Справа № 2а/0270/3712/12
Провадження 6/127/2382/14
26 листопада 2014 року Вінницький міський суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Короля О.П.
при секретарі Чінаровій Ю.М.,
розглянувши в судовому засіданні в м. Вінниці подання державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов»язань,
Державний виконавець Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_1 звернулась в суд з поданням про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов'язань.
Подання мотивоване тим, що на виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції перебуває виконавче провадження за №44961221 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь Пенсійного фонду в м.Вінниці на загальну суму 4180,30 грн.
При відкритті виконавчого провадження боржнику надано строк для самостійного виконання рішення, однак боржником у строк, наданий для самостійного виконання, рішення не виконано.
З метою виявлення майна, належного боржнику, державним виконавцем направлено запити до відповідних установ.
Згідно з відомостями, наданими на запити державного виконавця, боржник не працює та не отримує пенсію, в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відомості щодо боржника відсутні.
Суд, дослідивши матеріали подання, дійшов висновку, що подання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
На виконанні в Ленінському відділі державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції перебуває виконавче провадження за №44961221 про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості на користь Пенсійного фонду в м.Вінниці на загальну суму 4180,30 грн.
Згідно із ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець звертається до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням.
Відповідно до ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 ЦПК України наявність умислу боржника та обставини, на які посилається державний виконавець в поданні про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України як на підставу вимог, підлягають доведенню. Зокрема, задоволення такого подання можливе за умови доведення факту ухилення боржника від виконання зобов»язання. Будь-яких доказів на підтвердження факту свідомого ухилення боржника від виконання своїх зобов»язань, відомостей про його обізнаність з наявністю відкритого виконавчого провадження та строками добровільного виконання, матеріали справи не містять.
Згідно із ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права кожному, хто законно перебуває на території будь-якої держави, належить у межах цієї території право на вільне пересування і свободу вибору місця проживання. Кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані права не можуть бути об»єктом жодних обмежень, крім тих, які передбачено законом і які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров»я чи моральності населення або прав і свобод інших осіб і є сумісними з іншими правами, визначеними у цьому Пакті.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Заборона виїзду за кордон є одним з найсуворіших заходів, що сприяє примусовому виконанню судових рішень, так як пов'язаний з обмеженням конституційного права людини на вільне пересування та вибір місця проживання.
Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за кордон виникає лише у разі ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань, тобто наявність лише самого зобов'язання не наділяє державного виконавця правом на звернення до суду з поданням про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за кордон. Окрім того, факт ухилення має підтверджуватися сукупнісю доказів, які державний виконавець повинен зазначити у поданні.
У зв»язку із наведеним і згідно з практикою Верховного Суду України і Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ застосування тимчасового обмеження права особи на виїзд за межі України (за кордон) відповідно до положень ч. 1 ст.5, ч. 2 ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в»їзду в Україну громадян України», є доцільним, коли особа ухиляється від виконання зобов»язання, покладеного на неї рішенням суду.
З наданих до подання державного виконавця документів не слідує свідоме ухилення ОСОБА_2 від виконання покладених на неї зобов»язань.
З матеріалів подання не можна встановити, чи вчинено державним виконавцем достатні дії для виконання виконавчого документа та які дії повинні розцінюватись як свідоме ухилення від виконання покладених на неї зобов»язань.
На підставі викладеного, керуючись ст. 11 Закону «Про виконавче провадження», ст. 377-1 ЦПК України, -
В задоволенні подання державного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції ОСОБА_1 про тимчасове обмеження громадянина України ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України до виконання нею своїх зобов»язань відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Суддя: