Справа № 344/9294/14-ц
Провадження № 2/344/3504/14
02 вересня 2014 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області
в складі: головуючої - судді Польської М.В.
при секретарі c/з Дзюбак Х.Б..
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
ОСОБА_2 звернулася до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, зареєстрованого 24.09.1997 року, актовий запис №1248, дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просила залишити на проживання з нею.
Позивач подала до суду заяву, в якій просила завершувати розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, проти заочного рішення суду не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоч про час і місце судового розгляду повідомлявся у встановленому порядку, а тому, виходячи зі змісту ч.1 ст. 224 ЦПК України, та того, що відповідач про причини неявки суд не повідомив, а позивач подав достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можливо провести заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно Свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 від 24 вересня 1997 року, виданого відділом РАГСу Івано-Франківського міськвиконкому, сторони зареєстрували шлюб 24.09.1997 року, про що в Книзі реєстрації шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 1248 (а.с.18).
Від шлюбу сторони мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.3), ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, що посвідчується копією Свідоцтва про народження (а.с.4).
В ході судового розгляду справи встановлено, що позивач з відповідачем останній період сімейні відносини не підтримують, постійно виникало в них непорозуміння, шлюб існує формально.
Позивач зазначила про те, що їхні цінності та погляди на життя суттєво відрізняються.
Згідно з ч. 2 ст.104 СК України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання.
В ч.1 ст. 110 Сімейного кодексу України зазначено, що позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення (ч. 2 ст.112 Сімейного кодексу України).
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення (ч. 5 ст. 191 ЦПК).
Позивач в позовній заяві проти надання часу для примирення заперечила, посилаючись на його недоцільність та неможливість їх примирення через фактичне небажання продовжувати сімейні відносини.
Таким чином, оскільки встановлено, що шлюб між сторонами носить формальний характер, збереження їх сім'ї є неможливим, миритися вони не бажають, а тому є усі підстави для розірвання шлюбу, оскільки подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їхнім інтересам, а збереження шлюбу є недоцільним.
З огляду на викладене та з урахуванням положень ч. 2 ст. 112 Сімейного кодексу України, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити.
Позивач просила про залишення їхніх неповнолітніх дітей ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, проживати з нею.
Однак, враховуючи положення ст. 160 СК України, яка передбачає, якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою., суд приходить до висновку, що в задоволенні позовної вимоги про залишення на проживання із матір'ю неповнолітньої доньки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, якій вже виповнилося 16 років, слід відмовити.
На підставі вищенаведеного, відповідно до ст. 104, 105, 110, 112 СК України, керуючись ст.ст. 209, 212- 215 ЦПК України суд, -
Позов задовольнити частково.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що зареєстрований 24.09.1997 року у відділі РАГСу Івано-Франківського міськвиконкому, актовий запис №1248.
Неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, залишити проживати з матір'ю ОСОБА_2.
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, жителя АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - невідомий, на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, жительки АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1, судові витрати по сплаті судового збору в сумі 243,60 грн.
В задоволенні решти заявлених вимог - відмовити.
Після набрання законної сили рішення суду надіслати до органу РАЦС за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставляння відмітки в актовому записі про шлюб
Заочне рішення може бути переглянути за письмовою заявою відповідача протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового засідання, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: Польська М.В.