"06" грудня 2011 р. справа № 8а-25/10
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Уханенка С.А. Богданенка І.Ю.
при секретарі судового засідання: Тепловій Г.Є.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Військовому прокурору Дніпропетровського гарнізону на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2007 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень,-
У червні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень - Військової частини НОМЕР_1 у вигляді невиплати позивачу грошової компенсації замість не отриманого ним продовольчого забезпечення, стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача матеріальні збитки за неотриманий ним продовольчий пайок у розмірі 33 273, 90 грн.
В обґрунтування свого позову посилалався на те, що він проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 , та не отримував належний продовольчий пайок, або грошову компенсацію замість нього.
З 11.03.2000 р., в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», він не отримував належний йому продовольчий пайок або грошову компенсацію замість нього. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 316 від 12.03.1996 року «Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань» до 10.03.2000 року військовослужбовці забезпечувались продовольчим пайком, а з 11.03.2000 року положення Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», що зупинили дію ч.2 ст.9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'в частині одержання військовослужбовцями компенсації замість продовольчого пайку, не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2007 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі. Визнано незаконною бездіяльність командування військової частини НОМЕР_1 в не нарахуванні та невиплаті грошової компенсації за продовольче забезпечення та стягнути з військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невидане продовольче забезпечення в сумі 33 273грн. 90 коп.
Не погодившись з постановою суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог та зобов'язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнені кошти. Посилалось на те, що з 11.03.2000 року дія положення ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», яке надавало право військовослужбовцям на отримання грошової компенсації замість речового майна, була зупинена Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів'і на час виникнення спірних правовідносин дія цього положення не відновлювалася.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.
Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'вiд 20 грудня 1991 року дійсно було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проте, суд першої інстанції не врахував, що ст. 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів'від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сімей'було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" була призупинена з 11.03.2000 р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на виплату грошової компенсації замість речового майна.
Тобто, з 11.03.2000 року, ОСОБА_1 не наділявся правом на отримання грошової компенсації замість речового майна у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.
Дійсно, частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей'вiд 20 грудня 1991 року було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проте, приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що статтею 2 Закону України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів'від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України «Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сімей'було призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Дія ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" була призупинена з 11.03.2000 р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на придбання продуктів харчування та виплату грошової компенсації замість них.
Судом першої інстанції не було прийнято до уваги Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів», відповідно до якого, з моменту набрання чинності даного Закону позивач втратив право на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.
Посилання на те, що прийняття в послідуючому Законів України, які зменшують об'єм та зміст існуючих прав та свобод, в даному випадку, прав позивачки щодо заявлених позовних вимог, визнається колегією суддів безпідставними, оскільки, як слідує із п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, звичайною є практика, коли наступний у часі акт (мається на увазі однопредметний нормативний правовий акт) містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, Закон України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів'не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова позивачу у виплаті компенсації за не отримане речове майно з 11 березня 2000 року є правомірною і, відповідно, вимоги позовної заяви ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на постанову КМУ "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань" №426 від 29.03.2002 року колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в примітках даної норми було визначено вичерпний перелік військовослужбовців, яким надається такий продовольчий пайок, однак, позивач до будь-якої з зазначених категорій не відноситься, тому законних підстав для переведення ОСОБА_1 на цю норму продовольчого забезпечення немає.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права, що, в свою чергу, є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування постанови суду та відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 198, ст.202 , ст.205, ст.207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 -задовольнити.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 червня 2007 року -скасувати.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України та може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: С.А. Уханенко
Суддя: І.Ю. Богданенко