19 травня 2009 р.Справа № 22-а-297/09
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Мельнікової Л.В.
суддів: - Подобайло З.Г., Григорова А.М.
при секретарі -Співак О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року по справі за адміністративним позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, третя особа -державне підприємство “Центральне конструкторсько-технологічне бюро” про визнання недійсною постанови про накладення арешту, -
У березні 2008 року позивач Регіональне відділення Фонду державного майна України по Харківській області звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції, яким, після уточнення позовних вимог, просить скасувати Акт опису й арешту майна державного підприємства “Центральне конструкторсько-технологічне бюро” від 05.02.2008 року, - нежитлових приміщень № 1-11, 11-а, 12-15, 15, 16-26, 26а, 27, 27а, ХУП, ХУШ в приміщенні літ 2-4, загальною площею 1.019 м.2, розташованих на 4-му поверсі будинку № 98 по пр-ту Гагаріна в місті Харкові.
Позивач зазначає про те, що майно ДП “Центральне конструкторсько-технологічне бюро” відповідно до наказу Фонду державного майна України № 2146 від 28.11.2003 року підлягає приватизації та внесено до переліку об'єктів державної власності групи А, що підлягають приватизації шляхом продажу на аукціоні.
Законом України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” № 2864-Ш від 29.11.01 року встановлено мораторій на відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва державних підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню державною виконавчою службою.
Арешт на майно боржника - ДП “Центральне конструкторсько-технологічне бюро” накладено не в межах суми заборгованості.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року в задоволенні позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - відмовлено.
В обґрунтування свого рішення суд першої інстанції посилається на те, що відповідачем під час здійснення виконавчих дій, спрямованих на виконання виконавчих документів щодо стягнення заборгованості з ДП “Центральне конструкторсько-технологічне бюро” порушень положень чинного законодавства не допущено.
Не погоджуючись з постановою суду в апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, на невідповідність висновків суду обставинам справи, на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року слід відповідно правил ст. 200 КАС України -залишити без змін, виходячи з наступного.
За матеріалами справи та матеріалами зведеного виконавчого провадження, дослідженого судом апеляційної інстанції, вбачається, що в рамках зведеного виконавчого провадження по примусовому виконанню наказів господарського суду Харківської області та постанов Харківського окружного адміністративного суду за 2004, 2006-2008 роки щодо стягнення з ДП “Центральне конструкторсько-технологічне бюро” на користь УПФУ в Червонозаводському районі м. Харкова, Червонозаводського районного центру зайнятості заборгованості по сплаті страхових внесків та на користь інших стягувачів сум боргу (загальний розмір з урахуванням виконавчого збору 139.008,35 грн.) державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Харківського міського управління юстиції 05.02.2008 року накладений арешт на майно державного підприємства боржника - нежитлові приміщення № 1-11, 11-а, 12-15, 15, 16-26, 26а, 27, 27а, ХУП, ХУШ в приміщенні літ 2-4, загальною площею 1.019 м.2, розташованих на 4-му поверсі будинку № 98 по пр-ту Гагаріна в місті Харкові, про що складений акт опису й арешту майна серії АА № 093380.
Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України “Про виконавче провадження ” № 606-Х1У від 21.04.1999 року з наступними змінами (подалі -Закон № 606-Х1У), - у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат на виконавче провадження.
Частиною 3 ст. 64 Закону № 606-Х1У встановлено, що у разі накладення арешту на майно третьої черги, що належить боржнику - юридичній особі, державний виконавець у 3-денний строк повідомляє власника або уповноважений ним орган, до сфери управління якого належить майно, та у разі необхідності - Фонд державного майна України про накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, а також дані про склад і вартість майна, на яке накладено арешт, і про розмір вимог стягувача.
Пунктом 6.1, ст. 6 “Інструкції про проведення виконавчих дій”, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 74/5 від 15.12.1999 року, зареєстрованого Мінюстом 15.12.1999 року за № 865/4158, з наступними змінами та доповненнями, передбачає , що у разі у разі накладення арешту на майно боржника - юридичної особи, державна частка у статутному фонді яки дорівнює 25%, 50%, плюс одна акція та більше, необхідність повідомлення Фонду державного майна України.
Статтею 85 Закону України “Про виконавче провадження” визначено, що у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником може бути подана скарга до начальника відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України, - учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Статтею 1 Закону України “Про управління об'єктами державної власності” № 185-У від 21.09.2006 року з наступними змінами встановлено, що управління об'єктами державної власності є здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.
Частиною 2 ст. 7 цього Закону визначені повноваження Фонду державного майна України відповідно до законодавства щодо нерухомого та іншого окремого індивідуально визначеного державного майна, й, зокрема, про те, що Фонд дає дозвіл (погодження) на відчуження державного майна у випадках, встановлених законодавством (п. “и”).
Колегія суддів вважає, що позивач по справі виходячи з приписів п. “и”, ч. 2 ст. 7 Закону України “Про управління об'єктами державної власності”, Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” № 2181-Ш від 21.12.2000 року з наступними змінами має статус іншої особи, яка залучається для проведення виконавчих дій, відповідно до положень ст. 10 Закону № 606 Х1У.
Законом України “Про введення мораторію на примусову реалізацію майна” № 2864-Ш від 29.11.2001 року, з наступними змінами, який спрямований на забезпечення економічної безпеки держави, недопущення руйнування цілісних майнових комплексів державних підприємств, захисту інтересів держави під час реалізації майна господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Статтею 2 цього Закону визначено, що для цілей цього Закону під примусовою реалізацією майна підприємств розуміється відчуження об'єктів нерухомого майна та інших основних засобів виробництва, що забезпечують ведення виробничої діяльності цими підприємствами, а також акцій (часток, паїв), що належать державі в майні інших господарських товариств і передані до статутних фондів цих підприємств, якщо таке відчуження здійснюється шляхом, зокрема, звернення стягнення на майно боржника за рішеннями, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, крім рішень щодо виплати заробітної плати та інших виплат, що належать працівнику у зв'язку із трудовими відносинами.
Закон визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду N 11-рп/2003 від 10.06.2003 року.
Вищезазначене майно ДП “Центральне конструкторсько-технологічне бюро” було піддане опису і арешту після встановлення факту відсутності іншого майна, на яке може бути звернуте стягнення, та отримання відповідачем повідомлення виконуючого обов'язки директора підприємства про те, що відчуження виробничого приміщення конструкторського бюро, площею 1.019,4 м.2, літ. А-1 (4 поверх), не перешкоджатиме веденню підприємством виробничої діяльності.
Підпунктом 5.6.6, п. 5.6, ст. 5 “Інструкції про проведення виконавчих дій”, визначено, що в акті опису і арешту майна повинна бути вказана, окрім іншого, оцінка кожного внесеного в акт предмета і загальна вартість усього майна.
Відповідно до положень ст. 57 Закону № 606-Х1У, - оцінка майна боржника провадиться державним виконавцем, якщо вартість майна не перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, за ринковими цінами, які діють на день проведення оцінки, крім випадків, коли оцінка провадиться за регульованими цінами, а також у разі оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден.
Для проведення оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських, річкових суден та майна, вартість якого перевищує сто неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні''.
Державний виконавець про оцінку арештованого майна повідомляє сторони, які мають право оскаржити оцінку майна до суду в 10-денний строк з дня отримання повідомлення.
В оскаржуваному акті опису і арешту майна боржника вартість майна, що внесено до акту, визначена відповідачем виходячи з її балансової вартості, без виконання вимог ст. 57 Закону № 606-Х1У.
Колегія суддів зазначає, що юридичним актом є офіційний письмовий документ державного чи іншого органу (посадової особи), виданий в межах компетенції, визначеної законом, який має точно визначені зовнішні реквізити та породжує певні юридичні наслідки, створює юридичний стан, спрямований на регулювання суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, поширює свою чинність на певний час, територію, коло суб'єктів.
Серед юридичних наслідків внесення державним виконавцем до акта опису і арешту певного майна є заборона на відчуження цього майна та, за умови непогашення боргів, примусова реалізація майна.
Аналіз положень Закону № 606-Х1У, “Інструкції про проведення виконавчих дій” щодо оцінки майна, що внесено до акту його опису і арешту, свідчить про те, що оцінку нерухомого майна, вартість якого перевищує 1700 грн., проводить не державний виконавець, а експерт, котрий має бути віднесеним до Реєстру атестованих судових експертів державних і підприємницьких структур та громадян.
Зазначені нормативно-правові акти не містять вимоги про одночасність дій державного виконавця по проведенню опису майна і експерта по проведенню його оцінки.
Відсутність оцінки майна, в даному випадку, експертного висновку, що складається окремим документом, перешкоджає проведенню дій по підготовці та проведенню прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна боржника -юридичної особи.
Колегія суддів вважає, що не проведення державним виконавцем дій щодо оцінки майна боржника -юридичної особи відповідно до положень ч. 3 ст. 57 Закону № 606-Х1У на час складання оскаржуваного акта опису й арешту майна не є підставою для скасування цього акту, з підстав, які визначені позивачем, оскільки відповідач не втратив можливість призначити проведення оцінки майна відповідно до Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні''.
В судах першої та апеляційної інстанцій представник позивача не спростував твердження представника відповідача про те, що провести дії по оцінці арештованого нерухомого майна боржника не виявляється можливим у зв'язку з ненаданням позивачем на запити ВДВС технічної документації (технічний паспорт, викопіювання тощо) на майно, що внесено в акт опису та арешту.
Після проведення оцінки майна боржника, у разі встановлення, що його вартість перевищує загальну суму боргу, виконавчого збору та інших витрат, сторони й інші учасники виконавчого провадження не позбавлені можливості визначитися про реалізацію частини майна, що внесене в акт опису і арешту, виручені кошти від реалізації якої покриють усі борги підприємства -боржника та витрати, пов'язані з примусової реалізацією цього майна.
Колегія суддів також зазначає, що станом на 27.06.2008 року загальна сума заборгованості ДП “Центральне конструкторсько-технологічне бюро” по виконавчим документам в рамках зведеного виконавчого провадження складала 259.219,38 грн. (без урахування виконавчого збору).
Порядок підготовки та проведення прилюдних торгів по реалізації нерухомого майна боржника -юридичної особи визначений ст. 66 цього Закону.
Частиною 3 ст. 7 Закону України “Про приватизацію державного майна” від 04.03.1992 року № 2163-ХП з наступними змінами встановлено, зокрема, про те, що державні органи приватизації у межах своєї компетенції здійснюють повноваження власника державного майна у процесі приватизації.
Оскільки судам першої та апеляційної інстанції позивач не надав рішення про приватизацію об'єкта державної власності (абз. 2 ч. 1 ст. 11, ч. 4 ст. 12 Закону України “Про приватизацію державного майна”) - нежитлових приміщень № 1-11, 11-а, 12-15, 15, 16-26, 26а, 27, 27а, ХУП, ХУШ в приміщенні літ 2-4, загальною площею 1.019 м.2, розташованих на 4-му поверсі будинку № 98 по пр-ту Гагаріна в місті Харкові, не визначив, в чому полягає порушення прав РВ ФДМУ, як органу приватизації, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області з цього приводу.
Інші доводи, заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 185, 195, 196, 198 ч.1 п. 3, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області -залишити без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 червня 2008 року -без змін.
Ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого Адміністративного Суду України протягом одного місяця.
Головуючий суддя Л.В. Мельнікова
Судді: З.Г. Подобайло
А.М. Григоров
Повний текст виготовлений та підписаний 25 травня 2009 року