04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"25" листопада 2014 р. Справа№ 910/15703/13
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Тищенко А.І.
суддів: Михальської Ю.Б.
Отрюха Б.В.
За участю представників сторін:
від Прокуратури м.Києва: Бондарчук І.П. - прокурор відділу
від відповідача-1: Глобенко Л.В. - представник
від відповідача-2: Бойко Н.О. - представник
від третьої особи-1: Сажієнко І.О. - представник
від третьої особи-2: не з"явився
від третьої особи-3: не з"явився
від третьої особи-4: не з"явився
розглянувши апеляційну скаргу Першого заступника прокурора м.Києва
на рішення
Господарського суду м.Києва
від 10.10.2013р.
у справі № 910/15703/13 (суддя Чинчин О.В.)
за позовом Заступника прокурора Печерського району м.Києва
до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Технобуд»
третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Київське квартирно-експлуатаційне управління Печерського району, Мністерство оборони України, Київський виноробний завод, Державна інспекція сільського господарства
про визнання протиправним та скасування рішення № 414/414 від 02.10.2008, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 82-6-00549 від 25.05.09, визнання відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки
Заступник прокурора Печерського району м. Києва звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради, Товариства з обмеженою відповідальністю “Сервіс-Технобуд” про визнання протиправним та скасування рішення № 414/414 від 02.10.2008, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 82-6-00549 від 25.05.09, визнання відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки.
Рішенням Господарського суду м. Києва від 10.10.2013р. у справі №910/15703/13 в позові відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Перший заступник прокурора м. Києва звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги Перший заступник прокурора м. Києва посилається на те, що відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що прокуратурою не надано доказів щодо віднесення спірних земельних ділянок на момент їх відведення до земель оборони, а також не надано правовстановлюючих документів військової частини Міністерства оборони України на спірну земельну ділянку.
Скаржник зазначає, що судом першої інстанції в порушення ст.ст. 77, 84 Земельного кодексу України залишено поза увагою, що відведені спірним рішенням Київради земельні ділянки для будівництва експлуатації та обслуговування багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально - громадського призначення та паркінгом відносяться до земель оборони. Матеріали кадастрової справи містять докази, які достовірно підтверджують віднесення частини земельної ділянки (0,49 га), відведеної TOB «Сервіс-Технобуд», до земель оборони. Відповідно до Державної статистичної звітності «Про наявність земель та розподіл їх по землекористувачах, власниках землі та угіддях (форма 6-зем) частина спірної земельної ділянки (0,49га) станом на 21.01.2008 належала до земель Міноборони (шифр рядка 76). Вказане підтверджується також черговим кадастровим планом земельної ділянки від 29.10.2007, графічними матеріалами, наявними в кадастровій справі, актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі від 01.12.1995, планом земельної ділянки до рішення виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих від 15.01.1951 № 1с, висновком Київської міської санепідемстанції від 03.12.2007 № 2436.
Апелянтом зауважено, що при прийнятті рішення про передачу TOB «Сервіс-Технобуд» земельної ділянки площею 0,49 га для будівництва, експлуатації га обслуговування багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва питання щодо зміни її цільового призначення та переведення з категорії земель оборони в категорію земель житлової та громадської забудови Київською міською радою не розглядалось, рішення з цього приводу не приймалось.
А також на думку апелянта, помилковим є висновок суду про відсутність у військової частини Міністерства оборони України правовстановлюючих документів на спірну земельну ділянку. Таким чином, оскільки Печерська КЕЧ в/ч 151 користувалась спірною земельною ділянкою на підставі відповідного рішення органу місцевого самоврядування, суд дійшов помилкового висновку про відсутність у неї правовстановлюючих документів.
Рішенням виконавчого комітету Київської міської ради трудящих від 15.01.1951 № 1с земельну ділянку по вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва відведено Печерській КЕЧ в/ч 151.
Таким чином, на Міністерство оборони державою покладено здійснення функцій управління майном військових частин, у тому числі землею.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.09.2014р. порушено апеляційне провадження у справі № 910/15703/13, справу призначено до розгляду.
Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 ГПК України.
Ухвалою від 11.11.2014 року залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача-1 Київське квартирно-експлуатаційне управління Печерського району, Мністерство оборони України, Київський виноробний завод, Державну інспекцію сільського господарства.
Представником Київського квартирно-експлуатаційного управління Печерського району через відділ документального забезпечення суду подало клопотання про відкладення розгляду справи.
У зв'язку зі спливом двохмісячного строку вирішення спору, колегією відмовлено в задоволенні клопотання.
В судове засідання представники третіх осіб 2, 3, 4 не з”явилися, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомлено.
Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати необхідних заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Вислухавши думку представників Прокуратури, відповідача 1, 2, та третьої особи 1, дослідивши матеріали справи, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представників третьої особи 2, 3, 4.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, колегія встановила наступне.
02.10.2008 року Київською міською радою ІІ сесії VI скликання винесено Рішення №414/414 “Про передачу товариству з обмеженою відповідальністю "СЕРВІС-ТЕХНОБУД" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва”, відповідно до якого:
1. Затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "СЕРВІС-ТЕХНОБУД" для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва.
2. Припинено ЗАТ "Укрвино" право користування земельною ділянкою, відведеною відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19.07.76 N 756/7 "Про відведення в постійне користування земельної ділянки Київському виноробному заводу та дозвіл на прибудову побутових приміщень до адміністративного корпусу" (лист-згода ЗАТ "Укрвино", вх. N 43654 від 21.11.2007), та віднесено її до земель запасу житлової і громадської забудови.
3. Передано ТОВ "СЕРВІС-ТЕХНОБУД", за умови виконання пункту 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,56 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.06.2007, акт прийому-передачі нерухомого майна від 26.06.2007), у тому числі:
- площею 0,49 га - за рахунок частини земель, відведених Печерській КЕЧ під територію в/ч N 151 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.51 N 1-с;
- площею 0,07 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
На виконання Рішення про оренду між Київською міською радою та ТОВ “Сервіс-Технобуд” укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого відповідачу 2 надано в оренду строком на 10 років земельну ділянку площею 0,56га., який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу КМР (КМДА) в книзі реєстрації договорів за № 82-6-00549 від 25.05.09р. Прокуратурою зазначено, що земельна ділянка площею 0,49 га. входить до складу земель, відведених Печерській КЕЧ під територію в/ч № 151 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.51 р. № 1-с, а інша частина земельної ділянки площею 0,007 га. входить до складу земель, відведених відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 19.07.76р. № 756/7. Таким чином, земельна ділянка площею 0,49 га. є землями оборони, яка зайнята будівлями і спорудами військової частини № 151, а земельна ділянка площею 0,007 га. відноситься до земель промисловості.
Спір у справі виник у звязку з наявністю, на думку прокурора, підстав для визнання Рішення незаконним та його скасування.
Частиною 1 ст. 3 Земельного кодексу України визначено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Відповідно до ст. 9 Земельного кодексу України, до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить: а) розпорядження землями територіальної громади міста; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; г) вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності в порядку, передбаченому цим Кодексом; ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб міста; д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом; е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок; є) підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок із земель державної власності, що проводяться органами виконавчої влади; ж) встановлення та зміна меж сіл, селищ, районів у містах; з) організація землеустрою; и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) інформування населення щодо надання, вилучення (викупу) земельних ділянок; к) внесення у встановленому порядку пропозицій до Верховної Ради України щодо встановлення та зміни меж міст; л) вирішення земельних спорів; м) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Згідно з ст. 24 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні” правовий статус місцевого самоврядування в Україні визначається Конституцією України, цим та іншими законами, які не повинні суперечити положенням цього Закону. Правовий статус місцевого самоврядування в містах Києві та Севастополі, а також в Автономній Республіці Крим визначається Конституцією України та цим Законом з особливостями, передбаченими законами про міста Київ і Севастополь. Органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.
Місцевий суд дійшов висновку про те, що Рішенням Київської міської ради № 414/414 від 02.10.2008 року, зокрема, передано ТОВ "СЕРВІС-ТЕХНОБУД", за умови виконання пункту 4 цього рішення, у довгострокову оренду на 10 років земельну ділянку площею 0,56 га для будівництва, експлуатації та обслуговування багатофункціонального житлового комплексу з об'єктами соціально-громадського призначення та паркінгом на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м. Києва у зв'язку з переходом права власності на майно (договір купівлі-продажу нерухомого майна від 26.06.2007, акт прийому-передачі нерухомого майна від 26.06.2007), у тому числі: площею 0,49 га - за рахунок частини земель, відведених Печерській КЕЧ під територію в/ч N 151 відповідно до рішення виконавчого комітету Київської міської Ради депутатів трудящих від 15.01.51 N 1-с; площею 0,07 га - за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.
Колегія вважає, що доводи Заступника прокурора Печерського району м. Києва про те, що земельна ділянка площею 0,49 га. належить до категорії земель оборони є безпідставними та необгрунтованими.
Частинами 1 та 4 статті 2 Закону України “Про використання земель оборони” визначено, що військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України. Військові частини зобов'язані використовувати надані їм земельні ділянки відповідно до вимог земельного і природоохоронного законодавства та з дотриманням вимог щодо забезпечення безпеки населення у процесі проведення ними постійної діяльності.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції чинній на день винесення оскаржуваного рішення, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації
Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 126 Земельного кодексу України, в редакції чинній на день винесення оскаржуваного рішення).
Пунктом 15 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 р. № 483, визначено, що надання в користування земельних ділянок для потреб Збройних Сил України здійснюється в порядку, передбаченому статтею 19 Земельного кодексу України. Відведення земельних ділянок проводиться на підставі рішень Рад, які в межах своєї компетенції надають в користування землі. В рішенні про надання земель вказуються умови користування землею. Надання земельних ділянок здійснюється за проектами їх відведення. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є військові частини, військово-навчальні заклади, підприємства, установи і організації Міністерства оборони України.
Відповідно до п. 17 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 р. № 483, право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.
Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або користування землею, забороняється (п. 18 Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 р. № 483).
Положенням п. 19 про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 22 грудня 1997 р. N 483, визначено, що право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами.
Слід зазначити, що Заступником прокурора Печерського району м. Києва до матеріалів справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності правовстановлюючих документів військової частини Міністерства оборони України на спірну земельну ділянку площею 0,49 га.
При цьому, доказами наданими Прокурором, а саме: висновком щодо вибору (відведення) земельної ділянки , Черговим кадастровим планом земельної ділянки, Абрисом земельної ділянки, Актом встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі, не підтверджується відношення спірної земельної ділянки до земель оборони.
Крім того, до матеріалів справи Заступником прокурора Печерського району м. Києва додано Висновок Державного управління охорони навколишнього природного середовища в м. Києві від 11.12.2007 року № 05-08/9340, з якого вбачається, що земельна ділянка площею 0,56га. на вул. Патріса Лумумби, 6/1 у Печерському районі м.Києва відноситься до земель житлово-громадської забудови.
Представником відповідача 2 було заявлено клопотання про застосування наслідків пропуску позовної давності, слід зазначити: відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Згідно статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (пункт 1), за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. (пункт 5).
Статтею 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (пункт 3), сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (пункт 4).
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 ЦПК України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) визначено, що поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Враховуючи вищеперелічене, оскільки прав та охоронюваних законом інтересів позивача, про захист яких він просить суд у позові, відповідачами не порушено, і в позові слід відмовити по суті в зв'язку з безпідставністю позовних вимог, питання порушення строку позовної давності (за даних обставин) не впливає на суть винесеного рішення і відповідно, строк позовної давності, як спосіб захисту саме порушеного права, при вирішенні даного спору застосуванню не підлягає.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №23/581 за позовом Заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Міністерства оборони України до TOB «ТЕБА Ко ЛТД» про визнання недійсними договорів встановлено факт належності згаданої земельної ділянки до земель комунальної власності. Крім того, п.12 Перехідних положень Земельного кодексу України до розмежування земель державної та комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Також слід зазначити, що на земельній ділянці розташоване нерухоме майно TOB «Сервіс-Технобуд», що було придбане шляхом укладення та нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу з TOB «ТЕБА Ко ЛТД», у зв'язку з чим Київська міська рада мала компетенцію щодо передачі земельної ділянки, на якій знаходиться це нерухоме майно в оренду. Тому твердження Прокурора щодо недотримання порядку відчуження майна Збройних сил є безпідставними, оскільки цей порядок і не повинен був застосовуватися. Стаття 120 Земельного кодексу України встановлює, що якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Щодо тверджень Прокуратури про неправомірну зміну категорії (цільового призначення) земельної ділянки, то слід зазначити, що ця позиція необгрунтованна, оскільки, не надано жодних доказів присвоєння земельній ділянці категорії «землі оборони», та зазначена земельна ділянка згідно з Генеральним планом м.Києва до 2020 року відноситься до житлової забудови, а отже відсутня зміна категорії землі, так як статтею 20 Земельного кодексу України визначено, що цільове призначення земельної ділянки визначається проектом землеустрою та затверджується органом, до компетенції якого відноситься розпорядження земель. В даному випадку Київською міською радою при прийнятті вищезазначеного рішення було затверджено проект землеустрою, яким встановлено конкретне цільове призначення в межах категорії житлової забудови.
Отже, на підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про відстуність підстав для задоволення позову про визнання протиправним та скасування рішення № 414/414 від 02.10.2008, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки № 82-6-00549 від 25.05.09, визнання відсутності права користування земельною ділянкою, повернення земельної ділянки.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Крім того, слід звернути увагу на ту обставину, що оскаржуване рішення КМР є фактично виконаними, оскільки з огляду на рішення Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7-рп/2009 у справі № 1-9/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.
Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об”єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оцінюючи вищевикладені обставини колегія приходить до висновку, що рішення місцевого суду відповідає фактичним обставинам справи, що мають значення для справи та правильне застосування норм матеріального та процесуального права, а тому не підлягає скасуванню, а апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що підстав для скасування рішення Господарського суду м. Києва не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Першого заступника прокурора м.Києва на рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2013р. у справі № 910/15703/13 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду м.Києва від 10.10.2013р. у справі № 910/15703/13 залишити без змін.
Матеріали справи № 910/15703/13 повернути до Господарського суду м.Києва.
Головуючий суддя А.І. Тищенко
Судді Ю.Б. Михальська
Б.В. Отрюх