Запорізької області
26.06.06 Справа № 10/188-8/148/06
Суддя Попова І.А.
Позивач
Закрите акціонерне товариство “Топгаз», м.Київ
Відповідач
Відкрите акціонерне товариство “Електротехнологія», м.Запоріжжя
Суддя
І.А. Попова
Представники
Позивача:
Джафаров Б.Ю., дов. № 178/1 від 08.12.2005 р.
Відповідача:
Раєвський А.А., дов. від 21.03.2006 р.
Вельможко Ю.А., дов. від 21.03.2006 р.
Заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 26943 грн. 09 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 7949 грн. 41 коп. річних відсотків.
Розпорядженням голови господарського суду Запорізької області від 17.05.2006 р. справу № 10/188 передано на розгляд судді Поповій І.А. та прийнято до провадження.
Розгляд справи відкладався до 26.06.2006 р.
Вступну та резолютивну частини рішення оголошено сторонам в судовому засіданні 26.06.2006 р.
Позивачем заявлено клопотання про збільшення розміру позовних вимог. У відповідності до ст.. 22 ГПК України клопотання судом задоволено.
Розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача 36181 грн. 70 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 11536 грн. 50 коп. річних відсотків.
Позивач підтримує вимоги з підстав, викладених у позові, в обґрунтування вимог вказує, що 09.12.1998 р. ДП “Топгаз-Запоріжжя та ВАТ “Електротехнологія» укладено договір № 15-3-99 на поставку природного газу. ДП “Топгаз-Запоріжжя» уступило право вимоги боргу з ВАТ “Електротехнологія» укладенням 01.07.2002 р. договорів № 1-2002-УТ та № 2-2002-УТ. Господарським судом Запорізької області постановлено рішення від 09.09.2002 р. по справі № 2/3/1783 про стягнення з ВАТ “Електротехнологія» на користь ЗАТ “Топгаз» 119086 грн. заборгованості за вказаними договорами уступки права вимоги та судових витрат. Відповідач вищевказане рішення суду не виконав в повному обсязі. Відповідно до ст. 202 ГК України, ст. 625 ЦК України просить стягнути з відповідача суму, на яку збільшився борг внаслідок інфляції грошових коштів, що складає 36181 грн. 70 коп. за період з січня 2003 р. по лютий 2006 р. та 3% річних в сумі 11536 грн. 50 коп. за період з 11.12.2002 р. по 01.06.2006 р.
Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав. У відзиві на позов зазначив, що сума в розмірі 119086,08 грн., на яку ЗАТ “Топгаз» здійснювало нарахування інфляційного знецінення та 3% річних у позові, не є грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем за договором № 15-З-99 на поставку природного газу від 09.12.1998 року, а є сумою, яка стягнута рішенням господарського суду Запорізької області від 09.09.2002 р. у справі № 2/3/1783. Відповідно до ст.. 115 ГПК України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України “Про виконавче провадження». 08 листопада 2002 року ВДВС Ленінського РУЮ м.Запоріжжя було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню наказу № 2/3/1783 від 19.09.2002 р. господарського суду Запорізької області. Таким чином, всі правовідносини між позивачем, відповідачем, державним виконавцем та іншими учасниками виконавчого провадження з 08.11.2002 р. регулюються положеннями Закону України “Про виконавче провадження», який і визначає умови і порядок примусового виконання рішень судів. З зазначеного часу позивач є стягувачем, а відповідач -боржником згідно статті 11 Закону України “Про виконавче провадження». Закон України “Про виконавче провадження» не є актом цивільного законодавства. Також, згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Правовідносини між позивачем та відповідачем зі сплати 119086,08 грн. не регулюються цивільним законодавством. А сума в розмірі 119086,08 грн., на яку позивач здійснює нарахування інфляційного знецінення та 3% річних у позові, не є боргом або грошовим зобов'язанням відповідача перед позивачем. За таких обставин нормативне обґрунтування позовних вимог, здійснене на підставі ст.. 214 ЦК УРСР, ст.. 625 ЦК України, є безпідставним, а позовні вимоги необґрунтованими.
Крім того, зазначив представник відповідача в судому засіданні, за рішенням господарського суду Запорізької області від 02.09.2002 р. по справі № 2/3/1807 кредиторські вимоги ВАТ “Електротехнологія» до ЗАТ “Топгаз» складають 137398,71 грн. За рішенням господарського суду Запорізької області від 09.09.2002 р. по справі № 2/3/1783 кредиторські вимоги ЗАТ “Топгаз» до ВАТ “Електротехнологія» складають 122505,12 грн. (станом на грудень 2005 р.). Повідомленням від 13.12.2005 р. № 68/1295 позивачу зроблено заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 122505,12 грн. Таким чином, відповідач вказує, що на час розгляду даної справи невиконаних зобов'язань перед ЗАТ “Топгаз» не має. Також, відповідач зазначає, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 12.05.2004 р. по справі № 2/3/1783 був змінений порядок виконання рішення, постановленого в цій справі, виконавче провадження про стягнення на користь ЗАТ “Топгаз» суми закінчено виконавчою службою Ленінського району.
Заслухавши представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд знаходить позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступного: згідно до приписів ст.. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішення інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Господарським судом Запорізької області розглянуто справу № 2/3/1783 за позовом ЗАТ “Топгаз» до ВАТ “Електротехнологія» та встановлено, що відповідач має заборгованість за договором № 15-3-99. Вказаним рішенням господарського суду Запорізької області від 09.09.2002 р. стягнуто з відповідача на користь ЗАТ “Топгаз» 118086,18 грн. основного боргу, 999,90 грн. судових витрат.
Як свідчать вивчені матеріали, з відповідача частково стягнуто борг, на даний час заборгованість складає 103905,68 грн.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, вимоги про стягнення втрат від інфляції грошових коштів, нарахованих за період з січня 2003 р. по лютий 2006 р. в сумі 36181 грн. 70 коп. та річних відсотків, нарахованих за період з 11.12.2002 р. по 01.06.2006 р. в сумі 11536 грн. 50коп., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Доводи відповідача є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.. 508, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або на підставах, передбачених договором або законом.
Чинним законодавством не передбачено, що винесення судом рішення про стягнення боргу або зупинення виконання судового рішення у справі припиняє виконання зобов'язання. Виходячи з цього, втрати від інфляції грошових коштів та річні проценти підлягають сплаті за весь період часу, протягом якого не виконувалось грошове зобов'язання. Застосування положень ст.. 625 ЦК України не передбачає наявність вини боржника, оскільки боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Крім того, оскільки інфляційні витрати пов'язані з інфляційними процесами в державі та за своєю природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненнями грошових коштів, а три проценти річних -платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником, то ні три проценти річних, ні індекс інфляції не можна розцінювати як заходи відповідальності за порушення зобов'язань. Вищенаведене відповідає судовій практиці Верховного суду України (зокрема постанова від 10.06.2003 р. по справі № 3/350). Доводи відповідача, зазначені у відзиві на позов безпідставні внаслідок викладеного.
Крім того, посилання відповідача на ухвали господарського суду Запорізької області від 12.05.2004 р. про зміну порядку виконання рішення по справі № 2/3/1783 та від 22.11.2005 р. про відмову ЗАТ “Топгаз» у задоволенні скарги на постанову від 18.05.2004 р. ВДВС Ленінського РУЮ про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу по справі № 2/3/1783, є необґрунтованим. Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. вказані ухвали суду скасовані: заяву ВАТ “Електротехнологія» про зміну порядку виконання рішення по справі № 2/3/1783 залишено без задоволення, постанову від 18.05.2004 р. ВДВС Ленінського РУЮ про закінчення виконавчого провадження по виконанню наказу від 19.09.2002 р. № 2/3/1783 визнано незаконною. Вищим господарським судом України постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 31.01.2006 р. залишено без змін, про що винесено постанову 22.03.2006 р.
Також, посилання ВАТ “Електротехнологія» на здійснений ним правочин зарахування зустрічних вимог повідомленням від 13.12.2005 р. № 68/1295 є безпідставним. Відповідно до глави 50 ЦК України припинення зобов'язання можливе зарахуванням зустрічних однорідних вимог, тобто коли сторони правочину про зарахування вимог є одночасно кредитором та боржником. Проте, матеріали справи свідчать, що по справі № 2/3/1807, за рішенням від 02.09.2002 р. кредитором ВАТ “Електротехнологія» на суму 137398,71 грн. (основний борг та судові витрати) є ДП “Топгаз-Запоріжжя», а не ЗАТ “Топгаз». Тобто, однорідних вимог до позивача по даній справі ВАТ “Електротехнологія» не має.
Позовні вимоги задовольняються в повному обсязі.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд
Позовні вимоги задовольнити.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Електротехнологія» (69065, м. Запоріжжя, вул.. Електрозаводська, 3, ЄДРПОУ 05402335) на користь Закритого акціонерного товариства “Топгаз» (03039, м.Київ, пров. Керамічний, 7-а, ЄДРПОУ 21670408) 36181 грн. 70 коп. втрат від інфляції грошових коштів, 11536 грн. 50 коп. процентів річних, 595 грн. 18 коп. судових витрат. Видати наказ.
Суддя І.А. Попова
Рішення підписано 04 липня 2006 року.