"27" червня 2012 р. справа № 2а-690/11
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Лукманової О.М.
суддів: Божко Л.А. Прокопчук Т.С.
при секретарі судового засідання: Раковій О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську
апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області та Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації
на постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2011 року
у справі № 2а-690/11
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області та Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації
про визнання дій неправомірними та зобов'язання провести перерахунок пенсії, -
Постановою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області та Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації (далі -Управління) задоволено частково, визнано неправомірними дії відповідачів; зобов'язано Управління ПФУ здійснити перерахунок та виплату позивачу основної державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст.50, ч.4 ст.54 та ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 14.02.2011 року по 22.07.2011 року, з урахуванням виплачених сум; зобов'язано Управління ПСЗН здійснити на користь позивача донарахування та виплату одноразової компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі у 30 мінімальних заробітних плат та щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 4 мінімальних заробітних плат згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням виплачених сум; в задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.
Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції і подав апеляційну скаргу, в якій просив змінити рішення суду першої інстанції та задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Відповідачі також не погодилися з постановою суду першої інстанції і подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та відмовити позивачу у задоволені позовних вимог.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами підтверджено, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інвалідом IІI групи з 14.02.2011 року, що підтверджується посвідченням серії А №140822 С та довідкою МСЕК серії 10 ААА №009952 від 14.02.2011 року, яка посвідчує, що його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків про ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.12, 17).
На підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання одноразової компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується в таких розмірах - інвалідам III групи - 30 мінімальних заробітних плат;
У разі встановлення інвалідності вищої групи інвалідам виплачується різниця у компенсаціях.
Виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності чи втрати годувальника.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, визначений законами про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на певний рік.
Таким чином, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і у 2011 році сплатити позивачу належну до виплати одноразової компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи у 2011 році згідно ст.48 зазначеного Закону.
Однак, при виплаті даної компенсації відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно довідки Управління позивачу одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи була виплачена в квітні 2011 року у розмірі 189,60 грн. (а.с.27).
Отже, судом першої інстанції обґрунтовано задоволено позовні вимоги позивача в цій частині.
Також, на підставі ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивач має право на отримання щорічної одноразової допомоги на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Згідно ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення інвалідам IIІ групи виплачується в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, при розрахунку допомоги на оздоровлення, яка передбачена ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір мінімальної заробітної плати, визначений законами про встановлення розміру мінімальної заробітної плати на певний рік.
Таким чином, відповідач повинен був діяти у відповідності до вимог Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»і у 2011 році сплатити позивачу належну до виплати щорічну допомогу на оздоровлення за 2011 рік у відповідності до ст.48 зазначеного Закону.
Однак, при виплаті щорічної допомоги на оздоровлення відповідач керувався постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Як вбачається з матеріалів справи позивачу щорічна одноразова допомога на оздоровлення за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2011 рік була виплачена Управлінням ПСЗН у липні 2011 року у розмірі 90,00 грн.
Отже, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача у цій частині.
Також позивач має право на отримання державної та додаткової пенсії на підставі ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до ч.4 ст.54 цього Закону (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), якою визнано підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1, та у зв'язку із втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів IІI групи, щодо яких установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими шести мінімальних пенсій за віком.
Згідно зі ст.50 зазначеного закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам IIІ групи - у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Як передбачено ст.53 Закону виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.
Як к встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, позивач знаходиться на обліку в Управлінні ПФУ та отримував пенсію по інвалідності в розмірах пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
26.05.2011 року позивач звертався до УПФУ з заявою про призначення йому пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», однак, одержав відмову (а.с.19-21).
Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги чи заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач безпідставно відмовив позивачу у призначенні йому пенсії відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»на підставі його заяви.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основна та додаткова пенсії позивачу згідно ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян», які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»повинна розраховуватися виходячи з мінімальної пенсії за віком, яка визначається в порядку, встановленому ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, розмір якого встановлюється законами про Державний бюджет на відповідні роки.
Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, вирішуючи даний спір суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, із якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.
Відповідно до ч.3 ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст.54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії встановлюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Отже, мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Проте, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню з дати звернення позивача до УПФУ з заявою про призначення йому пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме з 26.05.2011 року
Отже, судом першої інстанції безпідставно задоволено позовні вимоги в цій частині з 14.02.2011 року по 25.05.2011 року та обґрунтовано задоволено позовні вимоги 26.05.2011 року по 22.07.2011 року.
При визначенні періоду перерахунку та виплати основної та додаткової пенсії, колегія суддів враховує те, що позивачу інвалідність, яка пов'язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, встановлена безстроково, призначення та виплата пенсії носить безстроковий характер, а тому визначення кінцевого періоду перерахунку та виплати пенсії вважає недоцільним.
На підставі вище викладеного, колегія суддів, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а постанова суду скасуванню, з ухваленням нового рішення.
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст.202, ст.ст.205, 207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області та Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації -задовольнити частково.
Постанову Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 12 серпня 2011 року у справі № 2а-690/11 -скасувати.
Прийняти нову постанову.
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2011 рік згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області щодо нездійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно ст.50 та ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову компенсацію, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі 30 мінімальних заробітних плат із урахуванням розміру, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»та фактично виплаченої суми.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Криворізької районної державної адміністрації перерахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення за 2011 рік згідно ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у розмірі у чотирьох мінімальних заробітних плат з урахуванням фактично виплаченої суми.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Криворізькому районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1, як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду IІI групи, основної державної пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст.50, ч.4 ст.54 та ст.67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»починаючи з 26 травня 2011 року, з урахуванням виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий: О.М. Лукманова
Суддя: Л.А. Божко
Суддя: Т.С. Прокопчук