91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
03.07.09 Справа № 15/143
За позовом
Закритого акціонерного товариства «Єнакіївський коксохімпром», м. Єнакієве Донецької області
до відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області
про стягнення 3 255 грн. 66 коп.
Суддя Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін:
від позивача: Миронець О.В., юрисконсульт по довіреності від 24.09.07 №014-3429;
від відповідача: Сердюкова К.О., юрисконсульт по довіреності від 06.01.2009 р. № 01/49.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: первісно за позовною заявою позивачем заявлено вимоги:
- стягнути з відповідача на користь позивача різницю залізничного тарифу та експедиторських послуг в сумі 2 356 грн. 52 коп. за договором №369 від 28.09.2007р.;
- стягнути з відповідача пеню за прострочку платежу в сумі 511 грн. 33 коп., суму інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 323 грн. 98 коп. та 3% річних в сумі 63 грн. 83 коп., всього -899 грн. 14 коп.
Заявою від 16.06.2009 р. позивач зменшив розмір позовних вимог та просить стягнути з відповідача:
- борг, як різницю залізничного тарифу та експедиторських послуг в сумі 2 356 грн. 52 коп. за договором №369 від 28.09.2007 р.;
- пеню за прострочку платежу в сумі 133 грн. 256 коп., суму інфляційних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань в розмірі 90 грн. 66 коп. та 3% річних в сумі 16 грн. 66 коп., всього -240 грн. 58 коп.
Відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшення розміру позовних вимог є правом позивача. Тому, вказана заява була прийнята судом до провадження, про що вказано в ухвалі від 16.06.2009р.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у зменшеному обсязі.
Відповідач проти позовних вимог заперечив з підстав наведених у відзиві, посилаючись на не доведення позивачем настання строку виконання зобов'язання.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та вислухавши представників сторін суд встановив наступне.
Між позивачем, як постачальником, та відповідачем, як покупцем, 28.09.2007 р. укладено договір № 369, за яким позивач зобов'язався поставити пек кам'яновугільний, а відповідач, як покупець, за договором зобов'язався вчасно сплатити вказаний товар.
У специфікації №1, яка є додатком №2 до вказаного договору, зокрема визначено, що вартість залізничного тарифу та вартість експедиційних послуг в розмірі 1,75% від суми залізничного тарифу покупець сплачує згідно виставлених постачальником рахунків. Отже, строк виконання грошового зобов'язання з оплати вказаних послуг між сторонами не встановлено.
На виконання даного договору позивачем поставлено вказаний у договорі товар.
Факт поставки підтверджується доданими до справи матеріалами (накладними, квитанціями про приймання вантажу) та підтверджується представниками обох сторін.
Первісно позивачем було виставлено рахунки на сплату відповідачем залізничного тарифу та експедиційних послуг у сумі 1471 грн. -за квитанцією про приймання вантажу № 49945501 та у сумі 1751 грн. -за квитанцією № 50260424.
Вказані суми були сплачені відповідачем повністю, що підтверджується обома сторонами.
Разом з тим, згодом з'ясувалося невірне визначення вартості залізничного тарифу та, як наслідок, експедиційних послуг.
Так, згідно телеграми ст. Єнакієве Донецької залізниці при оформленні документа № 49945501 невірно було розраховано вартість тарифу, правильним є тариф у сумі 2354 грн. (замість раніше встановленого у сумі 1471 грн.), у зв'язку з чим приписано зробити корегування.
Отже, різниця між правильним розміром тарифу та вже сплаченим є 883 грн. (2354-1471). При цьому, також не доплачено вартість експедиційних послуг 15 грн. 45 коп. Всього з ПДВ -1078 грн.
Також, згідно телеграми ст. Єнакієве Донецької залізниці при оформленні документа № 50260424 невірно було розраховано вартість тарифу, правильним є тариф у сумі 2798 грн. (замість раніше встановленого у сумі 1751 грн.), у зв'язку з чим приписано зробити корегування.
Отже, різниця між правильним розміром тарифу та вже сплаченим є 1047 грн. (2798-1751). При цьому, також не доплачено вартість експедиційних послуг у сумі 18 грн. 32 коп. Всього з ПДВ -1278 грн.
Так, за двома поставками відповідач повинен додатково сплатити позивачу вартість залізничного тарифу та експедиційних послуг у загальній сумі 2 356 грн. 52 коп.
З метою проведення розрахунку, позивач 09.01.2009 р. направив відповідачу рахунки на оплату послуг та претензію від 21.01.2009 р., де заявив вимоги про сплату вказаної суми боргу та штрафних санкцій. Направлення відповідачу вказаних документів підтверджується реєстрами вихідних рекомендованих листів зі штемпелем підприємства поштового зв'язку та фіскальними чеками ДП «Укрпошта».
Відповідач грошові зобов'язання зі сплати послуг не виконав належним чином та у повному обсязі.
На даний час розмір боргу з оплати вартості залізничного тарифу та експедиційних послуг становить 2 356 грн. 52 коп.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог виходячи з наступних підстав.
Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у п.1 ст. 193 Господарського кодексу України.
Виходячи з не встановлення у договорі (з урахуванням специфікації) строку виконання зобов'язання по оплаті вартості залізничного тарифу та експедиційних послуг застосовуються положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Враховуючи пред'явлення вимоги з виконання зобов'язання по оплаті за договором, строк виконання даного зобов'язання на момент прийняття даного судового рішення наступив, проте не був виконаний відповідачем.
Згідно п.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст. 43, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем доводи позивача не спростовано, належних доказів вчасного виконання зобов'язань, на підставі яких заявлено позовні вимоги не надано.
Тому, вимоги по стягненню боргу у заявленій до стягнення сумі підлягають задоволенню повністю.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 проценти річних від простроченої суми.
Позовні вимоги про стягнення інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вимога позивача про стягнення пені в сумі 133 грн. 26 коп., не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчинюється у письмовій формі.
Договір не містить положень щодо забезпечення виконання зобов'язання з оплати залізничного тарифу та експедиційних послуг у вигляді пені та відповідно її розміру, у зв'язку з чим позивач не вправі нараховувати непередбачену договором санкцію у вигляді пені та вимагати її стягнення у судовому порядку.
Положеннями п. 7.4. договору передбачено нарахування пені за прострочення строків оплати товару. При вирішенні даного спору пеня нарахована за прострочення оплати залізничного тарифу та експедиційних послуг, а не за прострочення оплати товару. Специфікацією №1 ціна товару визначена окремо від вартості залізничного тарифу та експедиційних послуг. Пункт 7.4. договору не передбачає можливості нарахування пені за прострочення виконання інших зобов'язань ніж з оплати товару, тобто нарахування пені за прострочення оплати залізничного тарифу та експедиційних послуг договором не передбачено.
Таким чином, оцінивши доводи позивача та надані докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково, з відповідача підлягає стягненню борг з оплати залізничного тарифу та експедиційних послуг в сумі 2 356 грн. 52 коп., інфляційні втрати в сумі 90 грн. 66 коп., 3% річних у сумі 16 грн. 66 коп. В решті позовних вимог - по стягненню пені слід відмовити за необґрунтованістю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог у складі: 77 грн. 19 коп. державного мита, а також 236 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (розмір визначено пропорційно до первісно заявленої ціни позову з урахуванням зменшення позивачем розміру позовних вимог, у зв'язку з чим у зменшеній частині судові витрати йому не повертаються та не відшкодовуються за рахунок іншої сторони).
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Стахановський завод феросплавів», м. Стаханов Луганської області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 00186513, на користь Закритого акціонерного товариства «Єнакіївський коксохімпром», м. Єнакієве Донецької області, вул. Марата, б. 1, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 31272173, борг з оплати залізничного тарифу та експедиційних послуг в сумі 2 356 грн. 52 коп., інфляційні втрати в сумі 90 грн. 66 коп., 3% річних у сумі 16 грн. 66 коп., витрати зі сплати державного мита у сумі 77 грн. 19 коп. та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 50 коп. Наказ видати позивачу.
3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного тексту рішення оформленого відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України. Рішення підписано 06.07.2009р.
Суддя
Є.Ю. Пономаренко