Справа № 640/9572/14-ц
н/п 2/640/2290/14
11 серпня 2014 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді - Якуші Н.В.
при секретарі - Пічугіній А.Г.
за участі:
представника позивача - Цаплюк І.Ф.
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Київського районного суду м. Харкова цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -
У червні 2014 року позивач КП «Харківські теплові мережі» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості та просив суд стягнути з відповідачів за послуги теплопостачання у сумі 14268 грн. 34 коп., вказуючи, що відповідачі мешкають за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами послуг з опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання. За період з 01.08.2002 р. по 30.04.2013 р. за відповідачами, внаслідок несплати, утворилась заборгованість в сумі 14268 грн. 34 коп., що є порушенням вимог п.5 ч.3 ст. 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», № 1875-IV від 24.06.2004 р., п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630.
У зв'язку з цим просила задовольнити позовні вимоги та судові витрати стягнути з відповідачів по справі.
В судовому засіданні представник позивача Цаплюк І.Ф., яка діє на підставі довіреності від 17.02.2014 року №38-600/15 підтримала позов з підстав в ньому наведених, просила суд поновити строк позовної давності з моменту звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, тобто з 10.06.2013 року. Крім того, вказала, що сума заборгованості за період з 01.06.2013 року по 30.04.2013 рік становить 5790 грн. 39 коп. Долучила до матеріалів справи письмову заяву про поновлення строків (а.с.21).
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 заперечувала проти позовних вимог, вказувала на відсутність письменної угоди між нею та відповідачем, у зв'язку з чим на її думку обов'язку по сплаті витрат за послуги з теплопостачання у неї не виникли. Крім того, надала до суду письмові заперечення проти позову, в яких виклала свою правову позиція та окреме клопотання про застосування судом строків позовної давності до позовних вимог позивача (а.с.22-28).
В судове засідання відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 не з'явилися, були належним чином повідомлені про час та дату розгляду справи, заяв про відкладення слухання справи не надходили. Відповідно до наданих до суду письмових заперечень, судом вбачаються, що останні підтримують позицію ОСОБА_2
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як встановлено судом, відповідачі мешкають в квартирі АДРЕСА_1 і є споживачами послуг позивача, а саме - послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання.
Згідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична, теплова енергія і інші послуги) підлягають оплаті за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 68 ЖК України наймачі зобов'язані вчасно вносити плату за комунальні послуги.
Згідно з п. 17, 18, 20, 30 Правил надання населенню послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги. Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів, встановлених обласними державними адміністраціями.
Як вбачається з наданих суду документів та не заперечувалось в залі суду відповідачем ОСОБА_2, відповідачі не регулярно та не в повному обсязі сплачували плату за послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання з 01.08.2002 року по 30.04.2013 року, у зв'язку із чим за цей період часу утворилася заборгованість (а.с.4-5).
Відповідно до ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач послуг повинен сплачувати за надані житлово-комунальні послуги.
Відповідно до ст. 67 ЖК України, до комунальних послуг відноситься водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги; плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачами встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг на підставі відкритого особового рахунку, позивач свої зобов'язання перед відповідачами виконав, а відповідачі навпаки плату за надані послуги у встановленому порядку не вносить.
Посилання відповідачів на те, що у суду не має юридичних підстав для стягнення з них заборгованості, оскільки позивач не уклав з ними договір, суд вважає безпідставними, з огляду на наступне.
Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями, споживачами, а також їхні права та обов'язки, регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Відповідно до вимог ст.ст. 13-16 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» - послуга по централізованому опаленню надається своєчасно, безперебійно, за виключенням часу перерви на міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами, належної якості та підлягає оплаті.
Пунктом 1 ч.1 ст. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» передбачено право споживача вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч.3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Згідно зі ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори, правочини, інші юридичні факти.
Згідно зі ст. 509 ЦК України - зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України (в тому числі і з юридичних фактів).
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (передати майно, сплатити гроші тощо).
З обставин справи вбачається, що хоча між сторонами по справі не укладено письмового договору на оплату послуг з теплопостачання, проте, позивач фактично їх надавав, а відповідач раніше здійснювали оплату за надані послуги, але не в повному обсязі.
Відповідно до ч.3 ст.510 ЦК України, якщо кожна із сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї.
У даному випадку позивач, виконавши свої зобов'язання з надання послуг, має законні підстави вимагати від споживача оплати за надання цих послуг.
Окрім цього, частиною 1 ст.218 ЦК України передбачено, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність.
Тобто, у судовому засіданні встановлено, що між сторонами фактично існували і існують правовідносини по наданню послуг з централізованого опалення та підігріву холодної води і користування такими послугами, які випливають із зазначених вище нормативно-правових актів. Позивач виконував свої зобов'язання по наданню таких послуг, відповідачі є споживачами цих послуг та зобов'язання по їх оплаті у повному обсязі не виконували.
Що ж стосується твердження відповідачів, що надані позивачем послуги були неналежного рівня, то такі посилання відповідачів не підтверджені матеріалами справи, оскільки відповідачі з претензіями до позивача з цього приводу не звертались і суду таких доказів не надали, окрім своїх заперечень.
Крім того з позовом або заявою про перерахунок оплати за послуги з теплопостачання у спірний період відповідачі до позивача або до суду також не зверталась.
Відповідно до ст.ст.10 і 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на засадах змагальності сторін за зверненням юридичних і фізичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог, на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ч.4 ст.60 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.20 Закону України № 1875- IV споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг за період тимчасової відсутності та/або членів його сім'ї при відповідному документальному оформленні, а також за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Споживач має право на досудове вирішення спору шляхом задоволення пред'явленої претензії.
Однак відповідачами у спірний період не було належним чином оформлено актів-претензій, що не дає підстав вважати доводи відповідачів щодо відсутності належного надання послуг з теплопостачання у спірний період доведеними.
Отже, доводи відповідачів щодо надання позивачем послуг з теплопостачання у спірний період на неналежному рівні не знайшли свого підтвердження.
Проте, посилання відповідачів на пропуск строку позовної давності за вимоги, які виникли у період з 01.08.2002 року по 31.05.2010 рік, суд визнає обґрунтованими, оскільки статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частиною 1 статті 260 ЦК України передбачено, що позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Як вбачається із частини 1 статті 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Частиною 1 статті 254 ЦК України передбачено, що строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.
Як зазначено в ч.1 та ч.2 ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, позовна давність переривається у разі пред'явлення позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом є лише частина вимоги, право на яку має позивач.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечувалось відповідачем ОСОБА_2, КП «ХТМ» у 10.06.2013 року звертався до Київського районного суду м. Харкова із заявою про видачу судового наказу про стягнення з відповідачів заборгованості за послуги з теплопостачання.
Таким чином, позивач скористався своїм правом за допомогою наказного провадження стягнути з відповідачів виниклу заборгованість, проте ухвалою суду від 23 серпня 2013 року судовий наказ від 19 червня 2013 року був скасований за заявою боржників та було роз'яснено право заявнику КП «Харківські теплові мережі» заявити свої вимоги у позовному провадженні (а.с.3).
Оскільки відповідно до вимог ч.3 ст.118 ЦПК України позивач з об'єктивних причин не мав можливості реалізувати своє право на звернення до суду з позовною заявою, суд вважає необхідним відраховувати строк позовної давності з моменту звернення позивача до суду з заявою про видачу судового наказу.
Тобто, у суду є підстави вважати, що 10.06.2013 року було здійснено переривання позовної давності. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Як вбачається із частини 4 вищевказаної статті, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 статті 267 ЦК України передбачено, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачі надали заяву про застосування позовної давності у частині стягнення заборгованості за межами строку позовної давності (а.с.28).
Представник позивача не надав доказів поважності причин пропуску позовної давності.
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність позовних вимог позивача за період з 01.06.2010 рік по 30.04.2013 рік, а вимоги позивача, що виходять за межі зазначеного терміну, а саме за період з 01.08.2002 рік по 31.05.2010 рік є такими, що не підлягають задоволенню.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для часткового задоволення позову у межах строків позовної давності.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне солідарно стягнути з відповідачів заборгованість в сумі 5790 грн. 39 коп.
Відповідно до ч. 1 статті 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути судовий збір з відповідачів у частковому порядку пропорційно до задоволених вимог (40,58 % позовних вимог було задоволено) у загальному розмірі 98 грн. 85 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 10, 11, 57-61, 88, 209, 212-215, 224-226 ЦПК України, Закону України «Про житлово - комунальні послуги», суд, -
Позовні вимоги комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - задовольнити частково.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (на р/р 260333012313 у ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 351823, код ЄДРПОУ 31557119) суму заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 5790 грн.39 коп.
Стягнути в частковому порядку з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2, місце реєстрації: АДРЕСА_1), ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ІПН НОМЕР_3, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (на р/р 26009010013856 у АТ «Банк Золоті ворота», МФО 351931, код ЄДРПОУ 31557119) витрати по оплаті судового збору у розмірі 32 грн. 95 коп. з кожного.
В іншій частині позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо воно не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 12 серпня 2014 року.
Суддя Якуша Н.В.