Справа № 22-ц- 6475 / 2006 р
Категорія: скарга на дії державного виконавця
Головуючий: 1 інстанції
Сугачова 0.0. Доповідач: Даниленко В.М
22 грудня 2006 року м. Харків
Судова колегія судової палати з цивільних справ апеляційного суду Харківської області у складі: Головуючого - Борової С.А., суддів - Даниленка В.М., Пшенічної Л.В., при секретарях: Гребенщиковій Ю.В., Макарові В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Московського районного суду м. Харкова від ] З листопада 2006 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на дії посадових осіб Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова при виконанні судового рішення, -
В жовтні 2006 року ОСОБА_1, як учасник виконавчого провадження звернувся до суду із заявою, а фактично зі скаргою на постанову державного виконавця Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова від 22.09.2006 року Фісенко І.І. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
В обгрунтування скарги заявник посилався на те, що відповідно до умов мирової угоди, укладеної між ним та позивачем ОСОБА_2 й затвердженої судом, він частково сплатив останньому існуючий борг і виконував на замовлення того в рахунок погашення боргу різноманітні роботи. При цьому він, заявник, ніколи не відмовлявся від своїх боргових зобов'язань і згоден і в подальшому сплачувати позивачеві існуючий борг, але не шляхом разового платежу, а частками, відповідно до його фінансових можливостей, про що він повідомляв Державну виконавчу службу в Московському районі м. Харкова.
Однак, не зважаючи на це, державним виконавцем Фісенко І.І. в процесі виконавчого провадження була винесена постанова про арешт його, заявника, майна та оголошена заборона на відчуження цього майна.
Посилаючись на зазначені обставини, заявник ОСОБА_1 просив суд призупинити дію вищена-веденої постанови державного виконавця Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова від 22.09.2006 року, як такої, що не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 13 листопада 2006 року в задоволенні скарги заявника ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із таким, ухваленим по справі судовим рішенням, ОСОБА_1 в апеляційній скарзі просить скасувати наведену вище ухвалу районного суду та ухвалити по справі нове судове рішення, яким задовольнити його вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.
Зокрема, апелянт вказує на те, що районний суд не взяв до уваги ту обставину, що державним виконавцем було накладено арешт на все належне йому майно, яке значно перевищує суму боргу.
Перевіривши законність і обгрунтованність ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 303 ІДПК України в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія не знаходить підстав для її задоволення.
Відповідно до ст. 312 ЦПК України суд апеляційної інстанції відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Як вбачається з матеріалів справи, районний суд, розглядаючи скаргу заявника ОСОБА_1, належним чином дослідив обставини справи й представлені докази, правильно визначив юридичну природу правовідносин, що мають місце, та закон їх регулюючий.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження", виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
В статті 3 вказаного Закону викладено перелік рішень, що підлягають виконанню Державною виконавчою службою, в якому на першому місці зазначені рішення, ухвали і постанови судів у цивільних та адмністративних справах.
При цьому як зазначено в ст. 124 Конституції України, ст. 14 ЦПК України, судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службовіих осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Невиконання ж судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Як вбачається з матеріалів справи (а.с. 5), 18.06.2003 року ухвалою Московського районного суду м. Харкова була затверджена мирова угода по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових сум.
Відповідно до цієї, укладеної між сторонами угоди, ОСОБА_1 зобов'язувався до 18.06.2005 року сплатити ОСОБА_2 12720 грн., шляхом щомісячних платежів у розмірі 530 грн.
В разі невиконання боржником умов мирової угоди добровільно, вона підлягала примусовому виконанню, в тому числі й при невиконанні боржником своїх зобов'язань на протязі шести місяців підряд.
10.07.2006 року державним виконавцем Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова Фесенко 1.1, на підставі заяви стягувача про примусове виконання виконавчого листа, виданого Московським районним судом м. Харкова, було відкрите виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2боргу в сумі 12720 грн. і проведені відповідні дії, передбачені Законом України «Про виконавче провадження» й направлені на своєчасне виконання виконавчого документу, в тому числі й виїзд за місцем проживання боржника з метою опису та арешту належного йому майна. При цьому ОСОБА_1 категорично, в грубій формі відмовився допускати державного виконавця та присутніх з ним осіб до свого домоволодіння.
22.09.2006 року державним виконавцем Державної виконавчої служби у Московському районі м. Харкова Фесенко 1.1. у відповідності до ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошено заборону на його відчуження.
Таким чином, приймаючи до уваги наведені обставини справи, судова колегія вважає, що районний суд обгрунтовано відмовив заявнику ОСОБА_1 в задоволенні поданої ним скарги, оскільки дії державного виконавця в процесі виконання виконавчого документу носили законний характер, здійснювалися в межах наданих йому повноважень і відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження».
Що ж стосується доводів апелянта про те, що державним виконавцем не було з'ясовано, яким чином виконувалася мирова угода за час з моменту її укладення, не враховані пояснення боржника, щодо погашення боргу ОСОБА_2 шляхом надання відповідних послуг, а також розписка стягувача про сплату йому 1060 грн., то ці його доводи судова колегія знаходить безпідставними, оскільки будь-яких доказів на підтвердження погашення існуючого боргу ОСОБА_1 надано не було, розписка стягува ча про отримання ним зазначеної вище суми датована 19.01.2003 року (а.с. 5), тобто задовго до укладення мирової угоди, а факт сплати боржником 100 грн. в рахунок погашення наявного боргу, мав місце один лише раз, і то вже після винесення постанови про арешт належного йому майна.
Безпідставними є й посилання апелянта на те, що всупереч вимогам чинного законодавства арешт накладено на все, належне йому майно, яке за своєю вартістю значно перевищує суму боргу, оскільки він сам створив перешкоди державному виконавцю провести необхідні дії, пов'язані з описом конкретного, фактично належного йому майна.
Тим більше, що в подальшому при здійсненні опису майна, належного боржнику, він відповідно до ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу в межах боргових зобов'язань.
Інші доводи апеляційної скарги є несуттєвими й висновків суд) першої інстанції щодо розглянутої ним скарі и заявника ОСОБА_1 не спростовують
На підставі викладеного та керуючись ст ст 303, 304, 307, 312-315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити
УхвалуМосковського районного суду м Харкова від 13 листопада 2006 року - залишити без зміни
Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців із дня и проголошення
Головуючий
Судді: