ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6
м. Київ
20.11.2008 р. 12:30 № 7/479
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О. при секретарі судового засідання Поліщук О.А. вирішив адміністративну справу
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Анкор"
про стягнення адміністративно-господарських санкцій
За участю представників сторін:
від позивачаВойтов Р.А. -представник за довіреністю
від відповідачане з'явився
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 20.11.2008 року о 12 год. 30 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженої відповідальністю "Анкор" адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2 123,08 грн.
Ухвалою від 05.09.2008 р. було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання на 20.11.2008 р. о 12:00.
Позовні вимоги мотивовані тим, що, на думку позивача, відповідачем порушено норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" від 21.03.1991 року № 875-ХІІІ (в редакції Закону України від 05.07.2001 року № 2606-ІІІ) щодо порушення встановленого нормативу робочих місць для інвалідів.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча й був належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання. Заперечень чи пояснень суду по суті спору не надав.
За результатами розгляду документів і матеріалів поданих сторонами, пояснень їхніх представників, Окружний адміністративний суд м. Києва, встановив:
Київським міським відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, вивчивши поданий відповідачем Звіт про зайнятість інвалідів за 2001 рік, встановлено, що відповідачем було порушено норми Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" (в редакції Закону України від 05.07.2001 року № 2606-ІІІ), а саме: ч.1 ст.19 та ст.20.
Згідно ч.1 ст. 19 зазначеного Закону України передбачено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від загальної чисельності працюючих, а якщо працює від 15 до 25 чоловік -у кількості одного робочого місця.
Статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів" визначено, що підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форм власності та господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.
Так, з позиції позивача, згідно поданого відповідачем Звіту про зайнятість інвалідів за 2001 рік за формою 10-ПІ, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу на звітний період становила 26 осіб, а, отже, мав бути працевлаштований не менш як 1 інвалід, але цього зроблено не було. На підставі викладеного, позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу, виходячи з річної середньомісячної заробітної плати, визначеної відповідачем за 2001 рік у розмірі 2 123,08 грн., обрахованої у розмірі середньої річної заробітної плати за кожне місце, не зайняте інвалідом на загальну суму 2 123,08 грн.
Статтею 4 вищезазначеного Закону України передбачено, що держава створює правові, економічні, політичні, соціально-побутові та соціально-психологічні умови для задоволення потреб інвалідів у відновленні здоров'я, матеріального забезпечення, посильній трудовій та громадській діяльності.
Відповідно до “Положення про Фонд України соціальної захисту інвалідів“, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434 на Фонд покладений обов'язок контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними штрафних санкцій.
Судом встановлено, що відповідно до п.4 “Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів“, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 № 1767 суми штрафних санкцій сплачуються підприємствами в дохід Державного бюджету України самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним. Таким чином, у позивача виникає право на звернення до суду з позовом після 15 квітня року, що настає за звітним, тобто з 16 квітня 2002 року.
З матеріалів справи встановлено, що позивач звернувся з позовом до адміністративного суду тільки 21.08.2008 року.
Відповідно до ст. 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Таким чином, строк застосування адміністративно-господарських санкцій сплинув.
Враховуючи обставини справи та наявні докази, нарахування відповідачу адміністративно-господарських санкцій у вигляді штрафу в розмірі 2 123,08 грн. є такими, що не відповідає вимогам чинного законодавства України у зв'язку з пропущенням строку позовної давності за правилами Господарського кодексу України.
За таких обставин суд вважає, що позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій в розмірі 2 123,08 грн. з Товариства з обмеженої відповідальністю "Анкор" є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Аналогічна норма закріплена і в ч. 2 ст. 19 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та об'єктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Зважаючи на вищевикладене та керуючись ст. ст. 69-71, 94, 97, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,
У позові Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженої відповідальністю "Анкор" про стягнення адміністративно-господарських санкцій відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Повний текст постанови виготовлено та підписано 27.11.2008 року.
Суддя Арсірій Р.О.