Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:
головуючого
Коновалова В.М.
суддів
Скотаря А.М. і Заголдного В.В.
прокурора
Саленка І.В.
розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 лютого 2007 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 на постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення.
вироком Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2004 р.
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, судимості не має,
засуджено за ч. 1 ст.121 КК України на 5 років позбавлення волі.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2005 р. апеляції захисників ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишено без задоволення, а вирок без зміни.
ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у стані алкогольного сп'яніння 26.08.2004 р. у с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області на грунті неприязних стосунків умисно вдарив ножем ОСОБА_4 у живіт, спричинивши тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
За змістом касаційних скарг, засуджений ОСОБА_1 й захисник ОСОБА_2, посилаючись на неправильну кваліфікацію дій першого й невідповідність призначеного покарання ступені тяжкості злочину та особі засудженого, просять судові рішення: перший - змінити й перекваліфікувати його дії з ч.1 ст.121 на ст.123 КК України, а у доповненнях до касаційної скарги - скасувати судові рішення й направити справу на новий судовий розгляд; другий - скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд. Крім того, захисник указує на те, що судом порушено таємницю наради суддів.
Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність і обґрунтованість судових рішень щодо ОСОБА_1, перевіривши доводи касаційних скарг і доповнень до них, та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарги засудженого і захисника слід залишити без задоволення.
Твердження засудженого ОСОБА_1 й захисника ОСОБА_2 у касаційних скаргах про неправильність кваліфікації дій першого за ч.1 ст.121 КК України, є безпідставними.
Як видно з матеріалів справи, такі ж, як і у касаційних скаргах твердження засуджений ОСОБА_1 і захисник ОСОБА_2 висловлювали, перший - у суді першої інстанції, а другий - у апеляційному суді. Ці суди визнали такі доводи засудженого і захисника безпідставними. Свої висновки, із якими погоджується колегія суддів, із цих питань зазначені суди належним чином умотивували у постановлених ними судових рішеннях. Вони підтверджені доказами, які ці суди ретельно перевірили й належним чином оцінили. У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2 не наведено інші, не досліджені судами докази, якими б спростовувались висновки цих судів за обговорюваними твердженнями.
Оцінивши в сукупності докази по справі, суди першої й апеляційної інстанцій постановили законні та обґрунтовані судові рішення щодо ОСОБА_1 й правильно кваліфікували його дії за ч.1 ст.121 КК України, а тому підстав для їх перекваліфікації на ст.123 КК України, про , що йдеться у скарзі засудженого, як і для скасування, з направленням справи на новий судовий розгляд, про, що також указують засуджений і захисник, немає.
Спростовано матеріалами службової перевірки проведеної Апеляційним судом Дніпропетровської області й посилання захисника ОСОБА_2 у касаційній скарзі на порушення Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області під час розгляду кримінальної справи щодо ОСОБА_1 таємниці наради суддів.
Не заслуговують на увагу й покликання засудженого ОСОБА_1 й захисника ОСОБА_2 у касаційних скаргах про те, що ОСОБА_1 призначено надто суворе покарання.
З матеріалів справи вбачається, що призначене ОСОБА_1 мінімальне, за санкцією ч.1 ст.121 КК України, покарання відповідає вимогам ст. 65 КК України. При його обранні суд урахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного й обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, а тому його не можна визнати надто суворим, як про це зазначають у скаргах засуджений і захисник. Підстав для його пом'якшення немає.
З огляду на викладене постановлені щодо ОСОБА_1 судові рішення є законними й обґрунтованими, а тому підстав для їх зміни й скасування немає.
На підставі викладеного, та керуючись статтями 395 і 396 КПК України, колегія суддів,-
відмовити у задоволенні касаційних скарг засудженого ОСОБА_1 і захисника ОСОБА_2, а вирок Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 грудня 2004 р. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 23 травня 2005 р. щодо ОСОБА_1 залишити
без зміни.
Коновалов В.М. Скотарь А.М. Заголдний В.В.