"15" червня 2011 р. справа № 2а-10089/09/0470
Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Туркіної Л.П.
суддів: Мельника В.В. Проценко О.А.
при секретарі судового засідання: Ганноченку А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24грудня 2009 року
у справі № 2а-10089/0470 (категорія статобліку -2.11.17)
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю « Веста Індастріал»
до: Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська
про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
У серпні 2009 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веста Індастріал»(далі -ТОВ«Веста Індастріал») звернулось до суду із позовом про визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Дніпропетровська щодо винесення стосовно позивача рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.06.2009р.№ НОМЕР_1 на суму 871185,10грн. та № НОМЕР_2 на суму 1020,00 грн. та скасування названих рішень.
Позовна заява обґрунтована тим, що відповідач невірно визначив період прострочки виконання нерезидентом зобов'язань з поставки товарів позивачу, отже, розмір пені за порушення граничних термінів поставки товару, визначеної ст..4 Закону «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» розраховано невірно .Виходячи з зазначеного, відповідач також невірно визначив суму санкцій за порушення термінів та порядку декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами .
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2009р.у задоволенні позову відмовлено
Суд першої інстанції зазначив, що відповідачем належним чином нарахована пеня, що передбачена ст..4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»за порушення граничних термінів поставки товару, визначених ст..2 названого Закону. Нарахування пені відповідачем здійснено за періодом часу від дати закінчення, встановленого ст. 2 зазначеного Закону граничного терміну поставки, до дати фактичного перетину імпортним товаром митного кордону України, який має місце з моменту оформлення відповідних вантажних митних декларацій ( ВМД).Відповідно, належним чином нараховано штрафні санкції , передбачені ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. № 15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (із змінами та доповненнями).
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та неповне зясування обставин справи, просив скасувати постанову суду першої інстанції, позов задовольнити.
У апеляційній скарзі особа, що подала апеляційну скаргу, вказує наступне. Відносини у зовнішній торгівлі та інших видах зовнішньоекономічної діяльності визначаються спеціальним законодавством, зокрема Законом України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті»від 23.09.1994р. №185/94-ВР (далі -Закон №185) Визначення відповідачем періоду прострочення граничних термінів поставки товарів не відповідає положенням ст.. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки згідно названої норми зобов'язання нерезидента є виконаним з моменту переходу права власності на товар або перетину митного кордону України
Як вказує позивач, наявні у справі докази, зокрема зовнішньоекономічні контракти товариства, свідчать, що поставка відбувалась на умовах FCA (в редакції -2000) товар переходить по праву власності до позивача з моменту передачі товару нерезидентом постачальником перевізнику. Товаросупроводжувальні документи свідчать, що штрафні санкції нараховано відповідачем також за період, коли товар вже перебував у власності позивача та перетнув митний кордон України..
Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких зазначив, що ст. 2 Закону України від 23.09.1994 року № 185/94 «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»передбачено поставку імпортного товару не пізніше 180 днів з дати здійснення авансового платежу на користь нерезидента. Згідно п.1.1. Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями здійснення поставки -оформлення ВМД (у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню) або виконання нерезидентом усіх зобов'язань щодо поставки, покладених на нього за договором ( в інших випадках).
Відповідно до п.3.3 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ -40 «Імпорт», ІМ-41 «Реімпорт», ІМ -72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ-72 «Магазин безмитної торгівлі», ІМ -75 «Відмова на користь держави», ІМ -76 «Знищення або руйнування») та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках -після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.
Отже, моментом припинення правопорушення та перетину митного кордону є завершення оформлення ВМД.
Відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін. У судовому засіданні представники сторін доводи апеляційної скарги та заперечень щодо неї підтримали.
Заслухавши в судовому засіданні доводи представників позивача та відповідача дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська було складено акт від 16.06.2009р. №2933/220/32702174 про результати невиїзної позапланової перевірки ТОВ«Веста Індастріал»з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 03.09.2007 року № Е-100907 UKR за період з 03.09.2007 року по 16.06.2009 року.
На підставі акта перевірки відповідачем було винесено рішення від 24.06.2009р.№ НОМЕР_1 на суму 871185,10грн. про застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені за порушення вимог ст..2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. №185/94-ВР (далі -Закон № 185) та № НОМЕР_2 на суму 1020,00 грн.за порушення порядку декларування валютних цінностей та доходів, що належать підприємству і перебувають за межами території України. .
Дослідивши обставини, викладені у акті перевірки та матеріали справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ст..2 Закону №185 імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.
Статтею 4 Закону №185 передбачено, що порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.
Виходячи з вищевикладеного, Законом №185 встановлено граничний термін здійснення поставки товару за імпортним контрактом та відповідальність у вигляді пені за прострочення поставки імпортного товару.
Відповідно до ст.1 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»імпортом, в тому числі імпортом товарів, є купівля ( у тому числі з оплатою в негрошовій формі) українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.
Моментом здійснення імпорту є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на значений товар, що імпортується, від продавця до покупця.
Відповідно до Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженого Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 №201, та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.09.2001р. за № 833/6024 (далі - Положення) це Положення застосовується при укладені договорів купівлі -продажу товарів (надання послуг, виконання робіт) та товарообмінних операцій договорів між українськими суб'єктами підприємницької діяльності та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.
Пунктом 3 Положення затверджено перелік нормативних актів, що регулюють питання форми, порядку укладання та виконання зовнішньоторговельних договорів (контрактів), серед яких визначено Указ Президента України від 04.01.1994 року №567/94 «Про застосування Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів»(далі -Указ Президента).
Відповідно до п.1 Указу Президента при укладенні суб'єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності договорів, у тому числі зовнішньоекономічних договорів (контрактів), предметом яких є товари, застосовуються Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що Міжнародні правила інтерпретації комерційних термінів в обов'язковому порядку підлягають застосуванню при укладенні міжнародних контрактів, та повинні розглядатися як частина національного законодавства.
При укладені позивачем контракту від 03.09.2007р. № Е-100907 UKR . сторонами контракту на виконання приписів наведених вище нормативних актів, умови поставки товару були визначені відповідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів 2000 року як FCA.
Відповідно до Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів 2000 року дана умова поставки передбачає, що право власності на товар переходить до покупця в момент відвантаження, тобто передачі товару перевізнику.
Виходячи з викладеного, колегія суддів зазначає, що оскільки зобов'язання нерезидента за імпортним контрактом в частині постачання товару (імпорту) були належним чином виконані з моменту відвантаження товару то, відповідно, і нарахування пені повинно було здійснюватись з дати закінчення встановленого ст..2 Закону №185 граничного терміну відстрочення поставки до дати здійснення поставки -тобто дати відвантаження товару продавцем, а не з дати завершення оформлення ВМД, як вважає відповідач.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема вантажних митних декларацій, у яких містяться відомості щодо передачі товару перевізнику, таблиці поставок, складеної позивачем, та відомості якої не спростовуються податковою, розрахунку штрафних санкцій, наданому позивачем на вимогу суду, пеня, нарахована за прострочку поставки згідно чинного законодавства, повинна бути визначена у загальній сумі 244923грн.93коп. Зазначений розрахунок позивач не оспорює.
Крім того, матеріалами справи підтверджено та сторонами не спростовується, що позивач за станом на 01.01.2008р. не декларував не отриману своєчасно суму доходу, як таку, що перебуває за межами України.
Відповідно до вимог ст. 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 р. №15-93 "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" (із змінами та доповненнями) та статті 1 Указу Президента України від 18.06.1997 р. № 319/94 "Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, які незаконно знаходяться за її межами" (із змінами та доповненнями), суб'єкти підприємницької діяльності зобов'язані подавати декларацію з визначенням сум усіх належних їм валютних цінностей, які знаходяться за межами України, в тому числі одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України, сум на їх рахунках у банках та інших іноземних фінансових установах, а також щодо сум надходжень валютних цінностей у вигляді доходів (дивідендів), одержаних у результаті здійснення підприємницької діяльності за межами України. За невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 Декрету застосовується штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України (стаття 16 Декрету). Підпунктом 2.7 пункту 2 Положення про валютний контроль (затверджено постановою Правління Національного банку України від 8 лютого 2000 року N 49 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 4 квітня 2000 р. за N 209/4430) із змінами та доповненнями, встановлено, що невиконання резидентами вимог щодо порядку та строків декларування валютних цінностей та іншого майна тягне за собою штраф, зокрема, за порушення порядку декларування -має місце накладання штрафу в розмірі двадцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Порушенням порядку декларування є подання недостовірної інформації або перекручення даних, що відображаються у відповідній декларації, якщо такі дії свідчать про приховування резидентами валютних цінностей та майна, що знаходяться за межами України. Штрафні санкції застосовуються в кожному випадку порушення (пункт 2.10 зазначеного положення).
Отже, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ДПІ у Жовтневому районі, м. Дніпропетровська про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 24.06.2009р.№ НОМЕР_1 на суму 871185,10грн. є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню в частині застосування до позивача штрафних санкцій у вигляді пені на суму 626261.17грн. (871185,10 грн. -244923,93 грн.). Що стосується рішення про застосування штрафних( фінансових) санкцій №0005092200 на суму 1020,00 грн., то воно підлягає скасуванню в сумі 680,00грн.( 1020.00грн.-340,00грн.). На підставі зазначеного позов ТОВ«Веста Індастріал»підлягає частковому задоволенню.
Посилання податкової на невірне тлумачення позивачем норм матеріального права не приймається колегією суддів до уваги, виходячи з викладеного вище.
Виходячи з викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального права та є таким, що прийнято внаслідок неповного з'ясування обставин справи, зокрема щодо фактичної дати здійснення поставки нерезидентом , що відповідно до норм ст. 202 КАС України є підставою для скасування названого рішення та часткового задоволення позову, а також апеляційної скарги.
Отже, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Веста Індастріал» слід задовольнити частково, постанову суду першої інстанції скасувати. Позов задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 24.06.2009 р. № НОМЕР_2 в частині визначення ТОВ « Веста Індастріал»штрафних фінансових санкцій у сумі 680 грн. 00 коп. від 24.06.2009 р. № НОМЕР_1 в частині визначення ТОВ ««Веста Індастріал»штрафних фінансових санкцій у сумі 626261, 17 грн. В решті залишити названі рішення без змін. Позовні вимоги без задоволення.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю « Веста Індастріал» слід задовольнити частково.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2009 року скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська від 24.06.2009 р. № НОМЕР_2 в частині визначення ТОВ ««Веста Індастріал»штрафних фінансових санкцій у сумі 680 грн. 00 коп., від 24.06.2009 р. № НОМЕР_1 в частині визначення ТОВ ««Веста Індастріал»штрафних фінансових санкцій у сумі 626261, 17 грн. В решті залишити названі рішення без змін, позовні вимоги - без задоволення.
Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 КАС України.
Постанова може бути оскаржена відповідно до ст. 212 КАС України.
Головуючий: Л.П. Туркіна
Суддя: В.В. Мельник
Суддя: О.А. Проценко