Справа № 822/3914/14
Головуючий у 1-й інстанції: Данилюк У.Т.
Суддя-доповідач: Біла Л.М.
01 грудня 2014 року
м. Вінниця
Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Білої Л.М.
суддів: Гонтарука В. М. Матохнюка Д.Б.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України про визнання бездіяльності протиправною ,
У вересні 2014 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Хмельницької митниці Міністерства доходів і зборів України, в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неповернення їй товарів (зазначених в протоколі про порушення митних правил від 20.11.2013 року за №0315/40000/13 в кількості 37 штук).
Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись з таким рішенням суду, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з'ясування судом всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, просила скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року та прийняти нову, якою позов задовольнити.
На адресу суду від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, надавши правову оцінку наявним у справі доказам, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року, враховуючи наступне.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 20.11.2013 року відносно позивача була заведена справа про порушення митних правил №0315/40000/13 щодо вчинення нею правопорушення, передбаченого ст.472 Митного кодексу України.
26.05.2014 року Хмельницьким міськрайонним судом щодо ОСОБА_2 винесено рішення про визнання її винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.472 МК України та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 100% вартості товарів, а саме 41250 грн. та з їх конфіскацією.
Постановою апеляційного суду Хмельницької області від 01.07.2014 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Постанову Хмельницького міськрайонного суду від 26.05.2014 року скасовано, а провадження у справі закрито. Товари по переліку товарів, зазначених у протоколі про порушення митних правил від 20.11.2013 року за №0315/40000/13 в кількості 37 штук слід повернути ОСОБА_2
08.07.2014 року Хмельницька митниця надіслала лист №3310/8/22-70-00.1.1-54 до апеляційного суду Хмельницької області про роз'яснення рішення.
Однак, 14.07.2014 року відповідач отримав відповідь, в якій повідомлялось про те, що ОСОБА_2 обґрунтовано притягнута до адміністративної відповідальності за ст.472 МКУ. В цій частині сумніву при розгляді справи в апеляційній інстанції не виникло. Закриття провадження по справі стосовно ОСОБА_2 у зв'язку із закінченням строків, передбачених ст.467 МКУ, не є реабілітуючою її вину обставиною.
В подальшому, ОСОБА_2 зверталась до відповідача з питанням щодо повернення товару зі складу митниці, однак листом від 06.08.2014 року було повідомлено про необхідність виконання вимог ч.3 ст.243 МК України - митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів.
Позивач вважає, що дана норма передбачає необхідність сплати митних платежів лише у випадку припинення провадження у справі, а не при її закритті.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що товар зі складу митниці може бути виданий його власнику або уповноваженій ним особі лише після виконання вимог ч.3 ст.243 МК України, тобто лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.1 ст.527 МК України у справі про порушення митних правил орган доходів і зборів або суд (суддя), що розглядає справу, виносить одну з таких постанов: 1) про проведення додаткової перевірки; 2) про накладення адміністративного стягнення; 3) про закриття провадження у справі.
Згідно з ч.3 ст.528 МК України у разі якщо за результатами перевірки законності та обґрунтованості постанови суду у справі про порушення митних правил ця постанова буде скасована, а справа закрита, або адміністративне стягнення за порушення митних правил буде змінено, конфісковані товари, транспортні засоби, сума штрафу або її відповідна частина повертаються особі, яка притягалася до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, або її представникові. Якщо конфісковані товари, транспортні засоби неможливо повернути в натурі, повертається їхня вартість за вирахуванням сум належних митних платежів за ставками, що діяли на день конфіскації.
Частиною 3 ст.243 МК України передбачено, що якщо за рішенням суду по справі до особи, яка вчинила порушення митних правил, не буде застосовано стягнення у вигляді конфіскації товарів, транспортних засобів, зазначених у п.3 ст.461 цього Кодексу, або провадження у справі про порушення митних правил буде припинено, ці товари, транспортні засоби можуть бути видані власникові або уповноваженій ним особі лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися. При цьому у разі припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення витрати органа доходів і зборів на зберігання зазначених вище товарів, транспортних засобів власником цих товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою не відшкодовуються.
Як слідує з матеріалів справи, Хмельницька митниця повідомила ОСОБА_2, що товар, у кількості 37 штук хутряних та шкіряних жіночих виробів, зі складу митниці може бути виданий його власнику або уповноваженій ним особі, лише після виконання вимог ч.3 ст.243 МК України.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що при закритті провадження по справі вилучені товари підлягають поверненню власнику лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів, якщо таке оформлення не було попередньо здійснено, а митні платежі не сплачувалися.
Що стосується посилання позивача на те, що провадження в справі про адміністративне правопорушення було закрито, а вимоги ч.3 ст.243 МК України пов'язані із фактом припиненням провадження у справі про порушення митних правил, колегія судів зазначає наступне.
Поняття «припинення провадження» та «закриття провадження» у МК України вживаються як синоніми. Про це свідчить, те, що у другому реченні ч.3 ст.243 МК України йдеться про припинення провадження у справі про порушення митних правил за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. Тоді як відповідно до п.1 ст.247 Кодексу України про адміністративні правопорушення наслідком відсутності події і складу адміністративного правопорушення є закриття провадження у справі.
Враховуючи, що вину позивача у вчинені митного правопорушення встановлено постановою Хмельницького міськрайонного суду від 26.05.2014 року, а постановою Апеляційного суду Хмельницької області скасовано постанову першої інстанції та закрито провадження у справі лише з підстав порушення судом першої інстанції строків накладення адміністративних стягнень, передбачених ст.467 МК України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що товар зі складу митниці може бути виданий його власнику або уповноваженій ним особі лише після виконання вимог ч.3 ст.243 МК України, тобто лише після здійснення їх митного оформлення зі сплатою відповідних митних платежів.
Доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі не спростовують висновків суду першої інстанції та є не обґрунтованими, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги позивача та залишення в силі постанови Хмельницького окружного адміністративного суду від 07.10.2014 року.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 159 КАС України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.198, ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вище викладеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак, підстав для скасування такого рішення не вбачається.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 07 жовтня 2014 року - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.
Головуючий /підпис/ Біла Л.М.
Судді /підпис/ Гонтарук В. М.
/підпис/ Матохнюк Д.Б.
З оригіналом згідно:
секретар