27 червня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:
головуючого Співака В.І.
суддів: Білуги С. В.
Гаманка О. І.
Загороднього А.Ф.
Заїки М.М.
при секретарі Малиніній О. Ю., за участю представника позивача Нелеп О. А. та представника відповідача Шкодила Ю. В.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіта» на рішення господарського суду м. Києва від 22 червня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 року у справі за позовом ТОВ «Кларіта» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -
У березні 2005 року ТОВ «Кларіта» звернулось до суду із позовом до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення.
Рішенням господарського суду м. Києва від 22 червня 2005 року, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 року, в задоволенні позову ТОВ «Кларіта» відмовлено повністю.
В касаційній скарзі ТОВ «Кларіта» просить скасувати рішення господарського суду м. Києва від 22 червня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 року, як постановлені з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів щодо правильного застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у Солом'янському районі м. Києва за результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету сум податку на додану вартість ТОВ «Кларіта» при здійсненні взаємовідносин із ТОВ "Сервісконтракт" за період з 01.10.2003р.
___________________________________________________________________Справа № К-1130/06 Головуючий в Iінстанції Євсіков О. О.
Суддя-доповідач Гаманко О. І.
по 31.12.2003 р. було складено Акт № 64/26-22/2611/30634181 від 13.09.2004 р., яким встановлено, що позивачем, в порушення підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", занижено нарахування та сплату до бюджету податку на додану вартість з вартості виконаних робіт ТОВ "Сервісконтракт" у жовтні, листопаді та грудні 2003 р. на загальну суму 20554, 50 грн.
Відповідно до вказаного Акту, ДПІ у Печерському районі м. Києва було видане податкове повідомлення-рішення № 321/26-062/0 від 14.09.2004 р., яким згідно підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачеві було визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 30831, 75 грн., в тому числі: 20554, 50 грн. - основного платежу і 10277, 25 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.
Позивачем вказане податкове повідомлення-рішення було оскаржено в адміністративному порядку. За результатами розгляду скарг, ДПІ у Печерському районі м. Києва № 34984/1025-011 від 13.10.2004 р., ДПА у м. Києві № 5517/10/25-014 від 20.12.2004 р. та ДПА України № 1653/6/25-1115 від 25.02.2005 р. було прийнято рішення, якими оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 321/26-062/0 від 14.09.2004 р. було залишено без змін, а скарги позивача - без задоволення.
Суди першої та апеляційної інстанцій правильно послались на пункт 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно підпункту 7.4.1 пункту 7.5 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Судами вірно зазначено, що пунктом 2 Порядку заповнення податкової накладної, затв. Наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997 р. визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
У відповідності до пункту 5 цього Порядку, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказано у пункті 2 Порядку.
Згідно пункту 18 Порядку всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати продаж товарів (робіт, послуг), та скріплюється печаткою такого платника податку - продавця.
Судами було встановлено, що рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 09.06.2004 р. у справі № 2-2553/054 було визнано недійсними статут та свідоцтво про державну реєстрацію платника податку на додану вартість № 36084492 від 19.09.2003 р. ТОВ "Сервісконтракт", а також первинні бухгалтерські та інші фінансово-господарські документи з реквізитами останнього.
Судами першої та апеляційної інстанцій було вірно зроблено висновок, що фінансово-господарську діяльність ТОВ "Сервісконтракт" фактично здійснювали невстановлені особи, які не володіли належним обсягом легалізованих у встановлений законом спосіб повноважень.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій вірно дана правова оцінка обставин по справі і не допущено порушень норм матеріального права, а тому касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Кларіта» залишити без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва від 22 червня 2005 року та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 29 листопада 2005 року у справі за позовом ТОВ «Кларіта» до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: Співак В.І.
Судді: Білуга С. В.
Гаманко О.І.
Загородній А.Ф.
Заїка М.М.
З оригіналом згідно суддя Гаманко О. І.