91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
09.07.09 Справа № 17/70
За позовом Державного підприємства „Антрацит”, м. Антрацит Луганської області
до Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області
про стягнення 11 288 грн. 28 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача -Архітова Н. В., довіреність № 11 від 05.01.2009;
від відповідача -Михайліченко Р.В., довіреність № 1-3/3д-36 від 25.05.2009;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за надані послуги відомчого телефонного зв'язку у розмірі 11288,28 грн. за договорами № 1029 від 01.01.2004 та № 1029-х-81 від 01.01.2003 (з урахуванням заяви про зміну підстав позову № 10/325 від 22.05.2009).
Відповідач у відзиві № 1-3/530 від 18.05.2009 та поясненні на позовну заяву, позов вважає необґрунтованим.
Так, позивач заявляє вимоги, що, у тому числі, що виникли за зобов'язаннями у 2003-2006 роках, отже має місце пропуск позовної давності позивачем.
Начальник відокремленого підрозділу „ШБМУ № 7” ДП „Ровенькиантрацит” Черкес А.К., який підписав лист № 59 від 05.04.2007 про визнання претензії позивача, не мав права визнавати претензію № 89 від 21.03.2007, оскільки на той час у нього були відсутні на це повноваження. Таким чином, позовна давність у три роки вже сплинула, у зв'язку з чим відповідач не має права стягувати грошові кошти за її межами.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами та прокурором докази на підтвердження своїх доводів, суд
Між Державним підприємством „Антрацит”, (позивач у справі), як Підприємством зв'язку, та Державним підприємством „Ровенькиантрацит” (відповідач у справі), як Споживачем, були укладені договори на користування відомчим телефонним зв'язком №1029 від 01.01.2004 та № 1029-х-81 від 01.01.2003 (далі -Договори).
Згідно п. 1.1 Договорів, Підприємство зв'язку здійснює підключення кінцевих пристроїв Споживача до телефонної мережі, встановлює кінцевий пристрій, надає Споживачу в користування номери телефонів та послуги електрозв'язку, що вказані у Доповненні до Договору, а Споживач сплачує вартість робіт по організації зв'язку та наданим послугам.
Як встановлено у пункті 2.2.3 Договорів, Споживач зобов'язаний вчасно вносити абонентну плату й плату за надані послуги згідно п.3.5 Договору.
Пунктом 3.1 Договорів передбачено, що плата за користування телефонною мережею включає абонентну плату та плату за надані послуги, зазначені в Доповненні до Договору.
Згідно пункту 3.5 Договорів, плата за зроблені послуги здійснюється згідно рахунку Підприємства зв'язку і вноситься до 30 числа наступного місяця, що слідує за звітним.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що в результаті виконання умов договору № 1029-х-81 від 01.01.2003 позивачем у відповідача станом на 01.01.2004 склалась заборгованість 4065,48 грн. В результаті виконання умов договору №1029 від 01.01.2004 позивачем надані послуги у 2004 році на суму 4127,93 грн., у 2005 році -4525,83 грн., у 2006 році -5574,52 грн., у 2007 році -6508,98 грн.
Відповідачем вказані послуги були оплачені частково, у зв'язку з чим, за ним утворилась заборгованість в сумі 11288,28 грн., за стягненням якої позивач звернувся до суду.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи сторін, прокурора та надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) одностороння відмова від зобов'язання не допускається, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Договори на користування відомчим телефонним зв'язком № 1029 від 01.01.2004 та № 1029-х-81 від 01.01.2003 за своєю правовою природою є договорами з надання послуг.
Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Частиною 1 статті 903 ЦК України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідачем до матеріалів справи надано акт звірення розрахунків, підписаний першими керівниками підприємств та скріплений їх печатками, де відповідач показує, що в нього є заборгованість, яка заявлена позивачем.
З відомостей, що містяться в даному акті, вбачається, що заборгованість відповідача на користь позивача складає 11288,28 грн., зокрема сальдо на 01.01.2004 на користь позивача складає 4065,48 грн. З урахуванням часткових оплат сальдо станом на 01.01.2005 на користь позивача склало 8193,41 грн., станом на 01.01.2006 -12719,24 грн., станом на 01.01.2007 -10758,22 грн., станом на 01.01.2008 -11288,28 грн.
Однак, відповідачем було заявлено про застосування позовної давності до зобов'язань, що заявлені за межами трирічного строку.
Статтями 256-257 ЦК України передбачено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини 5 статті 261 ЦК України, початок перебігу позовної давності за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Згідно частин 3-4 статті 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідачем у відзиві на позовну заяву № 1-3/530 від 18.05.2009 зазначено, що позивач заявляє вимоги, які, у тому числі, виникли за зобов'язаннями у 2003-2005 роках, отже має місце пропуск позовної давності позивачем.
Таким чином, відповідач заявляє про застосування позовної давності та просить відмовити у позові з цієї підстави.
Позивач в обґрунтування своїх вимог щодо стягнення заборгованості за 2003-2005 роки посилається на переривання позовної давності шляхом визнання претензії № 89 від 21.03.2007 начальником відокремленого підрозділу „ШБМУ №7” ДП „Ровенькиантрацит” Черкесом А.К. у листі № 59 від 05.04.2007.
Проте, суд дійшов висновку щодо відсутності факту переривання позовної давності з огляду на таке.
Згідно частини 1 статті 264 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.
Однак, начальник відокремленого підрозділу „ШБМУ № 7”ДП „Ровенькиантрацит” Черкес А.К., який підписав лист № 59 від 05.04.2007 про визнання претензії позивача, не мав відповідного права визнавати претензію № 89 від 21.03.2007.
Так, станом на дату підписання листа про визнання зазначеної претензії, тобто на 05.04.2007 у Черкеса А.К. були відсутні повноваження визнавати від імені юридичної особи претензії, у зв'язку з тим, що остання довіреність, яка діяла до 31.12.2006, була скасована наказом № 263 від 19.09.2006. На 2007 рік довіреність на Черкеса А.К. відповідачем не видана.
З пункту 5.6 Положення про відокремлений підрозділ «Шахтобудівне монтажне управління № 7»ДП «Ровенькиантрацит»(далі - Підрозділ) вбачається, що керівник Підрозділу за довіреністю та від імені Підприємства:
- відкриває та закриває поточні та інші рахунки в установах банків;
- укладає господарські договори від імені Підприємства (переліки та види таких договорів визначає Підприємство);
- здійснює інші повноваження, які передбачені довіреністю Підприємства.
З наданої до матеріалів справи довіреності на Черкеса А.К., що діяла до 31.12.2006, зокрема, пункту 8, вбачається, що Черкес А.К. уповноважується від імені ДП «Ровенькиантрацит», в тому числі, відповідати на претензії.
Так як у вищезазначеному випадку відповідь на претензію передбачена як дія, що здійснюється виключно за довіреністю, а не на підставі вказаного Положення, то відсутність в цілому такої довіреності унеможливлює визнання претензії від імені ДП «Ровенькиантарцит»керівником відокремленого підрозділу.
Позивач звернувся з позовом до суду, згідно штемпелю на поштовому конверті, 09.04.2009.
Як вбачається з матеріалів справи, станом на 01.01.2004 за відповідачем склалась заборгованість у сумі 4065,48 грн., за 2004 рік склалась заборгованість у сумі 4127,93 грн., за 2005 рік -4525,83 грн., за 2007 рік -530,06 грн.
З огляду на зазначене, позовна давність у три роки по зобов'язанням до 09.04.2006 сплинула, у зв'язку з чим у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за 2003-2005 роки, слід відмовити.
У зв'язку з частковими оплатами наданих послуг у 2006 році заборгованості перед позивачем у відповідача не було, згідно акту звірення розрахунків та платіжних доручень, що надані відповідачем до матеріалів справи (т.1,а.с.145-15; т.2, а.с.1-7), а за 2007 рік заборгованість склала 530,06 грн., яка і підлягає до стягнення.
З урахуванням викладеного, позов слід задовольнити частково. Позовні вимоги про стягнення основного боргу у сумі 530,06 грн. підлягають задоволенню. В частині стягнення основного боргу у сумі 10758,22 грн. слід відмовити.
Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства „Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, буд. 6, ідентифікаційний код 32320704 на користь Державного підприємства „Антрацит”, м.Антрацит Луганської області, вул. Ростовська, буд. 38, ідентифікаційний код 32226065, основний борг у сумі 530,06 грн., державне мито в сумі 5,30 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 5,54 грн., видати наказ.
3. В решті позовних вимог відмовити.
У судовому засіданні оголошено вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Дата підписання рішення: 14.07.2009.
Суддя О.С. Фонова