ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
12:35
03.03.2009 р. № 14/153
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В при секретарі судового засідання Денисенко Ю.М., за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду в Дарницькому районі міста Києва
простягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 березня 2009 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства фінансів України, Головного управління праці та соціального захисту населення в місті Києві, Головного управління Державного казначейства України в місті Києві, Міністерства праці та соціальної політики України, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни за 2006-2007 роки.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що є дитиною війни в розумінні Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і має право на пільги, передбачені цим Законом, зокрема, статтею 6 щодо отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позивач також просила поновити пропущений строк для звернення до суду за захистом порушених прав, свобод та інтересів, обґрунтовуючи це тим, що про порушення цих прав їй стало відомо лише після висвітлення зазначених подій у засобах масової інформації.
Міністерство фінансів України в своїх запереченнях посилалось на приписи статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Відповідні виплати дітям війни здійснювались у розмірах, передбачених законами України про державні бюджети на відповідний рік. Відповідач також наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав пропуску строку для звернення до адміністративного суду, відсутності поважності причин цього пропуску.
Головне управління Державного казначейства України у місті Києві в своїх запереченнях просило визнати його неналежним відповідачем у справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22.09.2008 за клопотанням позивача здійснено заміну неналежних відповідачів на належного відповідача -Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва.
Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва свого представника в судове засідання не направило, хоча було належним чином повідомлено про судовий розгляд справи за позовом ОСОБА_1, заперечень на позовну заяву суду не надало.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1. Згідно із статтею 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років. Відповідно, позивач є дитиною війни в розумінні названого Закону, що не заперечується відповідачем.
Враховуючи зазначене, на позивача повністю розповсюджуються пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни», в тому числі й право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 зазначеного Закону.
Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 №121/2001 Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків, призначає пенсії та готує документи для їх виплати, забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, допомоги на поховання, інших соціальних виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України, здійснює контроль за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду України.
Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, оскільки виникли при здійсненні Управлінням Пенсійного фонду в Дарницькому районі міста Києва владних управлінських функцій на основі законодавства щодо виплати пенсії та державної соціальної допомоги.
Згідно з частиною першою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
У відповідності до частини другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Враховуючи приписи зазначених норм законодавства, а також щомісячні виплати позивачу доплати до пенсії як дитині війни протягом 2006-2007 років, Печак Н.М. мала дізнатися про порушення своїх прав у відповідний період виплати. Позивачем не надано суду переконливих доказів того, що існували об'єктивні перешкоди, які б могли завадити позивачу захистити свої права в сумі невиплаченої доплати до пенсії у 2006 -2007 роках. Так, позивач звернувся з відповідним позовом до Окружного адміністративного суду міста Києва тільки 30 липня 2008 року.
З врахуванням приписів статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України суд зазначає про пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду по позовних вимогах за 2006 рік -29 липня 2007 року.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
У 2007 році дію статті 6 названого Закону було зупинено на 2007 рік відповідно до пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 №489-V з урахуванням статті 111 цього Закону.
Статтею 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було визначено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Однак, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 №6-рп/2007 за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” (справа про соціальні гарантії громадян) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), зокрема, положення пункту 12 статті 71, статтю 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».
Відповідно до частини п'ятої резолютивної частини зазначеного Рішення Конституційного Суду України рішення у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними. Частиною шостою резолютивної частини цього Рішення передбачено, що це рішення є обов'язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.
Згідно із статтею 1 Конституції України Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.
Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так, наприклад, у справі «Кечко проти України»Європейський Суд з прав людини констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності. Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом -відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це державна соціальна підтримка дітей війни, така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.
Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання доплати до пенсії.
Наділивши дітей війни зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є дітьми війни.
Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист дітей війни.
Відповідно до частини другої статті 3 Конституції України - права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до статті 21 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Згідно із статтею 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
З огляду на викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню частково.
Керуючись статтями 69-71, 99, 100, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Дарницькому районі міста Києва здійснити нарахування ОСОБА_1 надбавки, передбаченої статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період часу із 30 липня 2007 року до 31 грудня 2007 року.
3. В задоволенні інших позовних вимог -відмовити.
4. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 грн. 70 коп.
Постанова відповідно до частини першої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя Літвінова А.В.
Постанову складено в повному обсязі 06.03.2009