ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
Справа № 910/20204/14 27.11.14
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Головіної К.І., при секретарі судового засідання Мельник Ю.О., розглянувши матеріали справи
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна комодітна група"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві груп",
за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка"
про визнання частково недійсними договору факторингу та додатків до нього
за участю представників:
від позивача: Барсуков В.В. - представник за довіреністю № 1 від 18.03.2014 р.
від відповідача: Ясельська Н.М. - представник за довіреністю б/н від 17.07.2014 р.
від третьої особи: Бойко М.М. - представник за довіреністю б/н від 30.07.2014 р.
До господарського суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна комодітна група" (далі - ТОВ "Транснаціональна комодітна група") з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві груп" (далі - ТОВ "Ей Ві груп"), за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка" (далі - третя особа) про визнання частково недійсним договору факторингу № 15/11-2011-Ф від 28.11.2011 р.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що вказаний договір не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права позивача (первісного кредитора), оскільки ТОВ "Транснаціональна комодітна група", як клієнт за спірним договором, не може нести солідарну відповідальності перед фактором за зобов'язаннями боржника відповідно до ст. 1084 ЦК України.
З цих підстав, посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України, позивач просив визнати договір факторингу № 15/11-2011-Ф від 28.11.2011 р.
До початку розгляду справи по суті представник позивача подав заяву про зміну позовних вимог, яка згідно зі ст. 22 ГПК України була прийнята судом до розгляду.
Відповідно до змінених позовних вимог позивач просить суд визнати частково недійсними, окрім вказаного договору факторингу, ще і додатки до нього №№ 3/53, 3/55, 3/56 в частині п.п. 3, 4 з тих же підстав.
У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача проти позову заперечив, вказав, що чинне законодавство не містить положень про заборону клієнта нести солідарну відповідальність перед фактором за невиконання боржником своїх зобов'язань. Просив відмовити у позові.
Представник третьої особи залишив питання вирішення спору на розсуд суду.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з такого.
У судовому засіданні встановлено, що 28.11.2011 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ей Ві Груп» (фактор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Транснаціональна комодітна група» (клієнт) був укладений договір факторингу № 15/11-2011-0 від 28.11.2011 року (далі - договір факторингу).
Відповідно до п. 2.1 вказаного договору клієнт зобов'язався поступитися факторові правом вимоги грошових коштів (включаючи всі види неустойок), право на отримання яких належить клієнту на підставі документів, які підтверджують таке право вимоги відповідно до договорів постачання, а фактор зобов'язався придбати вказані права вимоги грошових коштів від дебіторів клієнта і передати за плату грошові кошти в порядку і у випадках, передбачених цим договором.
Згідно з п. 2.3 договору факторингу якщо клієнт відступає фактору право вимоги грошових коштів до дебітора, усі інші права вимоги грошових коштів до дебітора, які ґрунтуються на підставі договорів постачання (включаючи всі види неустойок) переходять до фактора разом з відступленими грошовими вимогами.
Відповідно до п. 5.1.1 для здійснення факторингу сторони укладають додаткову угоду (додаток № 2) стосовно переліку дебіторів, право вимоги грошових коштів до яких придбаються фактором відповідно до умов цього договору. Строк дії додатку становить три місяці з моменту укладення його сторонами.
Згідно з п 5.3.1 договору фактор не пізніше за робочий день фактора, наступний за днем підписання сторонами реєстру переданих документів за угодою, перераховує клієнту аванс, обумовлений в реєстрі переданих документів по угоді.
У розділі 7 пунктом 7.2.1 договору факторингу сторони передбачили, що з підписанням цього договору клієнт виступає поручителем перед фактором за виконання дебіторами клієнта зобов'язань зі сплати за угодами грошових коштів, право вимоги яких було відступлене клієнтом фактору відповідно до умов цього договору.
Клієнт несе солідарну відповідальність перед фактором за виконання дебітором зобов'язань, передбачених договором постачання і кожною конкретною угодою. Моментом, з якого клієнт набуває статус поручителя відносно виконання зобов'язань конкретним дебітором за конкретною угодою, є момент підписання сторонами реєстру переданих документів за угодою, та, відповідно, переходу до фактора права власності на право вимоги грошових коштів від дебітора за конкретною угодою.
Відповідно до п. 7.2.2 договору факторингу при здійсненні фактором операції факторингу із застосуванням поручительства, у разі невиконання або неналежного виконання дебітором зобов'язань зі сплати грошових коштів за угодою, право вимоги за якою було відступлене клієнтом фактору, клієнт як солідарний боржник (поручитель дебітора) зобов'язується протягом 2-х днів з дня закінчення загального строку фінансування, сплатити фактору прострочену заборгованість дебітора, право стягнення якої належить фактору на підставі умов договору постачання та/або угоди в повному обсязі, та відшкодувати фактору всі збитки, яких він зазнав у зв'язку з невиконанням дебітором своїх зобов'язань.
У подальшому на виконання договору факторингу сторонами був підписаний додаток № 3/53 від 03.09.2013 року, у відповідності до якого клієнт відступив (продав за плату) фактору право вимоги грошових коштів до ТОВ «Деснянська кераміка» (включаючи всі види неустойки та збитків), яке виникло у клієнта на підставі договору постачання № 15/2010 від 05.01.2011 року.
Так само сторони уклали додатки № 3/55 від 16.09.2013 року та № 3/56 від 16.09.2013 року (реєстр переданих документів по угоді) до основного договору, згідно з якими клієнт виступає поручителем перед фактором по виконанню ТОВ «Деснянська кераміка», що є дебітором клієнта, зобов'язань по сплаті грошових коштів, правом вимоги яких клієнт поступився фактору відповідно до умов цього реєстру переданих документів за угодою.
Згідно з п.п. 3, 4 вказаних додатків клієнт виступає поручителем (солідарним боржником) перед фактором за зобов'язаннями ТОВ «Деснянська кераміка» по договору постачання та зобов'язаний погасити заборгованість перед фактором по кожній окремій угоді у розмірі авансу (фінансування).
Позивач вказує на те, що розділ 7 договору факторингу та п.п. 3, 4 додатків № 3/53 від 03.09.2013 року, № 3/55 від 16.09.2013 року та № 3/56 від 16.09.2013 року є недійсними, оскільки суперечать ст. 1084 ЦК України.
Перевіряючи такі доводи позивача, господарський суд виходив з наступного.
У силу ч. 1 ст. 207 ГК України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які передбачені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.
Як вже було встановлено судом, договір факторингу № 15/11-2011-0 від 28.11.2011 року набув чинності після його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення їх печатками та згідно з додатками №№ 3/53, 3/55, 3/56 право вимоги перейшло до нового кредитора (фактора, відповідача) у сумі 1 816 154, 75 грн. (включаючи всі види неустойок). При цьому позивач виступив поручителем перед відповідачем по виконанню третьою особою зобов'язань по сплаті грошових коштів, правом вимоги яких позивач (клієнт) поступився фактору (відповідачу) згідно з реєстром переданих документів за угодою.
Відносини, що виникли між сторонами у даній справі, та, зокрема, порядок застосування інституту поруки, регулюються главою 47, 49, 73 Цивільного кодексу України.
Так, у відповідності до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи, (боржника).
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином.
Частиною 1 ст. 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 519 Цивільного кодексу України встановлює, що первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.
Як вже зазначалось, спірними угодами сторони погодили, що клієнт виступає поручителем перед фактором за виконання дебіторами клієнта зобов'язань зі сплати за угодами грошових коштів, право вимоги яких було відступлене клієнтом фактору відповідно до умов цього договору. При здійсненні фактором операції факторингу із застосуванням поручительства, у разі невиконання або неналежного виконання дебітором зобов'язань зі сплати грошових коштів за угодою, право вимоги за якою було відступлене клієнтом фактору, клієнт як солідарний боржник (поручитель дебітора), зобов'язується протягом 2-х днів з дня закінчення загального строку фінансування, сплатити фактору прострочену заборгованість дебітора.
Окрім того, відповідно до додатку № 2/18 від 22.08.2013 року до договору факторингу сторони домовились, що при здійсненні факторингових операцій відносно дебітора - ТОВ «Деснянська кераміка» застосовується інститут поруки.
Частиною 1 ст. 1084 ЦК України передбачено, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.
При цьому відповідно до частини 2 вказаної статті якщо сума, одержана фактором від боржника, виявилася меншою від суми боргу клієнта перед фактором, який забезпечений відступленням права вимоги, клієнт зобов'язаний сплатити факторові залишок боргу.
Крім того, згідно з ч. 3 ст. 1081 ЦК України клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
З урахуванням зазначеного, зважаючи на умови укладених сторонами правочинів та положення чинного законодавства, суд вважає, що розділ 7 договору факторингу № 15/11-2011-Ф від 28.11.2011р., а також п. 3 та п. 4 додатків № 3/53 від 03.09.2013 року, № 3/55 від 16.09.2013 року та № 3/56 від 16.09.2013 року, цілком відповідають вимогам чинного на час їх укладення законодавства, а саме - ст. 519 ЦК України та ч. 2 ст. 1084 ЦК України.
Також суд вважає за необхідне зазначити, що при укладенні спірного договору позивач був обізнаний з вимогами законодавства, яке містять норми щодо можливості первісного кредитора поручитися за боржника перед новим кредитором.
За таких обставин суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання спірного договору та додатків до нього частково недійсними, у зв'язку з чим відмовляє позивачу у задоволенні позову.
За правилами статті 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 32 - 35, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Транснаціональна комодітна група" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ей Ві груп", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Деснянська кераміка" про визнання частково недійсними договору факторингу та додатків до нього відмовити.
Рішення ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 27 листопада 2014 року.
Повний текст рішення підписаний 28 листопада 2014 року.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду через господарський суд міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня підписання повного тексту рішення.
Суддя К.І. Головіна