"30" серпня 2011 р. справа № 2а-6260/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Нагорної Л.М. Уханенка С.А.
при секретарі судового засідання: Мамалат І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 грудня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправними дій,-
У жовтні 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом , в якому просив визнати протиправними дії Відповідача в частині порушення ним
встановленого Законами України № 796-ХЩ230/96-ВР) «Про статус і
соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської
катастрофи»та № 3551-ХЩ458/95-ВР) «Про статус ветеранів війни, гарантії
їх соціального захисту»рівня соціальних гарантій і компенсацій при
нарахуванні та виплаті позивачу державної пенсії, додаткової пенсії за шкоду,
заподіяну здоров'ю, а також підвищення пенсії як інваліду війни 3 групи. Просив зобов'язати відповідача провести донарахування до виплаченої позивачу , починаючи з 01.01.2005 р. державної пенсії, виходячи з соціальних гарантій, визначених частиною 4 статті 54 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень...», а саме, встановивши позивачу , як інваліду 3 групи, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1, її розмір не нижче 6 (шести) мінімальних пенсій за віком та виплатити недоотримані з вказаної дати грошові суми. Також просив зобов'язати відповідача провести донарахування до виплаченої позивачу, починаючи з 01.01.1996 р. додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з вимог статті 50 Закону України № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень...», а саме, встановивши мені, як інваліду 3 групи, що постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та віднесений до категорії 1, її розмір у 50% мінімальної пенсії за віком та виплатити недоотримані з вказаної дати грошові суми.
Крім того, просив зобов'язати відповідача провести донарахування до виплаченого позивачу, з 01.09.1999 р. по 31.12.2005 р. підвищення пенсії як інваліду війни 3 групи у відповідності до вимог частини 6 пункту 27 статті 13 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»в редакції Закону України № 458/95-ВР «Про внесення змін і доповнень...», а саме, виходячи з його розміру у 200% мінімальної пенсії за віком, та виплатити мені недоотримані за вказаний період грошові суми. Просив зобов'язати відповідача здійснювати нарахування та виплати позивачу державної пенсії і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, з дотриманням норм, встановлених статтею 50 та частиною 4 статті 54 Закону України № 796-ХЩ230/96-ВР) «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 грудня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову , якою задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, оцінивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи, що ОСОБА_1 є учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, віднесеним до категорії 1 щодо встановлення пільг і компенсації особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, а також має статус інваліда війни 3 групи.
Дослідженням пенсійної справи встановлено, що позивач перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та позивачу призначена пенсія згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач має статус учасника ліквідації аварії на ЧАЕС 1 категорії , та була призначена йому надбавка в розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно не задоволених позовних вимог щодо зобов'язання відповідача провести донарахування державної пенсії, виходячи з соціальних гарантій, визначених частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в редакції Закону України № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень...», оскільки.
ОСОБА_1 був звільнений з Бердянського відділення Управління СБУ в Запорізькій області на пенсію та учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії , то позивач має право на призначення пенсії відповідно до Законів України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та «Про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Статтею 10 «Право вибору пенсійних виплат» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачено, що «1. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Колегія суддів прийшла до висновку, що позивач скористався своїм правом на вибір пенсії, в зв'язку з чим ОСОБА_1 з 01.01.2007 р. призначена пенсія по інвалідності згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Заяви про перехід на інший вид пенсії позивач відповідачу не надавав та до теперішнього часу отримує пенсію згідно норм Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб , звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
При таких обставинах колегія суддів вважає, що судом першої інстанції були зроблені правильні висновки, щодо відмови позивачу у задоволенню його позовних вимог в цій частині.
Однак, колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно незадоволених позовних вимог стосовно зобов'язання відповідача провести донарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, виходячи з вимог статті 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону України № 230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень...», оскільки .
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Статтею 49 даного Закону визначені види пенсій, які підлягають виплаті особам, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1, 2, 3 та 4 категорій, це зокрема, державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Відповідно до статті 50 цього Закону (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особам, віднесеним до категорії 1 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, які є інвалідами 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
В 2010 році виплата пенсії позивачу здійснювалась згідно положень ст. 50 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”в редакції від 28.12.2007 року (Закон України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України").
Проте, Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) зміни до ст. 50, 54 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.
Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм ст. 50 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", за якими особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 22 травня 2008 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.
При визначенні розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне забезпечення" іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1, щодо зобов'язання відповідача провести донарахування підвищення пенсії як інваліду війни 3 групи у відповідності до вимог частини 6 пункту 27 статті 13 Закону України № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме, виходячи з його розміру у 200% мінімальної пенсії за віком, та виплатити позивачу недоотримані за вказаний період грошові суми, колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції ця частина позовних вимог не була розглянута, а отже колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що позов у цій частині не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом першої інстанції, позивач має статус інваліда війни 3 групи відповідно до Закону України «Про статус ветерана війни, гарантії їх соціального захисту», користується всіма правами та пільгами, передбаченими, зокрема ст. 13 Закону України «Про статус ветерана війни,гарантії їх соціального захисту», якою встановлено , що інвалідам війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується в розмір 200 % мінімальної пенсії за віком.
Колегією суддів вважає, що підвищення пенсії, передбачене ст.13 Закону України «Про статус ветерана війни,гарантії їх соціального захисту»є лише доплатою до розміру основної пенсії , призначеної відповідно до законодавства. Таке підвищення для осіб,яким призначено пенсію згідно Закону України «Про підвищення для осіб,я ким призначено пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб», відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2002р. №1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України»та Закону України «Про підвищення мінімального розміру пенсії»від 01.10.2003 року проводилось, виходячи із розміру 19,91 грн., а з 01.09.1999 року до 01.10.2003 року , виходячи із розміру 16,62 грн.
Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Отже, за викладених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню. А постанова Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 грудня 2010 року підлягає скасуванню, з прийняттям нової постанови.
Керуючись ст.198, ст.202, ст..205, ст..207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -задовольнити частково.
Постанову Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 10 грудня 2010 року -скасувати та прийняти нову .
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови у перерахунку додаткової пенсії ОСОБА_1 у розмірах, передбачених ст..50, Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зобов'язати Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області провести перерахунок та виплату додаткової пенсії ОСОБА_1 за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вимог ст..50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»за період з 15 квітня 2010 року з урахуванням отриманих ним сум за вказані періоди та забезпечити її виплату.
В решті позовних вимог ОСОБА_1 -відмовити.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2011 року.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: С.А. Уханенко