Іменем України
12.02.08 Справа №02-7/2657
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Колодій Н.А. , Яценко О.М.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників
позивача: не з'явився;
відповідача: не з'явився;
від прокуратури Запорізької області: Шульга Л.М., посвідчення № 179 від 14.05.05р., помічник прокурора
розглянувши матеріали справи № 02-7/2657 та апеляційне подання першого заступника прокурора міста Запоріжжя
на ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2007р. у справі №02-7/2657
за позовом Першого заступника прокурора міста Запоріжжя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради, м. Запоріжжя та Управління у справах приватизації Запорізької міської ради, м. Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2», м. Запоріжжя
про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Встановив:
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 13.11.2007р. у справі №02-7/2657 (суддя Попова І.А.) позовну заяву Першого заступника прокурора м.Запоріжжя в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Запорізької міської ради та Управління у справах приватизації Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Віра-2» про визнання недійсним договору купівлі-продажу, та додані до позовної заяви документи повернуті без розгляду.
Суд першої інстанції, посилаючись на п. 3 ст. 63 ГПК України, зазначив, що у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, а саме не обґрунтовано який обов'язок (функції органу виконавчої влади) покладено державою на виконавчий комітет Запорізької міської ради та управління у справах приватизації Запорізької міської ради у спірних правовідносинах.
Не погоджуючись з винесеною ухвалою, перший заступник прокурора м.Запоріжжя звернувся з апеляційним поданням. Вважає, що судом першої інстанції при винесені оскаржуваного судового акту порушено норми матеріального та процесуального законодавства. Зокрема зазначає, що відповідно до норм чинного законодавства, виключною компетенцію виконавчого комітету Запорізької міської ради, як створеного радою органу, є вирішення питань щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, забезпечення виконання місцевого бюджету, в тому числі за надходження продажу майна комунальної власності. Повноваження виконавчих комітетів міських рад визначено У Законі України “Про місцеве самоврядування в Україні”. Управління комунальної власності створено рішенням Запорізької міської ради № 7 від 27.05.08р. та делеговано йому повноваження щодо приватизації комунального майна, в тому числі і контроль за виконанням угод з купівлі-продажу комунального майна. Крім того, представник прокуратури зауважує, що згідно рішення Конституційного суду України № З-рп/99 від 08.04.1999р. під поняттям «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції з спірних правовідносинах» потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Просить ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2007 р. по справі № 02-7/2657 скасувати, а справу повернути на новий розгляд до суду першої інстанції.
Представник прокуратури м.Запоріжжя у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційному поданні.
Відповідач у судове засідання не з'явився, завчасно надіславши на адресу Запорізького апеляційного господарського суду відзив на апеляційне подання із клопотанням про розгляд справи без участі представника ТОВ «Віра - 2», у зв'язку із хворобою юриста.
У відзиві на апеляційне подання відповідач вказує, що відповідно до ст. 11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчий комітет Запорізької міської ради є виконавчим органом органу місцевого самоврядування, а не органом виконавчої влади, як зазначено в позовній заяві. Вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку стосовно того, що в позовній заяві не обґрунтовано який саме обов'язок (функції органу виконавчої влади) покладено державою на виконавчий комітет Запорізької міської ради та Управління у справах приватизації Запорізької міської ради в даному випадку, щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах - купівля-продаж майна комунальної власності, спрямованої на захист інтересів держави згідно до приписів закону України «Про місцеве самоврядування».
Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 12.02.2008 р. №222 справа № 02-7/2657 прийнята до розгляду колегією суддів у складі: головуючого - Мойсеєнко Т.В., судді: Колодій Н.А., Яценко О.М.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними у матеріалах справи документами у відповідності до статті 75 ГПК України.
Стаття 106 ГПК України передбачає, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.
За згодою помічника прокурора судовий процес вівся без застосування засобів технічного забезпечення, за його згодою у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного судового акту, знаходить апеляційне подання таким, що підлягає задоволенню, а ухвалу місцевого господарського суду скасуванню з наступних підстав.
Відповідно до п. 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені ст. 36-1 Закону України "Про прокуратуру» та ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави) тощо.
Представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов'язки.
Отже, за змістом п. 2 ст. 121 Конституції України та ст. ст. 2, 29 Господарського процесуального кодексу України під представництвом інтересів держави в господарському суді треба розуміти правовідносини, в яких прокурор, реалізуючи повноваження щодо захисту інтересів держави, вчиняє процесуальні дії. Ці дії згідно з частинами першою та другою ст. 29 Господарського процесуального кодексу України включають звернення прокурора до господарського суду з позовною заявою, участь у справах за його заявою, у разі коли це передбачено законом або визнано за необхідне господарським судом, або за ініціативою прокурора, якщо цього вимагає захист інтересів держави.
Рішенням Конституційного суду України від 08.04.1999 р. №3-рп/99 встановлено, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорони землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Даючи офіційне тлумачення положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України Конституційний Суд України у рішенні від 08.04.1999 року у справі №1-1/99 зазначив, що підставою для порушення справи у суді є заява, у якій прокурор обґрунтовує порушення чи загрозу порушення інтересів держави, зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, під яким відповідно до статей 6, 7, 143 Конституції України потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Прокурором пред'явлено позов про визнання недійсним з моменту укладення договір купівлі-продажу об'єкту права комунальної власності від 31.01.06р. № 22, укладений управлінням у справах приватизації Запорізької міської ради та ТОВ “Віра-2”. Позов пред'явлений в інтересах держави в особі виконавчого комітету Запорізької міської ради та управління у справах приватизації Запорізької міської ради. Повноваження вказаних органів обґрунтував положеннями Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” та Положенням про управління у справах приватизації Запорізької міської ради, затвердженим рішенням другої сесії Запорізької міської ради 23 скликання від 27.05.08р. №7. У позові прокурор зазначив, що підставою визнання недійсним спірного договору є те, що цей договір укладений з порушенням законодавства про приватизацію, зокрема в частині визначення способу приватизації та порядку приватизації комунального майна. У підтвердження своїх доводів надав судові рішення у справі № 20/98, предметом спору у якої було визнання недійсним рішення № 31 від 15.09.2004р сесії 4 скликання Запорізької міської ради в частині визначення способу приватизації об'єкту шляхом продажу через аукціон, а також додав інші документи, що перелічені у додатку до позову. .
Спираючись на вищевикладене, колегія суддів вважає, що у позовній заяві першого заступника прокурора м.Запоріжжя чітко вказані обставини, на яких ґрунтується позовні вимоги та надані докази , які на думку прокурора підтверджують викладені в заяві обставини.
Враховуючи наведене, у суду першої інстанції не було підстав для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ст.63 ГПК України.
Слід зазначити, що п.3 ст.63 ГПК України не містить такої підстави для повернення по-зову без розгляду як необгрунтування обов'язку (функцій органу виконавчої влади) покладеного державою на орган, який вказаний у позові позивачем.
Якщо місцевий господарський суд вважав, що обґрунтування наведеного прокурором з цього приводу у позовній заяві, недостатньо, то вправі був в порядку ст. 38 ГПК України витребувати таке обґрунтування у прокурора.
Повернувши позов без розгляду на підставі п.3 ст.63 ГПК України місцевий господар-ський суд безпідставно послався на п.3 роз'яснень президії Вищого господарського суду України № 04-5/570 від 22.05.02р., адже у пункті 3 роз'яснень зазначається, що у випадку неправильного визначення прокурором позивача господарський суд повертає позов без розгляду на підставі на п.1 ст.63 ГПК України, а не пункту 3 цієї статті, і тільки коли встановить, що прокурор неправильно визначив позивача. В оскаржуваній ухвалі від 13.11.07р. господарським судом не встановлено, що прокурор неправильно визначив позивачів, а позовну заяву повернуто з підстав необґрунтованості прокурором обов'язку покладеного державою на осіб, що зазначені у позові позивачами.
За таких обставин та у зв'язку із порушенням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що ухвалу господарського суду Запорізької області слід скасувати.
Керуючись ст. ст. 101-106 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -
Постановив:
Апеляційне подання першого заступника прокурора міста Запоріжжя задовольнити.
Ухвалу господарського суду Запорізької області від 13.11.2007р. у справі №02-7/2657 скасувати.
Справу №02-7/2657 передати на розгляд господарського суду Запорізької області.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Колодій Н.А. Яценко О.М.