154/1954/14-ц
2/154/569/14
01 вересня 2014 року, Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Пікули Н.В
за участю секретаря - Ваврисевич О.О.
з участю позивача - ОСОБА_1
представника позивача - ОСОБА_2
відповідача - ОСОБА_3
представника відповідача - ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимир-Волинського міського голови ОСОБА_5, редакції газети "Володимирський експрес", кореспондента газети ОСОБА_6 про спростування недостовірної інформації, захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20.02.2014 року, під час засідання виконкому Володимир-Волинської міської ради, міський голова ОСОБА_5 проголосив наступне: "передай пану ОСОБА_1, який ходить по ринках та залякує людей, що якщо у відповідь на його закиди загостриться конфліктна ситуація, я із себе знімаю будь-яку відповідальність. Підприємці живуть з того, що торгують, а він уже два дні ходить та погрожує, що у разі торгівлі буде облито зеленкою їх товар".
Зазначений виступ був опублікований ІНФОРМАЦІЯ_1 року в газеті "Володимирський Експрес" НОМЕР_1 в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2 " за підписом кореспондента ОСОБА_8.
Дану інформацію вважає неправдивою, її поширення ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.
Просить суд визнати поширену відносно нього інформацію недостовірною і такою, що порочить його честь і гідність та підриває його репутацію, як депутата Володимир-Волинської міської ради, та зобов'язати відповідачів спростувати вищенаведені відомості у спосіб, близький до способу їх поширення, а саме : на засіданні міськвиконкому та в черговому номері газети "Слово Правди" та стягнути з відповідачів в його користь моральну шкоду в розмірах: з відповідача ОСОБА_5 - 5000 грн., відповідача ОСОБА_3 - 10000 грн., відповідача ОСОБА_6 - 5000 грн., а всього - 20000 грн.
В судовому засіданні позивач та його представник ОСОБА_2 заявлений позов підтримали повністю, просять його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.
Представник відповідача ОСОБА_4 позов не визнала. В своїх поясненнях зіслалась на те, що 20.02.2014 року, під час засідання міськвиконкому, міський голова ОСОБА_5, володіючи загальновідомими фактами про вимоги до підприємців припиняти торгівлю та йти на віче з погрозами пошкодження їхнього товару, озвучив даний факт та попросив не загострювати ситуацію в місті. Міським головою не уособлювались та не називались конкретні прізвища осіб, які тим займались. А тому, озвучена інформація не може вважатись негативною щодо позивача, та такою, що ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію. Просить в позові відмовити.
Відповідач ОСОБА_6 позов не визнала. Ствердила, що дійсно є автором статті "ІНФОРМАЦІЯ_2", надрукованій в газеті "Володимирський Експрес" НОМЕР_2 (НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 року). Інформацію, викладену в ній, вона подала за результатами засідання міськвиконкому, на якому була присутня. В даній статті нею не конкретизовано особу, не зазначено про її депутатство, а тому вважає, що вона не містить жодних фактів, які б принижували честь, гідність та ділову репутацію позивача як особу, так і депутата.
Відповідач ОСОБА_3 пояснив, що є засновником і власником газети "Володимирський експрес". На його думку, опублікована стаття не порушує прав та свобод позивача, не підриває його репутації як депутата. Вважає, що журналіст ОСОБА_9 діяла відповідно до Закону України "Про засоби масової інформації".
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступних підстав.
Частиною 4 статті 32 Конституції України встановлено, що кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування моральної шкоди, завданої збиранням, використанням та поширенням такої інформації.
Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України, фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі, а згідно ст. 297 ЦК України фізична особа має право звернутись до суду про захист цього права.
Згідно положень ст. 277 ЦК України та роз'яснень, які містяться в п. 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 27.02.1999 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" (далі Постанова), фізична особа, особисті немайнові права, якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі, або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (не повні, або перекручені).
Вирішуючи питання про розповсюдження поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з'ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила не доведе протилежного.
Відповідно до абз. 3.1,2 п. 15 зазначеної Постанови, при розгляді справ даної категорії , суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Аналіз досліджених в судовому засіданні доказів свідчить про відсутність зазначених обставин, наявність яких є підставою для задоволення позову.
Судом встановлено, що в газеті "Володимирський експрес" НОМЕР_2 (НОМЕР_3) ІНФОРМАЦІЯ_1 року була опублікована стаття за підписом кореспондента ОСОБА_8 з назвою "ІНФОРМАЦІЯ_2".
Зокрема, в ній було зазначено, що міський голова ОСОБА_5 на засіданні виконкому міської ради, яке відбулося 20.02.2014 року зазначив: "передай пану ОСОБА_1, який ходить по ринках та залякує людей, що якщо у відповідь на його закиди загостриться конфліктна ситуація, я із себе знімаю будь-яку відповідальність. Підприємці живуть з того, що торгують, а він уже два дні ходить та погрожує, що у разі продовження торгівлі буде облито зеленкою їхній товар".
Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що поширена щодо нього інформація, викладена у виступі ОСОБА_5 та згодом поширена у пресі є неправдивою, ганьбить його честь, гідність та ділову репутацію.
Згідно з положеннями ст.ст. 277 і 10 ЦПК України, обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної щодо нього інформації.
Однак позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що відповідач ОСОБА_5 поширив саме про нього інформацію, яку позивач вважає неправдивою.
Також, не доведено той факт, що в газеті "Володимирський експрес" в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" було викладено пряму мову міського голови та висловлене стосується ОСОБА_1, як депутата міської ради.
Судом встановлено, що в лютому 2014 року, під час революційних подій дійсно мали місце факти примушення підприємців та продавців виходити на мітинги та їх залякування, в противному разі, облити товар зеленкою.
Зазначену обставину підтвердили свідки ОСОБА_7 та ОСОБА_10, які ствердили, що в лютому 2014 року до них надходили скарги від продавців, що їх заставляють припиняти торгівлю і йти на мітинги, інакше погрожують облити зеленкою товар.
В судовому засіданні не підтверджено, що в своєму виступі міський голова ОСОБА_5 заявив про те, що саме позивач "ходить та погрожує, що у разі торгівлі буде облито зеленкою їхній товар".
Встановлено, що сам позивач на засіданні даного міськвиконкому присутній не був.
Представник відповідача ОСОБА_4 стверджує, що на засіданні міськвиконкому міським головою, при оцінці подій в Україні та місті було озвучено загальновідомий факт про те, що на адресу підприємців поступають погрози з метою припинення ними торгівлі та взяття участі у вічах та прохання не загострювати ситуацію. При цьому, міський голова не уособлював та не конкретизував осіб, котрі висловлювали погрози.
Свідок ОСОБА_11 повідомив суду про те, що дійсно факти погрози підприємцям та продавцям в лютому 2014 року з вимогою йти на віче були. На засіданні міськвиконкому 20.02.2014 року даний факт було озвучено міським головою, однак прізвище позивача на ньому не згадувалось. Також міський голова не давав йому доручень передавати озвучену на засіданні міськвиконкому інформацію безпосередньо позивачу.
Також, не доведено, що в газеті "Володимирський експрес" в статті "ІНФОРМАЦІЯ_2" наведено пряму мову виступу міського голови.
З проглянутого в судовому засіданні відеозапису даного засідання міськвиконкому вбачається, що у висловлюваннях міського голови прізвище ОСОБА_1 не згадувалось.
Суд вважає, що відповідач ОСОБА_5, як міський голова мав право дати зазначеним подіям оцінку, про що він і висловився на засіданні виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради 20.02.2014 року.
Вирішуючи питання про визнання поширеної в газеті "Володимирський експрес" недостовірною, на думку позивача інформації, суд враховує характер такої інформації та з'ясовує, чи є вона фактичним твердженням чи оціночним судженням.
Згідно зі ст. 47-1 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.
Частиною 2 ст. 47-1 даного закону передбачено, що оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема вживання гіпербол, алегорій, сатири. Окрім того, оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
Згідно ст. 10 Конвенції про захист прав і основних свобод людини від 04.11.1950 року, яка ратифікована Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" від 11.09.1997 року кожна людина має право на свободу виявлення поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і поширювати інформацію та ідеї без втручання держави і незалежно від кордонів.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у абзацах 3-5 п. 19 постанови від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності, честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», відповідно до ст. 277 ЦК України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень ст. 10 Конвенції.
Таким чином, відповідач, як і будь-яка інша особа, яка висловила свої погляди, оціночні судження, а не факти, не може бути зобов'язана доводити їх правдивість, оскільки це є порушенням свободи поглядів, яка є основною складовою права, гарантованого ст. 10 цієї Конвенції.
Позивачем не доведено, що інформація викладена у статті газети стосується саме його. Його твердження, як і показання свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 базуються на припущеннях, здогадках.
З пояснень відповідача ОСОБА_6 вбачається, що в своїй статті нею було використано матеріал із засідання міськвиконкому без конкретизації особи та не ставилось акцентів на депутатство "пана ОСОБА_1". Вважає, що опублікована нею стаття жодним чином не принижує честь, гідність та ділову репутацію позивача.
Твердження позивача, що вислів "пан ОСОБА_1" стосується саме його як депутата міської ради, який займає активну громадську позицію, а не інших осіб на прізвище ОСОБА_1, яких згідно даних реєстру виборців в місті Володимир-Волинський зареєстровано двадцять три особи, ним не доведено.
Крім того, зміст вищенаведених та досліджених висловлювань, викладених у пресі, не дає непристойної оцінки особистим якостям, поведінці "пана ОСОБА_1" в такій формі, яка б суперечила прийнятому у суспільстві спілкуванню між людьми, не містить нецензурних висловлювань чи брутальних слів.
Висловлювання, які позивач приймає на свою сторону, такого змісту: "передай пану ОСОБА_1, який ходить по ринках та залякує людей, що якщо у відповідь на його закиди загостриться конфліктна ситуація, я із себе знімаю будь-яку відповідальність. Підприємці живуть з того, що торгують, а він уже два дні ходить та погрожує, що у разі торгівлі буде облито зеленкою їх товар" не мають яскраво вираженого негативного характеру, не принижують честь і гідність особи з точки принципу людської моралі, у зв'язку з чим не можуть вважатись такими, що порочать честь та гідність та ділову репутацію особи в контексті ст. 277 ЦК України.
Оскільки позивачем належних та допустимих доказів у підтвердження факту поширення щодо нього недостовірної інформації, яка б порочила його честь і гідність не надано, а судом не здобуто належних та допустимих доказів, що мало місце порушення прав позивача, а саме: порушення конституційного права на повагу честі, гідності та ділової репутації, яке закріплене в преамбулі Загальної декларації прав людини, гарантоване ст. 28 Конституції України та ст.ст. 270, 297 ЦК України, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про захист честі, гідності та ділової репутації задоволенню не підлягають.
У зв'язку з вищенаведеним, до задоволення не підлягають і позовні вимоги про стягнення моральної шкоди, які є похідними від вирішення спору про захист честі, гідності та ділової репутації.
В позові ОСОБА_1 до Володимир-Волинського міського голови ОСОБА_5, редакції газети "Володимирський експрес", кореспондента газети ОСОБА_6 про спростування недостовірної інформації, захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Головуюча /-/ підпис
Згідно з оригіналом
Суддя Н.В. Пікула