Іменем України
22.01.08 Справа №11/473д/07
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В. судді Мойсеєнко Т. В. , Зубкова Т.П. , Хуторной В.М.
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін
від позивача: Саланська І.Л. за дов.№07 від 07.06.07р.
від відповідача: Чорна О.С. за дов.№051 від 01.06.06р. юрисконсульт
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 11/473д/07 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» м.Запоріжжя
на рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2007р. у справі 11/473д/07
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» м.Запоріжжя
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ольф ЛТД», м.Запоріжжя
про визнання договору укладеним в редакції замовника
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.2007р. по справі №11/473д/07 (суддя Гончаренко С.А.) у задоволені позову відмовлено.
Рішення суду прийнято з посиланням на ст.181, 191ГК України, ст.8 Закону України «Про ціни та ціноутворення»,п.2 ст.28 Закону України «Про місцеве самоврядування», постанову Кабінету Міністрів України №1548 від 25.12.1996р. та мотивовано наступним. На послуги з прибирання, вивезення та знешкодження твердих побутових відходів, які надаються суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форми власності, органами місцевого самоврядування встановлюються тарифи, тобто фіксовані ціни. Для суб'єктів підприємницької діяльності, які не належать до комунальної форми власності, такі тарифи встановлюються шляхом погодження. Полігони, що надані відповідачу в оренду мають статус полігонів з захоронення твердих побутових відходів, а позивач звернувся за послугами на захоронення промислових відходів. На теперішній час порушень законодавства про захист економічної конкуренції та справ, відкритих Антимонопольним комітетом України відносно ТОВ «Ольф ЛТД», не існує. У позивача відсутні правові підстави вимагати примусового укладання договору на послуги, які надаються підприємством, що не визначено у встановленому порядку таким, що займає монопольне на становище на ринку, на умовах, що передбачені ст.181ГК України.
Не погоджуючись з прийнятим у справі судовим актом позивачем було подано апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій заявник просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2007р. у справі № 11/473д/07 та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Заявник апеляційної скарги зазначає, що станом на день винесення оскаржуваного рішення п.16 додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996р. був нечинним, тобто судом неправильно застосовані норми матеріального права і висновки суду не відповідають обставинам справи. Регулювання органами місцевого самоврядування ціни на послуги з захоронення побутових відходів в даному випадку здійснюється не у формі імперативного тарифу, а у формі встановлення граничного рівня ціни для суб'єкта підприємницької діяльності. Відповідач має всі ознаки монополіста на ринку захоронення відходів, що визначені Законом України «Про захист економічної конкуренції». Укладення договору на захоронення відходів є обов'язковим відповідно до ст.ст.17, 33 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища». Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.
Відповідач письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав. Представник відповідача у судовому засіданні пояснив, що статус полігонів, які надані в оренду ТОВ «Ольф ЛД», визначений як полігони для захоронення твердих побутових відходів. Позивачу надано дозвіл на розміщення твердих промислових відходів 4 та 5-го класу небезпечності. Тобто відповідач щодо захоронення саме твердих промислових відходів не є монополістом. Більш того, позивач має власний полігон для розміщення своїх промислових відходів. Послуги на захоронення твердих побутових відходів віднесені Законом України « Про житлово-комунальні послуги» до комунальних послуг, на які в порядку узгодження встановлюються тарифи, тобто фіксовані ціни, яких відповідач самостійно не може змінювати. Тому зміна тарифу призведе до зміни ціни договору, що є істотною умовою договору. Представник відповідача зазначив, що рішення є законним та обґрунтованим, а апеляційна скарга безпідставною.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 05.10.2007р. апеляційна скарга прийнята та призначена до розгляду на 15.11.2007р. У зв'язку з необхідністю надання витребуваних документів розгляд справи відкладався до 04.12.07р. та у засіданні оголошувалася перерва до 22.01.2008р.
Склад колегії суддів змінювався. Розпорядженням голови Запорізького апеляційного господарського суду від 22.01.2008р. № 54 справу передано для розгляду у складі колегії суддів у складі: головуючого судді - Мойсеєнко Т.В. (доповідач), суддів Зубкова Т.П., Хуторной В.М., даною колегією прийнято постанову.
За клопотанням представників сторін у судовому засіданні 22.01.2008р. оголошено тільки вступну та резолютивну частини постанови. За заявою сторін судовий процес здійснювався без застосування технічних засобів фіксації процесу.
Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали справи і апеляційної скарги, взявши до уваги доводи представників сторін, колегія суддів встановила наступне.
У процесі виробничої діяльності ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» утворюється значний обсяг відходів, що потребують спеціального поводження у місцях, які відповідно до ст. 33 Закону України « Про відходи» визначаються органами місцевого самоврядування.
27.10.2006р. позивач звернувся до виконавчого комітету Запорізької міської ради з проханням надати інформацію про наявність на території місця полігонів для захоронення побутових відходів, їх місцезнаходження та власників. У відповідь на звернення позивачу було повідомлено про те, що накопичення твердих побутових відходів здійснюється на полігонах ТПВ № 1 (сел. Леваневського) та ТПВ № 2 (в районі Нікопольського повороту). Дані полігони передані в оренду ТОВ «Ольф ЛТД», якому згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.08.06р.№ 299/2 «Про визначення суб'єкту, якому надається право на поводження з відходами» надано право на сортування, утилізацію, захоронення та переробку побутових відходів на цих полігонах.
Після переговорів ВАТ « Запорізький абразивний комбінат» з ТОВ «Ольф ЛТД» стосовно надання послуг по захороненню відходів останнім позивачу було надано проект договору № 89 від 04.04.07р. на надання послуг по захороненню відходів.
Позивач не погодився з деякими положеннями проекту договору і 23.05.07р. направив відповідачу протокол розбіжностей до нього. Зі змісту протоколу розбіжностей слідує, що позивач не погодився з редакцією пунктів 2.4,3.1,3.2, 3.5,4.3,4.4.
Відповідач підписав протокол розбіжностей з урахування протоколу узгодження розбіжностей від 04.06.07р.
ВАТ «Запорізький абразивний комбінат» не підписав протокол узгодження розбіжностей і 21.06.07р.надіслав відповідачу листа про те, що неузгодженими залишилися пункти 3.2. та 4.3.договору № 89, оскільки їх зміст суперечить чинному законодавству, та попередив відповідача, що вернеться з позовом до суду.
У п.3.2 запропонованого відповідачем проекту договору зазначено, що вказаний у п.1. цього договору розмір вартості послуг є чинним до дати наступного погодження тарифу, про що виконавець повідомляє Замовника не пізніше, ніж через 10 (десять) календарних днів з дати погодження нового тарифу. Зміна розміру вартості послуг оформлюється додатковою угодою, яка підписується уповноваженими представниками Сторін, скріплюється печатками та є невід'ємною частиною Договору. Якщо Замовник ухиляється від підпису додаткової угоди протягом 7 (семи) календарних днів з дня її отримання, новий розмір вартості послуг вважається погодженим Сторонами з дати направлення такої додаткової угоди на адресу Виконавця.
У пункті 4.3 запропонованого проекту договору зазначено, що у випадку порушення Замовником Правил транспортування та здавання відходів, про що Виконавцем складається відповідний акт, а також у випадку порушення пунктів 3.1 - 3.5 цього договору, у тому числі ухилення від підписання додаткової угоди, вказаної в п.3.2. договору ,виконавець має право припинити виконання послуг по захороненню відходів до остаточного усунення Замовником вказаних порушень.
Позивач вважає, що дані пункти у частині зміни розміру вартості послуг в односторонньому порядку та наслідки, пов'язані з не підписанням угоди про зміну ціни на послуги, суперечить ст. 188 ГК України та ст.651 ЦК України, оскільки погодження органами місцевого самоврядування цін на послуги захоронення відходів не є підставою для зміни господарського договору.
Відповідач не погодився з запереченнями позивача, оскільки вважає, що ціни (тарифи) узгоджені органом місцевого самоврядування на підставі ст.28 Закону України “Про місцеве самоврядування” є фіксованими і не можуть змінюватися відповідачем самостійно для окремих споживачів цих послуг. Тому затвердження органом місцевого самоврядування нових тарифів на послуги з захоронення відходів буде впливати на ціну послуг відповідача за договором. Узгодження сторонами у договорі порядку внесення змін у цей договір не є односторонньою зміною умов договору.
Позивач 25.06.2007р звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання договору укладеним в його редакції.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.08.07р. у задоволенні позовних вимог відмовлено, з чим не погодився позивач і звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою.
Відповідно до статті 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Згідно статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при прийняті оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач у позовних вимогах просив визнати договір між ним та відповідачем у наданій ним редакції, при цьому повну редакцію договору виклав у позовній заяві. Позовні вимоги обґрунтовані ч.7 ст.181, ч.1 ст. 187, ст.188 ГК України.
З матеріалів справи слідує, що сторони є суб'єктами господарювання і між ними виник спір щодо укладання господарського договору.
Згідно ч.7 ст.179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальний порядок укладання господарських договорів встановлений ст. 181 ГК України.
Вказаною статтею визначено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої даної статті (тобто підписує та скріплює печаткою) і повертає один примірник договору другій стороні у двадцятиденний строк після одержання договору. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.
Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.
У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).
Якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими.
Однак, з наявних у матеріалах справи документів видно, що позивач не направляв відповідачу для підписання у порядку, встановленому ст.181 ГК України, свій проект договору, який викладений у позовній заяві, як єдиний документ, та зі свого боку ж не підписав його і не скріпив печаткою підприємства. Таким чином, позивачем в даному випадку не виконано порядку укладання господарських договорів.
За таких обставин, посилання позивача в обгрунтування своїх вимог на ст. 181 ГК України є безпідставним, а вимоги про визнання укладеним проекту договору позивача, заявлені з цих підстав, задоволенню не підлягають.
До того ж, умовою застосування до спірних відносин положень ч.7 ст.181 ГК України є відмова сторони, яка одержала протокол розбіжностей, передати протягом двадцяти днів спір до суду.
Отримавши від відповідача у двадцятиденний термін (12.06.07р) протокол врегулювання розбіжностей та направивши 21.06.07р.відповідь про неузгодження п.3.2.,4.3, позивач за власної ініціативи 25.06.07р. передав переддоговірний спір до господарського суду. При цьому, направлений відповідачем проект договору (а.с.32) позивач не оформив, як того вимагає ч.4 ст.181 ГК України, не підписав та не скріпив печаткою, і надіславши протокол розбіжностей не зробив застереження про це у договорі. За цих обставини, вимога вважати договір укладеним в редакції позивача не відповідає вимогам ст. 181 ГК України.
Що стосується доводів заявника апеляційної скарги про те, що спір про укладання договору на захоронення відходів підлягає розгляду судом, колегія зазначає, що відповідно до ст. 187 ГК України судом розглядаються спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладання яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом.
Обов'язковість укладання договору на захоронення, як зазначає позивач, передбачена ст.17,33 Закону України «Про відходи», ст.55 Закону України « Про охорону навколишнього природного середовища».
Разом з тим, положення ст.17 Закону України «Про відходи», зокрема п. б, не визначають обов'язковості укладання договорів про захоронення відходів зі споживачами послуг, а обов'язує суб'єктів господарської діяльності у сфері поводження з відходами забезпечувати приймання та утилізацію використаних пакувальних матеріалів та тари, в яких знаходилася продукція підприємств, або для цього укладати договори з іншими спеціалізованими підприємствами. Не передбачає обов'язковості укладання договорів про захоронення відходів і стаття 55 Закону України “Про охорону навколишнього природного середовища”.
Стаття 33 Закону України «Про відходи» містить вимоги щодо зберігання та видалення відходів, але не містять вказівки на обов'язковість укладання договору на захоронення.
Проте, як встановлено судом, відповідач надає послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів у місцях спеціально відведених для цього органами місцевого самоврядування. У межах місця Запоріжжя, як пояснили представники сторін і свідчать матеріали справи, існує два полігони для захоронення твердих побутових відходів ТПВ №1 і ТПВ №2, які перебувають у комунальній власності і знаходяться в оренді у відповідача. Тому збирання та захоронення саме твердих побутових відходів в силу ст.178 ГК України мають ознаки публічного зобов'язання і відповідач не має права відмовити у наданні цих послуг за наявності у нього можливості або надавати перевагу одному споживачеві перед іншим, тому відповідно до ч.6 ст.179 ГК України відповідач зобов'язаний укладати договори з усіма споживачами його послуг.
Оскільки обов'язковість для укладання договору на захоронення твердих побутових відходів випливає з положень ч.6 ст. 179 ГК України, тому спори щодо укладання таких договорів розглядаються судом відповідно до ст. 187 ГК України.
Посилання заявника апеляційної скарги на те, що відповідач займає монопольне становище на ринку надання послуг з захоронення відходів, колегією суддів не приймається до уваги виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” визнання суб'єкта господарювання таким, що займає монопольне (домінуюче) становище на ринку віднесено до компетенції Антимонопольного комітету. При цьому, визнання суб'єкта таким, що займає монопольне становище здійснюється шляхом прийняття Антимонопольним комітетом рішення про це. Позивачем, в супереч ст.33 ГПК України, не доведено належним чином, того що відповідач визнаний Антимонопольним комітетом України, таким що є монополістом на ринку надання послуг з захоронення відходів, і про це прийнято відповідне рішення. Лист від 18.12.06р. № 01-29.3/02-4624 Запорізького територіального відділення АКУ не є таким доказом. Рішення про порушення відповідачем законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді здійснення концентрації та застосування штрафу за це порушення не є відповідно до ст.48 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішенням про визнання суб'єкта господарювання монополістом.
Стосовно незгоди з редакцією пунктів 3.2,4.3 договору, наданою відповідачем позивачу, в частині зміни розміру вартості послуг в односторонньому порядку колегія зазначає наступне.
Згідно рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради відповідачу надано право на приймання, сортування, утилізацію, захоронення, переробку побутових відходів на полігонах №1 і №2, які саме для цієї цілі передані останньому в оренду. Тому відповідач повинен використовувати ці полігони відповідно до цільового призначення.
Визначення терміну твердих побутових відходів наведено у Правилах надання послуг із збирання та вивезення твердих і рідких побутових відходів, затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України № 54 від 21.03.2000р., зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.07.2000р. № 457/4678.
Позивачу надано дозвіл на розміщення відходів у 2007р. на промислові відходи 4 та 5 класу небезпечності, які не відносяться до тих відходів, на захоронення яких органами місцевого самоврядування надано дозвіл ТОВ “Ольф ЛТД”, а саме: до твердих побутових відходів.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1010 від 26.07.06р. захоронення твердих побутових відходів віднесено до послуг з вивезення побутових відходів.
Такі послуги, як вивезення побутових відходів віднесено ст.13 Закону України “Про житлово - комунальні послуги” до комунальних послуг. Відповідно до ст.ст. 31, 32 цього закону ціни/тарифи на комунальні послуги затверджуються органами місцевого самоврядування в розмірі економічно обґрунтованих витрат на виробництво. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів.
Аналіз змісту наведених правових норм, дозволяє зробити висновок про те, що затверджені шляхом погодження тарифи на послуги з захоронення твердих побутових відходів є фіксованими цінами.
Формування тарифів на послуги з вивезення побутових відходів здійснюється у порядку, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 1010 від 26.07.06р. (далі-Порядку). Зазначений порядок та ст.32 Закону України “Про житлово - комунальні послуги” передбачають можливість коригування та зміни тарифів протягом установленого строку дії цих тарифів.
Враховуючи положення вищенаведених нормативно-правових актів щодо надання комунальних послуг, зокрема і укладання договорів, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що положення спірних пунктів проекту договору в частині порядку зміни вартості послуг у випадку зміни тарифів не суперечить чинному законодавству. До того ж, внесення змін до умов договору шляхом укладання додаткової угоди не є односторонньою зміною умов договору.
Слід також відмітити, що п. 5.1 проекту договору передбачено, що цей договір діє з 01.01.2007р по 31.12.2007р.,тому на момент розгляду апеляційної скарги даний проект договору у цій редакції не може бути в силу ч.2 ст.187 ГК України визнаний укладеним.
Таким чином, позивач не довів, всупереч положенням статті 33 ГПК України, обґрунтованість заявлених вимог про визнання укладеним договору про захоронення відходів у його редакції, апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Доводи апеляційної скарги спростовуються вищенаведеним.
Вказані обставини досліджені судом першої інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів.
Оскільки п.16 додатку до постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1996р. був нечинним на момент прийняття оскаржуваного судового рішення, то колегія вважає, що обгрунтування суду в цій частині слід виключити з мотивувальної частини рішення, але ця обставина не вплинула на правильність висновку суду по суті спору, тому підстав для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду відсутні.
Судові витрати по апеляційній скарзі, відповідно до статті 49 ГПК України, слід віднести на заявника апеляційної скарги.
Керуючись ст. 49, ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд -
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» м.Запоріжжя залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 06.08.2007р. у справі 11/473д/07 залишити без змін.
Головуючий суддя Мойсеєнко Т. В.
судді Мойсеєнко Т. В.
Зубкова Т.П. Хуторной В.М.