"30" серпня 2011 р. справа № 2а-11/10
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Дадим Ю.М.
суддів: Нагорної Л.М. Уханенка С.А.
при секретарі судового засідання: Мамалат І.Л.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року у справі № 2а-11/10 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити перерахунок несплаченої грошової компенсації,-
У вересні 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Головного Управління логістики збройних сил України, в якому просив суд визнати дії посадової особи з невиплати грошової компенсації неправомірними. Просив визнати бездіяльність відповідача щодо незабезпечення позивача продовольчим пайком або виплати з 11 березня 2000 року по 28 квітня 2007 року грошової компенсації неправомірною. Просив сплатити йому грошову компенсацію в розмірі 160284 грн. 73 коп.
В обґрунтування свого позову посилалався на те, що він проходив військову службу у Військової частини НОМЕР_1 , та не отримував належний продовольчий пайок, або грошову компенсацію замість нього.
З 11.03.2000 р., в порушення вимог ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", він не отримував належний йому продовольчий пайок або грошову компенсацію замість нього. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів № 316 від 12.03.1996 року “Про норми забезпечення продовольчими пайками військовослужбовців Збройних Сил України і інших військових формувань” до 10.03.2000 року військовослужбовці забезпечувались продовольчим пайком, а з 11.03.2000 року положення Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” , що зупинили дію ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в частині одержання військовослужбовцями компенсації замість продовольчого пайку, не відміняє ч. 1 ст. 9 даного Закону, який гарантує матеріальне, продовольче і інші види забезпечення військовослужбовцям.
Постановою Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі. Визнано бездіяльність відповідача щодо незабезпечення позивача продовольчим пайком або виплати з 11 березня 2000 року по 28 квітня 2007 року грошової компенсації неправомірною. Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 зробити перерахунок несплаченої грошової компенсації .
Не погодившись з постановою суду Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій, з урахуванням доповнень до апеляційної скарги, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні вимог та зобов"язати позивача повернути відповідачеві безпідставно стягнені кошти. Посилалось на те, що з 11.03.2000 року дія положення ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", яке надавало право військовослужбовцям на отримання грошової компенсації замість речового майна, була зупинена Законом України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” і на час виникнення спірних правовідносин дія цього положення не відновлювалася.
Сторони в судове засідання не з'явились, були належним чином повідомленні про дату, час та місце розгляду справи, тому у відповідності до положень ст..41 КАС України фіксування судового процесу не здійснюється.
Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, виходячи з наступного.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 проходив війскову службу у Збройних Силах України з 1994 року , а з 1997 року у Військовій частині НОМЕР_1 (а.с.6).
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вiд 20 грудня 1991 року дійсно було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проте, суд першої інстанції не врахував, що ст. 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України “Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей”було призупинено в частині одержання військовослужбовцями грошової компенсації замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Дія ч. 2 ст. 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" була призупинена з 11.03.2000 р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на виплату грошової компенсації замість речового майна.
Тобто, з 11.03.2000 року, ОСОБА_1 не наділявся правом на отримання грошової компенсації замість речового майна у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.
Дійсно, частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" вiд 20 грудня 1991 року було встановлено, що військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проте, приймаючи рішення про задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував, що статтею 2 Закону України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”від 17.02.2000 № 1459/3 дію частини 2 статті 9 Закону України “Про соцiальний i правовий захист вiйськовослужбовцiв та членiв їх сiмей”було призупинено в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або грошової компенсації замість них та замість речового майна (за винятком військовослужбовців Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони та Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, що використовують цивільний одяг, який зашифровує особу та відомчу належність військовослужбовців).
Дія ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" була призупинена з 11.03.2000 р. З цього ж часу було припинено фінансування Збройних Сил України на придбання продуктів харчування та виплату грошової компенсації замість них.
Судом першої інстанції не було прийнято до уваги Закон України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів”, відповідно до якого, з моменту набрання чинності даного Закону позивач втратив право на отримання грошової компенсації замість продовольчого забезпечення у зв'язку із зупиненням дії норми закону, що його встановлювала.
Посилання на те, що прийняття в послідуючому Законів України, які зменшують об'єм та зміст існуючих прав та свобод, в даному випадку, прав позивачки щодо заявлених позовних вимог, визнається колегією суддів безпідставними, оскільки, як слідує із п.3 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 03 жовтня 1997 року № 4-зп, звичайною є практика, коли наступний у часі акт (мається на увазі однопредметний нормативний правовий акт) містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
Таким чином, Закон України “Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів” не скасовано та не визнано неконституційним у встановленому законом порядку, а тому відмова позивачу у виплаті компенсації за не отримане речове майно з 11 березня 2000 року є правомірною і, відповідно, вимоги позовної заяви ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.
Посилання позивача на постанову КМУ "Про норми харчування військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань" №426 від 29.03.2002 року колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки в примітках даної норми було визначено вичерпний перелік військовослужбовців, яким надається такий продовольчий пайок, однак, позивач до будь-якої з зазначених категорій не відноситься, тому законних підстав для переведення ОСОБА_1 на цю норму продовольчого забезпечення немає.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що судом першої інстанції неправильно були застосовані норми матеріального права, що, в свою чергу, є підставою для задоволення вимог апеляційної скарги, скасування постанови суду та відмови у задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст. 198, ст.202 , ст.205, ст.207 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 -задовольнити.
Постанову Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 19 жовтня 2010 року -скасувати.
Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів.
Головуючий: Ю.М. Дадим
Суддя: Л.М. Нагорна
Суддя: С.А. Уханенко