26.11.2014 р. Справа № 914/3458/13
За позовом: Публічного акціонерного товариства "Мегабанк", м.Харків
до відповідача: Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів
за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Львівська лізингова компанія", м.Львів
за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_2, м.Львів
за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_3, м.Львів
про стягнення 26513,87 євро та 119978,78 грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави
Головуючий суддя Щигельська О.І.
Суддя Петрашко М.М.
Суддя Сухович Ю.О.
при секретарі Горбань М.Ю.
Представники:
від позивача: Заставний Р.А. - представник за довіреністю
від відповідача: ОСОБА_5 - представник за довіреністю
від третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
від третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: ОСОБА_6 - представник за договором
від третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: не з'явився
Суть спору: позов заявлено Публічним акціонерним товариством „Мегабанк", м.Харків до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м.Львів про стягнення 26513,87 євро (згідно курсу НБУ станом на 04.09.2013р. становить 279891,02грн.) та 119978,78грн. шляхом звернення стягнення на предмет застави.
Постановою Вищого господарського суду від 16.07.2014р. постанову Львівського апеляційного господарського суду від 18.03.2014р. та рішення господарського суду Львівської області від 19.11.2013р. у справі №914/3458/13 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Львівської області. Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, справу передано на розгляд судді Щигельської О.І
Ухвалою суду від 01.08.2014р. справу прийнято до провадження і призначено до розгляду в судовому засіданні на 14.08.2014 року. Ухвалою суду від 14.08.2014р. розгляд справи відкладено на 26.08.2014р. Ухвалою суду від 26.08.2014р. розгляд справи відкладено на 07.10.2014р. В судовому засіданні 07.10.2014р. оголошено перерву до 15.10.2014р. Ухвалами суду від 15.10.2014р. призначено колегіальний розгляд справи, у зв'язку з чим її розгляд відкладено на 12.11.2014р. Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, у склад колегії увійшли головуючий суддя Щигельська О.І., судді Сухович Ю.О. та Петрашко М.М.
Ухвалою суду від 12.11.2014р. прийнято уточнення до позовної заяви (вх.№48388/14 від 11.11.2014р.) про зміну даних опису предмета застави в ч.2 прохальної частини позовної заяви ПАТ „Мегабанк", а саме реєстраційний номер вантажного автомобіля марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е - НОМЕР_2 на реєстраційний номер НОМЕР_1, а також відкладено розгляд справи на 26.11.2014р. у зв'язку з неявкою відповідача та враховуючи подане ним клопотання.
За заявою Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (вх.№34940/14 від 14.08.2014р.) здійснюється фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу «Оберіг».
Представникам учасників судового процесу роз'яснено права, передбачені ст.ст.20, 22, 27 ГПК України.
Представник позивача в судове засідання 26.11.2014р. з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, вказаних у позовній заяві, додаткових поясненнях (вх.№43209/13 від 17.10.2013р.; вх.№34977/14 від 14.08.2014р.; вх.№42722/14 від 07.10.2014р.), уточненнях до позовної заяви (вх.№48388/14 від 11.11.2014р.). Ствредив зокрема, що в травні 2008 року між позивачем та ТзОВ „Львівська лізингова компанія" укладено кредитний договір, за яким останньому надано кредит в розмірі 36000,00євро із кінцевим терміном повернення у травні 2011р. На забезпечення виконання зобов'язань ТзОВ „Львівська лізингова компанія" між цими ж особами в травні 2008 року укладено договір застави рухомого майна. В той же час, вказаний предмет застави був також предметом договору фінансового лізингу, укладеного між ТзОВ „Львівська лізингова компанія" та ФО-П ОСОБА_1, який набув на нього право власності. Оскільки перехід права власності на предмет застави від заставодавця до іншої особи застава зберігає чинність та не тягне за собою припинення заставного зобов'язання, ПАТ „Мегабанк", скориставшись передбаченим законом правом застави, звернувся до суду із позовом до ФО-П ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафів за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави. Просив позов задоволити.
Представник відповідача в судовому засіданні 26.11.2014р. проти позову заперечив з мотивів, наведених у відзиві (вх.№39033/13 від 23.09.2013р.), поясненнях по суті відзиву (вх.№45108/13 від 29.10.2013р.), поясненнях (вх.№48896/13 від 19.11.2013р.), відзиві (вх.№34942/14 від 14.08.2014р.), поясненнях по суті (вх.№36079/14 від 26.08.2014р.; вх.№43466/14 від 14.10.2014р.). Зазначив, серед іншого, що зареєстроване обтяження транспортних засобів втратило силу, оскільки предмет застави відчужено заставодавцем в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з передачі рухомого майна в лізинг. У задоволенні позову просив відмовити.
Третьою особою-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явки повноважного представника в судове засідання 26.112.014р. не забезпечено, хоча про час та місце проведення судового засідання її повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення (знаходиться в матеріалах справи). До матеріалів справи долучено подані нею письмові пояснення (вх.№41270/13 від 07.10.2013р.; вх.№42963/13 від 15.10.2013р.; вх.№36083/14 від 26.08.2014р.), які враховано судом при вирішенні спору.
Представник третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача в судове засідання 26.11.2014р. з'явився, проти позову заперечив з мотивів, вказаних у поданому ним відзиві (вх.№51405/14 від 26.11.2014р.). Зокрема зазначив, що заставлене майно набуте ФО-П ОСОБА_1 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_2, відтак, перебуває у спільній сумісній власності подружжя, що унеможливлює звернення стягнення на нього.
Третьою особою-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача явки повноважного представника в судове засідання 26.112.014р. повторно не забезпечено, надіслана на адресу ОСОБА_3, зазначену у поданій ним заяві про вступ у справу (вх.№43131/13 від 16.10.2013р.), поштова кореспонденція знаходиться в матеріалах справи повернута установою зв'язку із відміткою „За закінченням терміну зберігання". Відтак, враховуючи роз'яснення надані Пленумом Вищого господарського суду у п.3.9.1 Постанови №18 від 26.12.2011р., суд приходить до висновку, що учасник судового засідання належним чином повідомлений про час і місце проведення судового засідання.
Суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, в яких достатньо доказів для прийняття рішення по суті спору, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, судом створювались сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, у зв'язку із чим передбачені у ст.77 ГПК України підстави для відкладення розгляду справи не вбачаються.
Розглянувши матеріали справи та оцінивши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, судом встановлено наступне.
Між Відкритим акціонерним товариством «Мегабанк» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Мегабанк» - позивач по справі, кредитодавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія» (третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, позичальник за договором) укладено кредитний договір № 74/2008 від 06.05.2008р., за яким кредитодавець надав грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі 36000,00 євро з конвертуванням кредитних коштів в національну валюту на строк з 06.05.2008р. до 05.05.2011р. на придбання рухомого майна, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити 13,5% річних, на умовах передбачених договором (п.1.1).
Згідно п. 3.1 кредитного договору, виконання позичальником зобов'язань за договором забезпечується заставою рухомого майна та майнових прав згідно з договорами застави та порукою фізичної особи згідно з договором поруки.
Відтак, між ТзОВ «Львівська лізингова компанія» (заставодавець за договором) та ВАТ «Мегабанк» (заставодержатель за договором), укладено договір застави рухомого майна №53/2008-з від 06.05.2008р., який забезпечує виконання заставодавцем зобов'язання за кредитним договором №74/2008 від 06.05.2008 року та за будь-якими додатковими угодами до нього (основне зобов'язання), укладеним між заставодержателем та заставодавцем, згідно з умовами якого заставодержателем було надано заставодавцю кредит у розмірі 36000,00 євро строком з 06.05.2008р. до 05.05.2011р. з виплатою 13,5% річних.
Предметом застави, у відповідності до п.1.2 договору, є вантажний автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу сідловий - тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску. Предмет застави належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданим 15.04.2008р. Львівським ВРЕР ДАІ.
На виконання п.1.5 цього договору, обтяження предмета застави зареєстровано у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна Львівською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України 14.05.2008р. за №1853.
Як вбачається із матеріалів справи, транспортний засіб, переданий в заставу згідно вказаного договору застави є також предметом договору фінансового лізингу №01005 від 18.03.2008р., укладеного між ТзОВ «Львівська лізингова компанія» (лізингодавець за договором) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач по справі, лізингоодержувач за договором), за яким лізингодавець зобов'язався придбати у власність у продавця майно (об'єкт лізингу) та передати його у платне користування лізингоодержувачу на умовах фінансового лізингу, що визначається цим договором та законодавством України (п.1.1).
У п.3.1 договору фінансового лізингу, сторони погодили, що лізингові платежі сплачуються лізингоодержувачем згідно графіку сплати лізингових платежів, що наведені в додатку 2 до даного договору, який є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до п.2.2. договору фінансового лізингу, загальна вартість об'єкта лізингу на момент укладення договору складає 330000,00 грн., в т.ч. ПДВ.
У п.9.7 вказаного договору заначено, що лізингоодержувач погоджується на передачу в заставу відкритому акціонерному товариству "Мегабанк" об'єкта лізингу, що є предметом даного договору.
Пунктом 9.4 договору фінансового лізингу передбачено, що після закінчення строку лізингу право власності на об'єкт лізингу переходить до лізингоодержувача. Лізингодавець зобов'язаний сприяти лізингоодержувачу в оформленні усіх передбачених законодавством документів. Сторонами у п.5.1 договору встановлено термін його дії - до 31.03.2011 року.
Наявні в матеріалах справи документи свідчать, що ФО-П ОСОБА_1 виконано взяте на себе за договором фінансового лізингу зобов'язання із оплати ТзОВ «Львівська лізингова компанія» лізингових платежів.
Так, постановою господарського суду Львівської області від 03.11.2010р. у справі №31/168-2010 ТзОВ «Львівська лізингова компанія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. На момент введення ліквідаційної процедури за ФО-П ОСОБА_1 обліковувалась дебіторська заборгованість за лізинговими платежами у розмірі 102657,38грн., з яких 78207,55грн. відшкодування вартості предмета лізингу та 24449,83грн. винагороди. У подальшому відповідач свої зобов'язання щодо оплати вартості об'єкта лізингу перед товариством з обмеженою відповідальністю «Львівська лізингова компанія» виконав у повному обсязі, що стверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 07.06.2011р.
Відтак, рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011р. у справі №5015/6592/11, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р., за фізичною особою-підприємцем ФО-П ОСОБА_1 визнано право власності на вказаний вище автомобіль - об'єкт лізингу. Право власності на спірний автомобіль зареєстровано за відповідачем 22.06.2012р. згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого ВРЕР ДАІ з обслуговування м.Львова та Пустомитівського району.
За таких обставин, внаслідок виконання договору фінансового лізингу відбулась заміна власника рухомого майна, що є предметом договору застави №53/2008-з від 06.05.2008р.
Умовами кредитного договору передбачено, що позичальник зобов'язався повернути отриманий кредит у повному обсязі до 16 год. 00 хв. 05.05.2011 року згідно з графіком повернення кредиту (п.4.2.1). Позивач зазначає, що внаслідок наналежного виконання ТзОВ „Львівська лізингова компанія" зобов'язань, взятих на себе за кредитним договором, у нього утворилась заборгованість в розмірі 26513,87 євро (279891,02грн. згідно курсу НБУ станом на 04.09.2013р.).
За невиконання обов'язків, передбачених п.4.2.1 позичальник сплачує кредитодавцеві штраф у розмірі 25% від суми отриманого кредиту (п.7.1.1). Згідно п.7.1.3 кредитного договору за користування частиною кредиту понад строк, встановлений графіком повернення кредиту згідно п.2.4 та 4.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцеві штраф у розмірі 10% від суми несвоєчасно сплаченої частини кредиту (п.7.1.3).
Як стверджує позивач, оскільки ТзОВ „Львівська лізингова компанія" належним чином не виконано зобов'язання за кредитним договором, банком на підставі пунктів 7.1.1, 7.1.3 кредитного договору, нараховано штраф на загальну суму 119978,78грн.
Згідно п.1.3 договору застави, за рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі, що буде визначений на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, комісійної винагороди, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, а також відшкодування витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет застави, інших витрат у разі їх виникнення. Максимальний розмір вимоги, яка забезпечується обтяженням за основним зобов'язанням, складає 275000,00грн.
Положеннями п. 4.1 договору застави визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання заставодавцем основного зобов'язання, а також з інших підстав, передбачених чинним законодавством України заставодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави на підставі рішення суду або в позасудовому порядку згідно із законодавством України.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 14.10.2010р. порушено провадження у справі №31/168-2010 про банкрутство ТзОВ «Львівська лізингова компанія» та введено мораторій на задоволення вимог кредитора. Постановою господарського суду від 03.11.2010р. по вказаній справ,і ТзОВ «Львівська лізингова компанія» визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.
Факт переходу до права власності на вантажний автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу сідловий - тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску позивач не заперечує та не оспорює, однак вважає, що перехід права власності на предмет застави від заставодавця до іншої особи не тягне за собою припинення заставного зобов'язання, а навпаки застава зберігає чинність, оскільки нормами чинного законодавства України встановлено пріоритет права заставодержателя на предмет застави перед особами, у яких виникло право власності на це майно після укладення відповідного договору застави.
Відтак, скориставшись передбаченим законом правом застави, ПАТ „Мегабанк", зважаючи на те, що застава зберігає силу після переходу права власності на предмет застави до іншої особи, звернувся до суду із позовом до ФО-П ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та штрафів за кредитним договором і звернення стягнення на предмет застави, у якому просив суд для повернення заборгованості по кредиту за кредитним договором №74/2008 від 06.05.2008 року в сумі 26513,87 євро та 119978,78грн. штрафу, звернути стягнення на предмет застави за договором №53/2008-3 від 06 травня 2008 року застави майна - вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, видане 22.06.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району), із застосуванням процедури, передбаченої статтею 26 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», - продаж Публічним акціонерним товариством «Мегабанк», як обтяжувачем, предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем за ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання, який здійснює свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», із наданням Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» права зняти предмет застави з реєстраційного обліку в органах ДАІ МВС України, отримати дублікат свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та наданням всіх прав, наданих актами цивільного законодавства продавцю необхідних для здійснення продажу. Окрім цього, до реалізації предмета застави за договором №53/2008-3 від 06 травня 2008 року застави майна - вантажний автомобіль марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, видане 22.06.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району), передати в управління Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» із спрямуванням доходів, отриманих в результаті управління предметом застави, на задоволення забезпечених заставою вимог за кредитним договором №74/2008 від06.05.2008р.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, при цьому зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, із договору.
Відповідно до ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання виникають з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Як встановлено в процесі розгляду справи згідно укладеного між ВАТ «Мегабанк», правонаступником якого є ПАТ „Мегабанк" та ТзОВ „Львівська лізингова компанія" кредитного договору №74/2008 від 06.05.2008р., останньому надано кредит на загальну суму 36000,00 євро із кінцевим терміном його повернення до 05.05.2011 р.
На забезпечення виконання ТзОВ „Львівська лізингова компанія" зобов'язань перед позивачем за вищевказаним кредитним договором між ВАТ „Мегабанк" та ТзОВ „Львівська лізингова компанія" укладено договір застави рухомого майна №53/2008-з від 06.05.2008р., на підставі якого у заставу передано вантажний автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу сідловий - тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, що належить заставодавцю на праві власності, що підтверджується: свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4, виданим 15.04.2008р. Львівським ВРЕР ДАІ.
За змістом ст.1 Закону України «Про заставу» та ст.572 ЦК України, застава є способом забезпечення зобов'язань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.20 вказаного Закону, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. У разі ліквідації юридичної особи заставодавця заставодержатель набуває право звернення стягнення на заставлене майно незалежно від настання строку виконання зобов'язання, забезпеченого заставою.
Згідно із ч. 1 ст. 589 ЦК України в разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
Як визначено ч.ч.1, 2 ст. 590 ЦК України, звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 27 Закону України «Про заставу», застава зберігає силу, якщо за однією з підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи. Застава зберігає силу і у випадках, коли у встановленому законом порядку відбувається уступка заставодержателем забезпеченої заставою вимоги іншій особі або переведення боржником боргу, який виник із забезпеченої заставою вимоги, на іншу особу.
Вищезазначені норми Закону України «Про заставу» та Цивільного кодексу України застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобов'язань, а також правовий режим виникнення, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.
За змістом ст.23 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.
Обтяжувач набуває права вимагати виконання забезпеченої обтяженням вимоги незалежно від настання строку виконання в разі, якщо порушено провадження у справі про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
Відповідно до ст.12 вказаного Закону, взаємні права та обов'язки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом. Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах з третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.
Згідно з ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», якщо інше не встановлено законом, зареєстроване обтяження зберігає силу для нового власника (покупця) рухомого майна, що є предметом обтяження, за винятком таких випадків: 1) обтяжувач надав згоду на відчуження рухомого майна боржником без збереження обтяження; 2) відчуження належного боржнику на праві власності рухомого майна здійснюється в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з купівлі-продажу або інші способи відчуження цього виду рухомого майна.
Судом встановлено, що предмет застави за договором застави рухомого майна №53/2008-з від 06.05.2008р. перейшов у власність ФО-П ОСОБА_1 на підставі договору фінансового лізингу №01005 від 18.03.2008р., укладеного між ТзОВ «Львівська лізингова компанія» та ФО-П ОСОБА_1
Право власності відповідача на спірне рухоме майно - вантажний автомобіль марки МАЗ модель 544008-060-031, тип транспортного засобу сідловий - тягач - Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_2, 2008 року випуску, визнано рішенням господарського суду Львівської області від 22.12.2011р. у справі №5015/6592/11 за позовом ФО-П ОСОБА_1 до ТзОВ «Львівська лізингова компанія» та до ПАТ «Мегабанк» про визнання права власності та припинення права застави, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.02.2012р., у зв'язку із закінченням строку дії договору фінансового лізингу та сплатою усієї суми лізингових платежів.
Оскільки, рішення господарського суду набрало законної сили, встановлені в ньому обставини в силу ст.35 ГПК України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).
До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.
Згідно положень ст.1 Закону України «Про фінансовий лізинг» фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу, за яким лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).
За змістом п.14.1.97. ст. 14 Податкового кодексу України лізинг (оренда) вважається фінансовим, якщо лізинговий (орендний) договір містить одну з таких умов: об'єкт лізингу передається на строк, протягом якого амортизується не менш як 75 відсотків його первісної вартості, а орендар зобов'язаний на підставі лізингового договору та протягом строку його дії придбати об'єкт лізингу з наступним переходом права власності від орендодавця до орендаря за ціною, визначеною у такому лізинговому договорі; балансова (залишкова) вартість об'єкта лізингу на момент закінчення дії лізингового договору, передбаченого таким договором, становить не більш як 25 відсотків первісної вартості ціни такого об'єкта лізингу, що діє на початок строку дії лізингового договору; сума лізингових (орендних) платежів з початку строку оренди дорівнює первісній вартості об'єкта лізингу або перевищує її; майно, що передається у фінансовий лізинг, виготовлене за замовленням лізингоотримувача (орендаря) та після закінчення дії лізингового договору не може бути використаним іншими особами, крім лізингоотримувача (орендаря), виходячи з його технологічних та якісних характеристик.
У п.14.1.191. ст.14 Податкового кодексу України, в якому наведено визначення поняття постачання товарів, зазначається, що постачанням товарів також розуміється фактична передача матеріальних активів іншій особі на підставі договору про фінансовий лізинг (повернення матеріальних активів згідно з договором про фінансовий лізинг) чи іншої домовленості, відповідно до якої оплата відстрочена, але право власності на матеріальні активи передається не пізніше дати здійснення останнього платежу.
Проаналізувавши зміст вищенаведених правових норм, суд приходить до висновку, що за своєю правовою природою договір фінансового лізингу є змішаним, оскільки поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. За умовами такого правочину фактично відбувається відчуження майна від лізингодавця до лізингоодержувача. Зазначені висновки узгоджуються із постановою Верховного суду України від 01.10.2013 р. у справі №11/5005/2290/2012.
Згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фінансовий лізинг визначено одним із видів господарської діяльності ТзОВ «Львівська лізингова компанія».
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що спірне майно як предмет застави відчужено заставодавцем в ході проведення господарської діяльності, предметом якої є систематичні операції з передачі рухомого майна в лізинг, а відтак, з огляду на приписи ч.3 ст.9 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» зареєстроване обтяження транспортних засобів втратило силу.
Судом відхилено посилання позивача на ст.27 Закону України «Про заставу, оскільки згідно ч.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону, а тому норми вказаного закону є спеціальними відносно Закону України «Про заставу». Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 09.07.2014 року у справі № 6-89цс14.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про звернення стягнення на майно, яке є власністю відповідача та зареєстроване обтяження якого втратило силу є необґрунтованими, а відтак у задоволенні позову слід відмовити.
Враховуючи вищенаведене, підстави для передачі предмета застави за договором №53/2008-3 від 06 травня 2008 року застави майна, а саме - вантажного автомобіля марки МАЗ, модель 544008-060-031, тип транспортного засобу - сідловий тягач-Е, номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_5, зеленого кольору, реєстраційний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, що належить ФО-П ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6, виданого 22.06.2012 року ВРЕР ДАІ з обслуговування м. Львова та Пустомитівського району, в управління Публічному акціонерному товариству «Мегабанк» - відсутні.
Проводячи розподіл судових витрат, суд звертає увагу на роз'яснення Пленуму Вищого господарського суду, надане у п.4.4 Постанови №7 від 21.02.2013р., у якому зазначено, що у випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, витрати по сплаті судового збору слід покласти на позивача в повному обсязі, в тому числі 2814,20грн. за розгляд апеляційної скарги Львівським апеляційним господарським судом та 2814,20грн. за розгляд касаційної скарги Вищим господарським судом України.
З огляду на викладене та керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85, 116 ГПК України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Мегабанк" (м.Харків, вул.Артема, 30; код ЄДРПОУ 09804119) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_3) 5628,40грн. судового збору.
3. Строк і порядок оскарження рішення суду визначені ст.ст.91-93 ГПК України.
Повне рішення складено 01.12.2014р.
Головуючий суддя Щигельська О.І.
Суддя Петрашко М.М.
Суддя Сухович Ю.О.