Іменем України
21.02.08 Справа №22/216/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Кричмаржевський В.А. , Яценко О.М.
при секретарі Лола Н.О.
за участю представників:
позивача - Аржанова І.О., довіреність № 38/3585 від 23.04.07 - юрисконсульт; Мельник В.В., довіреність № 38/996 від 29.01.2008р. помічник начальника районного відділу;
відповідача - Дувайкін О.О., довіреність б/н від 19.12.07р. - провідний інженер служби аудиту юридичних споживачів; Козак Т.В., довіреність № 191 від 21.09.2007р. юрисконсульт.
від ТОВ «МПК Електро» Пасько І.М., паспорт СВ 520125 від 16.04.2002р.
від Відокремленого підрозділу «Держенергонагляд у Дніпровському регіоні» Скрипаль О.С. посвідчення № 61 від 25.12.2007р. провідний юрисконсульт юридичного відділу; Тремпольський Д.С. посвідчення № 173 від 27.10.2006р. старший державний інспектор;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 22/216/07 та апеляційну скаргу Запорізького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, м. Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2007р. у справі № 22/216/07
за позовом Запорізького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, м. Запоріжжя
до Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго», м.Запоріжжя
про стягнення суми
Встановив:
Рішенням господарського суду Запорізької області від 17.10.2007р. у справі № 22/216/07 (суддя Скиданова Ю.О.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на ч.1 ст.22, ч.1 ст. 1166 ЦК, ст.224 ГК України та мотивоване тим, що позивач всупереч статті 33 ГПК України не довів суду, що саме своїми неправомірними діями відповідач заподіяв шкоду підприємству позивача, крім того, час та причина пошкодження майна позивача не встановлена, докази, що підтверджують причинний зв'язок між підключенням відповідачем позивача до електричних мереж і збитками позивачем не надано.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом позивачем подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій останній просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким задовольнити позовні вимоги. Свої доводи заявник апеляційної скарги обґрунтовує тим, що факт надання електричної енергії з перевищенням норм потужності підтверджується висновками ТОВ «МПК «Електро» в протоколі вимірювання напруги живлячої мережі від 30.05.2006р. № 590 «напруга живлячої мережі не відповідає ДСТ 13103-97», але даний доказ залишено позва увагою судом першої інстанції. Разом з цим, заявник апеляційної скарги стверджує, що судом також не враховано, що електрична енергія до межі балансової належності була надана відповідачем вже з перевищенням встановлених стандартів, зокрема, відповідачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження висновків щодо порушень позивачем під час користування електричними мережами. Апелянт наголошує, що внаслідок неналежного виконання постачальником умов Договору, а також норм чинного законодавства, що регулює відносини, пов'язані з наданням електричної енергії споживачу було завдано матеріальну шкоду на загальну суму 6150грн. Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі і вказали на те, що при прийняті по справі рішення судом не враховано всіх обставин справи та неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення господарського суду.
ВАТ «Запоріжжяобленерго» у відзиві на апеляційну скаргу вказує, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення враховано всі обставини по справі. Зазначає, що оскаржуване рішення прийняте без порушень матеріального та процесуального права, а тому підстави для його зміни чи скасування відсутні. Разом з цим, відповідач вказує на те, що пунктом 6.45 ПКЕЕ визначено що, у разі порушення цих Правил або умов договору постачальником електричної енергії та/або електропередавальною організацією споживач, у якого укладені із зазначеними суб'єктами господарювання відповідні договори, викликає представника постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації для складання двохстроннього акту порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається постачальнику електричної енергії або електропередавальної організації. Однак позивач даного положення Правил не виконав, будь-яких претензій не надсилав. Крім того, позивачем було залучено сторонню організацію ТОВ «МПК «Електро» для проведення замірів без будь-яких повідомлень про це ВАТ «Запоріжжяобленерго» для проведення спільних вимірювань у присутності представників відповідача, що є порушенням прав і охоронюваних законом інтересів останнього. Крім того, згідно п.4.1.1 договору, Постачальник електричної енергії несе відповідальність за постачання електричної енергії Споживачу з дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності електромереж. Актом розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін від 28.02.2003р., який укладено між сторонами по даній справі, встановлено, що межа відповідальності за стан та обслуговування електричних мереж та улаштувань встановлюється на ізоляторах ПЛ-0,4кВ опора 17 від ТП 1542 рб-1. Проте, згідно листа ТОВ «МПК «Електро» за № 45 від 30.05.2006р. та протоколу № 590 вимірювання було здійснено у розетках приміщення Запорізького РВ УМВС та у боксі № 8 (територія Запорізького РВ УМВС), тобто вимірювання саме на межі балансової належності на ізоляторах ПЛ-0,4кВ опора 17 не здійснювалась. Представники відповідача в судовому засіданні підтримали доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 26.11.2007 р. у справі № 22/216/07 апеляційна скарга позивача прийнята та призначена до розгляду на 20.12.2007 р.
У судовому засіданні, яке відбулося 20.12.2007 р. колегією суддів оголошувалася перерва до 29.01.2008р.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 29.01.2008р. у справі № 22/216/07 розгляд справи було відкладено на 21.02.2008р.
Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 314 від 21.02.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії Мойсеєнко Т.В., суддів Кричмаржевський В.А., Яценко О.М.
За клопотанням представників сторін судовий процес вівся без застосування технічних засобів фіксування судового процесу. У судовому засіданні 21.02.08р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав.
28.11.2003р. між Відкритим акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Запорізьким районним відділом Управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області було укладено договір № 460 про постачання електричної енергії, за умовами якого, постачальник електричної енергії постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додатками до нього, що є його невід'ємними частинами.
На час виникнення спору вказаний договір відповідно до п. 9.7 був чинним та регулював відносини сторін щодо енергопостачання.
Пунктом 6.1 договору визначено, що енергопостачання споживача може бути обмежено або припинено постачальником електричної енергії згідно з порядком, встановленим діючими нормативними документами та ПКЕЕ. У разі порушення споживачем умов договору, вимог ПКЕЕ та інших діючих нормативних документів.
Згідно п. 7.5 ПКЕЕ постачальник електричної енергії (енергопостачальна організація) зобов'язаний попередити споживача не пізніше ніж за три робочих дні, припинити повністю або частково постачання йому електричної енергії у разі, зокрема, несплати спожитої електричної енергії відповідно до умов договору.
Оскільки позивач порушив умови п.2.2.5 договору щодо повної та своєчасної оплати за спожиту електроенергію і станом на 23.05.2006р. мав заборгованість за спожиту електроенергію у сумі 14674,84грн., що останнім не заперечується, 23.05.2006р. телефонограмою ВАТ «Запоріжжяобленерго» повідомило позивача про припинення подачі електричної енергії з 09.год.00хв. 29травня 2006р. у разі непогашення заборгованості за спожиту електроенергію та одночасно попереджено про необхідність підготовки електроустаткування до безаварійного відключення, а також, що відповідальність за негативні наслідки, які пов'язані з відключенням покладаються на керівника позивача. (т.1 а.с.80). Позивач факт отримання вказаної телеграми визнає.
Таким чином, дії відповідача щодо припинення енергопостачання позивачу відповідають вимогам ПКЕЕ та умова договору.
29.05.2006р. о 10 год. 59 хв. було проведено відключення Запорізького РВ УМВС України у Запорізькій області від електричних мереж ВАТ «Запоріжжяобленерго». Того ж дня о 17год. 00 хв. відповідачем було здійснено підключення позивача до електричних мереж, напруга з ПЛ - 0,4 кВ РБ-1 була знята, підключені жили фаз електрокабелю, за яким споживач приєднаний до фазних дротів Пл.-0,4кВ.
Заявник апеляційної скарги в обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що відповідач порушив умови договору щодо якості поставленої електроенергії, оскільки після поновлення постачання електричної енергії з точки продажу електричної енергії поступила електрична енергія, потужність якої перевищувала норми, встановлені державними стандартами, внаслідок чого зі строю вийшло обладнання, яке підключене до електричної мережі Запорізького РВ УМВС України в Запорізькій області, чим позивачу спричинено збитки 6150грн., які відповідно до ч.1 ст.225ГК України відповідач повинен відшкодувати.
Відповідно до п. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
До відносин щодо відшкодування збитків застосовуються положення ст.22 ЦК України.
Згідно ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків даною нормою закону віднесено, зокрема витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права(реальні збитки).
Крім того, підстави, умови та порядок відшкодування збитків суб'єктом господарської діяльності визначено нормами глави 25 ГК України(ст.ст.224-229).
Статтею 224 цього кодексу передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Відшкодування збитків, завданих порушенням правил здійснення господарської діяльності, є мірою господарсько-правової відповідальності. Підставою господарсько-правової відповідальності є правопорушення. Склад правопорушення включає: 1)протиправну поведінку суб'єкта господарювання; 2)наявність негативних наслідків збитків; 3)причинний-наслідковий зв'язок між ними; 4) вину правопорушника. Відсутність хоча б однієї з перелічених складових звільняє особу від відповідальності у формі збитків.
Протиправною поведінкою в розумінні п.1 ст.224 ГК України є поведінка особи, яка суперечить правовим нормам та встановленим вимогам щодо здійснення господарської діяльності.
Апелянт наполягає на порушенні відповідачем п. 4.1.1, п.4.1.3 договору, зокрема, відпуск електричної енергії, параметри якості якої перебувають поза межами показників, визначених державними стандартами та надання електричної енергії з перевищенням норм потужності. Однак такі доводами позивача є недоведеними та необґрунтованими, оскільки останній не надав належних доказів порушення відповідачем умов договору, наявності причинного - наслідкового зв'язку між діями відповідача з підключення позивачу електроенергії та збитками (пошкодженням майна позивача).
Відповідно до п.2 Договору сторони встановили, що під час виконання умов цього Договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим Договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України, зокрема, Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), Правилами улаштування електроустановок та технічними умовами.
Правилами користування електричною енергією, затверджених Постановою НКРЕ України від 31.07.1996р. за № 28, в редакції що діяли на час заподіяння позивачу збитків, встановлено порядок фіксування порушення правил і умов договору Постачальником електричної енергії.
Так, пункт 6.45 Правил передбачає, що у разі порушення цих Правил або умов договору постачальником електричної енергії та/або електропередавальною організацією споживач, у якого укладені із зазначеними суб'єктами господарювання відповідні договори, викликає представника постачальника електричної енергії та/або електропередавальної організації для складання двохстроннього акта порушень. Акт складається в двох примірниках, один з яких передається або надсилається постачальнику електричної енергії або електропередавальної організації. У разі відмови представника постачальника електричної енергії або електропередавальної організації від підпису або неприбуття у визначений споживачем термін в акті робиться відповідний запис. У цьому разі акт вважається дійсним, якщо він підписаний не менш ніж трьома уповноваженими представниками споживача.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, такий акт позивач не складав та не направляв відповідачу. Претензія про заподіяні збитки направлена була відповідачу тільки 15.06.06р.
Слід відмітити, що відповідно до п.4.1.1 Договору Постачальник електричної енергії несе відповідальність за постачання електричної енергії Споживачу з дотриманням граничних показників якості електричної енергії на межі балансової належності електромереж.
Згідно до п.1.2 ПКЕЕ межа балансової належності є точка розділу елементів електричної мережі між власниками електроустановок за ознаками права власності або повного господарського відання. Підпунктами 5,7 п.10.2 ПКЕЕ споживач електричної енергії зобов'язаний забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх електроустановок згідно з вимогами нормативно - правових актів України, а також підтримувати параметри якості електричної енергії у своїх мережах відповідно до параметрів, визначених державними стандартами та умовами договору.
Акт про розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, що підписаний сторонами 28.02.2003р., визначає межу балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін, яка знаходиться на затисках електрокабелю на опорі «17 ПЛ-0,4кВ РБ-1 до дротів».
Відповідач наполягає на тому, що ним при відновленні позивачу електропостачання не порушено умов договору щодо передачі електроенергії належної якості та допустимої потужності. Відключення та підключення електроенергії відбувалось на межі балансової належності - безпосередньо на опорі №17 ПМ 0,4 кВ, без втручання в мережі споживача. Перепад напруги на першому поверсі будівлі Запорізького РВ УМВС України у Запорізькій області виник з вини позивача, а саме: з причини відгортання нульової жили у електрощітовій, що знаходиться на балансі позивача. Даний факт був, як вказує відповідач, виявлений представниками ЗМЕМ ВАТ «Запоріжжяобленерго» 30.05.06р. о 14 год. в присутності чергового Запорізького РВ УМВС України у Запорізькій області. Однак, виконувати будь-які роботи в діючих електроустановках споживача відповідач не мав права в силу вимог розділу 6.10 Правил безпечної експлуатації електроустановок споживачів.
Як пояснив суду, присутній у судовому засідання представник інспекції Держенергонагляду, що підвищення напруги тільки на першому поверсі будівлі могло відбутися у разі відгортання нульової жили у електрощітовій відповідача. У випадку подання підвищеної напруги від межі балансової належності мереж, що знаходиться на опорі № 17, підвищена напруга була б і на другому поверсі цієї будівлі. Оскільки на другому поверсі будівлі позивача напруга була нормальною, то підвищення напруги відбулося не від межі балансової належності.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, вважає його законним та обґрунтованим.
Доводи заявника апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним та наступним.
Наданий позивачем акт обстеження (а.с.24) не є відповідно до ст. 34 ГПК України належним та допустимим в даному випадку доказом порушення відповідачем умов договору та вини останнього у заподіянні збитків.
Так, цей акт обстеження датований 30.06.2006р., тобто обстеження було проведено
позивачем через місяць після настання події. Крім того, зазначений акт складений в односторонньому порядку, що не відповідає вимогам п.4.5 ПКЕЕ.
Проаналізувавши зміст листа № 45 від 30.05.2006р. та протоколу № 590 вимірювання напруги живлячої мережі ТОВ «МПК «Електро», колегія суддів вважає, що ці документи також не є належними докази у справі, оскільки вони були складені з порушенням п.4.5 ПКЕЕ та без залучення відповідних представників ВАТ «Запоріжжяобленерго». Крім того, вимірювання напруги було здійснено ТОВ «МПК «Електро» у розетках приміщення Запорізького РВ УМВС (вул..Шушенська, 14) та у боксі № 8 (територія Запорізького РВ УМВС), а не на межі балансової належності на ізоляторах ПЛ - 0,4кВ опора 17. Таким чином, ТОВ «МПК «Електро» встановлено факт наявності електричної енергії, яка не відповідає параметрам якості в мережах споживача, за що ВАТ «Запоріжжяобленерго» не несе відповідальності згідно п.4.1.1 Договору.
З письмових пояснень заступника директора ТОВ «МПК Електро» Пасько І.М., яким складено протокол замірів № 590 виміру напруги, слідує, що ТОВ «МПК Електро» не проводилося замірів на електромережах від електрощітової, яка належить позивачу, до опори № 17, на якій знаходиться межа балансової належності електричних мереж сторін, та на якій здійснювалося відключення та підключення позивача від електроенергії. Заміри напруги проводилися у мережах позивача, що розташовані вже після електрощітової, а саме: на автоматичних вимикачах та у розетках.
Згідно ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається і надати докази. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування , не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги в супереч вимогам вищенаведених норм закону не довів наявність обставин, на які він посилається.
За таких обставин судова колегія не знаходить підстав для скасування чи зміни рішення господарського суду Запорізької області.
Згідно зі ст.49 ГПК України судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст..49, ст.101-105 ГПК України, Запорізький апеляційний господарський суд
Постановив:
Апеляційну скаргу Запорізького районного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Запорізькій області, м. Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 17.10.2007р. у справі № 22/216/07залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Кричмаржевський В.А. Яценко О.М.