"22" березня 2012 р. справа № 2а-2592/10/1170
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Бишевської Н.А.
суддів: Добродняк І.Ю ОСОБА_1
при секретарі судового засідання: Шкуропадській В.М.
представників сторін:
позивача : - ОСОБА_2 дог. від 19.03.12р.;
відповідача: - не з'явився;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Фізичної особи підприємця ОСОБА_3
на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р. у справі № 2а-2592/10/1170
за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_3
до Добровеличківського відділення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області
про застосування штрафних санкцій, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, Підприємець) звернулась до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати нечинним рішення Добровеличківського відділення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - Добровеличківське відділення Новоукраїнської МДПІ) про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.07.2010 р. № НОМЕР_1.
Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010р. у справі № 2а-2592/10/1170 (суддя Сагун А. В.) у задоволенні вищевказаного адміністративного позову відмовлено.
Постанову суду мотивовано правомірністю проведення перевірки, наявністю у співробітників податкового органу права на проведення перевірок суб'єктів підприємницької діяльності та правомірністю висновків податкового органу в зв'язку з наявністю у позивача, як у суб'єкта підприємницької діяльності, обов'язку з ведення книги обліку доходів та витрат.
Не погодившись з постановою суду, ФОП ОСОБА_3 подано апеляційну скаргу, згідно якої скаржник просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р. у справі № 2а-2592/10/1170, як таку що винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник вважає, що суд не звернув уваги на протиправність проведеної перевірки (неповідомлення за 10 днів про проведення перевірки), складення акту перевірки з порушеннями вимог законодавства. По суті виявленого порушення скаржник вказує на те, що фізичні особи-підприємці платники єдиного податку не зобов'язані вести облік придбаних або проданих товарів.
Добровеличківське відділення Новоукраїнської МДПІ проти задоволення апеляційної скарги заперечує, зазначаючи, що п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.10.99 р. № 599, встановлено, що для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат, при цьому обов'язковому заповненню підлягають графи «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід». Отже приватні підприємці зобов'язані вести графу «витрати на виробництво продукції», де повинні обліковувати придбаний товар.
Сторони по справі про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.
До судового засідання не з'явились представники сторін, процесуальним правом на участь в засіданні та наданні пояснень по суті спору, не скористались, жодних клопотань, повідомлень про причини неявки до суду не надходило, підстави відсутності представників сторін, суду не повідомлені.
З урахуванням наявних в справі матеріалів, виходячи з розуміння ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду скарги.
Відповідно до ст. 41 КАС України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін, фіксування судового засідання, не здійснювалось.
Матеріалами справи підтверджується наступне:
08.06.2010 р. Добровеличківською МДПІ Кіровоградської області проведено перевірку за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій магазину "Меркурій", в якому здійснює підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_3 і розташований у смт.Добровеличківка по вул.Тітова, 15, за результатами якої складений акт від 17.06.2010 р. № 000150 (а. с.10, 11).
В акті перевірки встановлене порушення п.12 ст.3, ст.6 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», а саме: до графи № 3 «Витрати на виробництво продукції»Книги обліку доходів та витрат витрати на придбаний товар вносились не у повному обсязі, внаслідок виявлено не облікованого товару на суму 44 113 грн.
На підставі вказаного акта перевірки, відповідно до ст.21 вищевказаного Закону Добровеличківським відділенням Новоукраїнської МДПІ прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № НОМЕР_1 від 01.07.2010 р., яким до позивача застосовано штрафні санкції на загальну суму 88 226 грн. (а. с.8).
Стосовно доводів скаржника про порушення відповідачем порядку проведення перевірки колегія суддів зазначає наступне:
Закон України Закону України "Про застосування РРО у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 06.07.1995 № 265/95-ВР (далі -Закон № 265) визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Відповідно до ст.15 Закону № 265 контроль за додержанням суб'єктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.
Згідно ч.4 ст.16 Закону № 265 планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій, розрахункові книжки або книги обліку розрахункових операцій, здійснюються у порядку, передбаченому законодавством України.
Відповідно до п.3 Прикінцевих положень Закону № 265 до приведення чинного законодавства у відповідність з цим Законом чинні закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право, у тому числі, здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.
Суд першої інстанції дійшов висновку, і з цим погоджується колегія суддів, що порядок проведення органами Державної податкової служби планових та позапланових виїзних перевірок, визначених ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу», не поширюється на порядок проведення перевірки по дотриманню вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
Порядок реалізації повноважень органів ДПС, наданих п.2 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу», тобто права здійснювати контроль за порядком проведення перевірок щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій, шляхом проведення планових перевірок в статтях 11-1 та 11-2 Закону України «Про державну податкову службу», не наведений.
Таким чином, поняття позапланової виїзної перевірки, визначеної ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», не поширюється на перевірки по дотриманню вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»і попереднє повідомлення за 10 днів до проведення перевірки у даному випадку не вимагається.
В матеріалах справи наявні копії направлення на проведення перевірки, видане працівникам ДПС (а.с.9), оформлене належним чином.
Отже, з огляду на вищезазначене, дії Світловодської ОДПІ щодо проведення перевірки позивача є правомірними.
Стосовно суті виявлених перевіркою порушень колегія суддів зазначає наступне:
Судом першої станції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_3 на час перевірки була платником єдиного податку (а.с.13, 43) та вела Книгу обліку доходів та витрат (а. с.88-121).
Згідно ст.21 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»№ 265/95 від 06.07.95 р. (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) (далі -Закон № 265) до суб'єктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Так, відповідно до п.12 ст.3 Закону № 265 суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).
Статтею 6 Закону № 265 визначено, що облік товарних запасів фізичною особою-суб'єктом підприємницької діяльності ведеться у порядку, визначеному чинним законодавством, а юридичною особою (її філією, відділенням, іншим відокремленим підрозділом) - у порядку, визначеному відповідним національним положенням (стандартом) бухгалтерського обліку. Облік ведеться з урахуванням особливостей, встановлених для суб'єктів малого підприємництва. Обов'язок із ведення обліку товарних запасів не застосовується до осіб, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно п.1 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1269 від 26.09.2001 р. (далі - Порядок), Книга обліку доходів і витрат (далі - книга) ведеться суб'єктами підприємницької діяльності - фізичними особами, оподаткування доходів яких здійснюється згідно із законодавством з питань оподаткування суб'єктів малого підприємництва (у тому числі шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку).
Відповідно до п.5 Порядку суб'єктом підприємницької діяльності до книги заносяться такі відомості: порядковий номер запису; дата здійснення операції, пов'язаної з проведеними витратами і/або отриманим доходом; сума витрат за фактом їх здійснення, в тому числі заробітна плата найманого працівника; сума вартості товарів, отриманих для їх продажу (надання послуг); сума виручки від продажу товарів (надання послуг) - з підсумком за день.
Згідно п.8 Порядку видачі Свідоцтва про сплату єдиного податку, затвердженого Наказом ДПА України від 29.10.99 р. № 599 та зареєстрованого в Мін'юсті за № 752/4054 від 02.11.99 р., для визначення результатів власної підприємницької діяльності на підставі хронологічного відображення здійснених господарських і фінансових операцій, платник єдиного податку веде Книгу обліку доходів і витрат згідно із додатком № 10 до Інструкції про прибутковий податок з громадян, затвердженої Наказом ГДПА України від 21.04.93 р. №12 та зареєстрованої в Мінюсті України від 09.06.93 р. за № 64. При цьому обов'язковому заповненню підлягають графи: «період обліку», «витрати на виробництво продукції», «сума виручки (доходу)», «чистий дохід».
Таким чином, колегія суддів погоджується з доводами скаржника про те, що позивач, як платник єдиного податку, не зобов'язаний здійснювати облік товарів.
Отже, відсутні підстави для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі ст.21 Закону № 265 за неправильне заповнення даної Книги.
Вищенаведеним також спростовуються доводи відповідача, що приватні підприємці зобов'язані вести графу «витрати на виробництво продукції», де повинні обліковувати придбаний товар, оскільки внесення або невнесення підприємцем відомостей про витрати на придбання товару до Книги обліку доходів і витрат не може бути фактом, який би свідчив про виконання або невиконання підприємцем обов'язку щодо обліку придбаних або проданих товарів.
Згідно положень КАС України суд повинен вживати заходів для забезпечення всебічного та об'єктивного вирішення справи, що і було вчинено судом першої інстанції під час прийняття спірної постанови.
Отже, суд першої інстанції дійшов невірного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_3 і невірно застосував чинне на момент виникнення спору законодавство про РРО.
Таким чином, беручи до уваги неправомірність винесення відповідачем спірного рішення про застосування до ФОП ОСОБА_3 штрафних (фінансових) санкцій, з огляду на допущене порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність задоволення апеляційної скарги та скасування постанови Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р. у справі № 2а-2592/10/1170.
Водночас, позивачем заявлено позовну вимогу щодо визнання нечинним рішення Добровеличківського відділення Новоукраїнської МДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.07.2010 р. № НОМЕР_1, яке прийнято відносно конкретної фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, а отже є актом індивідуальної дії.
Проте, системний аналіз статей 105, 162, 171 КАС України дає підстави вважати, що даний спосіб захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб може стосуватись, виключно, оскарження нормативно-правових актів, оскільки у разі визнання протиправним (незаконним) акт індивідуальної дії є таким, що не діє з моменту його прийняття, а нормативно-правовий акт, якщо інше не встановлено законом або не зазначено судом, - втрачає чинність після набрання рішенням суду законної сили.
Таким чином, враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України, а також те, що оскаржуване позивачем рішення є актом індивідуальної дії, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині визнання даного рішення нечинним, визнавши оскаржуване рішення протиправним.
Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.
Керуючись ч.1 ст.94, ст.196, п.3.ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010 р. у справі № 2а-2592/10/1170 задовольнити.
Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2010р. у справі № 2а-2592/10/1170 скасувати.
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Добровеличківського відділення Новоукраїнської міжрайонної державної податкової інспекції про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 01.07.2010 р. № НОМЕР_1.
Стягнути судовий збір з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст.212 КАС України.
Головуючий: Н.А. Бишевська
Суддя: І.Ю. Добродняк
Суддя: Я.В. Семененко