"30" жовтня 2014 р.
Справа № 150/930/14-к
Провадження по справі № 1-кп/150/66/14
30 жовтня 2014 року Чернівецький районний суду Вінницької області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
з участю прокурора ОСОБА_3 ,
за участю обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42014020420000062 від 05.09.2014 року відносно:
ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Мазурівка Чернівецького району Вінницької області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України
за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України, -
Солдат ОСОБА_4 призваний військовим комісаром ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» та в подальшому наказом командира військової частини - польова пошта НОМЕР_1 від 18.05.2014 № 11 солдат ОСОБА_4 призначений на посаду старшого водія 1-го відділення охорони, 1-го взводу охорони, 1-ї роти охорони військової частини - польова пошта В НОМЕР_2 та останній в період з 18.05.2014 по теперішній час проходить військову службу у вказаній військовій частині.
Відповідно до вимог ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст.ст. 2, 9, 11, 16, 216-222 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1-4 Дисциплінарного Статуту Збройних Сил України, солдат ОСОБА_4 під час проходження військової служби повинен свято та непорушно дотримуватись Конституції України і законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки та бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечувати недоторканність державного кордону та охорону суверенних прав України. Крім цього, згідно вищевказаних положень, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За час проходження служби солдату ОСОБА_4 командуванням військової частини - польова пошта НОМЕР_1 неодноразово доводились та роз'яснювались вимоги Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», Указу в.о. Президента України «Про часткову мобілізацію» та інші норми законодавства України, а також попереджався про кримінальну відповідальність за самовільне залишення військової частини, зокрема за кримінальні правопорушення, передбачені ст.ст. 407-409 КК України.
Однак, солдат ОСОБА_4 з хибних розумінь про встановлений законодавством порядок проходження військової служби, вирішив стати на шлях злочинної діяльності та припинив виконувати обов'язки по військовій службі шляхом нез'явлення з відпустки вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць.
Так, наказом командира військової частини - польова пошта В НОМЕР_2 від 18.07.2014 № 61 солдату ОСОБА_4 була надана додаткова відпустка у зв'язку з сімейними обставинами терміном на 7 діб - з 19 по 25.07.2014, та останній вибув за місцем свого проживання у с. Мазурівка Чернівеського району Вінницької області.
Перед вибуттям у відпустку останньому було доведено порядок проведення відпустки та строк повернення до військової частини - 26.07.2014.
Однак, прибувши у відпустку за місцем свого проживання солдат ОСОБА_4 , дізнавшись, що його дружина та мати хворіють, достовірно знаючи порядок дій за таких обставин та те, що він зобов'язаний вчасно повернутися на службу, після чого звертатися до командування військової частини про можливість надання додаткової відпустки у зв'язку з сімейними обставинами, усвідомлюючи, що у нього немає підстав для продовження терміну перебування у відпустці, маючи об'єктивну можливість для повернення до місця проходження військової служби в установлений час, діючи умисно без поважних причин та без дозволу відповідних командирів і начальників, переслідуючи мету тимчасово ухилитися від проходження військової служби до вирішення своїх особистих питань, 26.07.2014 своєчасно до військової частини не з'явився без поважних причин тривалістю понад один місяць, доки не був викритий правоохоронними органами. Отриманий у зв'язку із цим вільний час солдат ОСОБА_4 використав на власний розсуд, не пов'язуючи його з виконанням обов'язків військової служби.
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчинені кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст.407 КК України за обставин, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю, щиро покаявся. Зазначив, що вчинив злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, адже дружина обвинуваченого перебувала в лікарні з загрозою переривання вагітності, а мати перебувала в лікарні з діагнозом інфаркт міокарду. Доглядати їх, окрім обвинуваченого не було кому.
Суд, переконавшись у правильному розумінні обвинуваченим змісту зазначених обставин кримінального провадження, у тому, що його позиція є добровільною, роз'яснивши ОСОБА_4 , що він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, у відповідності до ч.3 ст. 349 КПК України, з урахування того, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнає недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого.
Суд вважає вірною юридичну оцінку дій ОСОБА_4 , адже він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період військової частини - польова пошта НОМЕР_1 в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, 26 липня 2014 року діючи з прямим умислом та з метою ухилитися від військової служби, знаючи про те, що повинен повернутися до військової частини - польова пошта НОМЕР_1 , що дислокується в АДРЕСА_2 , з додаткової відпустки за сімейними обставинами та проходити військову службу за призовом під час мобілізації , на особливий період у військовій частині, усвідомлюючи, що у нього немає підстав для продовження терміну перебування у відпустці, діючи умисно без поважних причин та без дозволу відповідних командирів і начальників, переслідуючи мету ухилитися від проходження військової служби, своєчасно до військової частини не з'явився без поважних причин тривалістю понад один місяць, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, скоєне військовослужбовцем (крім строкової служби), тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України.
При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину обвинуваченим, що відповідно до ст. 12 КК України він віднесений до злочинів середньої тяжкості, особу винного, а саме що він по службі характеризується посередньо, на обліку в лікаря нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, вчинив злочин внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, адже дружина обвинуваченого перебувала в лікарні з загрозою переривання вагітності.
Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, адже дружина обвинуваченого перебувала в лікарні з загрозою переривання вагітності, а мати перебувала в лікарні з діагнозом інфаркт міокарду.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , відповідно до ст. 67 КК України відсутні.
Беручи до уваги вище наведене та дані про особу обвинуваченого, який має постійне місце проживання та реєстрації, одружений, раніше не судимий, суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства і тому до нього слід застосувати вимоги ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування основного покарання із випробуванням та з покладенням ряду обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
На думку суду, призначене судом покарання є необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_4 та попередження вчинення ним нових злочинів.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.368, 371, 373-376, 395 КПК України, суд,-
ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.407 КК України та призначити покарання у вигляді 3 /трьох/ років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши іспитовий строк - 2 (два) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;
- повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та роботи;
- періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчій інспекції.
Вирок суду набирає законної сили через 30 діб після його оголошення, якщо він не буде оскаржений.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області протягом 30 діб з моменту його проголошення через Чернівецький районний суд Вінницької області.
СУДДЯ ОСОБА_5