номер провадження справи 9/112/14
24.11.2014 Справа № 908/4120/14
За позовом Публічного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3)
до відповідача Міського комунального підприємства "Основаніє" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А)
про стягнення суми 49774,94 грн.
Суддя Боєва О.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Ніквас В.В. (дов. № 1344/16 від 21.03.14)
Від відповідача: Шаріна Є.С. (дов. № 246 від 03.03.14)
Заявлено позов про стягнення з відповідача на користь позивача суми 45643,52 грн. заборгованості за договором та суми 4131,42 грн. - пені.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 16.10.2014р. позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі № 908/4120/14, судове засідання призначено на 04.11.2014р. У судовому засіданні 04.11.2014р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 24.11.2014р.
24.11.2014р. справу розглянуто, оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Справа розглянута без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.
Позивач підтримав позовні вимоги на підставах зазначених у позові, зазначивши, про наступне. 05.02.2014р. між сторонами був укладений договір про реструктуризацію заборгованості № 25, відповідно до якого, позивач надав відповідачу розстрочку в погашення заборгованості в сумі 54772,22 грн., яка виникла на підставі договору про постачання теплової енергії та підігрів води від 13.11.2002р. № 14/630. Сторони за договором узгодили графік погашення заборгованості, згідно якого відповідач зобов'язався з лютого по липень 2014р. до 25 числа кожного місяця вносити платежі в розмірі 9128,72 грн. Проте, в порушення умов договору, відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання, сплативши тільки суму 9128,70 грн. У зв'язку з чим, позивач на підставі ст.ст. 11, 16, 22, 525, 526, 610 ЦК України, ст.ст. 193, 225 ГК України просить стягнути з відповідача суму 45643,52 грн. заборгованості, а також суму 4131,42 грн. пені.
Відповідач у судовому засіданні 24.11.2014р. надав відзив на позовну заяву та пояснив, зокрема, наступне. Єдиним джерелом фінансування виконання різноманітних виробничих і соціальних функцій МКП "Основаніє" є тариф на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Неприбуткова діяльність, а також збільшення заборгованості населення за надані житлово-комунальні послуги призвели до дефіциту обігових коштів підприємства. В першу чергу відповідач проводить розрахунки з працівниками по заробітній платі. В результаті нестачі вільних грошових коштів МКП "Основаніє" не має можливості на теперішній час погасити заборгованість перед позивачем одним платежем. У зв'язку з чим, просить суд розстрочити виконання рішення на 6 місяців з щомісячною оплатою заборгованості у розмірі 7607,25 грн., починаючи з грудня 2014р. по травень 2015р. Також відповідач просить суд зменшити розмір пені, застосувавши п. 3 ст. 83 ГПК України, враховуючи величезну заборгованість населення перед МКП "Основаніє", неприбуткову діяльність підприємства протягом 2014р.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд
05.02.2014р. між Публічним акціонерним товариством "Запорізький оліяжиркомбінат" (кредитор, позивач у справі) та Міським комунальним підприємством "Основаніє" (підприємство, відповідач у справі) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості № 25, предметом якого є умови і порядок сплати підприємством кредитору заборгованості на загальну суму 54772,22 грн., яка виникла на підставі договору про постачання теплової енергії та підігрів води від 13.11.2002р. № 14/630 станом на 01.01.2014р. (без нарахування за листопад 2013р.) (п.1.1).
У пунктах 1.2., 1.3. договору визначено, що підприємство виражає вільне волевиявлення щодо сплати заборгованості за поставлену енергію та підігрів води. Кредитор надає розстрочку підприємству в погашенні, а підприємство зобов'язується сплатити заборгованість, яка передбачена п. 1.1. даного договору, починаючи з лютого 2014р. по липень 2014р. щомісячно, на рахунок кредитора згідно з доданим графіком.
Відповідно до графіку погашення заборгованості, відповідач зобов'язався сплачувати суму 9128,70 грн. до 25 числа кожного місяця у період з лютого по червень 2014р. та суму 9128,72 грн. до 25 липня 2014р.
Згідно з п. 4.1. договору він набуває чинності з моменту підписання, скріплення печатками та діє до повного виконання зобов'язань сторонами.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, в установлені договором строки та в повному обсязі платежі не здійснював. Відповідачем 15.05.2014р. був здійснений лише один платіж в розмірі 9128,70 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1576 від 15.05.2014р.
Станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача перед позивачем за договором про реструктуризацію заборгованості № 25 від 05.02.2014р. складає суму 45643,52 грн.
Вимогою про сплату заборгованості за вих. № 4417/16 від 17.09.2014р. позивач звернувся до відповідача про сплату грошових коштів в розмірі 45643,52 грн. на протязі 5 робочих днів з моменту отримання цього листа.
02.10.2014р. листом за вих. № 14201/05 від 30.09.2014р. відповідач повідомив позивача, що в результаті нестачі вільних грошових коштів не має можливості погасити заборгованість.
Згідно зі ст.ст. 11, 509 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Аналогічний припис містить п.п.1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.
Приписами ст. 629 цього Кодексу встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 530 ЦК України також передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт наявності заборгованості в розмірі 45643,52 грн. підтверджується матеріалами справи.
Таким чином позовні вимоги про стягнення з відповідача суми 45643,52 грн. заборгованості підлягають задоволенню в повному обсязі.
Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 4131,42 грн. за загальний період з 26.02.2014р. по 13.10.2014р.
Пунктом 3.2.. договору сторони визначили, що у разі несвоєчасного виконання зобов'язання по даному договору відповідачем сплачується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент нарахування, від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" № 543/96-ВР від 22.11.1996р. платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Факт порушення грошових зобов'язань відповідачем є доведеним, період та розмір заявленої до стягнення пені визначний позивачем вірно, а тому вимога про стягнення з відповідача суми 4131,42 грн. пені підлягає задоволенню.
Як вже зазначалось, відповідач заявив клопотання про зменшення заявленого до стягнення розміру пені.
Відповідно до п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» зазначено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, пеня нарахована позивачем за невиконання відповідачем грошового зобов'язання за договором про реструктуризацію заборгованості, яка виникла на підставі договору про постачання теплової енергії та підігрів води № 14/630 від 13.11.2002р. станом на 01.01.2014р. Відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконував, 15.05.2014р. був здійснений лише один платіж за договором в розмірі 9128,70 грн.
Беручи до уваги ступінь виконання зобов'язання відповідачем, період виникнення заборгованості (заборгованість за спожиту теплову енергію встановлена станом на 01.01.2014р.), а також те, що сума пені по співвідношенню з сумою заборгованості не є надмірно великою, суд не вбачає підстав для зменшення розміру пені.
У задоволенні клопотання про зменшення розміру пені відмовлено.
Відповідачем також було заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення в частині стягнення суми основного боргу на 6 місяців з щомісячною оплатою заборгованості у розмірі 7607,25 грн., починаючи з грудня 2014р. по травень 2015р.
Пунктом 6 ст. 83 ГПК України передбачено право господарського суду, приймаючи рішення відстрочити або розстрочити виконання рішення.
З приписів п. 7.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» № 9 від 17.10.2012р. вбачається, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.
Господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
Договір про реструктуризацію заборгованості № 25 від 05.02.2014р. за своєю правовою природою є договором про надання розстрочки. Укладаючи даний договір позивач врахував матеріальні інтереси відповідача та його фінансовий стан, та погодив з ним графік розстрочення заборгованості. Відповідачем, в свою чергу, даний графік дотримано не було. Крім того, інфляційні процеси, які перебувають у державі кожний місяць знецінюють вартість гривні по відношенню до попереднього періоду. Так, за період часу з моменту виникнення у відповідача заборгованості до даного часу індекс інфляції виріс. Сума заборгованості поступово знецінюється.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення в частині сплати основного боргу. У задоволенні клопотання відмовлено.
Згідно зі ст. 49 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 49, 82- 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Міського комунального підприємства "Основаніє" (69095, м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А; код ЄДРПОУ 20485152) на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький оліяжиркомбінат" (69014, м. Запоріжжя, вул. Харчова, 3; код ЄДРПОУ 00373847) суму 45643 (сорок п'ять тисяч шістсот сорок три) грн. 52 коп. основного боргу, суму 4131 (чотири тисячі сто тридцять одна) грн. 42 коп., суму 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Суддя О.С. Боєва
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання. Повне рішення підписано 02.12.2014р.