Справа № 640/6540/14-ц
н/п 2/640/1901/14
06 серпня 2014 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова в складі:
головуючого судді Якуші Н.В.,
при секретарі Пічугіної А.Г.
за участю:
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», за участі третьої особи - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У квтіні 2014 року до суду звернувся позивач з уточненою в ході розгляду позовною заявою до ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», ОСОБА_2, з вимогами:
про стягнення з ПрАТ «УТСК» на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди в розмірі 3479,89 грн.;
про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму франшизи у розмірі 1000 грн.
про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральної шкоди в розмірі 5000 грн.;
про стягнення солідарно з ПрАТ «УТСК», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат за надання правової допомоги у розмірі 2000 грн., витраті по сплаті судових витрат у розмірі 243 грн. 60 коп..
Свої позовні вимоги обґрунтував тим, що 25.12.2013 року приблизно о 23 годині 45 хвилин на перехресті вул. Раднаркоміської та вул. Пушкінської в м. Харків сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобілів «Хюндай Елантра», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2014 року ОСОБА_2 визнаний винним у скоєні правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 340 грн.
Позивач зазначив, що матеріальна шкода, яка була заподіяна внаслідок ДТП автомобілю ВАЗ - 2101, д.н.з. НОМЕР_4 складає 4479,89 грн., що підтверджується висновком експертного авто товарознавчого дослідження №3587 від 08.04.2014 року.
Вказуючи на те, що оскільки цивільно - правова відповідальність відповідача ОСОБА_2 була застрахована в ПАТ «УТСК», то просив суд стягнути з ПрАТ «УСТК» розмір матеріальної шкоди, спричиненої автомобілю ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_4 у сумі, визначеною експертним дослідженням, проте зменшену на розмір франшизи, тобто у сумі 3479,89 грн.
Також позивач вказував на те, що йому була завдана моральна шкода, яка на його думку полягає в наступному: в результаті протиправних дій ОСОБА_2 відбулось порушення нормальних життєвих зв'язків позивача через неможливість продовження активного громадського життя, порушення стосунків з родичами, знайомими. Розмір грошового відшкодування цієї моральної шкоди позивач визначив у розмірі 2500 грн. Крім того, позивач вказав, що діями ОСОБА_2 було суттєвим чином пошкоджено належне йому майно, внаслідок чого він тривалий час позбавлений можливості користуватися автомобілем, знаходиться у нервовому стані через те, що у нього немає коштів на його ремонт, у зв'язку з чим, він визначає розмір грошового відшкодування цієї моральної шкоди у сумі 2500 грн.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 просив уточнений позов задовольнити повністю, навів доводи аналогічні доводам викладеним в позовній заяві.
Представник позивача, ОСОБА_5, діючий на підставі договору щодо правової допомоги від 14.04.2014 року, довіреності від 14.04.2014 року (а.с.40-41) в судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином.
В судовому засідання відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги в частині стягнення з нього розміру франшизи, передбачену полісом у сумі 1000 грн. визнав. Щодо вимог про стягнення з нього 5000 грн. моральної шкоди заперечував та зазначав, що позивач не надав жодних доказів завдання йому моральної шкоди, крім того, будь - які незручності, пов'язані з необхідністю користування громадським транспортом є наслідком його недбалості, оскільки ніхто не заважав йому за цей час отримати страхову виплату у ПрАТ «Українська страхова компанія», до якої позивач звернувся лише 10.06.2014 року, тобто вже набагато пізніше від часу звернення до суду.
Представник відповідача ПрАТ «Українська страхова компанія» Мезецький М.С., який діє на підставі довіреності №15 від 08.01.2014 року в судове засідання не з'явився, був належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи, причини неявки суду не повідомив, надіслав письмові заперечення проти позову, в якому зазначив, що позовні вимоги вважає необґрунтованими, позивача ОСОБА_1 неналежним позивачем, оскільки власником автомобіля, який постраждав внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є ОСОБА_3. Також зазначав, що ані позивач ані ОСОБА_3 не виконала вимоги ст. 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", тобто не повідомили про подію у триденний строк, а тільки через півроку. Крім того, належну заяву про виплату їм страхового відшкодування взагалі не подавали.
У зв'язку з цим вважають, що ОСОБА_1 не має права вимагати від ПрАТ "УТСК" відшкодування шкоди, завданої автомобілю ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_4.
На підставі викладеного, просили у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.
Третя особа - ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, була повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила.
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи і дослідивши надані докази, суд у межах заявлених позовних вимог (ст. 11 ЦПК України) установив наступне.
Як встановлено матеріалами справи та не заперечувалося сторонами в судовому засіданні 25.12.2013 року приблизно о 23 годині 45 хвилин на перехресті вул. Раднаркоміської та вул. Пушкінської в м. Харків сталася дорожньо - транспортна пригода за участю автомобіля «Хюндай Елантра», державний номерний знак НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2, який при проїзді регульованого перехрестя цих вулиць на заборонений червоний сигнал світлофору допустив зіткнення з автомобілем ВАЗ 2101, державний номерний знак НОМЕР_4, під керуванням водія ОСОБА_1, чим порушив п.8.10 ПДР України.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ВАЗ 2101, 1977 року випуску, державний номер НОМЕР_4 належить на праві власності третій особі по справі - ОСОБА_7 (а.с.11-12).
Згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії АЕ 2340317 від 02.05.2013 року автомобіль HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 був застрахований у відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» в межах ліміту: 100000 грн. - за шкоду заподіяну життю та здоров'ю третіх осіб, 50000 - за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, зі встановленою франшизою в розмірі 1000 грн. (а.с.31).
Постановою Київського районного суду м. Харкова від 29 січня 2014 ОСОБА_2 був визнаний винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.13). Вказана постанова ОСОБА_2 не була оскаржена та набула законної сили.
Відповідно з даними висновками експертного авто товарознавчого дослідження №3587 від 08.04.2014 року було встановлено, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди володільцю автомобіля ВАЗ 2101, д.н.з. НОМЕР_5 було спричинено матеріальну шкоду у розмірі 4479,89 грн.(а.с.5-8).
Правовідносини в сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів врегульовані Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" , що спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.
Щодо посилань відповідача ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» відносно того, що ОСОБА_1 не є належним позивачем по справі, то суд зазначає наступне.
Дійсно, відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіль ВАЗ 2101, 1977 року випуску, державний номер НОМЕР_4 належить на праві власності третій особі по справі - ОСОБА_7 (а.с.11-12).
В судовому засіданні встановлено, що 25.12.2013 року під час зіткнення автомобілів, автомобілем ВАЗ -2101, державний номер НОМЕР_4 керував ОСОБА_1, який мав при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії серії АХВ032142, яке було оглянуто в судовому засіданні та реєстраційного документа на транспортний засіб. Іншого в судовому засіданні доведено не було.
Відповідно до п. 13 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» вбачається, що відповідно до ст.ст. 386, 395, 396 ЦК України положення щодо захисту права власності поширюється також на осіб, які хоч і не є власниками, але володіють майном на прав господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором (речове право), такі особи також мають право вимагати відшкодування шкоди, завданої цьому майну. До таких осіб належить і особа, яка керувала транспортним засобом без доручення, але на підставі документів, визначених пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України (посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії та реєстраційного документа на транспортний засіб).
Згідно з п.1.3 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), потерпілі - юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу
Пунктом 1.6 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що власники транспортних засобів - юридичні та фізичні особи, які відповідно до законів України є власниками або законними володільцями (користувачами) наземних транспортних засобів на підставі права власності, права господарського відання, оперативного управління, на основі договору, оренди або правомірно експлуатують транспортний засіб на інших законних підставах страхове відшкодування).
Крім того, відповідно до абзацу 1 п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.09.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» положення щодо захисту права власності поширюється також на особу, яка хоч і не є власником, але володіє майном на праві повного господарського відання, оперативного управління, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором, така особа також вправі вимагати відшкодування шкоди, заподіяної цьому майну.
Суд вважає, що внаслідок ДТП, яке сталося 25.12.2013 року, згідно з Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач є потерпілим від даної дорожньо-транспортної пригоди, а тому посилання відповідача на його неналежність є безпідставною.
Відповідно до ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику відповідну заяву.
Проте, не ґрунтуються на законі і не можуть бути підставою для відмови позивачеві у задоволені його позовних вимог доводи відповідача ПрАТ «УТСК», що у зв'язку з тим, що позивач не звертався до ПрАТ «УТСК» із заявою, тому строк щодо виплати страхового відшкодування для ПрАТ «УТСК» не настав.
Дійсно, відповідно до статті 35.1. Закону для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно не подавав до страхової компанії заяву про страхове відшкодування до початку слухання справи в суді. Але в ході судового розгляду було встановлено, що копія позивач звернувся до страхової компанії 10.07.2014 року, копія позову була отримана представником страхової компанії 11.07.2013р. і вже з зазначеного часу страхова компанія була повідомлена про претензії потерпілого на страхове відшкодування шкоди, заподіяної забезпеченим транспортним засобом.
Відповідно до статті 35.3 Закону, Страховик зобов'язаний надавати консультаційну допомогу заявнику при складанні заяви та на прохання заявника зобов'язаний ознайомити його з відповідними нормативними актами та порядком обчислення страхового відшкодування.
Незважаючи на це, і порушуючи вимоги статті 35.3 Закону, страхова компанія не виконала обов'язків, покладених на неї, не надала будь якої допомоги потерпілому для вирішення питання про отримання ним страхового відшкодування, не надіслала відповідь на письмове звернення.
Відповідно до ч.4 ст.55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Правовий аналіз наведеної норми Основного Закону свідчить про наявність механізму такого захисту, за умов додержання правил відповідних проваджень.
Відповідно до положень статті 124 Конституції України та статті 3 ЦПК кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Посилання представника страхової компанії на те, що позивач всупереч ст. 33 Закону не повідомив страхову компанію у триденний строк після дорожньо-транспортної пригоди, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.
Відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу.
Проаналізувавши вимоги Закону, суд приходить до висновку, що обов'язок, на який посилається представник страхової компанії розповсюджується на водія, з яким укладено договір обов'язкового страхування, тобто в нашому випадку між ПрАТ «УТСК» та ОСОБА_2 був укладений відповідний договір, а між ОСОБА_1 і ПрАТ «УТСК» ні. В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 підтвердив суду, що одразу звернувся до страховика з повідомленням про подію.
Відповідно до виданого ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АЕ/2340317 транспортний HYUNDAI ELANTRA, 2008 року випуску, державний номер НОМЕР_1 є забезпеченим, а відповідальність особи, яка експлуатує забезпечений транспортний засіб на законних підставах є застрахованою (а.с.31).
Отже, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія», про що свідчить поліс № АА/2340317 від 02.05.2013 року. Ліміт відповідальності за цим полісом за шкоду заподіяну майну, встановлений у сумі 50 000 грн. (п. 4 Полісу).
Дорожньо-транспортна подія, яка сталася з вини ОСОБА_2, була визначена страховим випадком згідно з умовами укладеного договору страхування.
Згідно зі ст. 22.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю та майну постраждалої особи.
Як вбачається з матеріалів справи, розмір матеріальної шкоди, спричиненої позивачеві пошкодженням його автомобілю внаслідок ДТП, не перевищує ліміт відповідальності, встановлений полісом № АЕ/2340317 від 02.05.2013 року, тому у відповідності до вимог закону матеріальну шкоду ОСОБА_1 має відшкодувати страховик, з урахуванням розміру франшизи, встановленої у полісі страхування.
Відповідно до висновків експертного авто товарознавчого дослідження №3587 від 08.04.2014 року вбачається, що матеріальний збиток, спричинений власнику автомобіля ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_4 у результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 25.12.2013 року складає 4479 грн. 89 коп. (а.с.8).
Обов'язок доказування відповідно зі статтею 10 ЦПК покладений на сторони у справі. Крим того, відповідно зі статтею 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно зі статтею 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні.
Під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи, сторонам, під час розгляду справи було роз'яснено їх права та обов'язки,
зокрема положення щодо змагальності процесу та необхідності надання доказів на підтвердження своїх
доводів, було надано всі можливості для подання необхідних клопотань про призначення експертиз та надання доказів, що підтверджується матеріалами справи
Представник ПрАТ «УТСК» не заявляв клопотань про призначення експертизи для визначення розміру шкоди, заподіяну автомобілю ВАЗ 2101, державний номер НОМЕР_4.
Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач ОСОБА_1 як на підставу для задоволення цієї позовної вимоги знайшли своє підтвердження у судовому засіданні, то суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до ПрАТ «Українська страхова компанія» щодо стягнення матеріальної шкоди у розмірі 3479,89 грн. підлягають задоволенню.
Щодо вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди суму франшизи в розмірі 1000 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Відповідно до Полісу № АЕ/2340317 від 02.05.2013 року франшиза встановлена у розмірі 1000 грн.
В судовому засіданні відповідача ОСОБА_2 визнав позовні вимоги в частині стягнення суми франшизи в розмірі, визначеному в Договорі та Полісі.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідачі - визнати позов протягом усього часу судового розгляду, зробивши усну заяву. Якщо відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем викладено в адресованих суду письмових заявах, ці заяви приєднуються до справи. Згідно ч. 4 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 року №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову ,яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й порушує права, свободи та інтереси інших осіб, суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
Дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі суд приходить до висновку, що визнання позову відповідачем ОСОБА_2 в частині стягнення суми франшизи не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, а тому позов в цій частині підлягає задоволенню.
Щодо позовних вимог ОСОБА_1 стосовно стягнення з відповідача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди 5000 грн., то суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Відповідно до п.5 Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 58 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
В обґрунтування цієї частини позовних вимог, позивач вказував, що в результаті пошкодження автомобіля відбулось порушення його нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження свого активного громадського життя, погіршення стосунків з родичами, знайомими. Розмір грошового відшкодування цієї моральної шкоди позивач визначив у сумі 2500 грн.
Проте, аналізуючи посилання позивача, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки на думку суду ОСОБА_1 взагалі не довів, що займається активним громадським життям і внаслідок дорожньо-транспортної пригоди його громадське життя та поведінка погіршилась, а стосунки в родині та зі знайомими порушились.
Далі, посилаючись на заподіяні йому душевні страждання, які пов'язані з втратою можливості користуватися автомобілем, позивач просив задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_2 в рахунок відшкодування моральної шкоди на його користь суму 2500 грн..
Відповідно до вимог ст. 6 міжнародної Конвенції про захист прав людини та основних свобод, кожен, при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. При цьому слід застосовувати практику Європейського суду з прав людини в національному судочинстві, як інструменту функціонування Конвенції, що є частиною національного законодавства.
Відповідно до матеріалів справи «Бурдов проти Росії» Розгляд по суті і справедлива сатисфакція, Страсбург, 7 травня 2002 року, Європейський суд прийшов до висновку, що внаслідок виявлених порушень, які не можна вважати виправленими лише завдяки визнанню судом наявності порушення, заявник зазнав певної моральної шкоди. Однак зазначена у вимозі конкретна сума є надмірною. Керуючись при визначенні суми компенсації принципом справедливості, як того вимагає ст. 41 Конвенції, суд зменшив суму моральної шкоди.
На підставі вищевикладеного, суд не вбачає підстав для задоволення цієї позовної вимоги в повному обсязі, оскільки ОСОБА_1 не надав доказів, які підтверджують факт заподіяння йому моральних страждань або втрат немайнового характеру саме на суму заявлену в позові, але враховуючи характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнав позивач внаслідок пошкодження майна, яке є у користуванні та володінні його родини, що змусило його та його сім'ю в деякій мірі змінити постійний спосіб свого життя, проте з урахуванням морального обліку ОСОБА_2, який після скоєння ДТП одразу повідомив позивачу назву страхової компанії, де була застрахована його цивільно-правова відповідальність, для того, щоб останній зміг до неї звернутися та отримати відповідні кошти своєчасно, чим ОСОБА_1 не скористався з власної волі, про що свідчить його звернення до ПрАТ «УТСК» тільки після звернення до суду з позовом, суд задовольняє позовні вимоги позивача в сумі 500 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею документально підтверджені судові витрати.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать: витрати на правову допомогу; витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.
Позивач ОСОБА_1 просив солідарно стягнути з відповідачів витрати по оплаті послуг адвокату в сумі 2000 грн., які складались з вивчення наданих матеріалів та заслуховування пояснень (1 год.), надання консультацій з приводу ДТП (1,5 год.), роз'яснення законодавства у сфері безпеки та щодо відшкодування шкоди (0,5 год.), ознайомлення із судовою практикою по аналогічним справам (1 год.), складання позовної заяви (4 год.), копіювання додатків до позовної заяви та оформлення всіх екземплярів позову (1 год.), підготовка до участі в судовому засіданні (1 год.).
Відповідно до ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані із оплатою правової допомоги адвоката несуть сторони. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», від 20.12.2011року, передбачено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах , в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено рішення, іншою стороною, не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
Тобто, законодавець чітко визначив дії, що підпадають під поняття правової допомоги, витрати за надання якої належить компенсувати за рахунок відповідача.
Виходячи з переліку дій, визначених у розрахунку від 05.06.2014 року (а.с.44), який надав позивач, судом вбачається, що вони не підпадають під поняття надання правової допомоги у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій, які передбачають складання протоколів про їх вчинення, ознайомлення з матеріалами справи, а тому відшкодуванню за рахунок відповідачів не підпадають.
Проте, як вбачається з журналу судового засідання, час перебування представника позивача ОСОБА_5 в судових засіданнях при розгляді справи становить 112 хвилин. За таких обставин суд приходить до переконання, що відшкодуванню підлягає компенсація за час прийняття участі в судових засіданнях, що з врахуванням мінімальної заробітної плати на 2014 рік передбаченої ст.13 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2014рік», розмір такої компенсації становить 909 грн. 44 коп. (за 112 хв. часу в суді (1218 х40%).
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інші), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки).
Матеріали справи містять копію товарного чеку від 14.04.2014 року на суму 2000 грн., в якому зазначено оплату за юридичну допомогу і міститься печатка ТОВ «АВТО - АДВОКАТ» (а.с.38).
Відповідно до п.4.2.Договору про правову допомогу від 14.04.2014 року вбачається, що оплата послуг виконавця здійснюється замовником (ОСОБА_1.). по попередній оплаті, тобто суд встановив, що за послуги, які були перелічені у розрахунку від 05.06.2014 року позивач вже сплатив своєму представнику 2000 грн.
Відповідно до частини 216 ЦПК України суд ухвалюючи рішення на користь кількох позивачів або проти кількох відповідачів повинен зазначити в якій частині рішення стосується кожного з них, або зазначити, що обов'язок чи право стягнення є солідарним.
Згідно приписів цієї статті якщо рішення ухвалюється щодо кількох відповідачів то суд у резолютивній частині повинен також висловити міркування в частині, що стосується кожного з них, і зазначити, з кого, в якому розмірі, що стягується, в якій частці покладається відповідальність на кожного із відповідачів окремо.
Матеріалами справи підтверджується сплата позивачем 243 грн. 60 коп. судового збору за вимоги матеріального характеру, які були задоволені судом у повному обсязі з відповідачів на користь позивача, а тому ці витрати, відповідно до ст. 88 ЦПК України є підтвердженими і підлягають стягненню в частковому порядку з відповідачів на користь позивача.
Щодо витрат на правову допомогу, яку було визначено судом у розмірі 909 грн. 44 коп., що суд вважає за необхідне стягнути її пропорційно до розміру задоволених вимог до відповідачів, а тому стягує з ПрАТ «УТСК» - 636 грн. 60 коп. (70% від задоволених вимог) та з ОСОБА_2 - 272 грн. 84 коп. (30 % від задоволених вимог).
Крім того, з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню сума судового збору на користь держави за позовні вимоги немайнового характеру в розмірі 243,60 грн., які були йому заявлені позивачем та частково задоволені судом.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3,10,57, 58, 60, 61, 79, 88, 212,213,215, 224-226 ЦПК України, 23 ЦК України, суд ,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», за участі третьої особи - ОСОБА_3, про відшкодування матеріальної і моральної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код 22945712, юридична адреса - м. Київ, вул. Саксаганського, 77, 01033) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди - 3479 (три тисячі чотириста сімдесят дев'ять грн.) 89 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 1000 (тисяча) грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_3) на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_1) в рахунок відшкодування моральної шкоди грошову суму в розмірі 500 (п'ятсот) грн.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код 22945712, юридична адреса - м. Київ, вул. Саксаганського, 77, 01033) розмір компенсації за отриману правову допомогу на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_1) у сумі 636 грн. 60 коп.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_3) розмір компенсації за отриману правову допомогу на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_1) у сумі 272 грн. 84 коп.
Стягнути в частковому порядку з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (код 22945712, юридична адреса - м. Київ, вул. Саксаганського, 77, 01033) та ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_3) судовий збір за вимоги майнового характеру на користь ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_2, місце проживання - АДРЕСА_1) у розмірі 121 гривень 80 коп. з кожного.
Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2, ІНН НОМЕР_3) судовий збір за вимоги немайнового характеру на користь держави у розмірі 243 грн. 60 коп. на наступний рахунок: отримувач коштів: Управління державної казначейської служби України у Київському районі м. Харкова Харківської області, код отримувача: 37999675, банк отримувача: ГУДКСУ в Харківській обл., МФО: 851011, рахунок отримувача:31219206700004, код класифікації доходів бюджету: 22030001, у призначенні платежу платником повинно бути вказано: слова "судовий збір", Київський районний суд м. Харкова код ЄДРПОУ суду: 02893746.
У задоволенні інших заявлених позовних вимог відмовити за відсутністю підстав.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення виготовлено 07 серпня 2014 року.
Суддя Н.В. Якуша