у кримінальних справах у складі:
головуючого, судді
Редьки А.І.
суддів
Жука В.Г. та Пивовара В.Ф.
за участю прокурора
Казнадзея В.В.
розглянула в судовому засіданні 18 січня 2007 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Донецької області від 23 червня 2006 року, яким засуджено
ОСОБА_1,
ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,
неодноразово судимого, останнього
разу, - 20 січня 2006 року за ч. 2 ст. 185 КК
України на два роки шість місяців позбавлення волі,
за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України йому призначено остаточне покарання - довічне позбавлення волі.
Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 4 вересня 2005 року, перебуваючи в нетверезому стані, у м. Макиївка з неприязні під час сварки, що сталася у будинку АДРЕСА_1, вбив ОСОБА_2 і ОСОБА_3. Умисно вдаривши ножем у груди першого потерпілого, ОСОБА_1 тут же кинувся на другого, котрого наздогнав на вулиці і, збивши з ніг, наніс йому множинні удари ногами в голову, а потім ножем відрізав голову. Теж саме він зробив ножем і з ОСОБА_2. У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1. ставить питання про зміну вироку. Твердить, що він захищався від протиправних дій двох потерпілих. Наголошує, що суд не в повній мірі з'ясував обставини справи і допустив помилки у визначенні змісту та спрямованості умислу. Вважає, що на досудовому слідстві не було забезпечено його право на захист і не всі норми КПК України були виконані.
Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора про відмову в задоволення касаційної скарги засудженого і залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення.
Винуватість засудженого у вчиненні злочинного діяння за обставин, наведених у вироку, матеріалами справи доведена. Висновки суду щодо змісту і спрямованості умислу ОСОБА_1, які оспорюються в касаційній скарзі, є обгрунтованими. Суд виходив із того, що ОСОБА_1 позбавив життя потерпілих ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в одному й тому ж місці, без значного розриву у часі і ці його дії охоплювались єдиним умислом.
З'ясовуючи зміст і спрямованість умислу засудженого суд, як видно з вироку, не обмежився тим, що ОСОБА_1 не заперечував інцидент із ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і твердив, що він дійсно першого з них ударив ножем, другого - бив на вулиці ногами, а врахував всі обставини справи в сукупності.
Зокрема аналіз мотивів злочину свідчить, що ОСОБА_1, перебуваючи в гостях у своєї колишньої дружини ОСОБА_4, знав про її наміри заявити на ОСОБА_3 в органи міліції, бо той ранком чинив неподобства, тарабанив у двері і вікна. Тому надвечір, коли до цього приміщення, де продовжувалось застілля, зайшли ОСОБА_3 з ОСОБА_2, ОСОБА_1, не вагаючись, почав розбиратись із ними. Затіявши сварку, він тут же схопив ніж і вдарив ним ОСОБА_2 в груди і вбив його. ОСОБА_3 вискочив із приміщення і почав тікати. Наздогнавши цього потерпілого, ОСОБА_1 збив його з ніг, наніс множинні удари, а потім відрізав йому голову. Повернувшись до будинку, він теж саме зробив і ОСОБА_2.
Такий висновок узгоджується з показаннями очевидців цієї події свідків ОСОБА_5 і ОСОБА_4, а також ОСОБА_6, ОСОБА_7 і ОСОБА_8. Їхні показання зводились до того, що ОСОБА_1 першим кинувся з кулаками до ОСОБА_2, як тільки той з ОСОБА_3 зайшли до приміщення, де відбувалось застілля. Він схопив ножа і вдарив ним ОСОБА_2 в груди, а потім кинувся за ОСОБА_3, який вибіг на вулицю і тікав від ОСОБА_1. Розправившись із ОСОБА_3, ОСОБА_1 знову повернувся до приміщення, де наказав своїй співмешканці ОСОБА_9 “мовчати».
У справі відсутні будь-які дані які свідчили б про те, що ОСОБА_1 у даній ситуації був змушений захищатись від протиправних дій потерпілих ОСОБА_3 чи ОСОБА_2, як про це він зазначає в касаційній скарзі. Такі і подібні за змістом заяви ОСОБА_1 були предметом судової перевірки і свого підтвердження не знайшли.
Пояснення зазначених свідків, на які послався суд у вироку, не були спростовані. Вони підтверджуються іншими об'єктивними доказами у справі, зокрема даними, що містяться у протоколах огляду місць події, де були виявлені в тому числі частини тіл потерпілих, ніж, яким ОСОБА_1 вдарив ОСОБА_2, а також тими даними, що зафіксовані у висновках судово-медичних експертиз про кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених на тілі ОСОБА_2 (колото-різана рана на передній поверхні грудей) і ОСОБА_3 (в тому числі крововиливи в м'які покрови голови, переломи кісток).
Отже, поведінка ОСОБА_1 до вчинення злочину, під час його виконання і після цього давала суду підстави вважати, що він мав умисел на вбивство двох осіб і вчинив такі дії.
За наведеними ознаками суд правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за п. 1 ч. 2 ст. 115 КК України. Таке рішення суду колегія суддів під сумнів не ставить.
Призначене покарання ОСОБА_1 відповідає положенням ст. ст. 64, 65 КК України. Судом ураховано ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винуватого й обставини, що обтяжують покарання. Зазначене і вчинення ОСОБА_1м особливо тяжкого злочину та відсутність даних для застосування позбавлення волі на певний строк було для суду підставою призначити ОСОБА_1 довічне позбавлення волі.
Даних про те, що органи досудового слідства чи суд допустились упередженості, необ'єктивності щодо ОСОБА_1 або не виконали норми КПК України, в тому числі ті, що регулюють його право на захист, які були б підставою для зміни чи скасування вироку, не виявлено.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Донецької області від 23 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Судді:
Редька А.І. Жук В.Г. Пивовар В.Ф.