Господарський суд Чернігівської області
14000 м. Чернігів, проспект Миру 20 Тел. 698-166, факс 7-44-62
Іменем України
"25" червня 2009 р., 12 год. 50 хв. , м. Чернігів Справа № 6/178а/43а/38а
Господарський суд Чернігівської області у складі:
судді Блохіної Ж.В.
при секретарі Зеленко Л.М.,
за участю представників:
позивача Коленченка О.О., довіреність №20-01/09 від 20.01.09р.,
відповідача Смуригіної К.О., довіреність 1908/9/10-010 від 18.03.09р.,
за участю Курило Я.М. - помічника прокурора міста Чернігова,
розглянувши у відкритому
судовому засіданні позов товариства з обмеженою відповідальністю “НовоФіл”,
м. Чернігів, вул. Щорса, 62-В,
до відповідача Державної податкової інспекції у м. Чернігові,
м. Чернігів, вул. Кирпоноса, 28,
про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,
Товариством з обмеженою відповідальністю “НовоФіл” подано позов до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення №0002492320/0 від 07.05.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 99933,00 грн. за січень 2007р.
Відповідач заперечує проти позовних вимог.
Представник позивача просить позовні вимоги задовольнити, оскільки спірне рішення прийнято відповідачем з порушенням чинного законодавства, без врахування фактичних обставин, що порушує права позивача.
Представник відповідача просить у позові відмовити, оскільки податкове повідомлення- рішення прийнято у відповідності до законодавства, обґрунтовано, з врахуванням всіх обставин, які були встановлені при проведенні перевірки позивача.
Прокурор, який вступив у справу для представництва інтересів держави в особі Державної податкової інспекції у місті Чернігові, підтримує позицію відповідача і просить у позові відмовити.
Вислухавши представників сторін, прокурора, дослідивши матеріали справи і надані сторонами докази, суд встановив наступне.
Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято податкове повідомлення-рішення №0002492320/0 від 07.05.2007р., яким ТОВ „НовоФіл” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за січень 2007р. на 99933,00 грн.
Спірне рішення прийнято відповідачем на підставі висновків виїзної позапланової перевірки ТОВ „НовоФіл” з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за період січень, лютий 2007 року, за результатами якої складено акт №422/23/32946641 від 03.05.2007р.
Як вбачається з вищевказаного акту, за результатами перевірки не можливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2007р. на суму 99933 грн., що пов'язано з тим, що попередньою позаплановою документальною перевіркою за грудень 2006р., результати якої оформлено актом від 07.03.2007р. №260/23/32946641, було встановлено, що ТОВ „НовоФіл” порушено п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, чим завищено суму податкового кредиту за грудень 2006р. на суму 99933 грн.
До таких висновків податковий орган дійшов, враховуючи наступне.
Згідно з поданою ТОВ „НовоФіл” до ДПІ у м. Чернігові податковою декларацією з ПДВ за січень 2007р. та розрахунком бюджетного відшкодування сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банк, складає 134450 грн.
Згідно з даними декларації:
- залишок від'ємного значення попереднього податкового періоду за вирахуванням суми податку, яка підлягає сплаті до бюджету за підсумками поточного звітного періоду, складає 195791 грн. За результатами перевірки 95858 грн.;
- сума податкового кредиту попереднього податкового періоду (рядок 17 податкової декларації попереднього податкового періоду) складає 135106 грн. За результатами перевірки 35173 грн.;
- сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді, постачальникам таких товарів (послуг) складає 134450 грн. За результатами перевірки 35173 грн.
В ході документальної перевірки було встановлено, що 28.12.2006 року працівниками ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області було здійснено перевірку цеху по обплетенню еластомірної нитки розташованого за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 62-В, - на предмет дотримання діючого законодавства України в сфері виробництва та реалізації промислової продукції.
Перевіркою було встановлено, що на момент перевірки були відсутні наступні документи:
- державний акт вводу в експлуатацію приміщення в якому відбувається виробничий процес по виготовленню спіральної нитки;
- сертифікат якості та відповідності на продукцію, яка виробляється та відправляється на експорт. Порушення норм чинного законодавства встановлені та задокументовано відповідно до акта контрольної перевірки від 28.12.2006р.
На підставі даної контрольної перевірки (ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області ) було вилучено обладнання, готову продукцію та сировину відповідно до акту вилучення обладнання та сировини від 28.12.2006 року, в тому числі сировини і матеріалів на загальну суму 446333,17 грн. та готової продукції на суму 53329,82 грн.
Надалі відповідач робить такий висновок, що в зв'язку з тим, що працівниками ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області було вилучено з виробничого процесу сировину та матеріали та готову продукцію з товарообігу на загальну суму 499662,99 грн., підприємство на дату складання акту про вилучення сировини та обладнання повинно було скоригувати податковий кредит з ПДВ за грудень 2006 року сплачений митним органам та постачальникам в складі вилучених товароматеріальних цінностей, оскільки в подальшому дані ТМЦ до прийняття по ним рішення суду не могли використовуватися в господарській діяльності підприємства. Тобто підприємство повинно було скоригувати податковий кредит на загальну суму 99933 грн. та в разі незгоди з здійсненим вилученням, оскаржити його у встановленому законом порядку.
Виходячи з вищевикладеного, відповідач робить висновок про те, що ТОВ „НовоФіл” було порушено п.п.7.4.1 п.п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість”, чим завищено суми податкового кредиту за грудень 2006 року та суму 99933 грн., що в подальшому вплинуло на залишок від'ємного значення різниці попереднього податкового періоду -грудень 2006р.(р. 23 декларації), що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту поточного податкового періоду -січень 2007 року.
За таких обставин перевіркою не підтверджено заявлену суму бюджетного відшкодування за січень 2007 року на суму 99933 грн.
Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до п. 1.8 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997р. №168/97-ВР ( далі -Закон №168) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до п.п. 7.7.1. п.7.7 ст.7 Закону №168 сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Підпунктом 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону №168 встановлено, що якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);
б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Згідно з п.п.7.7.4 п.7.7 ст.7 Закону №168 платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.
У відповідності до п.п.7.7.5 п.7.7 ст. 7 Закон №168 протягом 30 днів, наступних за днем отримання податкової декларації, податковий орган проводить документальну невиїзну перевірку (камеральну) заявлених у ній даних. За наявності достатніх підстав вважати, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право протягом такого ж строку провести позапланову виїзну перевірку (документальну) платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування.
Податковий орган зобов'язаний у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Як вбачається з акту перевірки, позивачем порушено п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону № 168, відповідно до яких:
- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (утому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду ( п.7.4.1);
якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту ( п.7.4.4).
До позовної заяви надані податкові накладні, декларації митної вартості, які підтверджують придбання позивачем товарів (робіт, послуг) для підготовки, організації виробництва позивача в межах статутної діяльності. Наявність у позивача на момент проведення перевірки усіх податкових накладних на підтвердження сум податкового кредиту не заперечується і самим відповідачем та підтверджується відповідачем у акті перевірки від 07.03.2007 року.
Як вбачається з акту перевірки, порушення п.п. 7.4.1 та 7.4.4 п. 7 ст. 7 Закону № 168 відповідач вбачає в наступному:
1) на момент перевірки були відсутні наступні документи:
- державний акт вводу в експлуатацію приміщення в якому відбувається виробничий процес по виготовленню спіральної нитки;
- сертифікат якості та відповідності на продукцію, яка виробляється та відправляється на експорт.
При цьому порушення норм чинного законодавства встановлені та задокументовано відповідно до акта контрольної перевірки від 28.12.2006р., проведеною працівниками ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області;
2) на підставі даної контрольної перевірки (ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області) було вилучено обладнання, готову продукцію та сировину відповідно до акту вилучення обладнання та сировини від 28.12.2006 року на загальну суму 499662,99 грн., в зв'язку з чим підприємство на дату складання акту про вилучення сировини та обладнання повинно було скоригувати податковий кредит з ПДВ за грудень 2006 року сплачений митним органам та постачальникам в складі вилучених товароматеріальних цінностей, оскільки в подальшому дані ТМЦ до прийняття по ним рішення суду не могли використовуватися в господарській діяльності підприємства. Тобто підприємство повинно було скоригувати податковий кредит на загальну суму 99933 грн. та в разі незгоди з здійсненим вилученням, оскаржити його у встановленому законом порядку.
Проте такі висновки відповідача є хибними, такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та чинному законодавстві, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній справі, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.
В провадженні господарського суду Чернігівської області знаходилась справа №6/66а, яка була порушена за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “НовоФіл” до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про визнання нечинним податкового повідомлення -рішення №0000172320/0 від 18.01.2007р., яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за десятий місяць 2006 року на 98485 грн., за девятий місяць 2006 року на суму 106384 грн., всього на суму 204869 грн.
Постановою господарського суду Чернігівської області від 20.03.2007р. по справі №6/66а, яка набрала законної сили, встановлено, що у відповідності до „Переліку продукції, що підлягає обов”язковій сертифікації в Україні”, затвердженого наказом Держспоживстандарту України № 28 від 01.02.2005 року та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.05.2005 року за № 466/10746, оплетений еластомер (позументна нитка), код УКТЗЕД 5606009100 не підлягає обов'язковій сертифікації в Україні.
Таким чином, посилання відповідача на відсутність сертифікату, як на підставу зменшення суми податкового кредиту, є безпідставним та таким, що не ґрунтується на нормах чинного законодавства.
В акті перевірки відповідач робить висновок, що в зв'язку з тим, що працівниками ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області було вилучено з виробничого процесу сировину та матеріали та готову продукцію з товарообігу на загальну суму 499662,99 грн. підприємство на дату складання акту про вилучення сировини та обладнання повинно було скоригувати податковий кредит з ПДВ сплачений митним органам та постачальникам в складі вилучених товароматеріальних цінностей, оскільки в подальшому дані ТМЦ до прийняття по ним рішення суду не могли використовуватися в господарській діяльності підприємства. Тобто підприємство повинно було скоригувати податковий кредит на загальну суму 99933 грн. та в разі незгоди з здійсненим вилученням оскаржити його у встановленому законом порядку.
Проте такі висновки відповідача не ґрунтуються на чинному законодавстві.
Відповідач не навів жодної норми податкового законодавства, яка б передбачала обов'язок позивача, у випадку вилучення обладнання та сировини, зменшувати податковий кредит на суму вилученого обладнання та сировини.
Акт вилучення обладнання та сировини, складений працівниками ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області, відповідно до чинного законодавства України не є підставою для зменшення сум податкового кредиту на суму вилученої сировини.
У відповідності до ч. 1 ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити що не передбачено законодавством.
Відповідно до ч. 1 ст. 60 Конституції України ніхто не зобов'язаний виконувати явно злочинні розпорядження чи накази.
Стаття 70 КАС України встановлює, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідно до пункту 2.3.4 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. N 327, не допускається відображення в акті перевірки необгрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування”, "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).
Підставою (доказом) для зменшення суми податкового кредиту за грудень 2006 року у розмірі 99933 гри. відповідач вважає в тому числі і наявність акту вилучення сировини та обладнання від 28.12.2006року.
Так, 28.12.2006 року на підставі направлення на позапланову перевірку оперуповноваженими ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області старшим лейтенантом міліції Самійленко М.О., лейтенантом міліції Тимощук В.О., лейтенантом міліції Манік А.Ф. було проведено позапланову перевірку цеху по обплетенню еластомірної нитки ТОВ „Новофіл" за адресою: м. Чернігів, вул. Щорса, 62-в та складено акт контрольної перевірки від 28.12.2006 року.
На підставі вищевказаного акту контрольної перевірки було складено акт вилучення обладнання та сировини від 28.12.2006 року.
У відповідності до підпункту З пункту 5 Положення про Державну службу боротьби з економічною злочинністю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 5 липня 1993 р. N 510, підрозділи Державної служби боротьби з економічною злочинністю користуються правами, передбаченими законами України "Про міліцію", "Про оперативно-розшукову діяльність", Кримінально-процесуальним кодексом. Зокрема, за наявності даних про порушення законодавства, що регулює фінансову, господарську та іншу підприємницьку діяльність, які тягнуть за собою кримінальну відповідальність працівники Державної служби боротьби з економічною злочинністю мають право: вилучати необхідні матеріали про кредитні та фінансові операції, матеріальні цінності, кошти, а також: сировину і продукцію в установленому законодавством порядку; опечатувати каси, приміщення і місця зберігання документів, грошей і товарно-матеріальних цінностей.
Порядок вилучення матеріалів та сировини Державною службою боротьби з економічною злочинністю чітко передбачений чинним законодавством України.
Пункт 24 ст. 11 Закону України „Про міліцію” встановлює, що міліції для виконання покладених на неї обов'язків надається право: за рішенням суду в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, витребувати і вилучати оригінали документів, що свідчать про правопорушення, зразки сировини І Продукції, а до ухвалення такого рішення суду - в присутності понятих та керівників підприємств, установ, організацій, фізичних осіб, щодо яких проводиться перевірка, вивчати документи, що свідчать про правопорушення, за рахунок відповідного органу міліції робити з них копії із залишенням особам, щодо яких проводиться перевірка, опису документів, з яких виготовлено копії, опечатувати каси, склади та архіви на термін не більше 24 годин з моменту такого опечатування, зазначеного в протоколі.
Оскільки, ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області є органом державної влади, то на нього розповсюджується дія принципу законності, закріпленого ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 1 ст. 9 КАС України у відповідності до яких, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наявність будь-якого рішення суду, яке б надавало ВД СБЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області право вилучати обладнання та сировину у позивача, судом не встановлено.
Таким чином, висновки акту перевірки від 07.03.2007 року за № 260/23/32946641 ґрунтуються лише на припущеннях; обставини, на які посилається відповідач в акті перевірки, як на підставу порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 Закону України „Про податок на додану вартість” не є обставинами, які повинні бути підтверджені певними засобами доказування, та не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Вищевказані обставини були дослідженні господарським судом Чернігівської області у справі № 18/177, порушеної за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Новофіл” до Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області про: визнання незаконними дій відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області (надалі -ВДС БЕЗ ЧМВ УМВС України в Чернігівській області) щодо проведення контрольної перевірки та складення акту контрольної перевірки від 28.12.2006р.; встановлення відсутності компетенції (повноважень) відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю ЧМВ УМВС України в Чернігівській області на проведення контрольних чи інших перевірок на підставі пункту 24 ст. 11 Закону України „Про міліцію” до прийняття Кабінетом Міністрів України порядку проведення перевірок на підставі пункту 24 ст. 11 Закону України „Про міліцію”; визнання незаконними дій відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю ЧМВ УМВС України в Чернігівській області щодо вилучення обладнання та сировини на підставі акту вилучення обладнання та сировини від 28.12.2006р. та складення акту вилучення обладнання та сировини від 28.12.2006р.
Постановою господарського суду Чернігівської області по справі №18/177 від 11.07.2007року, яка набрала законної сили, визнано незаконними дії відділу Державної служби боротьби з економічною злочинністю Чернігівського міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України в Чернігівській області щодо проведення 28.12.2006р. контрольної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю „Новофіл” (м. Чернігів, вул. Щорса, 62 -в) та щодо вилучення обладнання та сировини товариства з обмеженою відповідальністю „Новофіл” на підставі акту вилучення обладнання та сировини від 28.12.2006р.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, посилання відповідача на порушення позивачем п.п. 7.4.1, 7.4.4 Закону України „Про податок на додану вартість" є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на фактичних обставинах та чинному законодавстві.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України державні органи та їх посадові особи діють у спосіб, в межах повноважень та на підставах, передбачених Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
У частини 3 статті 2 КАС України передбачено наступне:
“У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства в Україні в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездітності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття свого рішення.
Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи податкове повідомлення-рішення, яке є предметом спору, діяв з порушенням законів України, необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, а тому таке рішення має бути визнано нечинним.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Визнати повністю нечинним податкове повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові №0002492320/0 від 07.05.2007р., яким товариству з обмеженою відповідальністю „НовоФіл” зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на 99933,00 грн. за січень 2007р.
3. Стягнути з державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “НовоФіл” (м. Чернігів, вул. Щорса, 62-В, код 32946641, рахунок 26009051400269 в Чернігівській філії РУ КБ „Приватбанк”) 3,40 грн. судових витрат.
4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
5. Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення вищевказаних строків залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
6. Постанова в повному обсязі виготовлена 30.06.2009р.
Суддя Ж.В. Блохіна