно висновків даного акту, крім іншого, встановлено порушення пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України ''Про оподаткування прибутку підприємств'', в результаті чого занижено податок на прибуток за 2006 рік на суму 618 210 грн., з них за 9 місяців 2006 року -5 435 грн., та за 2006 рік 618 210 грн.
Свою позицію податковий орган обґрунтовує тим, що станом на 01 квітня 2006 року за підприємством рахується кредиторська заборгованість перед ПП ''Тексім'' в розмірі 2 451 100 грн., яка виникла у грудні 2003 року.
Станом на 31 грудня 2006 року заборгованість відсутня, але підприємством не надано документів, які свідчать про погашення заборгованості.
ПП ''Тексім''ліквідовано 29 квітня 2004 року шляхом злиття з ТОВ ''НВП ''ЄВА'', стосовно якого рішенням господарського суду 21 вересня 2005 року розпочато ліквідаційну процедуру.
Документів, які б свідчили про погашення кредиторської заборгованості перед ПП ''Тексім''або перед ТОВ ''НВП ''ЄВА''підприємством не надано, суму даної кредиторської заборгованості не відображено як сумнівну (безнадійну) заборгованість, податок на прибуток з цієї суми не сплачено.
Також в порушення п. 4.1, ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” ТОВ “Свитязь” не віднесено у 4 кварталі 2006 року до складу валового доходу суму отриманої компенсації від ГП “Шебелінкагазвидобування” за знищення посівів підприємства в сумі 21.737,6 грн.
01 жовтня 2007 року відповідачем Красноградською МДПІ Харківської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322300/0, відповідно до якого позивачу ТОВ ''Свитязь''визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств в сумі 866 038 грн., в тому числі 618 210 грн. за основним платежем та 247 828 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, ТОВ ''Свитязь''08 жовтня 2007 року звернулось до Красноградської МДПІ Харківської області зі скаргою, за результатами розгляду якої було прийняте рішення № 5409/25-013 від 26 листопада 2007 року про залишення скарги без задоволення, а податкового повідомлення-рішення без змін, та 10 грудня 2007 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322300/1.
Позивач ТОВ ''Свитязь''звернувся до Державної податкової адміністрації у Харківській області з повторними скаргами від 05 грудня 2007 року та від 10 грудня 2007 року, за результатами розгляду яких Державною податковою адміністрацією у Харківській області було прийнято рішення № 291/10/25-103 від 28 січня 2008 року про залишення повторних скарг без задоволення, а податкового повідомлення-рішення № 0000322300/0 від 01 жовтня 2007 року (№ 0000322300/1 від 10 грудня 2007 року) без змін.
ТОВ ''Свитязь''07 лютого 2008 року звернулося до Державної податкової адміністрації України зі скаргою податкове повідомлення-рішення № 0000322300/0 від 01 жовтня 2007 року, за результатами розгляду якою Державною податковою адміністрацією України було прийнято рішення № 3567/6/25-0115 від 10 квітня 2008 року про залишення скарги без задоволення, а податкового повідомлення-рішення № 0000322300/0 від 01 жовтня 2007 року (№ 0000322300/1 від 10 грудня 2007 року, № 0000322300/2 від 14 лютого 2008 року) без змін.
04 серпня 2008 року позивачем було сплачено 8.153 грн. в рахунок погашення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств, визначеного податковим повідомленням-рішенням № 0000322300/0 від 01 жовтня 2007 року, у тому числі 5.435 грн. за основним платежем та 2.718 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Судом встановлено, що між ТОВ ''Свитязь'' та ПП ''Тексім'' 05 квітня 2004 року було укладено договір без номеру про надання послуг у рослинництві, згідно умов якого ТОВ ''Свитязь'' у строки та на умовах цього договору зобов'язаний сплатити за послуги з рослино ведення, що надає ПП ''Тексім''.
Відповідно до акту виконаних робіт від 23 квітня 2004 року без номеру ПП ''Тексім'' виконано роботи на загальну суму 2 451 100 грн. з ПДВ.
У той самий день, 23 квітня 2004 року ТОВ ''Свитязь'' передало ПП ''Тексім'' в розрахунок за виконані роботи простий вексель № 643045240902 на суму 2 451 100 грн. з кінцевим строком платежу 23 квітня 2007 року.
Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що з видачею у квітня 2004 року позивачем простого векселя, кредиторська заборгованість перед ПП «Тексім»за надані послуги по договору про надання послуг була погашена, виникла нова заборгованість по сплаті векселю.
Оскільки ТОВ ''Свитязь'' визнало та підтвердило заборгованість по зазначеному простому векселю до кінця перебігу строків позовної давності, то таку заборгованість не можна вважати безнадійною, та донарахування податку на прибуток з цієї суми є неправомірним.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до статей 3 та 4 Закону України “Про обіг векселів в Україні” № 2374-III від 05.04.2001 р. зі змінами та доповненнями, зобов'язуватися та набувати права за переказними i простими векселями на території України можуть юридичні та фізичні особи; видавати переказні i прості векселі можна лише для оформлення грошового боргу за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги.
Умова щодо проведення розрахунків із застосуванням векселів обов'язково відображається у відповідному договорі, який укладається в письмовій формі.
У разі видачі (передачі) векселя відповідно до договору припиняються грошові зобов'язання щодо платежу за цим договором та виникають грошові зобов'язання щодо платежу за векселем.
На підставі направлення від 20 липня 2006 року № 412 фахівцем Красноградської МДПІ проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання ТОВ “Свитязь” вимог податкового, іншого законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2006 року та валютного законодавства за період з 01 січня 2005 року по 31 березня 2006 року, про що складений акт № 394/23-021/32724858 від 21 серпня 2006 року.
З додатку до акту перевірки № 24 “Перелік кредиторської заборгованості ТОВ “Свитязь” в розрізі основаних контрагентів, станом на 01 січня 2005 року та 31 березня 2006 року” вбачається, що з 2003 року у ТОВ “Свитязь” мається кредиторська заборгованість перед ПП “Тексім” в сумі 2.451.100 грн.
Акт перевірки, як і додаток до нього № 24 підписаний директором ТОВ “Свитязь” без зауважень.
Кредиторська заборгованість - це заборгованість підприємства іншим юридичним і фізичним особам, що виникла в результаті здійснених раніше дій (подій), оцінена в гривнях і щодо якої в підприємства існують зобов'язання її погашення в певний строк.
П(С)БО 11 (наказ Мінфіну "Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов'язання" від 31.01.2000 р. № 20) передбачає необхідність точності формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання підприємства та розкриття інформації про них у його фінансовій звітності.
Вимоги даного П(С)БО поширюються на всі підприємства, незалежно від форми власності та виду діяльності (крім бюджетних установ), і застосовуються з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо зобов'язань, установлених іншими П(С)БО.
Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до валового доходу платника податку на прибуток відносяться суми безповоротної фінансової допомоги, яка відповідно до пп. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 цього ж Закону визначена як сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишається нестягнутою після строку позовної давності.
Сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною або фізичною особою, що залишилася не стягнутою по закінченню|виділенню| терміну позовної давності|давнини|, згідно п.п. 1.22.1 цього Закону є|з'являється| безповоротною фінансовою допомогою.
Відповідно до п.п. 4.1.6 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” сума отриманої|одержувати| в звітному періоді безповоротної фінансової допомоги включається до складу валових доходів її одержувача|отримувача|.
Термін позовної давності|давнини| -це термін, протягом якого кредитор може звернутися до суду з|із| вимогою про стягнення заборгованості з боржника (у загальному|спільному| випадку складає 3 року -ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 263 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності зупиняється, якщо пред'явленню позову перешкоджала надзвичайна або невідворотна за даних умов подія (непоборна сила).
Відповідно до п. 3 ст. 205 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється неможливістю виконання у разі ліквідації суб'єкта господарювання, якщо не допускається правонаступництво за цим зобов'язанням.
ПП “Тексім” ліквідовано 29 квітня 2006 року згідно повідомлення про скасування державної реєстрації СПД - юридичної особи № 10138 шляхом злиття в ТОВ “Науково-виробниче підприємство ЄВА” (а.с. 100, 103).
Ліквідаційна процедура ТОВ “Науково-виробниче підприємство ЄВА” господарським судом розпочата 21 вересня 2005 року (а.с. 101), 04 вересня 2006 року державним реєстратором до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців внесений запис (а.с. 122) щодо наявності судового рішення про припинення юридичної особи, що не пов'язано з її банкрутством.
Колегія суддів вважає, що твердження позивача ТОВ “Свитязь” про виникнення у підприємства кредиторської заборгованості перед ПП “Тексім” в сумі 2.451.100 грн. за виконані сільськогосподарські роботи не у грудні 2003 року, а у квітні 2004 року, не відповідають фактичним обставинам та, що станом на 01 січня 2007 року (оскільки іншого сторонами не надано) ТОВ “Свитязь” до складу валового доходу повинно віднести суму 2.451.100 грн., як безповоротну фінансову допомогу.
Окрім того, з акту перевірки від 21 серпня 2006 року вбачається, що 10 січня 2005 року між ТОВ “Свитязь” (директор Дьолог Оксана М.) та ТОВ “Витязь” (директор Дьолог Олександр М.) укладено договір оренди б/н угідь сільськогосподарського призначення, площею 567,0 га.
Згідно з акту виконаних робіт від 23 квітня 2004 року, виконавець (ПП “Тексім”) виконав роботи по наданню послуг в рослинництві відповідно до договору від 05 квітня 2004 року на загальній площі 10.137,04 га. (тобто на площі, яка в 18 разів перевищую ту, яку орендувало підприємство).
При цьому окремі роботи на даній площі проводилися декілька разів: обробка ґрунту дисковою бороною (диметрою 1-2-3-1 слід), яка призначена для опушення|розпушувати| необроблених ґрунтів різних типів, розробки глиб|брил| тощо, -6,5 разів.; повторна культивація -9 разів; 2,5 рази вносилися добрива.
З урахуванням наведеного, терміну виконання робіт за договором від 05 квітня 2004 року -18 діб, наявності з 2003 року у ТОВ “Свитязь” кредиторської заборгованості перед ПП “Тексім” саме в сумі 2.451.100 грн., відсутності простого векселя № 643045240902 на суму 2.451.100 грн., виданого ПП “Тексім” 23 квітня 2004 року, в реєстрі виданих векселів (на час здійснення перевірки), колегія суддів вважає, що договір від 05 квітня 2004 року між ТОВ “Свитязь” та ПП “Тексім” по наданню послуг в рослинництві укладений даними підприємствами не з метою здійснення господарської діяльності.
Факт порушення ТОВ “Свитязь” п. 4.1, ст. 4 Закону України “Про податок на додану вартість” -не віднесення у 4 кварталі 2006 року підприємством до складу валового доходу суму отриманої компенсації від ГП “Шебелінкагазвидобування” за знищення посівів підприємства в сумі 21.737,6 грн., який встановлений під час здійснення перевірки, позивачем не спростовується.
Аналізуючи вищезазначене в його сукупності, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного судового рішення та прийняття нового про відмову в задоволені позовних вимог ''Свитязь''.
Інші доводи та заперечення сторін по справі висновків суду не спростовують.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч. 1 п. 3, п.4 ч.1 202 , 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області -задовольнити, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2008 року -скасувати з прийняттям нової постанови про відмову в задоволені позовних вимог товариства з обмеженою відповідальність ''Свитязь''.
Постанова апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом місяця.
Головуючий суддя - (підпис) Л.В. Мельнікова
Судді - (підпис) З.Г. Подобайло
(підпис) А.М. Григоров
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 30 квітня 2009 року.
Згідно з оригіналом
Суддя Л.В. Мельнікова