91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
03.07.09 Справа № 15/142.
за позовом
Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, м. Краснодон Луганської області
до приватного підприємства «Ремікс», м. Краснодон Луганської області
третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариство з обмеженою відповідальністю «Комбінат побутового обслуговування», м. Краснодон Луганської області
про стягнення 9 207 грн. 20 коп.
Суддя Пономаренко Є.Ю.
Представники сторін:
від позивача - Скнаріна Н.М., головний фахівець-юрист, довіреність № 1515/10 від 31.12.08;
від відповідача - Грибанова Ю.П., представник за довіреністю №б/н від 01.01.09;
від 3-ої особи - Грибанова Ю.П., довіреність № 1 від 08.01.09.
До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача боргу у сумі 9 207 грн. 20 коп. (плата за землю) відповідно до п. 5.10 договору оренди комунального майна № б/н від 02.01.03.
Розмір заявленого до відшкодування земельного податку розраховано виходячи з площі земельної ділянки -2138 кв. м.
Представник позивача підтримав позов у повному обсязі.
Відзивом на позовну заяву № 81 від 25.05.09 відповідач проти позову заперечив з підстав, викладених у ньому, посилаючись, зокрема на наступне. Договором оренди не встановлено розмір земельної ділянки, з якої слід здійснювати відшкодування податку. Площа земельної ділянки, що розташована безпосередньо під будівлею складає 690 кв. м. Виходячи з даного розміру земельної ділянки заборгованості у відповідача з відшкодування земельного податку немає.
Представник третьої особи -ТОВ «Комбінат побутового обслуговування» надав пояснення, за якими також вважає позов необґрунтованим.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін та надані ними докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Між Управлінням економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради, як орендодавцем, та відповідачем, як орендарем, укладено договір оренди комунального майна від 02.01.2003р.
Об'єкт оренди за даним договором -нежитлове приміщення, площею 1836,1 кв. м., розташоване за адресою: м. Краснодон, пл. Леніна, б. 6, готель «Україна».
Розділом 3 договору оренди визначено розмір орендної плати, яка підлягає сплаті з урахуванням її коригування на щомісячний індекс інфляції та порядок її перерахування.
Положеннями п. 5.10 договору передбачено обов'язок орендаря відшкодовувати щомісячно орендодавцю земельний податок за користування земельною ділянкою, на якій розташовано об'єкт оренди.
Об'єктом оренди за даним договором, на підставі якого заявлено позов, є приміщення площею 1836,1 кв. м.
Загальна площа будівлі, в якій розміщено даний об'єкт оренди, станом на день укладення договору, становила 2263 кв. м.
Зазначена загальне площа складається, окрім об'єкту оренди площею 1836,1 кв. м., ще з нежитлових приміщень: площею 296,5 кв. м., яке знаходиться у користуванні відповідача на підставі іншого договору оренди, що не є підставою даного позову, а також з приміщення площею: 130,4 кв.м., яке належить ТОВ «Комбінат побутового обслуговування» на праві власності на підставі договору купівлі-продажу №3 від 27.03.2008 р.
Розмір заявленого до відшкодування земельного податку розраховано виходячи з площі земельної ділянки -2138 кв. м.
Зазначена площа вказана в технічному паспорті нежитлової будівлі (готелю) як загальна площа земельної ділянки. Площа ж забудови за даним технічним паспортом визначена у розмірі 690 кв. м.
Відповідно до ст. 4-3, 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести певними засобами доказування ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не надано правовстановлюючого документу на земельну ділянку площею 2138 кв. м., виходячи з якої здійснено розрахунок ціни позову.
Перелік документів, що посвідчують право на земельну ділянку визначено ст. 126 Земельного кодексу України.
Згідно зазначеної статті (в редакції на даний час):
1. Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.
2. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується:
а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою;
б) свідоцтвом про право на спадщину.
3. Право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.
4. Форми державних актів на право власності на земельну ділянку, право постійного користування земельною ділянкою затверджуються Кабінетом Міністрів України.
5. Право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.
Згідно ст. 126 Земельного кодексу України, в редакції станом на день укладення договору оренди від 02.01.2003р.:
1. Право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
2. Право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону.
Момент виникнення права на землю регламентовано ст. 125 Земельного кодексу України.
Згідно вказаної норми в редакції на даний час право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Згідно ст. 125 Земельного кодексу України, в редакції станом на день укладення договору оренди від 02.01.2003р.:
1. Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
2. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.
3. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
У позивача відсутній правовстановлюючий документ, яким би визначалося його право на земельну ділянку площею 2138 кв. м.
Технічний паспорт будівлі, оформлений бюро технічної інвентаризації, не є належним правовстановлюючим документом, що посвідчує право особи на землю, виходячи з наведених вище норм законодавства.
Не є належним правовстановлюючим документом, яким би посвідчувалося право Управління економіки та власності виконавчого комітету Краснодонської міської ради на спірну земельну ділянку і Державний акт на право постійного користування землею №000014 від 27.05.1997 р., оскільки його видано Державному комунальному підприємству «Готель «Україна».
Отже, даним актом посвідчено право постійного користуванні землею іншої юридичної особи - зазначеного підприємства, а не позивача.
Більше того, за вказаним актом, площа земельної ділянки визначена у розмірі 0,139 га, а не 2138 кв. м. виходячи з якої позивачем здійснювався розрахунок.
Право постійного користування земельною ділянкою, посвідчене вказаним актом, не перейшло до позивача. Новий державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою позивачу не видавався.
Рішення виконавчого комітету Краснодонської міської ради від 20.08.2002 р. №315 «Про передачу будівлі готелю «Україна»не є документом, що підтверджує перехід права постійного користування земельною ділянкою площею 0,139 га. Так, при передачі будівлі з балансу Державного комунального підприємства «Готель «Україна»на баланс позивача не переоформлено правовстановлюючий документ на землю -Державний акт на право постійного користування землею.
Доводи позивача з посиланням на ст. 796 Цивільного кодексу України судом відхиляються з наступних підстав.
Згідно зазначеної статті одночасно з правом найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.
По-перше: дана норма набрала чинності разом з Цивільним кодексом України з 01.01.2004р., тоді, як договір оренди, на підставі якого пред'явлено позов, укладено між сторонами 02.01.2003 р., тобто до набрання чинності вказаним Кодексом.
По-друге: за вказаною нормою одночасно з правом найму будівлі до наймача може перейти право користування земельною ділянкою, на якій вона знаходиться, якщо таке право на змелю відповідною площею належить орендодавцю на підставі належного правовстановлюючого документу. У даному випадку орендодавцем не доведено своє право на землю.
Положеннями договору оренди комунального майна від 02.01.2003 р. (п. 5.10) не визначено, ані розмір грошового зобов'язання орендаря зі сплати земельного податку, ані розмір площі земельної ділянки, з якої слід розраховувати та сплачувати податок.
За таких положень договору у відповідача відсутнє чітко визначене грошове зобов'язання. Через відсутність правовстановлюючого документу, який би посвідчував право позивача на земельну ділянку, відповідач не мав можливості самостійно здійснити розрахунок за п. 5.10. договору та відповідно виконати зобов'язання.
Зміни до договору в частині визначення істотних умов наведеного зобов'язання сторонами не внесено.
Якщо здійснити розрахунок виходячи з пропорційного відношення орендованої площі приміщень за договором оренди від 02.01.2003 р. (% орендованої площі до загальної площі будівлі) до площі земельної ділянки, яка знаходиться безпосередньо під будівлею (690 кв. м.), то у відповідача існує переплата земельного податку.
На підставі вищевикладеного у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються позивача.
Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні за згодою присутніх у судовому засіданні представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні позову відмовити повністю.
2. Судові витрати у складі: 102 грн. 00 коп. державного мита, а також 312 грн. 50 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покласти на позивача.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання. Рішення підписано 06.07.2009 р.
Суддя
Є.Ю. Пономаренко