73000, м. Херсон, вул. Горького, 18
10.07.2009 Справа № 13/80-09
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К. при секретарі Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айсберг" ЛТД
до Закритого акціонерного товариства "Херсонський оптовий торговий дім-97"
за участі представників сторін:
позивача -Буряк Н.В., Зазимки Н.Б. (представників за дорученнями),
відповідача -Бондарчук А.О. (представника за дорученням),
за первісним позовом: про стягнення 95176,72 грн,
за зустрічним позовом: про стягнення 2249,35 грн,
Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 106797,59 грн, з яких: 1) за договором № 32 від 18.04.2008 р. -6014 грн основної заборгованості, 1477,53 грн, як різниці між курсом національної валюти і євро станом на час дати виконання зобов'язання та на час звернення до суду з позовом про стягнення, та 652,48 грн пені; 2) за договором № 69 від 16.10.2008 р. -10190 грн основної заборгованості, 87987,86 грн, як різниці між курсом національної валюти і євро станом на час дати виконання зобов'язання та на час звернення до суду з позовом про стягнення, та 475,72 грн пені. В подальшому заявою від 26.05.2009 р. (а.с. 36-37) позивач змінив позовні вимоги, виключивши суми основної заборгованості у зв'язку з їх сплатою відповідачем, та збільшивши при цьому курсову різницю за кожним з договорів та пеню, а саме: 1) за договором № 32 до 1737,33 грн курсової різниці та 711,79 грн пені; 2) за договором № 69 до 92057 грн курсової різниці та 670,03 грн пені, а всього заявивши до стягнення 95176,72 грн. Безпосередньо позовні вимоги ґрунтуються на невиконанні відповідачем взятих на себе зобов'язань за вказаними договорами щодо своєчасної сплати вартості поставленої продукції.
Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на той факт, що однією з умов оплати вартості продукції сторонами визначено складання акту приймання-передачі, що визначено в пункті 4.2.1. кожного з договорів. В даному випадку ці акти не складалися, а тому підстав для нарахування пені не існує. Сплату залишку заборгованості за власною ініціативою, без складання акту приймання-передачі, відповідач мотивує звичаями ділового обороту та підтриманням власної ділової репутації. Що стосується нарахування курсової різниці, на думку відповідача, воно є необґрунтованим, оскільки ціни на товар за договором та накладними визначалися в національній валюті і корегування до курсу євро в момент поставки не здійснювалось.
Водночас під час судового розгляду справи відповідачем подано зустрічний позов про стягнення з позивача неустойки в розмірі 2249,35 грн, нарахування якої здійснене за договором № 32 від 18.04.2008 р., невиконання якого стало підставою для звернення позивача з первісним позовом.
Позивач письмового відзиву на зустрічну заяву не подав, проте в судовому засіданні його представник висловився щодо невизнання цих вимог без обґрунтування такої позиції.
Розгляд справи проведено в судових засіданнях, що відбулися 26 травня, з відкладенням до 23 та 30 червня поточного року. В судовому засіданні 30 червня судом оголошено перерву до 10 липня. За результатами розгляду справи оголошено вступну та резолютивну частину даного рішення.
За первісним позовом.
1.
Крім викладеного з матеріалів справи слідує, що 18 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 32 на поставу товару, за умовами якого позивач зобов'язався придбати та поставити відповідачу товар, найменування якого зазначено в додатку № 2, протягом 7 робочих днів (за умови оплати, яка зазначена в пункті 4.1. договору), а останній, в свою чергу, зобов'язався прийнявши товар сплатити його вартість в розмірі 60143 грн частинами, а саме 54129 грн протягом 3-х банківських днів з дня укладення договору (пункт 4.1. договору) та 6014 грн -протягом 3-х банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі (пункт 4.2.1. договору) (а.с. 8-9).
За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором поставки, а тому правовідносини сторін підлягають регулюванню статтею 712 Цивільного кодексу України, за якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторонами в пункті 4.3. договору обумовлено, що: „Оплата частин вартості товару, вказаних в пункті 4.2. цього договору здійснюється після обов'язкового підписання сторонами доповнення до договору про корегування несплачених частин вартості товару або про погодження з вказаним в договорі розміром несплачених сум у відповідності до пункту 2.3. договору”. При цьому пункт 2.3. договору викладено в такій редакції: „Загальна сума договору або його частини в національній валюті України також підлягає еквівалентному корегуванню у відповідності зі змінами митних тарифів (у зв'язку з прийняттям відповідних нормативних документів Верховною Радою або Кабінетом Міністрів України), про що сторонами в обов'язковому порядку підписується доповнення до цього договору”.
Поряд з цим, сторонами укладено додаткову угоду № 1 без дати до договору № 32 (а.с. 10 на звор.), за змістом якої ними погоджено, що: „Відповідно до пункту 4.2. договору № 32 від 18.04.2008 р. не сплачені 10 % вартості товару -6016 грн, які складають 750,31 євро у відповідності з курсом валют Національного Банку України (801,54 грн за 100 євро) станом на дату підписання договору повинні бути скоректовані по курсу НБУ на дату здійснення платежу і складати ________ грн, в т. ч. ПДВ 20 % _________ грн”.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу через його представника -Чумак Р.В., який діяв за довіреностями серії ЯОФ № 464090 від 22.04.2008 р. (а.с. 16) та серії ЯПВ № 974433 від 06.08.2008 р. (а.с. 18), обумовлений товар за накладними № РНП-000235 від 23.04.2008 р. на суму 33379 грн (а.с. 15) та № РНП-000444 від 15.08.2008 р. на суму 23764 грн (а.с. 17), надавши при цьому транспортно-експедиційні послуги на суму 3000 грн, що слідує з акту № ОУ-ХД1 приймання-передачі робіт (а.с. 19).
Виконуючи взяті на себе зобов'язання відповідач станом на час подання позову розрахувався з відповідачем лише частково, сплативши 54129 грн, а залишок суми в розмірі 6014 грн сплатив в процесі розгляду справи.
Враховуючи несвоєчасність оплати позивач на підставі пункту 9.3. договору, за яким у випадку несвоєчасного виконання пункту 4.2. договору відповідач сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від суми платежу за кожний банківський день такої прострочки, та з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, нарахував до сплати 711,79 грн пені за період з 10.08.2008 р. по 18.05.2009 р.
Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому у відповідності до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а якщо зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В даному випадку строк виконання зобов'язання щодо оплати 10% вартості товару, яка не була сплачена попередньо за договором підлягає сплаті за домовленістю між сторонами після підписання акту приймання-передачі. Проте, такий акт між сторонами не підписувався та позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогами про його підписання і відповідного ухилення відповідача від підписання. Напроти, відповідачем за власною ініціативою сплачено 6014 грн залишку вартості товару, яка складає 10% від загальної вартості товару, без підписання акту приймання-передачі товару.
Статтею 230 ГК України встановлено, що неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання і ця сума повинна бути визначена договором.
За таких обставин, підстави для нарахування пені відсутні, оскільки відповідач не порушив взятих на себе зобов'язань.
Що стосується вимог позивача про стягнення курсової різниці в розмірі 1737,33 грн суд зазначає наступне. Згідно до приписів статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України, при цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Тобто, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті є істотною умовою договору, яка в обов'язковому порядку повинна бути узгоджена сторонами в договорі. Так, як зазначено вище, 6014 грн станом на час підписання додаткової угоди складали 750,31 євро, але сторонами не визначено в словесному вираженні, що саме ця сума підлягає сплаті у національній валюті. Більш того, з розрахунку, здійсненого позивачем (а.с. 38) вбачається, що курсова різниця ним обраховувалася із загальної суми договору та на іншу дату -26.05.2009 р., хоча відповідачем оплата 6014 грн здійснена 18.05.2009 р.
Враховуючи, що сторонами не визначено, як того вимагає стаття 524 ЦК України, у договорі грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті та обов'язок його сплати, позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими.
2.
Також між сторонами 16 жовтня 2008 року укладено договір на поставку товару № 69, за умовами якого позивач зобов'язався придбати та поставити відповідачу товар, найменування якого зазначено в додатку № 2, у строк до 1 грудня 2008 року (за умови оплати, яка зазначена в пунктах 4.1. та 4.2. договору), а останній, в свою чергу, зобов'язався прийнявши товар сплатити його вартість в розмірі 251900 грн частинами, а саме 100760 грн протягом 20-ти календарних днів з дня укладення договору (пункт 4.2.1. договору), 100760 грн протягом 3-х банківських днів перед відвантаженням товару зі складу позивача в м. Одесі та 25190 грн -протягом 3-х банківських днів з дня підписання акту приймання-передачі (а.с. 11-12).
За своєю юридичною природою укладений сторонами договір є договором поставки, а тому правовідносини сторін підлягають регулюванню статтею 712 Цивільного кодексу України, за якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Сторонами в пункті 4.3. договору обумовлено, що: „Оплата частин вартості товару, вказаних в пункті 4.2. цього договору здійснюється після обов'язкового підписання сторонами доповнення до договору про корегування несплачених частин вартості товару або про погодження з вказаним в договорі розміром несплачених сум у відповідності до пункту 2.3. договору”. При цьому пункт 2.3. договору викладено в такій редакції: „Загальна сума договору або його частини в національній валюті України також підлягає еквівалентному корегуванню у відповідності зі змінами митних тарифів (у зв'язку з прийняттям відповідних нормативних документів Верховною Радою або Кабінетом Міністрів України), про що сторонами в обов'язковому порядку підписується доповнення до цього договору”. Проте, як встановлено судом такої угоди між сторонами не укладено.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу через його представника -Чумак Р.В., який діяв за довіреністю № 00234 від 19.12.2008 р. (а.с. 21 на звор.), обумовлений товар за накладною № РНП-000755 від 23.12.2008 р. на суму 251900 грн (а.с. 21).
Виконуючи взяті на себе зобов'язання відповідач станом на час подання позову розрахувався з відповідачем лише частково, сплативши 201520 грн, а залишок суми в розмірі 25190 грн сплачував періодично, а саме: по 5000 грн 26.01.2009 р., 16.02.2009 р. та 23.02.2009 р. Іншу суму в розмірі 10190 грн сплатив в процесі розгляду справи.
Враховуючи несвоєчасність оплати позивач на підставі пункту 9.3. договору, за яким у випадку несвоєчасного виконання пункту 4.2. договору відповідач сплачує неустойку в розмірі 0,1 % від суми платежу за кожний банківський день такої прострочки, та з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” щодо обмеження розміру пені подвійною обліковою ставкою Національного Банку України, нарахував до сплати 670,03 грн пені за період з 26.12.2008 р. по 18.05.2009 р.
Статтею 175 Господарського кодексу України встановлено, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
При цьому у відповідності до положень статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а якщо зобов'язання, строк виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
В даному випадку строк виконання зобов'язання щодо оплати 10% вартості товару, яка не була сплачена попередньо за договором підлягає сплаті за домовленістю між сторонами після підписання акту приймання-передачі. Проте, такий акт між сторонами не підписувався та позивачем не надано доказів звернення до відповідача з вимогами про його підписання і відповідного ухилення відповідача від підписання. Напроти, відповідачем за власною ініціативою сплачено 6014 грн залишку вартості товару, яка складає 10% від загальної вартості товару, без підписання акту приймання-передачі товару.
Статтею 230 ГК України встановлено, що неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання і ця сума повинна бути визначена договором.
За таких обставин, підстави для нарахування пені відсутні, оскільки відповідач не порушив взятих на себе зобов'язань.
Що стосується вимог позивача про стягнення курсової різниці в розмірі 92057 грн суд зазначає наступне. Згідно до приписів статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України, при цьому сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Тобто, грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті є істотною умовою договору, яка в обов'язковому порядку повинна бути узгоджена сторонами в договорі. Так, як зазначено вище, сторонами не визначався такий грошовий еквівалент шляхом укладення додаткової угоди, підписання якої є обов'язковим згідно до умов пункту 4.3. договору. Більш того, з розрахунку, здійсненого позивачем (а.с. 38) вбачається, що курсова різниця ним обраховувалася із загальної суми договору а не залишку несплаченого бургу.
Враховуючи, що сторонами не визначено, як того вимагає стаття 524 ЦК України, у договорі грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті та обов'язок його сплати, позовні вимоги в цій частині не є обґрунтованими.
За зустрічним позовом.
У відповідності до укладеного між сторонами договору № 32 в пункті 9.2. вони обумовили нарахування неустойки в розмірі 0,1 % від загальної суми недопоставленого товару за кожний робочий день такої прострочки у випадку несвоєчасного виконання пункту 5.1. договору. Зокрема, за пунктом 5.1. поставка товару повинна бути здійснена протягом 7 робочих днів при виконання умов оплати згідно до пункту 4.1. цього договору.
Так, в даному випадку відповідач виконав умови договору щодо оплати 54129 грн, про які йдеться мова в пункті 4.1. договору, але позивач поставив товар за вказаними вище накладними не в повному обсязі. Зокрема, 23.04.2008 р. поставлено товару на суму 33379 грн, а інша частина товару поставлена лише 15.08.2008 р. на суму 23764 грн.
У зв'язку з несвоєчасною поставкою відповідач нарахував до сплати позивачу 2249,35 грн пені, з розрахунку: 0,1% : 100 х 84 дні х 26778 грн = 2249,35 грн.
Статтею 230 ГК України встановлено, що неустойкою є грошова сума, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання і ця сума повинна бути визначена договором.
В даному випадку відповідач помилково визначив як період недопоставки, так і її суму. Зокрема, ним зазначено, що позивач поставив товар лише 1 вересня 2008 року, хоча згідно до накладної № РНП-000444 від 15.08.2008 р. товар поставлено саме 15 серпня, тобто затримка склала не 84 дні, а 71 днів. Крім того, відповідач вказав, що сума недопоставки складає 26778 грн, хоча такою сумою є 26764 грн з розрахунку: 60143 грн (загальна сума договору) -33379 грн (вартість товару за першою накладною) = 26764 грн. Таким чином правильним розрахунком пені є: 0,1% : 100 х 71 дні х 26764 грн = 1900,24 грн.
За таких обставин позовні вимоги за зустрічним позовом є обґрунтованими частково в сумі 1900,24 грн.
З урахуванням викладеного, судові витрати покладаються на позивача за первісним позовом та на нього ж, пропорційно задоволеним вимогам, за зустрічним позовом.
На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,
1.В задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити.
2.Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити частково.
3.Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Айсберг” Лтд (розташованого за адресою: м. Херсон, Овидіопольська дорога, 3; код 13879991; розрахунковий рахунок 26007312306 в АБ „Південний”, МФО 328209) на користь закритого акціонерного товариства „Херсонський оптовий торговий дім-97” (розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Ільїча, буд. 86, к. 88; код 24121211; розрахунковий рахунок 2600301311511 в ЗАТ „Дочірній банк Сбербанку Росії”, МФО 320627) -1900,24 пені, 86,17 грн компенсації по сплаті державного мита та 269,28 грн компенсації по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.
4.В іншій частині зустрічного позову в задоволенні позовних вимог відмовити.
Дата підпису рішення -10 липня 2009 року
Суддя М.К. Закурін