ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/21396/14 28.11.14
Суддя Отрош І.М., розглянувши матеріали справи
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов"
доФізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича
простягнення 27954 грн. 52 коп. та розірвання договору
Представники сторін:
від позивача: Старцева К.І. - представник за довіреністю б/н від 06.03.2014;
від відповідача: не з'явились.
06.10.2014 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" з вимогами до Фізичної Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича про стягнення 28610 грн. 74 коп., з яких 27468 грн. 42 коп. основного боргу та 1142 грн. 32 коп. 3% річних.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами Договору № 790 поставки товару від 01.05.2013, не здійснив оплату за поставлений товар (з урахуванням частини повернутого товару), внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 27468 грн. 42 коп. Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1142 грн. 32 коп. 3% річних за період з 04.06.2013 по 06.10.2014.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 порушено провадження у справі № 910/21396/14 та справу призначено до розгляду на 27.10.2014.
27.10.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.10.2014 розгляд справи відкладено на 10.11.2014 у зв'язку із задоволенням клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, та необхідністю подання сторонами додаткових доказів.
10.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
10.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи по справі.
10.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, відповідно до якої позивач просив суд розірвати укладений між сторонами Договір № 790 поставки товару від 01.05.2013 та стягнути з відповідача 27468 грн. 42 коп. основного боргу та 1142 грн. 32 коп. 3% річних.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
В пункті 3.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК.
Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Право позивача на зміну предмета або підстави позову може бути реалізоване лише до початку розгляду господарським судом справи по суті та лише у суді першої інстанції шляхом подання до суду відповідної письмової заяви, яка за формою і змістом має узгоджуватися із статтею 54 ГПК з доданням до неї документів, зазначених у статті 57 названого Кодексу. Невідповідність згаданої заяви вимогам цих норм процесуального права є підставою для її повернення з підстав, передбачених частиною першою статті 63 ГПК
Дослідивши подану представником позивача заяву про зміну предмету позову суд дійшов висновку, що вона не змінює підстави позову, подана в передбаченому законодавством порядку до початку розгляду справи по суті та в матеріалах справи наявні докази направлення вказаної заяви відповідачу та докази сплати судового збору, у зв'язку з чим суд прийняв до розгляду заяву представника про зміну предмету позову.
10.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача основний борг в розмірі 26812 грн 20 коп. та три проценти річних у розмірі 1142 грн 32 коп., у зв'язку із частковим поверненням поставленого товару відповідачем на суму 656 грн 22 коп.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.
Нормами частини 6 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.
Відповідно до положень пункту 3.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року № 18 визначено, що під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.
За таких обставин суд прийняв заяву позивача про зменшення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми основного боргу та розглядає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича суми основного боргу в розмірі 26812 грн. 20 коп., 3% річних в розмірі 1142 грн. 32 коп. та розірвання Договору № 790 поставки товару від 01.05.2013.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2014, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 28.11.2014.
28.11.2014 до відділу діловодства Господарського суду міста Києва від позивача надійшли додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи.
У судовому засіданні 28.11.2014 представник позивача подав додаткові документи, які суд долучив до матеріалів справи; надав усні пояснення по суті спору, позовні вимоги в повному обсязі.
Представники відповідача у судове засідання 28.11.2014 не з'явились, вимоги ухвали суду відповідач не виконав, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав, про причини неявки у судове засідання суд не повідомив, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103030722276.
У судовому засіданні 28.11.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази, суд
01.05.2013 між Фізичною особою-підприємцем Шереметьєвим Олексієм Євгеновичем (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" (постачальник) укладено Договір № 790 поставки товару (Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця товар у відповідності з поданими покупцем замовленнями, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно сплачувати його вартість на умовах даного Договору.
Відповідно до п. 1.2 Договору, асортимент та ціна товару зазначається в специфікації, яка є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 Договору, постачальник зобов'язаний поставити товар згідно замовлення покупця, яке повинно містити асортимент, кількість товару та бажаний час поставки товару і надсилається попередньо не менш ніж за 1 добу до поставки товару.
Ціна, асортимент та інші характеристики товару, що постачається, відображаються у накладній, яка має відповідати замовленню. В разі, якщо асортимент чи кількість поставленого товару не відповідає узгодженому в Специфікації або Замовленні, покупець має право не примати товар, а прийнятий повернути. В цьому випадку зобов'язання постачальника щодо поставки такої партії товару вважаються виконаними в частині, яка стосується узгодженого товару. Зобов'язання по оплаті неузгодженого товару у покупця не виникають. Неузгоджений товар повинен бути вивезений постачальником, документи замінені, а випадково переплачені кошти повернуті покупцю в термін 3-х діб з моменту отримання відповідного повідомлення покупця (п. 2.4 Договору).
Відповідно до п. 2.5 Договору, постачальник зобов'язується надати разом з кожним видом товару наступні документи: накладну. В накладній повинна бути зазначена інформація про номери сертифікатів в декларацій про відповідність товару; податкову накладну; в разі повернення товару - коригувальну накладну; сертифікат відповідності та/або інший документ, що підтверджує якість товару.
Згідно з п. 4.1 Договору, вартість партії товару визначається в накладних виписаних на підставі замовлення згідно з цінами затвердженими сторонами в специфікації.
Відповідно до п. 1 Акту розбіжностей до Договору № 790 поставки товару від 01.05.2013, який є невід'ємною частиною Договору, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі 33000 грн. 00 коп. Відстрочка платежу надається на весь строк дії даного Договору поставки, а вказана сума підлягає оплаті в останній день строку дії договору, або достроково по ініціативі будь-якої з сторін, яка письмово повідомить про припинення дії даного договору поставки товару.
Відповідно до п. 7.1 Договору, Договір діє з моменту його підписання обома сторонами до 31 грудня 2014 року.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 4 статті 265 Господарського кодексу України сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України.
Реалізація суб'єктами господарювання товарів не господарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу (частина 6 статті 265 Господарського кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони. У разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (ч.ч. .4, 5, 6 ст. 181 Господарського кодексу України).
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Судом встановлено, що на виконання умов Договору № 790 поставки товару від 01.05. 2014 позивачем було поставлено відповідачу узгоджений між сторонами товар на загальну суму 28539 грн. 42 коп., що підтверджується видатковими накладними № РН-0005643 від 13.05.2013 на суму 2799 грн. 54 коп., № РН-0005641 від 13.05.2013 на суму 2318 грн. 82 коп., № РН-0005640 від 13.05.2014 на суму 2799 грн. 54 коп., № РН-0005639 від 13.05.2013 на суму 2659 грн. 14 коп., № РН-0005634 від 13.05.2013 на суму 2555 грн. 34 коп., № РН-0005633 від 13.05.2013 на суму 2799 грн. 54 коп., № РН-0005632 від 13.05.2013 на суму 2705 грн. 94 коп., № РН-0005631 від 13.05.2013 на суму 2705 грн. 94 коп., № РН-0005630 від 13.05.2013 на суму 2705 грн. 94 коп., № РН-0005629 від 13.05.2013 на суму 2117 грн. 34 коп. та № РН-0005628 від 13.05.2013 на суму 2536 грн. 14 коп.
Як встановлено судом, відповідач частково повернув поставлений йому товар на загальну суму 1727 грн. 22 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними на повернення постачальнику та податковими накладними.
При цьому судом встановлено, що оплати за поставлений товар відповідач взагалі не здійснював, що також не спростовано відповідачем, зокрема не надано доказів сплати товару на будь-яку суму, зважаючи на що суд приходить до висновку, що у відповідача існує обов'язок з оплати товару за Договором № 790 поставки товару від 01.05.2013 у розмірі 26812 грн. 20 коп.
Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 1057 Цивільного кодексу України, договором, виконання якого пов'язане з переданням у власність другій стороні грошових коштів або речей, які визначаються родовими ознаками, може передбачатися надання кредиту як авансу, попередньої оплати, відстрочення або розстрочення оплати товарів, робіт або послуг (комерційний кредит), якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
При цьому суд зазначає, що відповідно до п. 1 Акту розбіжностей до Договору № 790 поставки товару від 01.05.2013, який є невід'ємною частиною Договору, постачальник надає покупцю товарний кредит у розмірі 33000 грн. 00 коп. Відстрочка платежу надається на весь строк дії даного Договору поставки, а вказана сума підлягає оплаті в останній день строку дії договору, або достроково по ініціативі будь-якої з сторін, яка письмово повідомить про припинення дії даного договору поставки товару.
Як встановлено судом, сума поставленого позивачем товару за Договором № 790 поставки товару від 01.05.2013 становить 28539 грн. 42 коп., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними. Доказів здійснення будь-яких інших поставок товару крім тих, які здійснені за видатковими накладними, які є предметом розгляду у даній справі (тобто, на більшу суму), позивачем суду не надано та позивачем не заперечувалось.
З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач, відповідно до п. 1 Акту розбіжностей, користується наданим позивачем товарним кредитом, строк повернення якого встановлений сторонами до 31 грудня 2014 або достроково по ініціативі будь-якої з сторін, яка письмово повідомить про припинення дії даного договору поставки товару.
Крім того, в матеріалах справи відсутні будь-які докази дострокового розірвання Договору № 790 поставки товару від 01.05.2013 та припинення договірних відносин між сторонами, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що Фізична особа-підприємець Шереметьєв Олексій Євгенович правомірно користується товарним кредитом у розмірі 26812 грн. 20 коп.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду та на момент вирішення спору, кінцевий строк виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором № 790 поставки товару від 01.05.2013 в частині сплати грошових коштів в розмірі 26812 грн. 20 коп. не настав, та звернення до суду є передчасним, а, отже, права та законні інтереси позивача не є порушеними, у зв'язку з чим суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича грошових коштів в розмірі 26812 грн. 20 коп.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернусь до суду з позовом до відповідача у разі порушення ним визначеного у п. 7.1 Договору та п. 1 Акту розбіжностей терміну оплати чи при настанні інших обставин, які передбачені п. 1 Актом розбіжностей.
Що стосується заявлених позивачем вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1142 грн. 32 коп. за період з 04.06.2013 по 06.10.2014, то суд також не вбачає підстав в їх задоволенні, оскільки відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на те, що судом встановлено, що відповідач не прострочив виконання ним грошового зобов'язання за Договором № 790 поставки товару від 01.05.2013, то підстави для нарахування 3% річних у позивача відсутні, а тому суд відмовляє Товариству з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича 3% річних в розмірі 1142 грн. 32 коп.
Щодо позовних вимог в частині розірвання Договору № 790 поставки товару від 01.05.2013, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Зважаючи на встановлений судом факт правомірного користування відповідачем грошовими коштами в розмірі 26812 грн. 20 коп. (товарним кредитом) за Договором № 790 поставки товару від 01.05.2013 у зв'язку з ненастанням строку оплати (повернення товарного кредиту) та не доведення позивачем наявності будь-яких інших передбачених законодавством підстав для розірвання укладеного між сторонами договору, суд приходить до висновку, що підстави для розірвання укладеного між сторонами Договору № 790 поставки товару від 01.05.2013 в судовому порядку відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Манташов" до Фізичної особи-підприємця Шереметьєва Олексія Євгеновича в частині розірвання договору є безпідставними та задоволенню не підлягають.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити.
Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.
Повне рішення складено: 05.12.2014
Суддя І.М. Отрош