ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98
№ 27/309
06.07.09
За позовом
Приватного підприємства "Баядера"
до
Товариства з обмеженою відповідльністю "Торговий дім "Колорит"
про
стягнення 267154,90 грн.
Суддя Дідиченко М.А.
Секретар Приходько Є.П.
Представники сторін:
Від позивача:
Ткач І.М. -представник за довіреністю від 09.03.2009 року
Від відповідача:
не з'явились
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 242 187,42 грн. -основного боргу, 7481,41 грн. -пені, 8322,43 грн. -штрафу, 2948,32 грн. -інфляційних збитків, 6215,32 грн. -20% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2009 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 22.06.2009 року.
Представник позивача у судовому засіданні подав докази, витребувані ухвалою суду та надав усні пояснення по суті спору.
Представник відповідача у судове засідання 22.06.2009 року не з'явився, вимоги ухвали суду від 27.05.2009 року не виконав.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2009 року розгляд справи відкладено до 06.07.2009 року.
Позивач у судове засідання 06.07.2009 року з'явився, підтримав заявлені позовні вимоги, відповідно до яких зазначив, що відповідач не виконує покладених на нього зобов'язань та не сплачує кошти позивачу за поставлені товари.
У судове засідання 06.07.2009 року представник відповідача не з'явився, документи на вимогу ухвали суду не надав, проте через загальний відділ діловодства суду подав письмовий відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує, оскільки у видаткових накладних стоїть підпис особи, повноваження якої не підтверджені довіреністю на отримання товарно -матеріальних цінностей, Крім того, відповідач зазначає, що застосування одночасно одного виду юридичної відповідальності є порушенням норм Конституції України.
Також, відповідачем через загальний відділ діловодства подано клопотання про відкладення розгляду справи.
Позивач заперечував проти задоволення клопотання відповідача.
Згідно із ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ГПК України зазначено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.
У зв'язку із запобіганням порушення рівності прав сторін та зважаючи на те, що відповідач вже подавав клопотання про відкладення розгляду справи, яке судом було задоволено, суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Розглянувши подані позивачем документи та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -
04.01.2007 року між Приватним підприємством "Баядера", як постачальником (надалі - позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит", як покупцем (надалі - відповідач) був укладений договір № 5-07 (надалі - Договір), за яким позивач зобов'язується передати у власність відповідача алкогольні напої, а відповідач зобов'язується прийняти і оплатити товар в порядку, визначеному умовами цього договору.
Відповідно до п. 3.2, п. 3.3, 3.5 Договору позивач здійснює поставку власними силами за адресою, яка зазначена в засвідчених відповідачем копіях ліцензії, як місце здійснення діяльності; підпис уповноваженого представника відповідача в накладній на товар засвідчує, що товар прийнятий відповідачем від позивача за кількістю та якістю.
Позивач, на виконання умов договору здійснив поставку товару відповідачу на загальну суму 312037,81 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними, а саме від 25.12.2008 року № 794053, від 25.12.2008 року № 794055, від 09.02.2009 року № 807980, від 03.03.2009 року № 816890, від 17.03.2009 року № 823022, від 03.04.2009 року № 828914
Заперечення відповідача щодо отримання товару неуповноваженою особою, судом не приймаються з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення для правильного вирішення господарської справи.
Згідно з ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідачем не надано жодних доказів того, що товари зазначені у вищевикладених видаткових накладних відповідачем не отримано, або отримані неуповноваженою особою.
Крім того, відповідачем здійснено часткову оплату за отримані товари, що також підтверджує отримання відповідачем товару.
Також, позивачем до матеріалів справи надані податкові накладні та декларації з податку на додану вартість грудень 2008 року, лютий 2009 року, березень 2009 року, квітень 2009 року, що підтверджують облік та сплату податку на додану вартість по Договору №5-07.
Таким чином, судом визнається встановленим факт здійснення позивачем поставки товару відповідачу на загальну суму 312037,81 грн.
Відповідно до п. 6.1 Договору розрахунки за товар здійснюються відповідачем протягом 30 календарних днів з дня отримання товару.
Як зазначає позивач та не спростовується відповідачем, останнім здійснено часткову оплату за отримані товари, а саме на загальну суму 69850,39 грн.
Таким чином, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення основної суми заборгованості у розмірі 242187,42 грн.
Стаття 193 Господарського кодексу України (надалі -ГК України) встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч.2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пункт 1 ч.2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона -постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
В ст. 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Відповідач доказів повного виконання Договору щодо оплати вартості товару не надав. Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Тому, позовні вимоги про стягнення заборгованості у розмірі 242187,42 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 7481,41 грн. та штраф у розмірі 8322,43 грн.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).
Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.
Відповідно до п. 7.1 Договору сторони погодили, що у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару, відповідач зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, а у випадку порушення відповідачем строків оплати вартості одержаного від позивача товару більше ніж на 30 календарних днів, відповідач сплачує позивачу штраф у розмірі 7% від суми боргу.
Згідно ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Так як умовами договору передбачено 30 календарних днів протягом яких відповідач повинен оплатити вартість товару, то стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки задоволенню не підлягають, оскільки умовами того ж договору передбачено застосування до відповідача штрафу за порушення строків понад 30 календарних днів, а відповідно до ст. 61 Конституції України ні хто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком 7% штрафу, який здійснений останнім з урахуванням строку платежу по накладним від 25.12.2008 року та від 09.02.2009 року.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення штрафу у розмірі 8322,43 грн. підлягають задоволенню, а в частині стягненні пені підлягають відмові.
Також позивач просить стягнути з відповідача суму втрат від інфляції у розмірі 2948,32 грн. та 20% річних у розмірі 6215,32 грн.
Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з п. 9.2 Договору у випадку порушення відповідачем строків оплати отриманої від позивача продукції, відповідач сплачує позивачу 20% річних від суми боргу за користування чужими коштами.
Суд погоджується з наданим позивачем розрахунком втрат від інфляції та 20% річних, який зроблений останнім з урахуванням строку платежу та суми боргу по кожній накладній окремо.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 20% річних у розмірі 6215,32 грн. та втрат від інфляції у розмірі 2948,32 грн. підлягають задоволенню повністю.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.
Згідно із ст. 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 509, 837, 838, 854, ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 33, 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Колорит" (02094, м. Київ, вул. Попудренко, 15-А; код ЄДРПОУ 34476834) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення на користь Приватного підприємства "Баядера" (84601, Донецька область, м. Горлівка, вул. Озерянівська ,2, код ЄДРПОУ 13491057) 242 187 (двісті сорок дві тисячі сто вісімдесят сім) грн. 42 коп. -основного боргу; 8322 (вісім тисяч триста двадцять дві) грн. 43 коп. -штрафу; 2948 (дві тисячі дев'ятсот сорок вісім) грн. 32 коп. -інфляційних збитків; 6215 (шість тисяч двісті п'ятнадцять) грн. 32 коп. -20% річних; витрати по сплаті державного мита в сумі 2596 (дві тисячі п'ятсот дев'яносто шість) грн. 74 коп., та 303 (триста три) грн. 75 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя
Дідиченко М.А.
Дата підписання 15.07.2009 року