ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 910/20887/14 01.12.14
За позовом Приватного підприємства "Стард"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61"
про стягнення 129 017,80 грн.
Суддя Літвінова М.Є.
Представники сторін:
від позивача: Дудник А.В. - представ. за довір.;
від відповідача: не з'явились.
У судовому засіданні 01.12.2014 на підставі ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Приватне підприємство "Стард" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" про стягнення 129 017,80 грн. заборгованості за поставлений товар.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.10.2014 порушено провадження у справі №910/20887/14, розгляд справи призначений на 20.10.2014.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 20.10.2014, в порядку статті 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 12.11.2014.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 12.11.2014, в порядку ст. 77 ГПК України, розгляд справи відкладений на 01.12.2014.
У судовому засіданні 01.12.2014 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а також заявив клопотання про долучення документів до матеріалів справи.
12.11.2014 від ТОВ "Трейдагропостач-61" надійшло клопотання, в якому відповідач зазначає, що станом на 12.11.2014 на адресу останнього від позивача не надходила позовна заява з додатками, а тому відповідач був позбавлений можливості надати суду відзив на позовну заяву; разом з тим, зазначає, що місцезнаходження ТОВ "Трейдагропостач-61" є: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 6-А; вказане підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка додана до вказаного клопотання; з урахуванням викладеного відповідач просив суд відкласти розгляд справи №910/20887/14 на іншу дату та зазначив, що на його думку судом, до компетенції якого відноситься розгляд даної справи, являється господарський суд Київської області.
Згідно з частиною другою статті 15 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.
Частиною першою статті 89 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення.
Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (статті 93 ЦК України).
Так, судом встановлено, що станом на 12.11.2014 місцезнаходження ТОВ "Трейдагропостач-61" дійсно є: 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, 6-А.
Однак, відповідно до спеціального витягу з ЄДР місцезнаходження відповідача станом на день подання позовної заяви (01.10.2014) було: 01021, м. Київ, вул. Михайла Грушевського, 28/2, н/п №43.
Відповідно до частини третьої статті 17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.
Таким чином, оскільки позовну заяву прийнято судом до провадження без порушення правил підсудності, господарський суд не вбачає підстав для передачі даної справи за підсудністю до господарського суду Київської області.
Представник відповідача у судове засідання 01.12.2014 не з'явився, вимог ухвали суду про порушення провадження у справі №910/20887/14 від 03.10.2014 не виконав. Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.
Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві. (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997 № 02 - 5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").
Суд скеровував процесуальні документи на адресу, що зазначена в позовній заяві та на юридичну адресу згідно витягу з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України станом на 12.11.2014р., а саме: 01021, м. Київ, вул. М.Грушевського, буд.28/2, Н/П 43 та 08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд. 6-А відповідно.
Відповідач вважається належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення, з огляду на те, що рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення від 09.10.2014, від 27.10.2014 та 14.11.2014 повертались до суду з відміткою про отримання уповноваженою особою (наявні в матеріалах справи).
Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 № 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року"(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).
Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.
У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. № 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році"зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.
Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.
В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.
У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.
Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами, оскільки позивачем надано всі необхідні документи для вирішення спору по суті.
Згідно ст.87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.
Розглянувши подані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -
Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Між Приватним підприємством «Стард» (далі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдагропостач-61» (далі - відповідач) було досягнуто домовленості, відповідно до якої постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця певну продукцію, а саме пшеницю, ячмінь, макуху (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар та здійснити оплату.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
На виконання даної домовленості, позивач здійснив поставку товару, а відповідач що підтверджується видатковими накладними: №СТ-0000033 від 05.03.2014 року пшеницю у кількості 32,82 тони на суму 72 204,00 грн. з ПДВ, №СТ-0000036 від 07.03.2014 року макуху сєва у кількості 6,61 тони на суму 37 346,50 грн. з ПДВ, №СТ-0000053 від 21.03.2014 року пшеницю у кількості 31,15 тони на суму 69 464,50 грн. з ПДВ, №СТ-0000069 від 09.04.2014 року пшеницю у кількості 27,45 тони на суму 66 429,00 грн. з ПДВ, №СТ-0000090 від 12.05.2014 року ячмінь у кількості 24,47 тони на суму 58 728,00 грн. з ПДВ, №СТ-0000091 від 12.05.2014 року ячмінь у кількості 32,038 тони на суму 71 445,80 грн. з ПДВ та податковими накладними: №32 від 05.03.2014 року, №38 від 07.03.2014 року, №55 від 21.03.2014 року, №73 від 09.04.2014 року, №92 від 12.05.2014 року, №93 від 12.05.2014 відповідно (копії яких наявні в матеріалах справи).
Проте відповідач, в порушення домовленості, не оплатив поставлений товар в повному обсязі, здійснивши часткову оплату на загальну суму 246 600,00 грн., що підтверджується виписками ПАТ «УКРСОЦБАНК» по рахунку ПП «Стард» №26005000033433 з 05.03.2014 року до 11.03.2014 року та з 07.04.2014 року до 24.04.2014 року, внаслідок чого спричинив виникнення заборгованості у розмірі 129 017,80 грн.
Також в матеріалах справи наявна належним чином засвідчена копія Акту взаєморозрахунків з контрагентами з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року на суму 129 019,80 грн., підписаного позивачем та відповідачем.
У зв'язку із зазначеним, позивач 22.08.2014 звернувся до відповідача з Листом-вимогою №б/н про оплату заборгованості за поставлений товар у розмірі 129 017,80 грн. у семиденний строк з дня отримання листа-вимоги.
У відповідь на Лист-вимогу відповідач направив позивачу лист, в якому гарантував погашення всієї документально підтвердженої заборгованості (копія наявна в матеріалах справи).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
Укладений між сторонами договір (домовленість) за своєю юридичною природою є договором поставки.
Згідно зі статтею 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
Відповідно до ст. 173 ГК України, один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач в порядку ст. 33 Господарського процесуального кодексу України відзив на позовну заяву не подав та не спростував заявлені позовні вимоги.
Відповідно до положень ст.75 ГПК України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму боргу, оскільки вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягають задоволенню, оскільки заборгованість було погашено вже після порушення провадження у справі.
З огляду задоволення позову витрати по сплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 173, 193 ГК України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 629, 712 ЦК України, ст.ст. 22, 33, 49, 81-1, 82-85 ГПК України, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Трейдагропостач-61" (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Центральна, буд.6-А, ідентифікаційний код 34979368) на користь Приватного підприємства "Стард" (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Примакова, буд.108, ідентифікаційний код 20617429) 129 017,80 грн. (сто двадцять дев'ять тисяч сімнадцять гривень 80 коп.) - боргу, 2 580,40 грн. (дві тисячі п'ятсот вісімдесят гривень 40 коп.) - судового збору.
3.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Дата підписання
повного тексту рішення: 04.12.2014.
Суддя М.Є. Літвінова