"11" жовтня 2011 р. справа № 2-а-1012/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Чепурнова Д.В.
суддів: Нагорної Л.М. Сафронової С.В.
при секретарі судового засідання: Поспєлової А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області
на постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2010 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання перерахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу «Дітям війни», -
24 листопада 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області, в якому, просив суд визнати дії відповідача щодо не нарахування підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком -неправомірними; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити підвищення до пенсії, як дитині війни, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, передбаченого ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по теперішній час.
Відповідач проти позову заперечував та просив застосувати положення ст. 99,100 КАС України (а.с.14)
Ухвала про залишення частини позовних вимог без розгляду судом першої інстанції не виносилась.
Постановою Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2010 року, прийнятою у порядку скороченого провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 було задоволено частково. Визнано незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо невиконання за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року приписів згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок ОСОБА_1 пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»і провести відповідні виплати за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року та з 01.01.2010 року по 01.10.2010 року з урахуванням виплачених сум. В решті позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2010 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача. Обґрунтовував свої вимоги тим, що механізм розрахунку підвищення пенсії, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», не визначений на законодавчому рівні, не вказано, яким саме органом, за рахунок яких коштів і джерел та в якому процедурному порядку він здійснюється.
Позивач заперечень на апеляційну скаргу до суду не подавав, рішення суду не оскаржував.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції в розумінні ч. 3 ст. 159 КАС України є необґрунтованою та такою, що прийнята з порушенням норм процесуального права, а тому постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2010 року необхідно скасувати та апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 відповідно до положень абз.1 ч.1 ст.1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, має статус дитини війни.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання, чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано неконституційним положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік” від 28 грудня 2007 року щодо викладення положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” в новій редакції.
Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, з 22 травня 2008 року вихідним критерієм обрахунку підвищення пенсії дітям війни виступав мінімальний розмір пенсії за віком, який, відповідно до частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", вираховувався, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а саме: у 2008 році - статтею 58 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ".
Відповідно до статті 58 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" затверджено на 2008 рік прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність, в розрахунку на місяць у розмірі: з 1 січня - 470 грн., з 1 квітня - 481 грн., з 1 липня - 482 грн., з 1 жовтня - 498 грн.
Отже, право на підвищення до пенсії у розмірі, що передбачений статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2008 році у позивача виникло з 22 травня 2008 року, тобто, з дня визнання неконституційними положень законів України про державний бюджет України на певний рік про зупинення дії статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на відповідний рік, а тому відповідач повинен був здійснити перерахунок та виплатити щомісячну доплату до пенсії ОСОБА_1 відповідно до чинного законодавства, починаючи з 22 травня 2008 року.
Проте, Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області після 22.05.2008 року відповідне підвищення пенсії ОСОБА_1 як “дитині війни” здійснено не було.
Відповідно до вимог ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” від 26.12.2008р. встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, визначається у розмірах, що діяли у грудні 2008 року. Тобто, цей розмір складає 498 грн.
Відповідно до вимог ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»N 2154-VI від 27.04.2010 встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня - 825 гривень, з 1 квітня - 839 гривень, з 1 липня - 843 гривень, з 1 жовтня - 861 гривні, з 1 грудня - 875 гривень та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.
Відповідач у 2009 році та у 2010 році не нараховував та не виплачував позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірах, що передбачені ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, а тому дії відповідача за вказаний період також були протиправними.
Згідно статті 21 Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік»встановлено прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі : з 1 січня - 894 гривні, з 1 квітня - 911 гривень, з 1 жовтня - 934 гривні, з 1 грудня - 953 гривні та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення.
Між тим, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з даним позовом колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач з даним позовом звернувся до Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області 24 листопада 2010 року, тобто, після внесення змін Законом України «Про судоустрій і статус суддів»змін до КАС України, якими змінено строки звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст..17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, справа “Стаббігс та інш. Проти Великобританії” рішення від 22.10.1996р., “Девеер проти Бельгії”рішення від 27.02.1980р.).
Тому, враховуючи дату звернення позивача до суду першої інстанції з адміністративним позовом, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 23 травня 2010 року включно слід залишити без розгляду.
Такий висновок колегії суддів узгоджується з положеннями, викладеними у листі Вищого адміністративного суду України від 13.10.2010 року № 1425\11\13-10.
Також колегія суддів не вбачає підстав для обмеження обов'язку відповідача нараховувати позивачці підвищення до пенсії, як дитині війни, саме у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, певним строком, виходячи із наступного.
Нарахування підвищення до пенсії , як дитині війни, відповідачем проводиться на підставі розпорядження, в якому зазначається основний розмір нарахованої пенсії за віком, виходячи із заробітку та стажу позивачки, надалі нараховуються певні надбавки, на які має право позивач, у тому числі і підвищення до пенсії, як дитині війни. Відповідно до таких розпоряджень сам відповідач проводить нарахування вищевказаного підвищення у спірному розмірі з конкретної дати і довічно.
Вказане свідчить про те, що дії відповідача щодо нарахування позивачу довічно підвищення до пенсії, як дитині війни, у розмірі, меншому, ніж 30 мінімальної пенсії за віком, тобто, з порушенням положень ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” є неправомірними.
З огляду на те, що пенсія за віком позивачу призначена довічно, підвищення до пенсії, як дитині війни, також відповідачем позивачу призначалось довічно, змін до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" на законодавчому рівні не вносилось, соціальний статус особи не змінився, тому відсутні будь-які підстави обмежувати строк нарахування та виплати підвищення до пенсії у розмірах, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Керуючись п.3 ч.1 ст.198, п.4 ч.1 ст. 202, 205, 207 КАС України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області -задовольнити частково.
Постанову Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2010 року -скасувати та прийняти нову постанову.
Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині зобов'язання Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області здійснити перерахунок та виплатити їй підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” за період з 09 липня 2007 року 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року, з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року та з 01 січня 2010 року по 23 травня 2010 року - залишити без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як дитині війни у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, як передбачено ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” - протиправними
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Петропавлівському районі Дніпропетровської області нарахувати ОСОБА_1, відповідно до ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, та з урахуванням норм ч.1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»за період з 24 травня 2010 року до змін в законодавстві або зміни соціального статусу особи, та забезпечити її виплату з урахуванням сум, отриманих за вказаний період.
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили через п"ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий: Д.В. Чепурнов
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: С.В. Сафронова