Справа № 286/1532/14-ц
02 вересня 2014 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л.
з секретарем Павленко Л. В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представника ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представників ОСОБА_5, ОСОБА_6,
представника
третьої особи ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення порядку її користування , -
Позивач звернулася до суду і просить по уточнюючій заяві зобов'язати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні земельною ді лянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення самовільно збудованої прибудови та знищення однієї вигрібної каналізаційної ями, яка знаходиться в загальному дворі користування, розширення в'їздних воріт заїзду в загальний двір, перенесення квітника та зменшення бетонної відмостки на 50 см від житлового будинку; зобов'язати ОСОБА_8 усунути перешкоди в користуванні земель ною ділянкою, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 шляхом знесення профільної огорожі з воротами та хвірткою, якою огороджено земельну ділянку в загальному дворі користування, знесення доріжки, забетонованої залізними плитами довжиною 3 метри, зменшення бетонної відмостки на 50 см від житлового будинку та прибирання навезеного розкиданого щебеню; визначити земельну ділянку площею 0,0233 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 в загальному користуванні спільній частковій власності між нею та відповідачами та зобов'язати відповідачів не проводити на ній ніяких технічно- будівельних споруд, мотивуючи тим, що їй на праві власності належить 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1. Інша частина належить відповідачам по справі.
Належний їй та відповідачам житловий будинок з господарськими будівлями розміщений на земельній ділянці загальною площею 0,0233 га, яка знаходиться у спільній частковій власності.
Відповідачі поділили без її згоди огорожу і вказану земельну ділянку, не пускають користуватися нею, ходити по ній. Самі ж відповідачі постійно бігають під її вікнами, не дають відпочивати, з приводу чого вона неодноразово зверталася до Овруцького РВ УМВС України в Житомирській області. Із вигрібної ями стоїть стійкий неприємний запах.
Крім того, вони самовільно, без будь-яких дозволів та погоджень з відповідними службами, здійснили ряд прибудов. Так, ОСОБА_3 самовільно збудувала прибудову, зробила вигрібну каналізаційну яму в загальному дворі користування, розширила в'їздні ворота заїзду в загальний двір, розбила квітник та збільшила бетонну відмостку на 50 см від житлового будинку. ОСОБА_4 без згоди зробила профільну огорожу з воротами та хвірткою, якою огороджено земельну ділянку в загальному дворі користування, зробила доріжку, забетонувавши залізними плитами довжиною 3 метри, збільшила бетонну відмостку на 50 см від житлового будинку та навезла і розкидала щебінь по дворі. На вимоги усунути вказані порушення вони не реагують, а тому вона вимушена звернутися до суду.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали.
Відповідачі та їх представники щодо задоволення позову заперечили.
Представник третьої особи - Овруцької міської ради в судовому засіданні щодо задоволення позову покладається на погляд суду.
Вислухавши пояснення сторін, представника третьої особи та дослідивши в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Копія державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №764361 від 10.05.2007 року свідчить, що земельна ділянка розміром 0,0233 га, яка розташована в АДРЕСА_1 належить сторонам на праві спільної часткової власності.
Право власності позивача на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 підтверджується копією реєстраційного посвідчення, виданого Коростенським міжміським бюро технічної інвентаризації 19.04.1997 року та ухвали Овруцького районного суду від 19.04.1997 року.
Листи: виконавчого комітету Овруцької міської ради №к-81/02-17 від 11.02.2014 року, Державної інспекції сільського господарства в Житомирській області №01/608 від 03.02.2014 року, інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області №8-15/160/14 від 16.01.2014 року, копії заяв позивача на адресу міського голови (а.с. 16-19) підтверджують наявність конфліктів між сторонами при спільному користуванні двором.
З листа інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у Житомирській області №8-15/160/14 від 16.01.2014 року, крім того, слідує, що під час проведення перевірки інспекцією було встановлено, що ОСОБА_3 проводилися будівельні роботи по будівництву прибудови до власної частини житлового будинку без отримання відповідних дозвільних документів. За недотримання містобудівного законодавства забудовницю притягнуто до адміністративної відповідальності. Штраф сплачено до Державного бюджету. Вказані обставини підтверджуються і копіями акту перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил від 11.01.2014 року, припису №156 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил від 11.01.2014 року, постанови №6/8-ф по справі про адміністративне правопорушення від 16.01.2014 року.
Копія листа відділу містобудування та архітектури №274 від 13.02.2008 року свідчить, що відділ містобудування та архітектури, обстеживши домоволодіння ОСОБА_3 вважає за можливе погодитись на добудову до житлового будинку ванної кімнати з південної сторони житлового будинку при умові виготовлення проектної документації. Про будь-які порушення будівельних норм і правил, чи порушення прав сусідів лист інформації не містить.
Копія погодження позивача (а.с.90) підтверджує факт її погодження відповідачу ОСОБА_3 на добудову ванної кімнати.
Відповідно до ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.
Договір про спільну часткову власність на земельну ділянку укладається в письмовій формі і посвідчується нотаріально.
Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Нормами, закріпленими в ст.60 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ч.ч. 1,2 ст. 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотним порушенням будівельних норм і правил.
Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна не набуває права власності на нього.
Згідно вимог ч. 7 ст. 376 ЦК України у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил, суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, провести відповідну перебудову.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що законодавство не визначає самочинне будівництво об'єктом правового захисту, а передбачає можливість знесення такого будівництва за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення норм і правил, та в разі неможливості проведення відповідної перебудови або відмови особи, яка здійснює (здійснила) самочинне будівництво від її проведення.
Таким чином, позивач, в розумінні ст. 376 ЦК України, не є належним позивачем за вимогами про знесення самовільно збудованої прибудови ОСОБА_3.
Щодо частини вимог до ОСОБА_3 про знищення однієї вигрібної каналізаційної ями, яка знаходиться в загальному дворі користування, розширення в'їздних воріт заїзду в загальний двір, перенесення квітника та зменшення бетонної відмостки на 50 см від житлового будинку та вимог до ОСОБА_4 про знесення профільної огорожі з воротами та хвірткою, якою огороджено земельну ділянку в загальному дворі користування, знесення доріжки, забетонованої залізними плитами довжиною 3 метри, зменшення бетонної відмостки на 50 см від житлового будинку та прибирання навезеного розкиданого щебеню, то позивач не довела належними і допустимими доказами наявність обставин, які б свідчили про те, що наявність вказаних об'єктів порушує її права та інтереси, хоча судом неодноразово було наголошено про обов'язок сторін доказування і подання доказів, можливості призначення відповідних експертиз, обстежень спеціалістів. Надані позивачем фотознімки суд не може покласти в основу рішення по справі, оскільки для оцінки спірних об'єктів на предмет порушення ними прав та інтересів позивача необхідні спеціальні знання.
Відносно вимог щодо визначення земельної ділянки площею 0,0233 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 в загальному користуванні спільній частковій власності між позивачем та відповідачами та зобов'язання відповідачів не проводити на ній ніяких технічно-будівельних споруд, то суд звертає увагу, що земельна ділянка площею 0,0233 га, що знаходиться в АДРЕСА_1 знаходиться в спільній частковій власності сторін, тобто в спільному користуванні, що підтверджується копією вищезазначеного державного акту і виключає задоволення вказаної вимоги, а зобов'язання відповідачів не проводити на ній ніяких технічно-будівельних споруд не є належним способом захисту прав позивача в розмінні положень ст. 16 ЦК України.
Таким чином, аналізуючи надані докази на підтвердження фактів та спірних правовідносин, норми діючого законодавства, що їх регулюють, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.10 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст.3, 10, 11, 60, 196, 212-215, 218 ЦПК України, суд, -
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою та встановлення порядку її користування відмовити за безпідставністю.
На рішення суду до апеляційного суду Житомирської області через Овруцький районний суд може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня його проголошення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: А. Л. Гришковець